Постанова № 21889788, 28.11.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2011 р. Справа №2а-14008/11/0170/3 (15:30) м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Шкляр Т.О., при секретарі Желудковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Сімферопольського міського центра зайнятості

до ОСОБА_2

про стягнення

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_3, дов.,

від відповідача - не з'явився.

Суть справи:

Сімферопольський міський центр зайнятостізвернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у сумі 2105,59 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.11.11 р. відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.11.11 р. позивачу поновлено строк звернення до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а саме ненадання відповідачем, зареєстрованим у якості безробітної особи, відомостей, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг, зокрема допомоги по безробіттю, а саме - перебування у статусі суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідачем письмових заперечень проти позову не надано.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи або пояснень щодо поважності причин його відсутності у судовому засіданні на адресу суду не надав.

Враховуючи вищезазначені обставини, з урахування принципу розумності строку розгляду адміністративних справ за ст. 122 КАС України, суд вирішив за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Вивчивши обставини справи, заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

02.04.2009 р. ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) зареєстрований у Сімферопольському міському центрі зайнятості, про що свідчить персональна картка № НОМЕР_2, подавши також заяву про відсутність заробітку та інших передбачених законодавством доходів із посиланням на те, що не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності. Позивачем 18.11.2010 р. було подано запит до державного реєстратора виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим щодо інформації про наявність або відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записів про проведення реєстраційних дій, на що отримано довідку з ЄДР, з якої вбачається, що 19.01.2006 р. до ЄДР внесено рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності, а 05.10.2006 р. до ЄДР внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за адресою місцезнаходження: 95018, АДРЕСА_1.

Згідно з довідкою Сімферопольського міського центра зайнятості від 27.11.2009 р. ОСОБА_2 за період з 09.04.2009 р. по 05.09.2009 р. отримав дохід у вигляді допомоги по безробіттю, яка підлягає поверненню, у розмірі 2105,59 грн.

30.11.2009 р. Сімферопольським міським центром зайнятості видано наказ № 411 про стягнення з ОСОБА_2 суми незаконно виплачених коштів як допомоги по безробіттю у розмірі 2105,59 грн. у зв'язку зі встановленням факту надання з вини ОСОБА_2 недостовірних відомостей, що підтверджується актом перевірки Сімферопольського міського центра зайнятості № 18 від 24.11.2009 р.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” №1533-III від02.03.2000р., яким визначаються правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, тобто системи прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, останній створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією.

Згідно з частиною другою статті 12 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1533 від02.03.2000 р. функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Правовий статус центрів зайнятості визначений Законом України “Про зайнятість населення” № 803-XII від 01.03.1991 року, статтею 18 якого встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Отже, позивач є установою Державної служби зайнятості, та підпорядковується Міністерству праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, яке відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, затвердженого Постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 13.06.2005 року № 249 є республіканським органом виконавчої влади.

Таким чином, Сімферопольський міський центр зайнятості у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та субєктом владних повноважень. Відтак дана справа є справою адміністративної юрисдикції та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 1 Закону України № 1533 Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття виступає у якості страховика, який бере на себе зобов'язання щодо надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг при настанні страхових випадків в розумінні ст. 6 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 16 від 14.01.1998 р.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України № 1533 страховий випадок - це подія, через яку:

а) застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу;

б) застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Відповідно до ст.6 Закону України № 1533 право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України № 1533 застраховані особи - наймані працівники; особи, які виконують роботи (надають послуги) згідно з цивільно-правовими договорами; військовослужбовці Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, військ цивільної оборони, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної спеціальної служби транспорту, особи рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів внутрішніх справ, особи начальницького складу податкової міліції, а також особовий склад воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань), створених відповідно до законодавства на постійній основі (далі - військовослужбовці), крім військовослужбовців строкової служби, а у випадках, передбачених цим Законом, інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття.

Згідно зі ст.25 Закону України “Про зайнятість населення” № 803 від 01.03.1991 р. держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю. Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

Згідно зі ст.7 Закону України № 1533 одним з видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю.

Згідно ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" № 803 безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до п.п. “б” ч. 3 ст. 1 Закону України “Про зайнятість населення" в редакції на час звернення відповідача до Сімферопольського міського центру зайнятості, громадяни, які забезпечують себе роботою самостійно, у т. ч. підприємці, належать до зайнятого населення. Тобто якщо особа зареєстрована як приватний підприємець, вона не може бути визнана безробітною і не має права на виплату допомоги по безробіттю.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 був зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 19.01.2006 р., про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка з ЄДР.

