Постанова № 21892222, 03.02.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2012 р. справа № 2а/0570/17820/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14.25

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Стойки В.В.

при секретаріСальковій В.О.

за участю

представників позивачаЗалуцької Л.Т., Полупай О.В.

представників відповідачаСімоненко О.В..Перунова Д.А.

розглянувши позовну заявуКонстантинівського казенного науково-виробничого

підприємства «Кварсит» до Константишвської об'єднаної державної податкової інспекції Донецькій області про визнання нечиними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.08 2011 № 0000522342/6831 в частині на суму 356065грн., № 0000532342/6832 від 23.08.2011. № 0001441743/6824 від 23.09.2011, та № 0000682342/7870 від 05.10.2011. суд,-

ВСТАНОВИВ:

Костянтинівське казенне науково-виробниче підприємство "Кварсит" звернулось до суду з уточненим під час судового розгляду адміністративним позовом до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечиними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.08 2011 № 0000522342/6831 в частині на суму 356065 грн., № 0000532342/6832 від 23.08.2011, № 0001441743/6824 від 23.09.201 і, та № 0000682342/7870 від 05.10.2011.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що не згоден з винесеними податковими повідомленнями рішення, оскільки позивач не порушував приписів Закону, а саме:

-пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок па прибуток підприємств», оскільки підприємством правомірно не було віднесено суму витрачених на видобуток та підготовку відходів в якості сировини до складу валових доходів;

-пп.5.6.1 п.5.6 ст.5, п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на прибуток підприємств», оскільки виплати за раціоналізаторські пропозиції включаються до валових витрат, що і було зроблено позивачем;

-п.п. 5.7.1 п.5.7 ст.5 Закону України «Про податок па прибуток підприємств», оскільки підприємством не здійснено порушень пп.5.6.1 п.5.6 ст.5, п.5.1 ст.5 зазначеного Закот, це виключає порушення щодо включення до складу валових витрат нарахованих сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та на загальнообов'язкове державне соціальне страхування:

-ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010р. №2154-VІ (занижено частину чистого прибутку, що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об*єднаннями до державного бюджету на суму 184415грн.). пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2010р. №610 «Про порядок відрахування у 2010 році державними унітарними підприємствами та їх обладнаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)», оскільки чистий прибуток не с податковим зобов'язанням, тому податковим органом неправомірно застосовані штрафні фінансові санкції; - п.п. 4.2.9 «є» п.4.2 ст. 4, п.п.8.1.1 п. 8.1 ст. 8. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки підприємством здійснювалась благодійна допомога на медичні послуги, що виключає її оподаткування.

Просить суд з урахуванням уточнень визнати нечиними та скасувати спірні податкові-рішення.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали пояснення викладені у позовній заяві та просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача в судове засідання з'явилися, адміністративний позов не визнали з підстав, які викладені у письмових запереченнях, та акті перевірки.

Розгляд справи здійснювався за допомогою автоматизованої системи звукозапису та протоколювання судових засідань «Камертон».

Заслухавши представників позивача, представників відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, Костянтинівське казенне науково-виробниче підприємство "Кварсит" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Костянтинівської міської ради Донецької області 24 червня 1998 року, ідентифікаційний код 25604710, види діяльності за КВЕД: виробництво зброї та боєприпасів, інші види оптової торгівлі, оптова торгівля посудом, виробами зі скла, фарфору га кераміки, шпалерами та засобами для чищення, дослідження і розробки в галузі технічних наук, діяльність у сфері інжинірингу, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту.

Костянтинівською об'єднаною державною податкового інспекцією було проведено планову виїзну документальну перевірку Костянтинівського казенного науково-виробничого підприємства "Кварсит" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р., дотримання валютною та Іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р.. за результатами якої було складено акт №547/23-2-25604710 від 04 серпня 2011 року та встановлено в тому числі наступні порушення:

пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 (занижено валові доходи па 556162грн. безоплатно отриманої підприємством сировини), пп.5,3.9 п.5.3 сі.5 (до складу валових витрат включено витрати на 88622грн., які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами),

пп.5.6.1 п.5.6 ст.5. п.5.1 ст.5. іш.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.2.7 п.5.2 ст.5, пп.5.4.2 її.5.4 ст.5 Закону України від 28.12.94р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку" (завищено валові витрати на 576125грн., нарахованої винагороди працівникам за раціоналізаторські пропозиції).

