Постанова № 21892741, 20.02.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2012 р. справа № 2а/0570/23066/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16 год. 05 хв

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріАврамченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»

до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000482340/1 від 02.09.2008 року

за участі представника позивача Пустовгар А.О.

представника відповідача Чугуненка О.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Вугільна компанія „Краснолиманська” звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції, в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення рішення № 0000482340/1 від 02.09.2008. Цим податковим повідомленням рішенням позивачеві визначена сума збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, в сумі 171923,60 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 66303,10 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту перевірки, у якому відповідач встановив видобування позивачем метану та германію як супутніх корисних копалин при видобуванні камяного вугілля. На думку відповідача у цьому разі сума збору повинна обраховуватися із застосуванням коефіцієнту 1,2 від звичайної суми збору.

Позивач не погоджується з тим, що він здійснює видобування метану, оскільки цей процес є вимушеним (проводиться дегазація) та повязаний з забезпеченням вимог безпеки праці шахтарів і не є економічно доцільним для підприємства.

Стосовно германію позивач зазначає, що він міститься у вугіллі в розсіяному виді, і його концентрація не дозволяє вилучати його з гірничої маси. Відповідні технології відсутні у позивача та коксохімічних заводів, яким постачається вугілля.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 432 від 05.05.97 обовязковими ознаками супутніх корисних копалин є технологічна можливість та економічна доцільність їх вилучення і промислового використання у процесі переробки основної мінеральної сировини. Зважаючи на те, що позивач не видобуває метан та германій, які у подальшому економічно доцільно та технологічно можливо було б використовувати, позивач стверджує, що супутні корисні копалини не видобуваються.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, що наведені вище.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з посиланням на наступне.

За приписами п. 6 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 р. N 115та п. 5.5. Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, яка затверджена наказом Комітету України з питань геології та використання надр і Державної податкової адміністрації України від 23 червня 1999 р. N 105/309 у разі коли надрокористувачі видобувають більше одного виду корисних копалин, що супутньо залягають на одному родовищі, збір за виконані геологорозвідувальні роботи обчислюється за основний вид корисної копалини у повному обсязі, а за супутньо залягаючі корисні копалини - із застосуванням до нього коефіцієнта 0,2.

Відповідачем встановлено, що позивач не обчислював та не сплачував збір за геологорозвідувальні роботи за сукупно залягаючи з камяним вугіллям корисні копалини метан та германій, внаслідок чого занижено збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету у розмірі 171923,6грн.

В обґрунтування того, що позивач здійснює саме видобування метану та германію саме як супутніх корисних копалин, відповідач посилається на наявність у позивача дозволу на користування надрами від 19.12.2003р. №3317 та переоформленого замість нього дозволу №4403 від 28.09.2007 року, у яких вказані корисні копалини визначені як супутні.

Про економічну доцільність та технологічну можливість їх видобування на думку відповідача свідчить те, що запаси метану те германію віднесені до балансових запасів корисних копалин. Підприємством ведеться обліку руху цих копалин. Частково вони використовуються позивачем - метан спалюється у котельні шахти.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні з підстав, що наведені вище.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.11.2008р. позовні вимоги були задоволені - визнане недійсним податкове повідомлення-рішення №0000482340/1 від 02.09.2008 року. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.07.2009р. дана постанова залишена без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.10.2011 року вказані судові рішення були скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.

Позивач Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» є субєктом підприємницької діяльності юридичною особою, код ЄДРПОУ 31599557. У періоді, що перевірявся, позивач як платник збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, знаходився на обліку у Красноармійській ОДПІ.

Цим податковим органом була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.03.2008р., результати якої відображені у акті перевірки №520-232-31599557 від 23.07.2008р. (надалі Акт перевірки).

Під час перевірки відповідачем встановлене порушення п. 6 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 р. N 115(надалі Порядок) та п. 5.5. Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, яка затверджена наказом Комітету України з питань геології та використання надр і Державної податкової адміністрації України від 23 червня 1999 р. N 105/309, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 липня 1999 р. за N 474/3767(надалі Інструкція).

