Постанова № 21892073, 15.02.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2012 р.                                                                       справа № 2а-3090/08/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Буряк І. В.

при секретарі                                                  Телешові В.О.

за участю представників сторін:          

позивача:                              ОСОБА_1 (дов.)

                                        ОСОБА_2 (дов.)

                                        ОСОБА_3 (дов.)

відповідача:                              ОСОБА_4 (дов.)

ОСОБА_5 (дов.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Металург»

до                                         Державної податкової інспекції у м. Дружківка

про           визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Металург» (надалі – позивач, ТОВ «Металург») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Дружківка (надалі – відповідач, ДПІ у м. Дружківка) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 11.04.2007р. №0000132300/1.

Заявою вх. № 1886 від 10.07.2007р. позивач змінив позовні вимоги та просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 02.07.2007р. №0000132300/2.

Позов мотивовано незгодою із висновками акту перевірки від 27.02.2007р. №31/23/32496026, на підставі якого прийнято спірне рішення, щодо безпідставного включення до складу самостійно виявлених помилок суми витрат у розмірі 87700,00 грн. в декларації за три квартали 2004р., за 2004р.

Позивач вважає, що мав право на відновлення зазначеної суми у зв’язку з подвійним коригуванням в деклараціях з податку на прибуток за перший квартал 2004р. суми витрат у розмірі 457800,41 грн.

В судовому засіданні від 15.02.2012р. представники позивача позовні підтримали та просили позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву, відповідно до яких просив відмовити у задоволені позовних вимог, вважаючи обґрунтованими висновки акту перевірки, на підставі якого прийняті спірні рішення.

У судовому засіданні від 15.02.2012р. представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

З 09.02.2007р. по 22.02.2007р. відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 09.02.2007р., за наслідками якої складений акт перевірки від 27.02.2007р. №31/23/32496026.

Згідно висновків вказаного акту, перевіркою встановлено порушення п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1. п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті заниження податку на прибуток за 2004р. у розмірі 6125,00 грн. (за 3 квартал 2004р. заниження у розмірі 21950,00 грн., за 4 квартал 2004р. завищено у розмірі 15825,00 грн.).

На підставі акту перевірки від 27.02.2007р. №31/23/32496026 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.03.2007р. №0000132300/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 17 100,00 грн., у тому числі за основним платежем 6125,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 10975,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення від 11.04.2007р. №0000132300/1 та податкове повідомлення-рішення від 02.07.2007р. №0000132300/2, які за змістом аналогічні до первинного.

Підставою для встановлення зазначених порушень та прийняття спірного рішення стали наступні обставини.

В акті перевірки від 27.02.2007р. №31/23/32496026 встановлено завищення валових доходів на суму 63200,00 грн.

Також встановлено віднесення до складу валових витрат в декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2004р. у рядок 05.2 самостійно виявлені помилки 87700,00 грн. (4 кварталу 2003р.), які не мають підтвердження у попередніх актах перевірок.

Так, в акті перевірки від 07.05.2004р. № 98/2-2/32496026 відповідачем встановлено, що позивачем включено в декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2003р., за 11 місяців 2003р. та за 2003р. до складу валових витрат по рядку 04.1 вартість електроенергії, теплової енергії і послуг за розподіл газу цехам на загальну суму 457800,41 грн., які фактично не споживались підприємством, і тому не є витратами, пов’язаними з виробництвом і продажем продукції, чим завищено валові витрати на 457800,41 грн.

Також, у вказаному акті зазначено, що позивачем самостійно в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) за січень 2004р. було відкориговано – зменшено податковий кредит по ПДВ на відповідні суми ПДВ по податковим накладним на вказані вище послуги, які були включені до податкового кредиту у попередніх періодах 2003р.

Взагалі, вказаним актом встановлено завищення витрат за 2003р. на 2323961,00 грн., у тому числі завищення валових витрат за 2003р. на 504113,00 грн. та заниження валових витрат за 2003р. на суму 2828074,00 грн.

Позивач зазначає, що сума у розмірі 457800,41 грн. була двічі виключена зі складу валових витрат у декларації з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2004р. шляхом зазначення відповідних показників у рядках 04.1 та 05.2.

