Ухвала суду № 218911, 21.09.2006, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22- 8997\ 2006 p. Головуючий 1 інстанції Молчанов В.А.

Категорія 21 Доповідач Висоцька B.C.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2006року м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області

в складі:

Головуючого ВИСОЦЬКОЇ B.C.

суддів БІЛЯЄВОЇ О.М., ЗІНОВ"ЄВОЇ А.Г.

при секретарі ТАРАНЕЦЬ В.О.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Олександрівському районі Донецької області на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 4 серпня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Олександрівському (далі Фонд) Донецької області про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 4 серпня 2006 року позов ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в Олександрівському районі Донецької області про відшкодування моральної шкоди був задоволений частково, на користь позивача з відповідача було стягнуто моральну шкоду у розмірі 15 000 гривень.

В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Олександрівському районі Донецької області просить скасувати рішення суду, відмовити в стягненні моральної шкоди, оскільки висновком МСЕК не встановлений факт спричинення позивачу моральної шкоди, та позивач не надав суду доказів завдання йому моральної шкоди.

В судовому засіданні представник відповідача, позивач та його представник не з"явилися, просили розглядати справу в їх відсутності. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. їх неявка не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив, що позивачу завдано моральну шкоду внаслідок трудового каліцтва: він не може вести звичайний спосіб життя, порушені його нормальні життєві зв"язки, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Оскільки по справі встановлено втрату позивачем ЗО % професійної працездатності, суд визначив та стягнув із відповідача 15 000 грн. моральної шкоди.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

За змістом ст.ст. 1, 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов"язок відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять яких-небудь інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги про відсутність наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди спростовуються матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1, працював на підприємстві вугільної промисловості -шахта „Піонер" під землею. 11 листопада 2005 року з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав закриту черепно - мозкову травму, струс головного мозку, забій нижньої щелепи, короткозорість обох очей, закритий перелом ребра, рвану - забійну рану правої половини грудної клітки, забій грудної клітки, про що складено акт про нещасний випадок на виробництві (а.с. 5-6) . Відповідно до висновку МСЕК від 7 лютого 2006 року позивачу вперше встановлена стійка втрата працездатності від трудового каліцтва 30 % до 3.02.2007 року, визнаний інвалідом 3-ї групи (а.с. 19-20).

Згідно історії хвороби в зв"язку з травмою на виробництві позивач тривалий час проходив курс стаціонарного лікування, відчуває головний біль, головокружіння, слабкість, швидку втому, біль у грудної клітини, нижньої щелепи, зниження зору на обидва ока (а.с. 13-43 ).

За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування моральну шкоди, заподіяної здоров"ю, за нормами Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Доводи апеляційної скарги про відсутність у справі висновку МСЕК про завдання моральної шкоди позивачу не відповідають вимогам п.З ст.34 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», згідно з яким моральна (немайнова) шкода відшкодовується потерпілому за його заявою з викладом характеру заподіяної моральної шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів лише у тому випадку, коли потерпілому не була спричинена втрата професійної працездатності.

Відповідно до роз»яснень, які містяться в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року з подальшими змінами та доповненнями «Про судову практику в справа про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров»я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступень зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Про цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував, що трудовим каліцтвом позивачу завданий фізичний біль, він не може вести звичайний спосіб життя, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв"язків, вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя й з дотриманням вимог ч.З ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначив таке відшкодування в розмірі 15 000 грн.

Визначена судом сума відповідає характеру та ступеню моральних страждань позивача, конкретним обставинам справи, а саме, що позивачу, який є молодим за віком чоловіком, було завдано травму життєво важливих органів - голови, порушені функції зору, що порушує звичайний уклад його життя і йому необхідно докладати додаткових зусиль за його організації. Підстав для зменшення розміру моральної шкоди не вбачається. Суд навів відповідні мотиви стягнення саме такого розміру відшкодування моральної шкоди.

Доводи відповідача про зупинення зазначеної норми неспроможні, та не впливають на висновки суду про підставність заявленого позову.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального закону.

Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛ ИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Олександрівському районі Донецької області відхилити.

Рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 4 серпня 2006 року залишити без зміни.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в Олександрійському районі Донецької області витрати на інформаційне - технічне забезпечення 1,50 грн. з зарахування суми ОКПО 02891428 розрахунок 35228011000992 МФО 834016 в УДК в Донецькій області одержувач Апеляційний суд Донецької області.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.