п.п. 5.7.1 п.5.7 ст.5 Закону України від 28.12.94р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку" (неправомірно включено до складу валових витрат нараховані суми збору на обов*язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов*язкове державне соціальне страхування з виплати винагороди за раціоналізаторську пропозицію па 22610грн.) в результаті чого занижено податок па прибуток на суму 340453 грн., в тому числі за 2010 рік 316482 гри., три квартали 2010 року- 155868 грн.. півріччя 2010 року - 86816 грн. таза 1 кв.2011 року - 23971 грн. та завищено за 1 кв.2010 року на 217грн., внаслідок порушень викладених у п 3.1.1. п.3.1.2. 3.1.4. 3.1.4.1 Акту перевірки;

- ст. 58 Закону України <іПро Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010р. N 2154-УІ (занижено частину чистого прибутку, що відраховується

державними унітарними підприємствами та їх об*єднаннями до державного бюджету на сума 184415грн.)- пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2010р. №610 «Про порядок відрахування у 2010 році державними унітарними підприємствами та їх об*єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)», пункту 1 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2008 р. N158, пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистою прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об*єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138, Наказу ДПЛ України від 21.05.2009 року №259 (зі змінами та доповненнями, внесеними наказом ДНА України від 07.10.2010 року №774) ККНВП «Кварсит» в результаті чого занижено частину чистого прибутку, що відраховуються державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету на суму 184415 грн., в г.ч. за 2010 рік у розмірі 172887 грн., три квартали 2010 року -55303грн.. півріччя 2010 року - 30149 грн., 1 квартал 2010 року - 11542 грн. та за 1 кв. 2011 року в сумі 11528 грн.;

-п.п. 4.2.9 «є» п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» -№889-ІУ від 22.05.2003р. (із змінами та доповненнями) в частині не включення до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу вартості отриманих працівниками Костянтинівського КИВП «Кварсит» медичних послуг від ФОП ОСОБА_11 у сумі 297110.00 гри. та ФОН ОСОБА_12 у сумі 41565.0грн.;

-порушення п.п,8.1.1 п. 8.1 ст. 8 ЗУ 889-1У не утримано податок за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. з вар гості цих послуг за ставкою, визначеною у п.7.1 ст. 7 ЗУ 889-ГУ, у розмірі 50801,25 грн.

23 серпня 2011 року Костянтинівською об*єднаною державною податковою інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішенн:

-№0000522342/6831 згідно з п.п. 54.3.5 п.54.3 ст.54 та відповідно до абз. 1 ч.1 п.123.1 сг.123 Розділу II Податкового кодексу України па підставі акта перевірки №№547/23-2-25604710 від 04 серпня 2011 року та висновку про результати розгляду заперечень від 18.08.2011 року №7/547/23-2-25604710, якими встановлено порушення пп. 7.3.3 п.7.3 ст.7, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, ші.5.6.1 її.5.6 ст.5, п.п. 5.7.1 її.5.7 ст.5, п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5. пп.5.2.7 п.5.2 ст.5. пп.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України від 28.12.94р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку", збільшено суму грошового зобов'язання Костянтинівському казенному науково-виробничому підприємству «КВЛРСИТ» на 409373грн. 75коп.. в тому числі за основним платежем - 327499,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 81874.75грн.

-№0000532342/6832 згідно з п.п. 54.3.5 п.54.3 ст.54 та ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010р. ІМ2154-У1, пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2010р. №610 «Про порядок відрахування у 2010 році державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)», пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2008 р. N158. пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об*єднаннями. затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138 на підставі акта перевірки №№547/23-2-25604710 від 04 серпня 2011 року та висновку про результати розгляду заперечень від 18.08.2011 року №7.''547/23-2-25604710. якими встановлено порушення ст.58 Закону України «І Іро Державний бюджет України па 2010 рік» від 27.04.2010р. N2154-VI. пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2010р. №610 «Про порядок відрахування у 2010 ропі державними унітарними підприємствами та їх об*єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)», пункту 1 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2008 р. N158, пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними

підприємствами та "їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138. Наказу ДПА України від 21.05.2009 року №259 (зі змінами та доповненнями, внесеними наказом ДПА України від 07.10.2010 року №774). збільшено суму грошового зобов*язання у розмірі 185484грн.00коп., в тому числі за основним платежем - 1 85484.00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)-0 грн.