А саме, відповідачем встановлено, що позивач не обчислював та не сплачував збір за геологорозвідувальні роботи за сукупно залягаючи з камяним вугіллям корисні копалини метан та германій при видобутку з пластів К5 та І3, внаслідок чого занижено збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету у розмірі 171923,6грн. (т.1 а.с. 114).

На підставі Акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 01.08.2008р. №0000482340/0, яким позивачеві визначені податкові зобовязання з наведеного збору у сумі 171923,60 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 66303,10 грн. Позивачем на дане повідомлення-рішення подана скарга, за результатами розгляду якої відповідач прийняв рішення від 27.08.2008р. №15482/10/25-007-2 про відмову у її задоволенні.

Відповідно до п. 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, який затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 р. N 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 р. N 247), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 р. за N 567/5758 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000482340/1 від 02.09.2008р., яке за змістом аналогічне наведеному вище (т.1 а.с. 240). Саме на підставі цього податкового повідомлення-рішення у позивача виникає обовязок зі сплати визначених у ньому податкових зобовязань та штрафних санкцій, саме його оскаржує позивач у даній справі.

При вирішенні даної справи судом встановлено, що Східною територіальною інспекцією ДО «Інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використання надр» була проведена перевірка діяльності користувача надр позивача за 2007 - 1 квартал 2008 року, результати якої відображені у акті без номеру від 01-02.07.2008 р. (т.1 а.с. 204-207).

З урахуванням висновків цього акту відповідачем у Акті перевірки зазначено, що відповідно до п. 1 Порядку збір за виконані геологорозвідувальні роботи (надалі збір) справляється з надрокористувачів незалежно від форми власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, які видобувають корисні копалини на раніше розвіданих родовищах, а також на розташованих у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони родовищах з попередньо оціненими запасами, які за згодою заінтересованих надрокористувачів передані їм для промислового освоєння.

Пунктом 6 того Порядку встановлено, якщо надрокористувачі видобувають більше одного виду корисних копалин, що супутньо залягають на одному родовищі, збір за виконані геологорозвідувальні роботи обчислюється за основний вид корисної копалини у повному обсязі, а за супутньо залягаючі корисні копалини - із застосуванням до нього коефіцієнта 0,2.

У Акті перевірки відображена наявність у позивача спеціального дозволу на користування надрами №3317 від 19.12.2003 року та оформленого замість нього дозволу №4403 від 28.09.2007р. (т.1 а.с. 98).

У цьому дозволі передбачена мета надрокористування продовження видобування вугілля камяного та супутніх корисних копалин, до яких віднесені германій та метан.

Класифікацією запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 5 травня 1997 р. N 432 визначено, що супутні корисні копалини і компоненти - корисні копалини і компоненти, видобуток яких здійснюється разом з основними корисними копалинами, а вилучення і промислове використання технологічно можливі та економічно доцільні у процесі переробки основної мінеральної сировини.

При цьому пунктом 3 тієї самої класифікації (у редакції, що діяла на момент видобутку) визначено, що балансові запаси - запаси, які на момент оцінки згідно з техніко-економічними розрахунками можна економічно ефективно видобути і використати.

Як зазначено відповідачем у Акті перевірки, у наведених вище спеціальних дозволах визначено, що на час їх видачі запаси метану та германію були віднесені до балансових, а тому їх видобування є економічно доцільним.

Відповідно до п. 2 Інструкції обсяги погашених балансових та позабалансових запасів корисних копалин і обсяги видобутих корисних копалин визначаються за даними державної статистичної звітності, підтвердженої обліковими матеріалами геолого-маркшейдерської документації.

На підставі звітного балансу запасів корисних копалин за 2007 рік, актів визначення погашених запасів корисних копалин та Інформації про кількість погашених запасів камяного вугілля, по яких проводиться погашення супутніх корисних копалин за 1 квартал 2008 року відповідачем визначено, що внаслідок незастосування коефіцієнту 1,2 до погашених балансових та позабалансових запасів камяного вугілля сума збору занижена у порівнянні із задекларованою позивачем на 58189,88 грн. у 2 кварталі 2007 року, 64144,42 грн. 3 кварталі 2007 року, 16325,48 грн. 4 кварталі 2007 року, 33263,82 грн. 1 кварталі 2008 року (розрахунок наведений у додатку до Акту перевірки, т.1 а.с. 166).

