Постанова № 21890662, 04.03.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2011 р. Справа № 2а-6710/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потолової Г.В.

при секретарі Тимцунік Ю.В.

за участю: представника позивача Петренко Є.Л.

представника позивача Максименко С.В.

представника відповідача Крейса Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Концерна «СоюзЕнерго»до Дніпропетровської митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління державного казначейства України у Дніпропетровській області про визнання нечинним та скасування рішення, стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Концерн «СоюзЕнерго»звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці про визнання нечинним та скасування рішення про визначення митної вартості товарів №110040000/2010/900023/2 від 10.02.2010р. та повернення з державного бюджету на розрахунковий рахунок позивача надміру сплачені кошти з податку на додану вартість у сумі 72094грн. 93коп.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити їх повністю.

Представник відповідача, надав заперечення на адміністративний позов, в яких посилається на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, у звязку з чим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився, до справи надав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Концерн «СоюзЕнерго»є субєктом зовнішньоекономічної діяльності.

Так, 02.02.2010 року між ВАТ «Черняховський авторемонтний завод»(постачальник) та Концерном „СоюзЕнерго” (покупець) був укладений договір поставки продукції виробничого призначення №11/10, згідно з яким постачальник виготовив та поставив, а покупець прийняв та оплатив запорну арматуру: а саме «засувки паралельні двох дикові з висувним шпинделем, чавунні: 30ч6бр DN-80, виробник ВАТ «Черняховський авторемонтний завод», Росія, марка невідома», у кількості 1050шт. вагою 21000кг на загальну суму 1008000,00рубл.РФ (станом на 08.02.2010р. еквівалент 264700грн.84коп.) (а.с.8).

Позивачем 08.02.2010р. товар заявлено до митного оформлення відповідно до вантажно-митної декларації №110040000/2010/000407 за вартістю його фактичного придбання позивачем (покупцем) у продавця відповідно до договору поставки №11/10 від 02.02.2010р.

Відповідно, митна вартість товару була заявлена ТОВ ''ФИМ" шляхом подання декларації митної вартості за формою ДМВ-1, тобто за методом оцінки за угодою (метод №1) відповідно до статті 267 Митного кодексу України.

Таким чином, митна вартість товару відповідно до ВМД №113050000/9/009284 від 08.12.2009р. склала 243070грн.31коп.

Згідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 20.12.2006р. №1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів за ВМД від 08.12.2009р. №113050000/9/009284 декларантом надано: договір поставки №11/10 від 02.02.2010р., рахунку-фактури/invoice №101 від 04.02.2010р. (а.с.9), облікова картка №11004/1/09/000161 від 18.02.2009р.; СМR б/н від 04.02.2010р. експортна ВМД №10226040/050210/0000143 від 05.02.2010р.; сертифікат походження RU UA 0003300181 від 04.02.2010р.; повідомлення про намір увезення 110000005/2010/900158.001 від 05.02.2010р.; зовнішньоекономічний договір №11/10 від 02.02.2010р.; рішення ННЦ «Інститут метрології»№33/0403 від 08.02.2010р.; акт експертизи 282-10-«Э».

Керуючись п.2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008р. №339, у Дніпропетровської митниці виникла необхідність здійснити перевірку даних, зазначених у митній декларації митної вартості та уточнити їх.

Посадова особа митниці при проведенні консультації з декларантом прийняла рішення про необхідність вимоги надання додаткових документів, здійснивши на аркуші №1 ДВМ запис: «Для підтвердження заявленої митної вартості необхідне подання додаткових документів відповідно до вимог ПКМУ від 20.12.2006р. №1766: прас-лист виробника товару; підтвердження суми транспортних витрат, врахованих у вартість товару; калькуляція фірми-виробника товару; висновки про вартісні та якісні характеристики товару, поставлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством. Додаткові документи необхідно подати в термін 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання, відповідно до п.13 Порядку КМУ від 20.12.2006р. №1766».

За результатами проведених заходів, відповідачем винесено рішення про визначення митної вартості товарів від 10.02.2010р. №110040000/2010/900023/2 із застосуванням резервного методу №6 на підставі ст.273 Митного кодексу України, згідно з яким на підставі інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (ЄАІС ДМСУ) здійснено коригування митної вартості товару на суму 2379195,00рублів РФ (еквівалент 627423грн.30коп.) з розрахунку 3,73дол.США за 1 кг. виробу, що більше ніж заявлено декларантом: 1008000,00 рублів РФ (еквівалент 264700грн.80коп.) з розрахунку 1,59дол.США за 1 кг. виробу.