- №0001441743/6824 згідно з п.п. 54.3.5 п.54.3 ст.54 та відповідно до абз.1 ч.1 п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України па підставі акта перевірки №№547/23-2-25604710 від 04 серпня 2011 року та висновку про результати розгляду заперечень від 18.08.2011 року №7/547/23-2-25604710. якими встановлено порушення п.п. 4.2.9 «с» н.4.2 ст.4, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІУ від 22.05.2003р., збільшено суму грошового зобов'язання Костянтинівському казенному науково-виробничому підприємству «КІЇАРСИТ» за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 63501,56грн. в тому числі за основним платежем - 50801.25грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)- 12700,32грн.;

Крім того. 05.10.2011 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000682342/7870 згідно з п.п. 54.3.5 п.54.3 ст.54 та п.60.6 сі.60 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки №№547/23-2-25604710 від 04 серпня 2011 року та висновку про результати розгляду заперечень від 18.08.2011 року №7/547/23-2-25604710. якими встановлено порушення ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України па 2010 рік» від 27.04.2010р. Н2154-У!, пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2010р. №610 «Про порядок відрахування у 2010 ропі державними унітарними підприємствами та "їх об*єднаннями до державною бюджету частини чистого прибутку (доходу)», пункту 1 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2008 р. N158, пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об*єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138. Наказу ДПА України від 21.05.2009 року №259 (зі змінами та доповненнями, внесеними наказом ДПА України від 07.10.2010 року №774). збільшено суму грошового зобов*язання у розмірі 185484грн.00коп., в тому числі заштрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)- 43490 грн. Не погоджуючись з прийнятим податковим органом рішенням, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання не чинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.08 2011 №0000522342/6831 в частині на суму 356065 грн., № 0000532342/6832 від 23.08.2011. №0001441743/6824 від 23.09.2011. та №0000682342/7870 від 05.10.2011. Суд вважає, що позовні вимоги Костянтинівського казенного науково-виробничого підприємства "Кварсит" підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з пп. 1, 2 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано. Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування. їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Щодо встановлення відповідачем порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України від 28.12.94р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку" шляхом заниження валових доходів на 556162грн. безоплатно отриманої підприємством сировини судом встановлено наступне. Позивачем у періоді .з 01.01.201 0 року по 31.03.2011 року для виробництва виробів 0705 використовувались відходи скла АС -418, які видобувались на земельній ділянці (полігоні) за адресою: вул. Смельяіюва-1412600000:00:018:0005, площею 4.0207 та., яка належить підприємству па підставі державного акту № Ї83 від 21.01.2000 на право постійного користування земельною ділянкою. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами захоронення на зазначеній земельній ділянки - полігоні відходів (бою скла АС-418) проводилось ВО «Автоскло» в кінці 60-х років до середини 90-х років минулого століття з метою .забезпечення вимог режиму таємності, хаотично, без обліку кількісних та якісних характеристик. В подальшому земельна ділянка, в якій проводилось захоронення бою скла (АС-418) була передана позивачу на підставі рішення Костянтинівської міської ради № 386 від 14.07.1999. Листом Міністерства промислової політики України від 28.01.2009 року № 01/3-2-2-26 від 28.01.2009 позивачу дозволено використовувати відходи скла АС -418. в якості сировини для виготовлення виробів 0705 у разі такої можливості. Завдяки розробки раціоналізаторської пропозиції № 36/09 « Часткова зміна технології виготовлення виробів 0705 з використанням відходів скла АС-418 (склобою АС-418) позивач став використовувати зазначені відходи у якості сировини для виробництва. Як вже зазначалось раніше, будь яких документів по кількості та якості відходів АС-418 у позивача не має. З пояснень позивача вбачається, шо відходи скла АС -418 видобувались на полігоні, після чого проводилась перевозка та підготовка Його використання в якості сировини, яка оприбутковувалась у бухгалтерському обліку. І [ри ньому, згідно з даними головної кпиш за рахунком 2011 «Сировина та основні матеріали» за період з 01.01.2010 по 31.03.2011 оприбутковано 169,35 т. склобою АС-418. На перетворення відходів склобою до потрібної в технології сировини підприємство витратило 556162 грн., в тому числі на заробітну плату, та інші витрати. Відповідачем наведені обставини не оскаржуються, крім того, що на його думку при формуванні собівартості сировини, підприємством не визначено вартість її матеріальної складової, яка теж підлягає включенню до складу валових доходів. Тому відповідач вважає, що, використовуючи в якості сировини у промисловому процесі склобой АС-418. позивач отримав безоплатні товари та па порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону № 334 ККНВГІ «Кварсит» занизив валові доходи на суму 556162 грн.. в т.ч. за 2010 рік на суму 497139 грн., три квартали 2010 року - 360402 гри., півріччя 2010 року 255 516 грн. за І квартал 2011 року -59023 грн. па суму безоплатно отриманої підприємством сировини без компенсації вартості таких матеріальних цінностей. Суд не погоджується з даними висновками відповідача з наступних підстав.