Як вбачається з аналізу постанови Донецького окружного адміністративного суду від 26.11.2008р. по справі №2а-25503/08 (постанова у даній справі, яка скасована) підставами, за яких суд не погодився з цими висновками, було те, що вилучення газу метану не вважається видобуванням корисної копалини, оскільки є технологічно невідємною частиною видобування вугілля.

Що стосується германію, судом зазначено про технічну неможливість роздільного вилучення з надр вугілля та германію, відсутність у позивача спеціального обладнання для вилучення германію у подальшому, економічну недоцільність промислового використання германію у процесі переробки камяного вугілля. Внаслідок цього германій не може вважатися корисною копалиною, видобуток якої є обєктом справляння збору.

Наведені твердження були обґрунтовані листами Українського державного науково-дослідного вуглехімічного інституту від 18.03.2003р. №01/11-668 та від 14.10.2008р. №07/207, листами ВАТ «Донецьккокс» від 25.06.2005р. №1501, ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод» №12-3/1815763 від 04.07.2005р., експертним висновком Державного Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничій промисловості від 16.10.2008р.

Скасовуючи дане судове рішення, суд касаційної інстанції зазначив, що при наявності у позивача дозволу №4403 від 28.09.2007р. на видобування камяного вугілля та супутніх корисних копалин, відсутність обладнання для їх видобування не свідчить про технологічну неможливість і економічну недоцільність такого видобування і переробки супутніх корисних копалин. Відтак звільнення позивача від сплати збору з цих підстав є необґрунтованим.

Відповідно до ч.5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Тому суд при вирішенні даного спору враховує наведені вище висновки щодо необґрунтованості звільнення позивача від нарахування збору на підставі перелічених вище доказів.

Водночас судом встановлено, що відповідач здійснював перевірку позивача з питань дотримання норм податкового законодавства за період з 01.07.2001 року по 30.09.2002 року, результати якої знайшли своє відображення у акті перевірки від 21.12.2002р. № 315-23-1/111. На підставі цього акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №76-2340 від 09.12.2002р. про визначення податкового зобовязання зі збору за геологорозвідувальні роботи в сумі 234328 грн. 00коп. та штрафної санкції у розмірі 117164 грн. 00 коп. та податкове повідомлення-рішення №76-2340/1 від 04.01.2003 року про визначення суми податкового зобовязання зі збору за геологорозвідувальні роботи у розмірі 234328 грн. 00 коп. та штрафної санкції у розмірі 117164 грн. 00 коп. Підставою для прийняття цих повідомлень-рішень були аналогічні наявним у даній справі висновки відповідача щодо порушення позивачем п. 6 Порядку внаслідок незастосування коефіцієнту 1,2 при визначення суми збору при видобуванні супутніх корисних копалин метану та германію.

Правомірність прийняття наведених повідомлень-рішень була предметом спору у справі №34/47а, яка розглядалася господарським судом Донецької області. Рішенням цього суду від 19.06.2003 року визнані недійсними податкові повідомлення-рішення №76-2340 від 09.12.2002 року та №76-2340/1 від 04.01.2003 року. Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.11.2003 року дане рішення залишене без змін (т.1 а.с. 188-190).

Постановою Вищого господарського суду від 16.09.2004 року у справі №34/47а рішення господарського суду Донецької області від 19.06.2003р. та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 18.11.2003 року у цій справі залишені без змін (т.1 а.с. 201-203).

Ухвалою Верховного суду України від 04.11.2004 року відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду даної постанови Вищого господарського суду України (т.1 а.с. 200).

Крім того, відповідачем проводилася перевірка позивача з питань дотримання норм податкового законодавства за наступний період - з 01.10.2002р. по 30.09.2002 року, результати якої відображені у акті від 27.01.2004р. № 22-23-3/11-31599557. Під час цієї перевірки Красноармійською ОДПІ також було встановлене порушення п. 6 Порядку внаслідок незастосування коефіцієнту 1,2 при визначення суми збору при видобуванні супутніх корисних копалин метану та германію.

На підставі цього акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 27.01.2004р. №52340/0, яким визначив податкові зобовязання зі збору за геологорозвідувальні роботи в сумі 119388 грн. 00коп. та штрафної санкції у розмірі 32635грн.