11.02.2010р. Дніпропетровська митниця М/п „Новомосковськ”, розглянувши вантажну митну декларацію від 08.02.2010р. № 110040000.2010.000407, товаросупровідні та інші документи, склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №110040000/0/000037 (а.с. 17).

Підставою відмови є неможливість використання вибраного декларантом методу визначення митної вартості, відсутність додаткових документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару ст.ст. 88, 264, 273 Митного кодексу України, п.11 Порядку Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. №1766.

З метою недопущення затримки оформлення та пропуску товарів через митний кордон України позивач звернувся із заявою від 11.02.2010р. про надання дозволу подання вантажно-митної декларації під гарантійне зобовязання шляхом сплати до державного бюджету суми податків з більшим розміром митної вартості товару, в тому числі сплатою позивачем надмірно сплаченої суми ПДВ.

Новою вантажно-митною декларацією від 11.02.2010 року №110040000/2010/000480 товар (засувки паралельні двох дикові з висувним шпинделем, чавунні: 30ч6бр DN-80, виробник ВАТ «Черняховський авторемонтний завод», Росія, марка невідома) випущено у вільний обіг, у зв'язку із чим позивачу довелося вказати митну вартість товару, визначену відповідачем у сумі 627423грн.30коп., сплачено державне мито у розмірі125484грн.66коп., що на 72094грн.93коп. перевищує суму мита, яке підлягало сплаті до бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною декларацією митної вартості.

Не погоджуючись з висновком відповідача позивач 18.03.2010р. звернувся із листом до Дніпропетровської митниці в якому зазначив, що на виконання вимог законодавства України у відповідності з п.4 наказу Державної митної служби України від 17.03.2008р. №230 «Про затвердження Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобовязання при ввезенні їх на митну територію України», згідно рішення Дніпропетровської митниці позивач надав відповідачу додаткові необхідні відомості для підтвердження митної вартості товару (засувки паралельні дводискові з висувним шпинделем, чавунні 30ч6бр DN-80, виробник ВАТ «Черняховський авторемонтний завод», Росія), а саме: копію рішення Дніпропетровської митниці (вих. №17-34-2/2/887 від 11.02.2010р.); виробничу калькуляцію підприємства-виробника; прас підприємства-виробника згідно умов поставки; висновок ДП «Держзовнішінформ»(вих. №9/172 від 15.02.2010р.) (а.с.24).

30.04.2010р. позивач отримав відповідь від відповідача на свій лист №4479/6-15 від 22.03.2010р., в якому останній посилався на те, що для підтвердження заявленої вартості товару надано висновок ДП «Держзовнішінформ»від 15.02.2010р. №9/172, який не містить даних щодо ринкової вартості сировини, зазначеної у спеціалізованих джерелах інформації та часу, за який розглядалася цінова інформація, у калькуляції не вказана сировина з якої вироблена продукція. Крім того, відповідач стверджує, що прас-лист виписаний для Концерну «СоюзЕнерго», в той час, як прас-лист повинен мати знеособлену спрямованість і бути адресований необмежній кількості можливих потенційних покупців, тобто зазначене, на думку відповідача унеможливлює проведення обчислення вартості товару, у митниці відсутні підстави для перегляду раніше прийнятого рішення про визначення митної вартості товару від 10.02.2010р. №110040000/2010/900023/2 (а.с.26).

Не погоджуючись з вище вказаним рішенням позивач звернувся за захистом своїх порушених прав та інтересів до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем необґрунтовано завищено митну вартість товару, яка встановлена в оскаржуваному рішенні, яке просить визнати нечинним та скасувати.

Так, позивач зазначає, що рішенням Дніпропетровської митниці Державної митної служби України №110040000/2010/900023/2 від 10.02.2010р. визначено митну вартість товару на підставі 6-го резервного методу за інформацією ЄАІС ДМСУ є необґрунтованим, оскільки суперечить вимогам чинного законодавства ст.266 Митного кодексу України, а саме: „визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного”.

На думку позивача, відповідачем було безпідставно завищено ціну товару, незважаючи на те, що позивачем були подані всі необхідні документи в підтвердження правомірності застосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною угоди.

Позивач посилається, що згідно вимог чинного законодавства України для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, декларантами подаються документи, передбачені п.п.7,8 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження»затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. №1766, які підтверджують витрати, визначені у ст.267 Митного кодексу України.

