Рішення № 21889441, 06.03.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.12 Справа№ 5015/519/12

Господарським судом Львівської області розглянуто у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Арті", м. Харків

до відповідача: Державне територіально - галузеве об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів

про: стягнення 23621,25грн.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Старостенко О.В.

У судовому засіданні взяли участь представники:

Позивача: ОСОБА_1 предст. (дов. №03/12-01 від 01.03.2012р.)

Відповідача: ОСОБА_2 ю/к (дов. №Ню-59 від 01.01.2012р.)

Представникам сторін розяснено його права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Від здійснення технічного запису судового процесу представники сторін відмовилися, відводів не заявлено.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Арті", м. Харків до відповідача-1: Державного територіально - галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів про стягнення 23621,25грн.

Обставини спору:

Ухвалою суду від 16.02.2012р. за даним позовом справу призначено до судового розгляду на 06.03.2012р.

У судовому засіданні 06.03.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задоволити, з підстав викладених у позовній заяві, подав уточнення №348 від 02.03.2012р. (вх. №4867/12 від 06.03.2012р.) до позовної заяви, відповідно до якої просить стягнути 22098,00грн. основного боргу, 1276,24грн. пені, 247,01грн. 3% річних.

Представник відповідача у судове засідання 06.03.2012р. подав відзив №НХ-728 від 06.03.2012р. (вх. №4935/12 від 06.03.2012р.), відповідно до якого погодився із основною сумою боргу, проте заперечив проти сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, оскільки, згідно п. 9.4. Договору, у разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від його вартості за кожен день прострочення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, судом встановлено:

20.07.2011р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір поставки № Л/НХ тер-3-11030, згідно з яким позивач зобовязувався поставити та передати у власність відповідача, а відповідач прийняти та оплатити певний товар, в асортименті та кількості відповідно до Специфікації №1, яка є Додатком №1 до даного Договору та є його невідємною частиною.

У відповідності п. 4.1 даного Договору, постачання здійснюється за цінами, передбаченими у Специфікації №1. Пунктом 6.1 Договору визначено, що оплата за поставлений товар по даному договору проводиться відповідачем на протязі 14 робочих днів після дати поставки товару.

Умовами пункту 5.4. Договору встановлено, що датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.

На виконання умов Договору поставки позивач поставив товар на загальну суму 22098,00 грн. Відповідач свої зобовязання за Договором поставки № Л/НХ тер-3-11030 від 20.07.2011р. не виконав.

При прийнятті рішення у даній справі, суд виходив з наступного:

У відповідності до вимог ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Таким чином, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст. 11 ЦК України, зокрема, вони виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із вимогами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із вимогами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вимогами ч. 2 ст. 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усі заходи, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із вимогами п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач свої зобов'язання щодо поставки товару за Договором поставки № Л/НХ тер-3-11030 від 20.07.2011р. виконав повністю, відповідачем оплата за товар не здійснена, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 22098,00 грн. Відповідач дану обставину не заперечив, доказів зворотнього суду не надав.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно із вимогами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу за період з 05.09.2011р. по 18.01.2012р. в розмірі 1276,24грн.

Вказана вимога про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ підлягає задоволенню частково, оскільки, згідно з умовами п. 9.4. Договору, у разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від його вартості за кожен день прострочення.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 247,01грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач повністю виконав умови договору та здійснив передбачені ним роботи, а відповідач порушив умови договору і провів оплату несвоєчасно.

Заперечень щодо належного, якісного, своєчасного виконання Договору, а також щодо доказів її погашення відповідач не надав, відтак, заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню частково, а саме, стягненню підлягають 22098,00грн. основного боргу, 638,12 грн. пені та 247,01грн. 3% річних.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно із вимогами ст. 49 ГПК України.

Керуючись вимогами ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, 216, 217, 218, 230, 231, 265, ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82, 81, 84, 85, 116, 117 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Державного територіально - галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, ідентифікаційний код 01059900, Відокремлений підрозділ “Рівненський відділ матеріально-технічного постачання” Державного територіально - галузевого об'єднання "Львівська залізниця", ідентифікаційний код 01104470) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арті" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 16-А, ідентифікаційний код 25185087) 22098,00грн. основного боргу, 638,12 грн. пені, 247,01грн. 3% річних та 1609,50грн. судового збору.

Наказ видати, згідно із ст. 116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст.85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, визначеному розділом ХII ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 12.03.2012р., керуючись вимогами ст. 85 ГПК України.

Суддя Левицька Н.Г.