Відповідно доп 1.23 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств» (далі Закону), безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що налаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод...».

Відповідно до п І.б.ст.1 Закону товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії") та погашення.

Згідно з гаї.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону №334 до доходів з інших джерел, у тому числі, але не виключно, відносяться суми у вигляді безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання у межах таких

операцій між: платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Отже, з зазначених норм вбачається обов'язок платника податку включати до доходів вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) переданих, тобто реалізованих йому за відповідним договором, або без такого договору іншою стороною (платником податку).

Термін реалізація відповідно до чинного законодавства України визначається як будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження товарів згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини.

Отже, в даному випадку партія склобою АС-418 стає товаром, коли відповідно до цивільно-правової, господарської угоди (договору) або без такої він підготовлений для передачі стороні.

Підтвердженням того, що партія склобою АС -418 стала товаром та реалізована або реалізується (передається) згідно з вимогами чинного законодавства є товаросупроводні документи.

Як вбачається з матеріалів справи товаросупроводних документів на склобой АС- 418 не було, оскільки позивач не отримував його від іншої сторони.

Крім того, відповідачу в ході перевірки не вдалося встановити ціну на склобой АС-418, що підтверджує висновки суду про те. що склобой не є товаром, оскільки одної з ознак товару є встановлена на нього ціна.

Таким чином. склобой АС -418 не можливо вважати товаром у розумінні норм чинного законодавства, що виключає висновок відповідача про безоплатне його отримання позивачем.

Втім, як вбачається з матеріалів справи та визнано сторонами, позивач самостійно за рахунок власних коштів та ресурсів видобував відходи на власній земельній ділянці, після чого, проводив перетворення відходів в сировину, з метою використання у виробництві, у зв'язку з чим підприємством були понесені відповідні витрати, що підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем.

Згідно з п. 5.1 ст.5 Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) І охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Крім того, п. 5.3. ст.5 Закону встановлюються вичерпний перелік витрат, які не повинні включатися до валових витрат підприємством. З зазначеної норми не вбачається обов'язок позивача не включати до валових витрат відповідні витрати понесені на підготовку сировини для виробництва готової продукції.

Отже, суд приходить до висновку, що підприємством правомірно не було віднесено суму витрачених на видобуток та підготовку відходів в якості сировини до складу валових доходів, тому податкове повідомлення рішення № 0000522342/6831 від 23.08.2011 в цій частині підлягає скасуванню.

Що стосується встановленого відповідачем порушення пп.5.6.1, 5.2.1. 5.2.7, 5.4.2 Закону України «Про податок на прибуток підприємств» суд встановив наступне.

Як було встановлено у судовому засідання позивачем здійснювались виплати винагороди за використання у виробництві раціоналізаторських пропорцій відповідно до договорів: "№ 33 віл 12.07.2010 року га № 34 від 19.08.2010, укладеними між Костянтинівським казенним науково-виробничим підприємством «Кварсит» та працівниками підприємства: ОСОБА_6, та ОСОБА_7. а також наказів по підприємству від 14.07.2010 року № 124 га від 14.08.2010 «Щодо виплати винагороди за використання в виробництві раціоналізаторських пропозицій» .

