Постанова № 21890045, 22.02.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2012 р. Справа № 2а/0270/270/12

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,

при секретарі судового засідання: Оніщенко Петрі Анатолійовичу

за участю представників сторін:

позивача : Копейко Ф.А.

відповідача : Пастернака Д.О., Бабій С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Яланецьке"

до: Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції

про: скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Яланецьке" звернулось до суду з адміністративним позовом до Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками проведеної Бершадською ДПІ планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.03.2011 року відповідачем складено акт № 310/23/03733654 від 15.08.2011 року. Зазначеним актом встановлено порушення податкового законодавства, що призвело до:

- заниження податку на додану вартість в загальній сумі на 856836,0 грн. за період з січня 2009 року по березень 2011 року;

- заниження податку на прибуток на загальну суму 582896,0 грн. за період з 2009 по 2010 роки;

- заниження суми податку з власників транспортних засобів на загальну суму 23637,0 грн. за період з 2009 по 2010 роки;

- завищення комунального податку на суму 1241,0 грн. за період з 2008 по 2010 роки;

- завищення суми фіксованого податку на 16662,9 грн. за період з 2009 року по 01.04.2011 року.

На підставі вищезазначеного, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000342301 від 31.08.2011 року, яким нараховано податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 856603,0 грн. та штрафних санкцій 1070754,0 грн.; № 0000332301 від 31.08.2011 року, яким нараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 729980,0 грн.; № 0000352301 від 31.08.2011 року, яким нараховано податкові зобов'язання по податку з власників транспортних засобів на загальну суму 53186,0 грн.; №0000362301 від 31.08.2011 року , яким нараховано податкові зобов'язання з комунального податку на загальну суму 5631,0 грн.

Позивач, не погоджуючись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся з їх оскарженням до суду.

Ухвалою суду від 23.01.2012 року провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду.

22.02.2012 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, надавши письмові заперечення, якими стверджує, що прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними та просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані сторонами докази, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Яланецьке" зареєстровано Бершадською районною державною адміністрацією Вінницької області, за адресою вул. Жовтнева, 56, с. Яланець, Бершадський район, Вінницька область, ідентифікаційний код 03733654.

Згідно довідки від 07.04.2008 року № 94, ТОВ "Яланецьке" взяте на облік платника податків Бершадською МДПІ 27.11.1991 року за № 49.

На підставі направлень виданих Бершадською МДПІ направлень від 29.07.2011 року № 138, № 139, №140 посадовими особами згідно з п. 78.1.4 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) №2755- VI від 02.12.2010 року, наказу Бершадської МДПІ № 343 від 27.07.2011 року, проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Яланецьке" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.03.2011 року відповідно до затвердженого плану перевірки. Направлення пред'явлено 29.07.2011 року під розписку головному бухгалтеру ТОВ "Яланецьке" Сализі М.Г.

За результатами вищезазначеної перевірки відповідачем складено акт № 310/15/23/03733654 від 15.08.2011 року, у якому перевіряючими зроблені висновки, а саме:

- в порушення ст. 18, ст.20 Закону України „Про оренду землі" №161-ХІV від 06.10.1998 року, ст..126, ст. 125 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року, п.3.1 ст. 3, п.4.1 ст.4, п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4, п.7.5 ст. 7, п.8'.1, п.п.8'.2 п.8'.6 ст.81 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок додану вартість» (із змінами та доповненнями), п.185.1 ст.185, ст..187, п.209.1, п.209.2, п.209.6 ст.209 ПК України №2755-VІ від 02.12.2010 року в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 856836,0 грн.;

- в порушення ст. 3, ст.4 ,ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) занижено податок на прибуток в сумі 582896,0 грн., в тому числі за 2009 рік в сумі 25077,0 грн., 2010 рік в сумі 557819,0 грн.;

- в порушення ст. 2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17.12.1998р. № 320-ХІV та ст.301 ПК України №2755-VІ від 02.12.2010 року, в результаті чого завищено суму - фіксованого с/г податку у загальній сумі 16662,90 грн., в т.ч. за: 2009 рік - 7970,37 грн.; 2010 рік - 7915,83 грн.; І квартал 2011 року - 776,70 грн.;

