Постанова № 21892460, 13.02.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2012 р. справа № 2а/0570/410/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 18.50

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріАврамченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «ВВС»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька

про визнання податкового повідомлення-рішення від 16.11.2011 року

№ 0035861542 недійсним

за участю представника позивача Бутової Л.В., Гайдукевич І.В.

представників відповідача Івашкевич В.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «ВВС» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання податкового повідомлення-рішення від 16.11.2011 року № 0035861542 недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у жовтні 2011 року ДПІ у Ленінському районі м. Донецька була проведена документальна позапланова перевірка ТОВ «Торгівельна компанія «ВВС» з питань правильності включення у квітні 2011 року до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих у квітні 2010 року від постачальників. За результатами цієї перевірки був складений акт № 2914/15-2/32788754, яким зафіксовані порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість за квітень 2011 року у сумі 206870,00 грн.

На підставі цього акту, згідно з п.п. 54.3.2. п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України та відповідно до п. 7 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0035861542 від 16.11.2011 року, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 206870,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн. Позивач не згодний з вказаним податковим повідомленням-рішенням. З посиланням на Податковий кодекс України вважає, що викладені в акті перевірки від 27.10.2011р. №2914/15-2/32788754 висновки податкової інспекції суперечать чинному законодавству України та порушують права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Торгівельна компанія «ВВС».

Вказує, що суми податку на додану вартість повинні бути включені до податкового кредиту у квітні 2010 року, але у звязку з несвоєчасним одержанням оригіналів податкових накладних від постачальників товару включені не були.

Позивач зазначає, що скористався правом включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі одержаних із запізненням податкових накладних, та включив їх до складу податкового кредиту у квітні 2011 року. Таке право надане йому п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкових накладних.

Позивач вважає, що таке включення відповідає п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки використані при формуванні податкового кредиту у квітні 2011 року податкові накладні були виписані не більш ніж 365 днів до квітня 2011 року. В обґрунтування дати включення до податкового кредиту квітня 2011 року позивач навів, що така дата передбачена наказом «Про встановлення графіку документообігу та підприємстві» від 03.01.11 № 0103/3, а також підтверджується розпорядженням директора ТОВ «Торгівельна компанія «ВВС» від 01.04.11 № 0401/3 за службовою запискою від 30.03.2011 року № 2/01.

У звязку з цим позивач просить суд визнати податкове повідомлення-рішення від 16.11.2011р. № 0035861542 про збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 206 871,00 грн.

Представники позивача в судове засідання зявилися, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання зявився, адміністративний позов не визнав з підстав, які викладені у запереченнях на позов. Зазначає, що під час документальної позапланової невиїзної перевірки встановлено неправомірне включення у квітні 2011 року до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних 09 та 12 квітня 2010 року. Датою включення до податкового кредиту вважає дату підписання відповідної декларації 19.05.2011 року. Адже до її складання жодний з документів податкового звітності не містить загальної суми податкового кредиту та його структури у розрізі контрагентів. З посиланням на п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України наполягали на правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення та відсутності підстав для задоволення заявлених позивачем вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «ВВС» є субєктом підприємницької діяльності юридичною особою, код ЄДРПОУ 32788754 та знаходиться на обліку як платник податків у ДПІ у Ленінському районі м. Донецька.

Відповідачем Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Донецька 20.05.2011 року було отримано від позивача декларацію з податку на додану вартість разом із розшифровкою податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів вх. №9003675936.

Згідно з даними цієї декларації позивачем до складу податкового кредиту включені суми ПДВ, сформовані за господарськими операціями з ТОВ «М-Сервіс» на суму податку 206869,41 грн. (а.с. 68).