Відповідно до пункту 1 вищезазначених наказів, виплати винагороди за використання у виробництві раціоналізаторської пропозиції № 23/06 «Спосіб, виготовлення дугогасильних вставок» склали: за перший рік використання у сумі 47480 грн., з яких: - ОСОБА_6 -33236 гри., ОСОБА_7 -14244 грн.. за другий рік використання у сумі 18390. в тому числі ОСОБА_8 12873 грн.. ОСОБА_7 - 551 7 грн.

На суму нарахованої винагороди за раціоналізаторську пропозицію позивачем сформовані валові витрати по р.04.3 «Витрати на оплату пралі» декларації з податку па прибуток за 2010р. па суму 65870 грн., в тому числі за три квартали 2010 у сумі 65870 гри.

Крім того, відповідно до договору від 30.12.2009 № 32. між Костянтинівським казенним науково-виробничим підприємством «Кварсит» та ОСОБА_9. та наказу по підприємству від 10.01.2010 року № 3 «Щодо виплати винагороди за використання в виробництві раціоналізаторських пропозицій» за використання в виробництві раціоналізаторських пропозицій підприємством прийнято рішення про виплату винагороди за використання в виробництві раціоналізаторських пропозицій №15/09, № 19/09, № 21/09. № 23/09, № 24/09. № 25/09, № 26/09, № 28/09. № 29/09, № 30/09, № 33/09. № 32/09. № 33/09, № 35/09, № 36/09: працівникам підприємства на суму 5810 гри., в т.ч. ОСОБА_9 у сумі 1000,00 гри.

Відповідно до договору №25 від 12.11.2010 року та наказу від 15.11.2010 року, № 214,«Щодовиплати винагородиза використання в виробництві раціоналізаторськихпропозицій»завикористанняввиробництві

раціоналізаторських пропозицій підприємством прийнято рішення про виплату винагороди за використання в виробництві раціоналізаторських пропозицій Л"« 8/10. № 21/10. № 22/10. № 23/10, 36/09. № 24/10. № 25/10. 26/10, 27/10. наданому до перевірки, працівникам підприємства на суму 513055 грн., в т.ч. ОСОБА_9 у сумі 510255.00 грн.

На суму нарахованої винагороди за раціоналізаторську пропозицію ККНВП «Кварсит» сформовані валові витрати по р.04.3 «Витрати на оплату праці» за 2010 рік в сумі 510255 гри.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив про неправомірну виплату ОСОБА_9 винагороди па підставі того, що надана ним пропозиція не є раціоналізаторською. З цього приводу, суд зазначає, що чинність раціоналізаторської пропозиції підтверджена відповідним свідоцтвом № 36 від 30.12.2009, актом про Його використання від 19.07.2006. іншими матеріалами справи, та показаннями свідка -

завідуючого відділом міцності з крихких матеріалів Інституту проблем міцності кандидата технічних наук ОСОБА_10

Також, відповідачем було зазначено, що оскільки згідно з її.3.14 Наказу державного комітету статистики України від 13.06.2004 № 5 « Про затвердження Інструкції зі статистики заробітної плати», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 р. № 114/8713 виплати за раціоналізаторську пропозицію не належать до фонду оплати праці, тосуму нарахованої працівникам винагороди за раціоналізаторську пропозицію позивач повинен був відобразити у складі витрат по бухгалтерському обліку, а не за рахунок створених фондів, тим самим позивач завищів валові витрати. Втім, відповідно до пп. 5.6.1 п.5.6 ст.5 Закону до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі -працівники), які включають втрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян). Відповідно до пп.5.4.2 и. 5.4 ст.5 Закону до валових витрат включаються витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво І раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбання нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації") для їх використання у господарській діяльності платника податків. Відповідно до пп.5.2.7 н.5.2 ст.5 Закону суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Отже зазначеними нормами Закону прямо встановлено, що виплати за раціоналізаторські пропозиції включаються до валових витрат, що виключає застосування штрафних фінансових санкцій до позивача за завищення валових витрат з них підстав.

Що стосується порушення позивачем вимог ІШ.5.7.1. п.5.7 ст.5 Закону суд зазначає наступне.

Відповідач вважає, що позивачем неправомірно включено до складу валових витрат нараховані суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з виплат винагороди за раціоналізаторську пропозицію за2010на суму 22610 грн.