Законність даного податкового повідомлення-рішення була предметом спору, який розглядався господарським судом Донецької області у справі №26/260а. Рішенням від 11.08.2005 року цей суд задовольнив вимоги ДП „Вугільна компанія „Краснолиманська” та визнав недійсним податкове повідомлення-рішення від 27.01.2004р. №52340/0. При цьому судом було зазначено, що доведеним є відсутність факту видобутку позивачем германію та газу метану як сукупних корисних копалин.

Суд дійшов висновку, що у звязку з цим відповідно до п. 12 Порядку та п.п. 3.3 Інструкції збір за геологорозвідувальні роботи не повинний справлятися, оскільки повітряно-метанову суміш та германій в даному випадку не можна віднести до корисних копалин, що супутньою залягають з камяним вугіллям (т.1 а.с. 186).

Дане рішення господарського суду Донецької області залишене без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.09.2005 року (т.1 а.с.197-199).

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23.08.2006р. залишив наведені вище судові рішення без змін (т.1 а.с.194-196).

Судом касаційної інстанції також наведене, що дегазація вугледобувного масиву (технологічний процес по штучному вилученню метану з вугледобувного масиву) є складовою частиною вугледобування, тому не може вважатися видобутком корисних копалин, а щодо вилучення германію, то його вміст у вугіллі шахти нижчий від мінімальної норми вмісту 25 г/т і становить 1,2 г/т, внаслідок чого його не можна віднести до супутніх корисних копалин як товарну продукцію позивача, видобуток якої ж економічно доцільним. Враховуючи це з посиланням на п.7 Інструкції Вищий адміністративний суд України зазначив про відсутність підстав для стягнення збору у такому випадку.

Також відповідачем проводилася перевірка щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державним підприємством „Вугільна компанія „Краснолиманська” за наступний період - з 01.10.2003р. по 31.12.2004р., за результатами якої складений акт №79-23-311-1-31599557 від 17.06.05р. У цьому акті, аналогічно з попередніми, відображене порушення п. 6 та 12 Порядку, п. 3.1, 5.5 Інструкції, внаслідок чого занижені податкові зобовязання зі збору за геологорозвідувальні роботи. На підставі цього акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000892340/0 від 17.06.2005 року, яким визначені податкові зобовязання з вказаного збору у сумі 203474 грн. та застосовані штрафні(фінансові) санкції у сумі 85191 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення визнано недійсним постановою господарського суду Донецької області від 27.03.2006р. по справі №7/368а. Дане судове рішення залишене без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.05.2006р. (т.1 а.с.191-193) та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.11.2010р. (т.2 а.с. 60-61).

Аналогічно попереднім, в ухвалі Вищого адміністративного суду зазначено, що факт видобування позивачем германію та метану не встановлений.

Ще раз відповідачем була проведена перевірка фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005, за результатами якої складений акт №25/23-0-31599557 від 21.04.2006р. Ця перевірка аналогічно перевірці, за результатами якої складене оспорюване у даній справі податкове повідомлення-рішення, проводилася за участі Донецької територіальної інспекції державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр. Під час перевірки було встановлене, що нарахування платежів за геологорозвідувальні роботи здійснюється без застосування підвищеного коефіцієнту до нормативу за погашені запаси вугілля, що суперечить п. 5.5. Інструкції. Обовязок із застосування такого коефіцієнту повязаний з видобуванням позивачем супутних корисних копалин метану та германію.

На підставі вказаного акту відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 11.08.2006р. №0000382340/2, яким визначив податкові зобовязання зі збору за геологорозвідувальні роботи в сумі 130817 грн. 00 коп. та штрафної санкції у розмірі 45648грн.

Законність даного податкового повідомлення-рішення була предметом спору, який розглядався господарським судом Донецької області у справі №26/282а. Рішенням від 07.11.2006 року цей суд задовольнив вимоги ДП „Вугільна компанія „Краснолиманська” та визнав недійсним вказане податкове повідомлення-рішення. При цьому судом було зазначено, що доведеною є відсутність факту видобутку позивачем германію та газу метану як сукупних корисних копалин.