На підставі пп. 20.1.8 п. 20.1 ст. 20, 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Донецька 18.10.2011 року було направлено запит за номером 36036/10/15-213-6 про надання копії податкових накладних від 09.04.2010 року № 40904 та від 12.04.2010 року № 41203. Позивачем 18.10.2011 року запит було отримано, але засвідчені копії документів надані не були.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі наказу на проведення перевірки ДПІ у Ленінському районі м.Донецька від 13.10.2011 року № 787 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань правильності включення у квітні 2011 року до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих у квітні 2010 року від постачальників.

За результатами перевірки було встановлено порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме - неправомірне включення у квітні 2011 року до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих у квітні 2010 року, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість за квітень 2011 року у сумі 206870,00 грн. Результати перевірки відображені у акті від 27.10.11 № 2914/15-2/32788754 (надалі - Акт перевірки).

На підставі цього акту, згідно з пп. 54.3.2. п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України та відповідно до п. 7 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0035861542 від 16.11.2011 року, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 206870,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.

Позивач оскаржує дане повідомлення-рішення в повному обсязі.

Суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.04.2010 року та 12.04.2010 року позивачем була здійснена попередня оплата ТОВ «М-Сервіс» за дизельне пальне, що підтверджується виписками руху коштів по банківському рахунку (а.с. 83-84).

У звязку з цим ТОВ «М-Сервіс» були виписані податкові накладні №41203 від 12.04.2010 року на суму ПДВ 162 916,67 грн. та №40904 від 09.04.2010 року на суму ПДВ 142000 грн.

Згідно пояснень представників позивача від 13.02.12 №8-ЮР та виписки з журналу вхідної кореспонденції (а.с. 81) вказані податкові накладні були отримані позивачем 15 вересня 2010 року. Як пояснили представники позивача, зазначення у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних про їх одержання 01 квітня 2011 року є помилкою, яка виникла з технічних причин. На користь висновку про отримання позивачем податкових накладних у вересні 2010 року свідчить також те, що у письмових поясненнях від 17.11.2010 року №1117/1 (а.с. 60) до акту попередньої документальної перевірки позивач визнає їх наявність та зазначає про не включення зазначених у них сум до податкового кредиту у звязку з показниками податкового навантаження.

Зважаючи на наведене, а також на відсутність заперечень з боку відповідача щодо дати одержання позивачем податкових накладних, суд дійшов висновку про надходження до позивача спірних податкових накладних 15 вересня 2010 року.

На час надходження податкових накладних до позивача був чинним Закон України «Про податок на додану вартість» (надалі Закон «Про ПДВ»), який згідно з його преамбулою встановлював об'єкти, базу та ставки оподаткування, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Одночасно за приписами п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту. При цьому п.п.7.4.5. п. 7.4 ст.7 того самого закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, право на податковий кредит виникає у платника податку у дату настання першої з наведених вище подій, однак його реалізація не можлива без одержання податкової накладної.

Як встановлено судом, право на податковий кредит виникло у позивача 09 та 12 квітня 2010 року, однак у звязку з несвоєчасним одержанням податкових накладних, воно не могло бути реалізоване у квітні 2010 року. Така можливість виникла у позивача 15 вересня 2010 року, однак також не була реалізована.

На час виникнення у позивача права на податковий кредит також був чинним Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. (надалі Закон «Про порядок погашення…») Відповідно до п. 5.1 ст. 5 цього закону якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. За приписами ст. 15 закону зазначений строк становить 1095 днів з дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Аналогічні норми містяться у п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України.

З урахуванням цього позивач, навіть не включивши до податкового кредиту у визначений Законом «Про ПДВ» строк суми податку за виданими ТОВ «М-Сервіс» податковими накладними, мав право реалізувати таке право протягом 1095 днів, подавши уточнюючий розрахунок, або відобразивши відповідне виправлення у складі податкової декларації.

На час отримання податкових накладних Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 р. за N 250/2054) була затверджена форма податкової декларації з ПДВ та порядок її заповнення і подання. З набранням чинності Податковим кодексом України Наказом Державної податкової адміністрації України 25.01.2011 N 41 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 р. за N 197/18935) затверджений Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (у іншій редакції).