Відповідно до пп.5.7.1. п.5.7 ст.5 Закону до складу валових витрат платника податку відносяться суми збору па обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані на виплати, зазначені в підпункті 5.6.1. цієї статті, у розмірах і порядку, встановлених законом.

Оскільки судом не встановлено порушень пп. 5.6.1 п.5.6 ст.5 Закону з боку позивача щодо виплат за раціоналізаторські пропозиції та віднесення їх до валових витрат, то це виключає порушення пп.5.7.1. п.5.7 ст.5 Закону.

Щодо встановлених відповідачем порушень ет.58 Закон} України «Про державний бюджет України на 2010 та Постанови Кабінету міністрів «Про порядок відрахування у 2010 році державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету частину чистого прибутку (доходу) судом встановлено наступне.

Відповідачем в ході перевірки було встановлено заниження позивачем чистого прибутку, що відраховуються державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до держаного бюджету на суму 184415 грн. На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення рішення № 0000532342/6832 від 23.08.2011 про з збільшено суму грошового зобов*язання у розмірі 185484грп.00коіі.. в тому числі за основним платежем - 185484,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)- 0 грн.

Як було зазначено представниками сторін, позивачем було оскаржено зазначене податкове повідомлення - рішення, за результатами розгляду якого грошове зобов'язання у розмірі 185484 грн. залишено без змін, скасовано штрафну санкцію у розмірі 0 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000682342 від 05.10.2011, яким нараховану штрафну санкцію у сумі 43490 грн.

Суд зазначає, що принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові '"Платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників визначені Законом України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року № 1251-XIІ. що діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування» під податком І збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються Законами України про оподаткування.

Перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) визначений статтями 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування».

Згідно з п. З ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) відноситься податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

Пунктом 1,9. ст. І Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року, що був чинним на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що дивіденд - це платіж, ЯКИЙ здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованої о згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Оподаткування дивідендів, зокрема дивідендів, які зараховуються державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами у розмірі, встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні

якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету. регулюється п. 7.8. ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку ь.Лприємств". шо був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, дивіденди. які сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами с податком на прибуток.

В свою чергу Постановою Кабінет;' Міністрів України від 21.07.2010 року №610. передбачений порядок відрахування у 2010 ропі державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)- відповідно до якої відрахування у 2010 році державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, в тому числі державними унітарними підприємствами, що с суб'єктами природних монополій, та підприємствами, обсяг чистого прибутку яких у поточному ропі становить більш як 50000 тис. гривень (далі - підприємства та об'єднання), до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) здійснюються відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2008 р. №158. Зазначені відрахування здійснюються з урахуванням вимог статті 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік".

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року № 2154- VI, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", а також державних підприємств "Міжнародний дитячий центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") та їх об'єднання сплачують до Державного бюджету України частину чистого прибутку (доходу) у розмірі 15 відсотків. Порядок сплати частини чистого прибутку (доходу) встановлюється Кабінетом Міністрів України. Частина чистого прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України або місцевих бюджетів наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2010 ропі у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств. Державні унітарні підприємства та їх об'єднання подають розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, до органів Державної податкової служби у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток підприємств. Відповідно до Додатку 1 до Закону України «Про Державний бюджет України па 2010 рік» частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до бюджету, віднесена до неподаткових надходжень загальної о фонду державного бюджету.

Таким чином, правове регулювання підстав сплати частини прибутку (доходу) до Державною бюджету України згідно зі ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» інше, ніж сплати дивідендів, як частини податку па прибуток, встановленого п. 7.8. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зазначений платіж, а саме, частина прибутку (доходу), що сплачується до бюджету, також не включено до переліку загальнодержавних чи місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів), визначеного статтями 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування», а тому вказаний платіж не є податковим платежем, а обов'язок підприємства щодо сплати такого платежу не відноситься до категорії податкового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач, Костянтинівське казенне науково-виробниче підприємство "Кварсит" є державним унітарним підприємством, яке мало обов'язок сплачувати до Державного бюджету України частин; чистого прибутку (доходу) у розмірі 15 відсотків відповідно до ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року № 2154-УІ, що діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Отже, обов'язок позивача щодо сплати до Державного бюджету України частини чистого прибутку (доходу) відповідно до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» не є податковим зобов'язанням.