Так, позивач зазначає, що в першочергових документах, що ним подані, вартість товару зазначена в розмірі 264700грн.80коп., в яку входять вартість пакування, перевезення та оформлення документів на умовах СРТ м.Новомосковськ України, тобто декларант в повній мірі врахував вимоги ст.267 Митного кодексу України.

Відповідач в обґрунтування заперечень стверджує, що митницею було законно видано позивачу Картку відмови у митному оформленні зазначеного товару за ВМД №110040000/0/000037 від 10.02.2010р. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, як безпідставних та необґрунтованих, посилаючись на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, оскільки митна вартість товару не могла бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 267-272 Митного кодексу України, відповідачем застосовано 6 метод визначення митної вартості «Резервний метод», відповідно до ст.273 Митного кодексу України, використання якого базується на світовій практиці, згідно якої в рамках цього методу допускається розумна гнучкість в підходах до застосування попередніх методів визначення митної вартості.

Крім того, відповідач посилається на те, що згідно заяви позивача від 11.02.2010р. №16-88 про надання дозволу на митне оформлення вантажу під фінансову гарантію декларанта зі сплатою податків і зборів до Держбюджету України, митницею прийнято рішення щодо можливості випуску ввезеного товару у вільний обіг під обрані гарантійні зобовязання сплату до Держбюджету України податків та зборів, про що позивача повідомлено листом (від 30.04.2010р. №17-18-2/2/3051). Також, позивача повідомлено про те, що строк дії гарантійних зобовязань не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг. Відповідач стверджує, що позивачем до закінчення 90-денного строку дії гарантійних зобовязань подано позовну заяву до суду, а на час розгляду спору по суті, після закінчення 90-денного строку дії гарантійних зобовязань, позивачем додаткові документи не надані, інші відомості для підтвердження заявленої митної вартості у митниці відсутні, тому підстав для перегляду рішення про визначення митної вартості від 10.02.2010р. №110040000/2010/900023/2 не має.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ст.249 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Поняття митної вартості визначено Митним кодексом України (ст. 259), а саме, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 260 Митного кодексу України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Відповідно до ст.261 Митного кодексу України встановлено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України. Митні органи зобов'язані забезпечити в установленому порядку доступ до інформації про закони, інші нормативно-правові акти, нормативні документи та судові рішення загального застосування щодо питань, пов'язаних з визначенням митної вартості товарів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно ч. 2 статті VIIГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках. Згідно статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Як встановлює ст.264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 266 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Так, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1)за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2)за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3)за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4)на основі віднімання вартості;

5)на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6)резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом №1 згідно з положеннями ст.267 Митного кодексу України, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 Митного кодексу України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Отже, нормою ст.266 Митного кодексу України встановлені підстави та спосіб застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товару.

Статтею 267 врегульовані особливості застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Згідно п.5 ч.3 ст. 267 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Як свідчать матеріали справи, керуючись саме зазначеними нормами Митного кодексу України, митна вартість товару була визначена Концерном «СоюзЕнерго»в митній декларації від 08.02.2010р. №110040000/2010/000407 за ціною відповідно до договору поставки продукції виробничого призначення №11/10 від 02.02.2010р., та дорівнює 1008000,00рубл.РФ (станом на 08.02.2010р. еквівалент 264700грн.84коп. з розрахунку 1350євро х 15тн.)

Частиною 7 ст. 267 Митного кодексу України передбачено, якщо покупець і продавець є пов'язаними між собою особами, то мають бути вивчені обставини навколо продажу, а вартість операції приймається як митна вартість за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. При цьому декларанту надається можливість довести, що вартість операції максимально наближається до вартості, яка раніше була перевірена та прийнята митними органами, а тому є прийнятною відповідно до положень статті 267 Митного кодексу України.

На підтвердження прийнятності митної вартості, зазначеної в митній декларації від 08.02.2010р. №110040000/2010/0004, Концерн «СоюзЕнерго»до Дніпропетровської митниці були надані всі обов'язкові та додаткові документи, що дозволяли визначити митну вартість товару за першим методом ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на дані Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, оскільки в ній не зазначено за яким методом визначалася митна вартість товарів, тобто за митною вартістю визначеної декларантом чи митним органом. Таким чином, відомості про заявлену позивачем митну вартість є об'єктивними, такими, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

Митні органи у відповідності до ст. 41 МК України повинні здійснювати митний контроль, який включає в себе контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості.