Зазначені обставини дають підстави віднести відповідача до категорії зайнятого населення в розумінні п.“б” ч.3 ст.1 Закону України “Про зайнятість населення” №803 від01.03.1991р., згідно якого в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю та інш.

Адже лише після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа матиме право набути в установленому порядку статусу безробітного та отримувати допомогу по безробіттю.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців” фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Юридичний факт припинення підприємницької діяльності, згідно із Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” від 15 травня 2003 р. № 755-IV, потребує підтвердження шляхом внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідного запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем.

В Єдиному державному реєстрі на час звернення ОСОБА_2 до Сімферопольського міського центра зайнятості за наданням статусу безробітного, а також на час проведення Сімферопольським міським центром зайнятості перевірки по особі ОСОБА_2 запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відсутній.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

В порушення вимог, вказаних у ст. 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” відповідач не повідомив позивача про те, що він на час звернення до Сімферопольського міського центру зайнятості, а саме 02.04.2009 р. мав статус фізичної особи-підприємця.

Відтак ОСОБА_2 не має право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття в розумінні статті 6 Закону України № 1533.

Відповідно до п. 5.5. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 р. за № 915/5136, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі, зокрема, працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Сімферопольський міський центр зайнятості, як робочий орган виконавчої дирекції Фонду, згідно із пунктом 3 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" має право перевіряти достовірність інформації, що надається до центру зайнятості роботодавцями і фізичними особами. Такі перевірки проводяться центром зайнятості у відповідності до Порядку у визначених цим Порядком страхових випадках, в тому числі, якщо подані застрахованою особою документи дають їй право на одержання допомоги по безробіттю відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"

У відповідності до п. 5 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року №357, в редакції на час здійснення позивачем перевірки достовірності даних по особі ОСОБА_2, перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом звіряння з відомостями органів Державної податкової адміністрації, Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, державних реєстраторів, управлінь праці та соціального захисту населення, відділів (управлінь) субсидій; використання даних перевірок цих органів, Держнаглядпраці, контрольно-ревізійних органів цільового використання коштів Фонду; проведення центром зайнятості перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних безпосередньо на підприємствах, в установах та організаціях у порядку, встановленому законодавством.

Згідно п. 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 р. за № 915/5136, в редакції на час виникнення спірних правовідносин та судового розгляду справи, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Перебування відповідача на час звернення до позивача за отриманням статусу безробітного у стані суб'єкта підприємницької діяльності не є підставою для отримання допомоги по безробіттю за відсутності запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця та не дає право на отримання статусу безробітного і призначення допомоги по безробіттю. Адже згідно з пунктом 1.2 Порядку надання допомоги по безробіттю, у т. ч. одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 р. № 307, допомога по безробіттю надається застрахованим і незастрахованим особам, визнаним в установленому порядку безробітними.

Відповідно до п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року №357, у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідачу Сімферопольським міським центром зайнятості нарахована та виплачена допомога по безробіттю у сумі 2105,59 грн. за період часу з 09.04.2009 р. по 05.09.2009 р.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” в редакції на час виникнення спірних правовідносин сума виплаченого забезпечення відповідачу внаслідок умисного невиконання ним своїх обов'язків та зловживання ними підлягає стягненню з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року №357, суми незаконно отриманої матеріальної допомоги по безробіттю, здійснених з дня призначення виплат, стягуються шляхом прийняття рішення директором центру зайнятості і оформляється наказом. Повернення коштів особою здійснюється протягом 10 робочих днів після її ознайомлення під особистий підпис з прийнятим рішенням про повернення коштів.

У разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Можливість вирішення спорів, які виникають у звязку із застосуванням Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” саме у судовому порядку, визначена також статтею 39 зазначеного Закону.

Таким чином, позивач, будучи субєктом владних повноважень, відповідно до чинного законодавства правомірно подав до суду позовну заяву щодо стягнення з ОСОБА_2 безпідставно отриманих ним виплат у вигляді допомоги по безробіттю.

Відповідачем на час судового розгляду справи кошти в сумі 2105,59 грн. за період з 09.04.2009 р. по 05.09.2009 р. Сімферопольському міському центру зайнятостіне повернуті.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

У судовому засіданні 28.11.11 р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. У повному обсязі постанову складено 02.12.11 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158-163, ст. 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Сімферопольського міського центра зайнятості (ЄДРПОУ 20708706) 2105,59 грн. грошових коштів, виплачених як допомога по безробіттю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Шкляр Т.О.