Відповідачем не надано будь-яких .заперечень щодо порядку нарахування позивачем частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за 2010 перший квартал 2011. та визначеного і сплаченого позивачем розміру цієї частини чистого прибутку.

Що стосується нарахування штрафної фінансової санкції відповідачем, то суд зазначає, що відповідно до п.п. 14.1.256 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5. 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу.

Враховуючи, що обов'язок позивача щодо сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету не відноситься до податкового зобов'язання, то у відповідача не було правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених до п.123.1. ст.123 І Податкового кодексу.

Що стосується встановлених в ході перевірки порушень п.п. 4.2.9 «с» п.4.2 ст.4, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Костянтинівським казенним науково-виробничим підприємством "Кварсит" укладено договори з фізичною особою підприємцем ОСОБА_11 № 68 від 01.06.2010 таз фізичною особою підприємцем ОСОБА_12 №130 від 28.12.2005 та № 29/11 від 11.03.2011 про надання послуг з медичного обстеження та лікування працівників підприємства.

Як було зазначено сторонами, у період з 01.01.2010 по 31.03.2011 працівниками підприємства надавались заяви па ім'я керівника з проханням направити на обстеження та лікування до лікаря біологічної медицини та лікаря отоларинголога, на підставі якої, комісією з загальнообов'язкового державного страхування приймалось рішення про направлення працівників на лікування до вищезазначених фізичних осіб підприємців. Кожного місяця позивач отримував від фізичних осіб підприємців ОСОБА_12 та ОСОБА_11 звіти про проведене обстеження та лікування працівників. Па підставі зазначених звітів видався наказ по підприємству про здійснення оплати лікування працівників згідно актів виконаних робіт.

Відповідач вважає, що позивачем у порушення п.п. 4.2.9 «е» п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного або річного оподаткування доходу працівників не включено вартість отриманих ними медичних послуг від фізичних осіб підприємців ОСОБА_12 та ОСОБА_11 за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 у сумі 338675, та па порушення н.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 не утримано податок з вартості цих послуг за ставкою, визначеною у п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Крім того, відповідач посилається на п. 9.7.4.ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», згідно з яким не підлягає включенню до оподатковуваного доходу цільова благодійна допомога, яка надається резидентами - юридичними або фізичними особами у будь-якій сумі (вартості): а) закладу охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, у тому числі для придбання ліків {донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань) у розмірах, що не покриваються виплатами з фонду загальнообов'язкового медичного страхування, крім витрат на косметичне лікування або косметичну хірургію (включаючи косметичне протезування, не пов'язане з медичними показаннями), водолікування та геліотерапію, не пов'язані з хронічними захворюваннями. лікування та протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, гальванопластики та порцеляни, аборти (крім абортів, які проводяться за медичними показаннями, або якщо вагітність стала наслідком зґвалтування), операції з переміни статі; лікування венеричних захворювань (крім СНІДу та венеричних захворювань, причиною яких стало нестатеве зараження або зґвалтування), лікування тютюнової чи алкогольної залежності; клонування людини або її органів; придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, які не підпадають під перелік життєво необхідних, встановлений Кабінетом Міністрів України; З огляду на вищезазначену норму Закону, відповідач зазначає, що у позивача не було підстав не сплачувати податок з доходів фізичних осіб, оскільки фізичних осіб підприємців не можна вважати закладами охорони здоров'я, та виплата допомоги позивачем здійснювалась не на лікарські послуги, а на закупівлю лікарських ліків та медичних засобів. Втім, як вбачається з матеріалів справи фізичні особи підприємці Морозов та ОСОБА_12 здійснювали свою діяльність з надання медичних послуг на підставі ліцензій, виданих Міністерством охорони здоров'я. Крім того, податковим органом не надано будь-яких доказів щодо не віднесення фізичних осіб підприємців ОСОБА_11 та ОСОБА_12 до закладу охорони здоров'я. Також не було надано доказів про відсутність у зазначених осіб-підприємців матеріально-технічної бази, кваліфікованих фахівців для надання медичних послуг, не підтверджені обставини щодо використання ліків та медичних засобів, оскільки відповідні перевірки їх діяльності не проводились. Відповідачем не було доведено ні в ході перевірки , ні в судовому засіданні своїх тверджень про сплату позивачем допомоги на придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, які не підпадають під перелік життєво необхідних, встановлених Кабінетом Міністрів України. Як вже було зазначено судом, договори про надання послуг з медичного обстеження та лікування працівників були укладені між позивачем та фізичними особами - підприємцями. На підставі цих цивільно-правових угод, фізичні особи-підприємці надавали послуги для працівників позивача, який їх оплачував. Отже, в даному випадку допомога фактично надавалась позивачем саме працівникам, завдяки якої вони отримували безоплатні медичні послуги. Відповідно до п.4.2.9 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід, отриманий платником податку від йото працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті) Пункт 1.1. ст.1 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» термін додаткові блага визначає як кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, Інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди). Згідно з п.п. 4.3.22. п. 4. З ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподаткованого доходу відносяться кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку його працедавцем за рахунок коштів, які залишаються після оподаткування такого працедавця податком на прибуток підприємств, за наявності відповідних підтверджуючих документів. Отже, згідно з зазначеним приписом Закону позивач звільняється від нарахування до складу загального місячного оподатковуваного доходу сум сплачених як допомога на лікування працівникам, а також від сплати податків, передбачених плі.8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Отже висновки відповідача про порушення позивачем п.4.2.9 ст.4. п.п.8.1.1 п. 8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ґрунтуються на припущеннях та не були підтверджені в ході судового розгляду.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. З ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтованого, тобто з урахуванням усіх обставин, иго мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та Інтересів особи і цілями, па досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