Суд не піддає сумніву право митного органу контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством. Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України і подачі відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Отже, митний орган має право вимагати від декларанта подання додаткових документів виключно для підтвердження заявленої митної вартості.

Як зазначено вище, декларантом (позивачем) були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Дніпропетровська митниця не вказала та документально не обґрунтувала підстави, з яких неможливо використати метод № 1 для визначення митної вартості товару. Таким чином, суд вважає, що митному органу було надано повну інформацію, яка дозволяла здійснити застосування інших передбачених законодавством методів визначення митної вартості товару (№1-№5), але він відповідних дій не вчинив.

Тобто, відповідач, приймаючі рішення про визначення митної вартості товарів діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без врахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Оскільки судом визнані неправомірними дії митниці щодо встановлення митної вартості товару, суд вважає, що позивачу підлягає поверненню сума надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість).

Як зазначено вище судом, згідно з вантажною митною декларацією від 11.02.2010 року №110040000/2010/000480 товар (засувки паралельні двох дикові з висувним шпинделем, чавунні: 30ч6бр DN-80, виробник ВАТ «Черняховський авторемонтний завод», Росія, марка невідома) випущено у вільний обіг, у зв'язку із чим позивачем сплачено державне мито, що на 72094грн.93коп. перевищує суму мита, яке підлягало сплаті до бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною декларацією митної вартості.

У відповідності до п. 4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 р. № 609, юридичні та фізичні особи, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, подають ці рішення органам Державного казначейства, що здійснюють безспірне списання, у разі повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів.

Відповідно до п.3.4 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 №25/44 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 січня 2006 року за №64/11938), повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, здійснюється відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за N 1097/14364. ГУДК України у місті Києві на підставі платіжних доручень митних органів забезпечує перерахування коштів зокрема, на банківські рахунки платників, відкриті в банках.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету надмірно сплаченого Концерном «СоюзЕнерго»податку на додану вартість у розмірі 72094грн.93коп. також підлягають задоволенню.

Однак вимоги позивача не можуть бути задоволені у заявленій редакції.

Клопотання позивача про скоригування позовних вимог разом із позовною заявою суд не бере до уваги, оскільки не відповідає приписам ст.137 КАС України в редакції змін від 07.07.2010р.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Таким чином, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог в частині визнання протиправним рішення про визначення митної вартості товарів №110040000/2010/900023/2 від 10.02.2010р. та в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми надміру сплаченого платежу з податку на додану вартість у сумі 72094грн. 93коп.

Стаття 19 Конституції України зобовязує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи та наданих представниками сторін у судовому засіданні пояснень вбачається, що субєкт владних повноважень діяв по відношенню до позивача не на підставі та не у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що позивачем обґрунтовано та підтверджено належним чином вимоги, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в частині визнання протиправним рішення Дніпропетровської митниці Державної митної служби України №110040000/2010/900023/2 від 10.02.2010р. про визначення митної вартості товарів.

В решті позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з місцевого бюджету позивачу Концерну „СоюзЕнерго”, судові витрати у розмірі 360грн.47коп., сплачені платіжним дорученням №860 від 01.06.2010р.

Керуючись ст.ст.94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Концерна «СоюзЕнерго»до Дніпропетровської митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління державного казначейства України у Дніпропетровській області про визнання нечинним та скасування рішення, стягнення суми Задовольнити частково

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Державної митної служби України №110040000/2010/900023/2 від 10.02.2010р. про визначення митної вартості товарів.

Стягнути з Державного бюджету на користь Концерну „СоюзЕнерго” (51200, м.Новомосковськ, вул.Спаська,8, р/р 26007122897001 в КБ «Приватбанк»м.Дніпропетровська, МФО 305299, код ЄДРПОУ 31965106) надміру сплачений платіж з податку на додану вартість у розмірі 72094грн.93коп. (сімдесят дві тисячі девяносто чотири грн. 93коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь Концерну „СоюзЕнерго” (51200, м.Новомосковськ, вул.Спаська,8, р/р 26007122897001 в КБ «Приватбанк»м.Дніпропетровська, МФО 305299, код ЄДРПОУ 31965106) 360грн.47коп.(триста шістдесят грн. 47коп.) надміру сплаченого податку на додану вартість.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 25.01.2011р.

СуддяГ.В. Потолова