Пунктом 4.4 Порядку, затвердженого наказом №166 від 30.05.97р., розділом IV порядку, затвердженого наказом №41 від 25.01.2011 року та затвердженими ними формами декларацій та уточнюючих розрахунків передбачено, що у разі виправлення помилок у відповідних рядках декларацій (уточнюючих розрахунків) заповнюються періоди, за які виправляються помилки, та подаються відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Як вбачається з матеріалів справи, декларація позивача за квітень 2011 року (а.с. 64) та додаток 5 до неї (а.с. 68) не містять у рядку 03 «звітний (податковий) період, за який виправляються помилки» будь-яких значень. Відповідні додатки або уточнюючий розрахунок, у якому була б зазначена спірна сума ПДВ позивачем не подавався.

Тому суд дійшов висновку, що позивач не скористався правом на виправлення помилки та не включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за спірними податковими накладними у податкові періоди, які передбачені нормами Закону «Про ПДВ» та у спосіб, визначений ст. 5 Закону «Про порядок погашення…» або ст.50 ПК України.

Судом встановлено та сторонами визнається, що позивач включив спірні суми податку до податкового кредиту у квітні 2011 року, що є протиправним з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 п.198.6 ст.198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Ця норма набула чинності разом з Податковим кодексом України з 01.01.2011 року. До цього Закон «Про ПДВ» не містив такого права платника податку та передбачав можливість включати до податкового кредиту суми ПДВ тільки у конкретно визначені податкові періоди (з правом подальшого коригування показників за цей період).

Статтею 58 Конституції України встановлена неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта у часі, яка полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності.

У пункті 2 рішення від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 Конституційний суд України зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Як вже зазначалося, право на податковий кредит у позивача виникло у 2010 році, тобто під час дії Закону «Про ПДВ», який не передбачав можливість відстрочення реалізації такого права протягом 365 днів з моменту складання відповідних податкових накладних.

Така можливість вперше передбачена пунктом 198.6 статті 198 ПК України, який в силу ст. 58 Конституції України не може розповсюджуватися на правовідносини, що виникли до набрання чинності цим кодексом.

Визначені цією статтею умови збереження права на податковий кредит («у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних») виникли до набрання нею чинності, а тому вона не може бути застосована.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що право на податковий кредит, яке виникло до набрання чинності ПК України, не може бути реалізовано у спосіб, що не існував на момент його виникнення. Водночас позивач не реалізував таке право у встановлений законом спосіб, оскільки не виправив показники декларацій.

Отже позивач неправомірно включив до податкового кредиту за квітень 2011 року суми ПДВ на підставі виданих ТОВ «М-Сервіс» податкових накладних від 09 та 12 квітня 2010 року. Тому викладені у Акті перевірки висновки відповідача є обґрунтованими.

Крім того, у даній справі суд вважає наявною додаткову самостійну підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, яка полягає у неправомірності застосування позивачем положень п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Так, згідно з нею у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

З цієї норми вбачається, що строк, протягом якого платник податку має право включити до податкового кредиту суму ПДВ, обліковується у днях та починає перебіг з дня виписки податкових накладних.

Спірні податкові накладні виписані 09.04.2010 року та 12.04.2010 року. Виходячи з цього останнім днем включення на їх підставі сум ПДВ до складу податкового кредиту є 09.04.2011 року та 12.04.2011 року.

Для твердження про додержання вказаного строку встановленню підлягає дата включення позивачем сум податку до податкового кредиту.