- в порушення ст.2, ст.5 Закону України від 11.12.1991 року №1963-XII „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено суми податку з власників транспортних засобів за перевіряємий період на 23637,0 грн., в тому числі І квартал 2009 року в сумі 2954,25грн., II квартал 2009 року в сумі 2954,25 грн., ІІІ квартал 2009 року в сумі 2954,25 грн., ІV квартал 2009 року в сумі 2954,25 грн.., І квартал 2010 року в сумі 2955,0 грн., ІІ квартал 2010 року в сумі 2955,0 грн. , ІІІ квартал 2010 року в сумі 2955,0 грн., ІV квартал 2010 року в сумі 2955,0 грн.;

- в порушення ст.15 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 року № 56-93 «Про місцеві податки та збори» в результаті чого занижено комунальний податок в загальній сумі 1241,00 грн. за період з січня 2009 року по грудень 2010 року;

- в порушення п.п. 4.2.1 п.4.2.ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІУ від 22.05.2003 року, де сказано що до загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільного-правового договору. На підприємстві виявлено не оподатковування в 2008-2010 роки. доходів, які виплачувались громадянам за придбані у товаро-матеріальні цінності, донараховано ПДФО в сумі в сумі 627,75 грн.;

- в порушення п.п. 8.1.2 п.8.1.ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІV від 22.05.2003 року ТОВ «Яланецьке» несвоєчасно перераховувало в бюджет податок з доходів фізичних осіб, в результаті чого підприємству нараховано 16974,64 грн. пені.

Не погоджуючись із висновками, викладеними у акті перевірки, позивач оскаржив його у адміністративному порядку.

Проте, відповідач своїм листом від 29.08.2011 року № 6909 та висновком № 3/310/23 від 29.08.2011 року, залишив заперечення позивача без задоволення, а акт перевірки - без змін.

На підставі вищезазначеного акта перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 31.08.2011 року № 0000342301, яким ТОВ “Яланецьке” донараховано податкових зобов'язань податку на додану вартість - 1927357,0 грн.; № 0000331301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на загальну суму - 729980,0 грн.; № 0000352301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 53183,0 грн.; № 0000362301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з комунального податку на 5631,0 грн.

Не погоджуючись з таким рішеннями, позивач не одноразово звертався до Бершадської МДПІ, ДПА у Вінницькій області та до ДПА України із скаргами від 16.09.2011 року № 20, № 21, № 22, № 23 та повторними скаргами від 25.11.2011 року № 27, № 24, № 25, № 26 на прийняті Бершадською МДПІ податкові повідомлення-рішення.

Однак, рішеннями ДПА у Вінницькій області від 15.11.2011 року № 23663/10/25-009, від 18.11.2011 року № 23905/10/25-009, № 23904/10/25-009, № 23906/10/25-009, рішеннями ДПС України від 19.12.2011 року № 7858/6/10-2215, від 20.12.2011 року № 7914/6/10-2115, оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги ТОВ "Яланецьке" - без задоволення.

Позивач не погоджуючись із прийнятими Бершадською МДПІ податковими податковими-рішеннями звернувся з їх оскарженням до суду.

Як встановлено судом, позивач є платником фіксованого сільськогосподарського податку, що підтверджується довідкою від 13.04.2009 року №3068 (а.с. 13). Крім того, позивач є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ від 01.01.2009 року № 100318671 ( а.с.12). Товариство користується спеціальним режимом оподаткування податком на додану вартість за наступними видами КВЕД:

- вирощуванням зернових та технічних культур;

- надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту;

- розведення великої рогатої худоби;

- розведення свиней.

Як вбачається із матеріалів справи, під час позапланової виїзної перевірки ревізорами інспекторами було проаналізовано господарську діяльність позивача по використанню земельних ділянок, що знайшло своє відображення у в розділі 3.1 акту перевірки. Так, у акті перевірки зазначено, що позивач для здійснення господарської діяльності, зокрема для виготовлення власної сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації, використовує орендовані земельні ділянки на території Яланецької сільської ради. Оренда зазначених земельних ділянок здійснюється на підставі договорів оренди, укладених з відповідними орендодавцями.

Так, на думку податкового органу, ТОВ "Яланецьке" неправомірно користувався пільгами платника фіксованого сільськогосподарського податку, так як у своїй діяльності використовував земельні ділянки на підставі договорів оренди, частина яких не пройшла державної реєстрації, що в свою чергу є порушенням вимог Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

Суд не погоджується із такою позицією податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок", що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, особи можуть бути зареєстровані як платники фіксованого сільськогосподарського податку, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі , рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Вищезазначена норма дублюється також у ст. 301 Податкового кодексу України, що набув чинності 01.01.2011 року та передбачає, що платниками фіксованого сільськогосподарського податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Із аналізу вищезазначених норм податкового законодавства вбачається, що основним критерієм для визначення платника фіксованого сільськогосподарського податку є наявність у платника частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік , що дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Як було встановлено у судовому засіданні, позивач на протязі 2008, 2009, 2010 років займався виключно виробництвом сільськогосподарської продукції, вирощеної на орендованих землях, питома вага якої у складі товаровиробництва становить понад 75%, що підтверджується «Розрахунками питомої ваги від реалізації сільськогосподарської продукції…».