.Як передбачено п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. З Закону України "Про державну податкову службу в України» органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, па яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається па відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з урахуванням наведених правових норм та наданих письмових документів, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України с безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим є необґрунтованим у даному випадку донарахування податковим органом позивачу податкових зобов'язань на підставі винесених податкових повідомлень-рішень від 23.08 2011 № 0000522342/6831 в частині на суму 356065 грн., № 0000532342/6832 від 23.08.2011, № 0001441743/6824 від 23.09.2011. та № 0000682342/7870 від 05.10.2011.

Разом із тим. заявляючи вимогу про визнання нечинний спірних податкових повІдомлень-рішень та. водночас, про їх скасування, позивачем не враховано, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову

суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб*єкта владних повноважень І про скасування або визнання його нечинним. Наслідком визнання нечиності рішення суб'єкта владних повноважень є його скасування. Вимога про визнання нечинним рішення суб'єкту владних повноважень виключає вимогу про скасування цього ж рішення, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадки співпадають.

Враховуючи викладене, а також те. що приписами ст. 55 Податкового кодексу України передбачено можливість скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу, суд не задовольняє позовні вимоги про визнання нечиними податкових повідомлень-рішень.

Суд приходить до висновку, що Костянтинівська ОДШ не довела у повній мірі правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень. тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 23.08 2011 № 0000522342/6831 в частині на суму 356065 гри., № 0000532342/6832 від 23.08.2011. № 0001441743/6824 від 23.09.2011, та № 0000682342/7870 від 05.10.2011.

Згідно ет.94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати, а саме судовий збір \ розмірі 3,40 грн.

На підставі викладеного га керуючись, ст.ст. 8.9,10,11,159,160,161.162.163.256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Костянтинівського казенного науково-виробничого підприємства «Кварсит» до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецькій області про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.08 2011 № 0000522342/6831 в частині на суму 356065 гри.. № 0000532342/6832 від 23.08.2011. № 0001441743/6824 від 23.09.2011, та № 0000682342/7870 від 05.10.2011 - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.08 2011 № 0000522342/6831 в частині на суму 356065 гри., № 0000532342/6832 від 23.08.2011. № 0001441743/6824 від 23.09.2011, та № 0000682342/7870 від 05.10.2011.

Врешті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Костянтинівського казенного науково-виробничого підприємства «Кварсит» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резулятивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 03 лютого 2012 у присутності представників сторін.

Повний текст постанови виготовлений 08 лютого 2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-дешшй строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею ЇЇ копії до апеляційної інстанції. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Стойка В. В.