Згідно з пунктами 201.14, 201.15. ст. 201 ПК України платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Пунктом 46.1 статті 46 ПК України передбачено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

За приписами п. 200.1 ст. 200 того самого кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що сума податкового кредиту визначається платником податку саме при обчисленні грошового зобовязання з ПДВ, результати якого відображається у податковій декларації. Тому до моменту складання податкової декларації, коли відсутній результат такого обчислення, не можливо визначити суму податкового кредиту, яка використана при цьому. Адже отримані податкові накладні можуть бути відображені у податковому обліку (реєстрі отриманих та виданих податкових накладних), але не використовуватися у складі податкового кредиту при обрахуванні суми податкових зобовязань.

Зважаючи на це суд дійшов висновку, що дата включення суми податку до податкового кредиту тотожна даті визначення розміру податкового кредиту, що відображається у податковій декларації. Тому датою включення до податкового кредиту сум ПДВ є дата складання відповідної податкової декларації.

До цієї дати у жодному документі, ведення якого передбачене правилами податкового обліку, не відображаються зведені результати обліку, значення яких використовується при обрахуванні податкових зобовязань з ПДВ. Тому до цього неможливо визначити, скористувався чи ні платник податку правом на включення сум податку до складу податкового кредиту.

За таких обставин датою включення до податкового кредиту позивачем сум податку за виданими ТОВ «М-Сервіс» податковими накладними від 09 та 12.04.2010 року є 20.05.2011 року, що є перевищенням встановленого п. 198.6 ст.198 ПК України граничного строку.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на розпорядження директора ТОВ «Торгівельна компанія «ВВС» від 01.04.11 № 0401/3, прийняте на підставі службової записки від 30.03.2011 року № 2/01 (а.с. 87) у відповідності до наказу «Про встановлення графіку документообігу на підприємстві» від 03.01.11 № 0103/3, як докази дати включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за спірними податковими накладними.

Як вже зазначалося, згідно з пунктами 201.14, 201.15. ст. 201 ПК України зведені результати обліку операцій з придбання товарів відображаються в податкових деклараціях. Крім того, вичерпний перелік документів податкової звітності викладений у п.9 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, який затверджений Наказ Державної податкової адміністрації України 25.01.2011 N 41 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 р. за N 197/18935). У цьому переліку відсутні документи, на які посилається позивач.

Зважаючи на наведене вони не відносяться до документів податкового обліку, не були надані до перевірки, а тому не можуть підтверджувати дату включення до податкового кредиту спірних сум податку.

Суд також звертає увагу на те, що службову записку від 30.03.2011 року № 2/01 (а.с. 87), на підставі якої директором ОСОБА_4 було видано розпорядження від 01.04.11 №0401/3 (а.с.88), підписано самим ОСОБА_5 Тобто розпорядження прийняте на підставі звернення, направленого директору ним самим.

Спосіб, у який суми податку за спірними податковими накладним включені до податкового кредиту у квітні 2011 року, не відповідає нормам податкового законодавства, а тому не може бути прийнятий до уваги.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача на те, що сума податку за спірними податковими накладними включена ним до податкового кредиту не 20.05.2011 (коли подана декларація), а у квітні 2011 року, тобто у звітному податковому періоді, частина якого знаходиться у межах встановлених п. 198.6 ст. 198 ПК України 365 днів.

Як вже зазначалося, облік строків, встановлених наведеним пунктом для включення сум податку до податкового кредиту, здійснюється у днях, а не у місяцях. Тому для його визначення зясуванню підлягає конкретний день включення суми до податкового кредиту, а не податковий період, у якому це відбулося.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність у позивача права на включення до податкового кредиту у декларації за квітень 2011 року сум ПДВ за податковими накладними, виписаними ТОВ «М-Сервіс» 09 та 12 квітня 2010 року. З огляду на це доводи позивача не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, не відповідають приписам законодавства, а тому задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України стягненню з державного бюджету України на користь позивача не підлягають.

Керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 69-71, 86, 87, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «ВВС» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання податкового повідомлення-рішення від 16.11.2011 року № 0035861542 недійсним відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому 13 лютого 2012р. Постанова виготовлена в повному обсязі 20 лютого 2012р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.