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, у період з 01.07.2008 року по 31.03.2011 року позивач був платником фіксованого сільськогосподарського податку, що підтверджується довідкою Бершадської МДПІ (а.с. 13).

Суд звертає увагу на те, що нове свідоцтво платника фіксованого сільськогосподарського податку позивача, яке почало діяти з 21.01.2011 року, видане відповідачем вже після набрання чинності Податкового кодексу України.

Так, ст. 308 Податкового кодексу України передбачає порядок набуття та скасування статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Зокрема, абз. 2 ч. 308.1 ПК України, передбачає, що сільськогосподарські товаровиробники для набуття та підтвердження статусу платника у відомості (довідці) про наявність земельних ділянок зазначають відомості про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Таким чином, податковий орган самим фактом видачі свідоцтва платника фіксованого с/г податку ТОВ "Яланецьке" підтвердив правомірність набуття статусу платника фіксованого с/г податку позивачем.

Посилання представника податкового органу на те, що платник мав би самостійно перейти на загальну систему оподаткування, не беруться судом до уваги, з огляду на наступне.

Пункт 308.6. ст. 308 Податкового кодексу України передбачає порядок скасування реєстрації сільськогосподарського товаровиробника платником податку, а саме:

308.6.1. у разі подання платником податку письмової заяви щодо добровільного зняття з такої реєстрації;

308.6.2. за рішенням органу державної податкової служби:

а) якщо такий платник податку ліквідується, у тому числі шляхом злиття, приєднання або перетворення;

б) у разі встановлення за результатами документальної перевірки недотримання платником податку положень статті 301 цієї глави. При цьому такий платник податку зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування починаючи з наступного місяця після місяця, у якому було встановлено таке порушення.

Із аналізу вищезазначені статті вбачається, що пунктом 308.6.2 ст. 308 ПК України, встановлено обов'язок податкового органу самостійно приймати рішення щодо скасування свідоцтва платника фіксованого сільськогосподарського податку за наслідками перевірки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що свідоцтво платника видане відповідачем діяло на час проведення перевірки, не скасоване після проведення такої та на момент прийняття податкових повідомлень-рішень, а тому позивач правомірно користується пільгами платника фіксованого сільськогосподарського податку.

У судовому засіданні представник відповідача, пояснив суду, що свої висновки податковий органи ґрунтував виключно на тих обставинах, що позивач у своїй діяльності використовував земельні ділянки на підставі договорів оренди, частина яких не пройшла державної реєстрації.

Проте, як вбачається із аналізу вищезазначених норм, такий висновок податкового органу є безпідставним, так як законодавець ніяким чином не ставить в залежність надання статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку від реєстрації договорів оренди землі у органах ДЗК. Крім того, від збільшення або зменшення у платника кількості орендованих земель, питома вага частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік у нього не змінюється, так як він іншими видами діяльності не займається.

Так, відповідно до ст. 302 ПК України, об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Згідно п. 306.1. ст. 306 ПК України, сільськогосподарські товаровиробники самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Пункт 306.2. цієї статті передбачає, що сплата податку проводиться щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах: а) у I кварталі - 10 відсотків; б) у II кварталі - 10 відсотків; в) у III кварталі - 50 відсотків; г) у IV кварталі - 30 відсотків.

Відповідно до п. 306.7. ст. 306 ПК України, якщо платник податку (орендар) орендує сільськогосподарські угіддя та/або землі водного фонду в особи (орендодавця), яка не є платником податку, орендована площа земельних ділянок включається до декларації з податку орендаря.

Пунктом 306.8. ст. 306 ПК України передбачено, що платники податку перераховують в установлений строк загальну суму коштів на відповідний рахунок місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач протягом періоду, що перевірявся, подавав до податкового органу звіти про «Основні показники господарської діяльності фермерського господарства», «Податкові розрахунками фіксованого сільськогосподарського податку», «Відомості із договору оренди землі», відповідні податковими деклараціями орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (том ІІ а.с. 1-10). Уся вищезазначена звітність надавалась позивачем до відповідних районних державних податкових інспекцій та приймались останніми без заперечень, що також підтверджується актом перевірки.