Також, із наданого письмового пояснення вбачається, що контрагентом позивача – ВАТ «Дружківський машзавод» були передані документи щодо коригування суми у розмірі 457800,41 грн.: рахунок-фактура №0954, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №18 від 30.09.2003р., рахунок-фактура №01172, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №17 від 31.10.2003р., рахунок-фактура №01160, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 13 від 31.10.2003р.

У зв’язку із зазначеним, позивач частково, на суму 87700,00 грн., відновив зазначені витрати у декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2004р. у рядку 05.2.

Позивач зазначає, що перевіряючими, при складані акту перевірки від 27.02.2007р. №31/23/32496026 не були враховані вказані обставини щодо витрат на суму 87700,00 грн. у зв’язку із тим, що це був не їхній перевіряємий період.

Суд зазначає, що вказані обставини знайшли своє відображення у скаргах позивача на прийняті відповідачем податкові повідомлення рішення.

З метою перевірки зазначених обставин викладених у скарзі позивача вх. №2422/10 від 23.04.2007р. Державною податковою адміністрацією у Донецькій області листом від 01.06.2007р. №8502/10/25-013-2 доручено відповідачу провести позапланову виїзну перевірку.

У зв’язку із зазначеним, відповідачем прийнято наказ від 12.06.2007р. №225 «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Металург»» та видане відповідне направлення від 12.06.2007р. № 241.

Листом від 13.06.2007р. № 6 позивач відмовив у проведенні позапланової виїзної перевірки, та не допустив перевіряючи до проведення перевірки, про що складено відповідний акт про недопуск на перевірку від 13.06.2007р. №7.

Зазначена обставина знайшла своє відображення у рішенні Державної податкової адміністрації у Донецькій області від 18.06.2007р. №9616/10/25-013-5, яким залишено відповідну повторну скаргу позивача без задоволення.

У відповідності до п. 4 частини шостої ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», в редакції чинній на момент прийняття наказу від 12.06.2007р. №225 «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Металург»», встановлено, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки.

Таким чином, внаслідок не допуску перевіряючих до проведення перевірки під час розгляду Державною податковою адміністрацією у Донецькій області повторної скарги позивача, про що складений відповідний акт від 13.06.2007р. №7, відповідач був позбавлений можливості документального підтвердження посилань позивача щодо подвійного виключення із валових витрат суми у розмірі 457800,41 грн.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Підпунктом 4.1. ст.4 зазначеного Закону встановлено, що валовий доход – це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

У відповідності до пп.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням встановлених обмежень.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до п. 1.3 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що акт – це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Із наведеного вбачається, що перевіркою дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.06.2003р. по 31.12.2003р. відповідачем встановлено завищення валових витрат на 457800,41 грн. за 2003р., про що зазначено в акті перевірки від 07.05.2004р. № 98/2-2/32496026.

Правомірність включення вказаних витрат (їх частини у розмірі 87700,00 грн.) не перевірялась відповідачем при проведені перевірки, за наслідками якої складений акт від 27.02.2007р. №31/23/32496026, у зв’язку із тим, що це був не перевіряємий період, а також наявністю відповідного акту перевірки за вказаний період.

З метою дослідження вказаного питання при розгляді скарг позивача, відповідачем, за відповідним дорученням Державної податкової адміністрації у Донецькій області та у відповідності до п. 4 частини шостої ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», організовано проведення позапланової перевірки, до якої позивачем не було допущено перевіряючих.

Підпунктом 17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв на момент прийняття спірного рішення, встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

За актом перевірки від 27.02.2007р. №31/23/32496026 за 3 квартал 2004р. позивачем занижено податкове зобов’язання на 21950,00 грн., сума застосованих штрафних санкцій до позивача складає 10975,00 грн.

Таким чином, при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення від 02.07.2007р. №0000132300/2 відповідач діяв обґрунтовано, у тому числі з урахуванням не спростованих висновків акту перевірки від 07.05.2004р. № 98/2-2/32496026, а тому спірне рішення є правомірним.

На підставі наведеного Суд вбачає відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Металург» до Державної податкової інспекції у м. Дружківка відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

3. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 15 лютого 2012 року, повний текст виготовлено 20 лютого 2012 року.

4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                                 Буряк І. В.