Також судом вказано, що позивач має спеціальний дозвіл на користування надрами №3317 від 19.12.2003р., що виданий Міністерством екології та природних ресурсів України. На підставі цього дозволу судом було встановлено, що оцінка запасів здійснювалася у минулому (протоколи ДКЗ СРСР від 24.11.62р. №3836, від 17.12.80р. №8659, від 26.01.66р. №4784, протокол ТЕР ВО „Укргеологія” від 29.06.89р. №1339), коли можливо видобуток метану та германію був економічно доцільним. У той самий час п.3 Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 5 травня 1997 р. N 432 визначено, що балансові запаси запаси, які на момент оцінки згідно з техніко-економічними розрахунками можливо економічно ефективно видобувати та використовувати (т.2 а.с. 85).

Дане рішення господарського суду Донецької області залишене без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 22.019.2007 року (т.2 а.с.89-92), відомості про касаційне оскарження цих рішень у суду відсутні.

Таким чином, починаючи з 01.07.2001р., усі проведені відповідачем перевірки позивача встановлювали такі самі порушення Порядку та Інструкції, що і у спірному Акті перевірки. Відповідач при проведенні перевірок залучав органи державного геологічного контролю, користувався складеними позивачем статистичними даними, посилався на спеціальний дозвіл на користування надрами та ліцензію позивача на видобування корисних копалин.

Зі змісту спеціального дозволу №3317 від 19.12.2003р. (який діяв у період, що передував спірній перевірці, т.2 а.с.62) та дозволу №4403 від 28.09.2007р. (переоформлений замість попереднього т.2 а.с. 63) вбачається, що вони обидва у переліку корисних копалин містять супутні корисні копалини германій та метан.

З урахуванням цього обставини, з яких виходили суди при розгляді та вирішенні справ №34/47а, 26/260а, 7/368а, 26/282а є ідентичними. Жодне судове рішення у цих справах не скасоване, три з них переглядалися в касаційному порядку та залишені без змін.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про незалежність судової влади” від 13.06.2007 р. №8 визначено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Статтею 17 Закону України ”Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 2 статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Також положеннями статті 9 того самого кодексу визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору. Частиною 1 статті 5 КАС України також встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

До таких договорів належить Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом N 475/97-ВР від 17.07.97.

Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.02 у справі «Совтрансавто Холдинг» проти України», від 28.10.99 у справі «Брумареску проти Румунії», від 19.02.09р. у справі „Христов проти України” визначено, що установлена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності (юридичної визначеності), який передбачає серед іншого і те, що рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Крім того, згідно з пунктом 1 статті 1 Протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 22 грудня 2009 року у справі "Сейдіч та Фінді проти Боснії та Герцеговини" передбачив, що "дискримінація" у розумінні статті 1 Протоколу № 12 розглядається "як неоднакове, без будь-якої об'єктивної та виправданої причини, поводження з різними особами в однакових ситуаціях".

Отже для висновку про відсутність підстав для задоволення позову, якщо раніш аналогічні позови задовольнялися, мають бути обєктивні та виправдані причини.

Дані приписи в силу ст.ст. 5, 8, 9 КАС України мають вищу юридичну силу, ніж приписи національного законодавства, оскільки гарантовані міжнародним договором.

Зважаючи на їх обовязковість суд не може залишити без уваги ту обставину, що стосовно позивача у різний час приймалися чотири судових рішення, у яких за аналогічних умов його вимоги були задоволені. Як вже зазначалося, три з них переглядалися та залишені без змін Вищим господарським судом України та Вищим адміністративним судом України, у перегляді одно з них Верховним судом України було відмовлено.

Окрім податкових періодів, які перевірялися, судом не встановлено обєктивних даних, які б суттєво відрізняли цей спір від тих, у яких судами вже була надана оцінка аналогічним висновкам відповідача.

Відтак позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000482340/1 від 02.09.2008 року підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України підлягають стягненню з державного бюджету України на користь позивача.

Зважаючи на наведене, керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 69-71, 86, 87, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000482340/1 від 02.09.2008 року задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції №0000482340/1 від 02.09.2008року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому 20 лютого 2012р. Постанова виготовлена в повному обсязі 27 лютого 2012р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.