Крім того, у судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що зауважень щодо вчасності та повноти сплати самостійно нарахованих платником сум відповідно до поданих податкових декларацій орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, у перевіряючих не було.

Визначаючись щодо інших порушень, зазначених у акті перевірки, суд виходить з наступного.

Згідно положень ст. 4 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), від сплати податку звільняються особи, які згідно із законодавством є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, - за трактори колісні (код 8701, крім сідельних тягачів - код 8701 02) та вантажні автомобілі (код 8704).

В 2011 році, у зв'язку із набранням чинності Податкового кодексу України, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів не справляється.

Разом з тим, позивач є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ від 01.01.2009 р. № 100318671.

Стаття 209. Податкового кодексу України передбачає, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пункт 209.2. ст. 209 ПК України зазначає, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку (11-2011-п ), затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Пункт 209.6. цієї статті зазначає, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Отже, із аналізу вищезазначених норм податкового законодавства також вбачається, що основним критерієм для застосування платником спеціального режиму оподаткування з ПДВ є наявність у платника питомої вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Згідно п. 209.10. ст. 209 ПК України, для отримання свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування сільськогосподарське підприємство реєструється у відповідному органі державної податкової служби з дотриманням правил та у строки, що визначені статтею 183 цього Кодексу для реєстрації платників податку на додану вартість.

У свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених у свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість на загальних підставах, повинен міститися перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ від 01.01.2009 р. № 100318671 та користується спеціальним режимом оподаткування податком на додану вартість за наступними видами КВЕД:

- вирощуванням зернових та технічних культур;

- надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту;

- розведення великої рогатої худоби;

- розведення свиней.

Пункт 209.12. ст. 209 ПК України передбачає, що свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування підлягає анулюванню в разі, якщо:

а) сільськогосподарське підприємство подає заяву про зняття його з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування та/або заяву про його реєстрацію як платника зазначеного податку на загальних підставах;

б) сільськогосподарське підприємство підлягає реєстрації платником податку на загальних підставах;

в) сільськогосподарське підприємство припиняється шляхом ліквідації або реорганізації;

г) сільськогосподарське підприємство не подає податкової звітності з податку протягом останніх 12 послідовних звітних податкових періодів.

У таких випадках сільськогосподарське підприємство зобов'язане повернути органу державної податкової служби свідоцтво про реєстрацію як суб'єкта спеціального режим як вбачається із акту перевірки та було підтверджено у судовому засіданні представниками відповідача, вищезазначене свідоцтво діяло на час проведення перевірки, не скасоване після проведення такої та було дійсне на момент прийняття податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 209 Податкового кодексу України, сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку. Форма податкової декларації, яка подається сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, затверджується відповідно до пункту 201.15 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 209.13. цієї статті.

Як вбачається із матеріалів справи, в період з 01.07.2008 року по 31.03.2011 року ТОВ "Яланецьке" подавав щомісячно до податкового органу дві податкові декларації з податку на додану вартість, а саме: - декларацію (скорочену) - за результатами операцій із поставки сільськогосподарських товарів (послуг); - декларацію (загальну) - за результатами операцій із поставки продукції не власного виробництва, що також підтверджується актом перевірки.

Таким чином, судом встановлено, що на час звернення до суду позивач являвся платником фіксованого сільськогосподарського податку та суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість на законних підставах, так як відповідні свідоцтва податковим органом не анульовані та не скасовані.

Що стосується посилань представника відповідача в акті на використання земельних ділянок, договори оренди по яких не пройшли державної реєстрації, то суд вважає доцільним зазначити, що повноваження податкового органу регулюються Законом України «Про державну податкову службу України» та ст. 20 Податкового кодексу. Проте жодним із зазначених нормативних актів не надано повноваження податковому органу контролювати порядок укладення та реєстрації договорів оренди землі, так як такі повноваження віднесені до компетенції інших державних органів.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також звертає увагу на те, що суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.

Норми частини 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно вимог ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно вимог статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Суд звертає увагу на те, що усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

У свою чергу, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Мотивація та докази, на які посилається відповідач заперечуючи проти позову, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції відповідача покладеної в основу оскаржуваних рішень.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем, сплачено 28,23 грн. судового збору, а тому дана сума має бути стягнута на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0000342301 від 31.08.2011 року, № 0000332301 від 31.08.2011 року, № 0000352301 від 31.08.2011 року, № 0000362301 від 31.08.2011 року Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяЖданкіна Наталія Володимирівна