Рішення № 21889327, 02.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/1402.03.12 За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

До Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа - Гарант»

Простягнення 25500,00 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивачане зявився

від відповідача не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) подав на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа - Гарант»(далі відповідач ) про стягнення 25500,00 грн.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем, як страховиком, відповідно до договору страхування 202-5005/07 від 10.08.2007р., було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 25500,00 грн., внаслідок чого, до позивача в порядку ст. 27 Закону України “Про страхування” та статті 228 Господарського кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за відшкодування шкоди, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.

Ухвалою суду від 15.12.2011р. порушено провадження у справі № 1/12 та призначено розгляд на 23.01.2012 р.

23.01.2012р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та пояснення по суті спору.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав відзив на позов.

Суд відклав розгляд справи на 13.02.2012р.

13.02.2012 позивач подав до канцелярії суду заперечення на відзив відповідача.

13.02.2012 представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, надав клопотання про витребування додаткових доказів у справі.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Суд відклав розгляд справи на 02.03.2012р.

02.03.2012 представники позивача та відповідача у судове засідання не зявились, про причини своєї відсутності суд не повідомили.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.08.2007 між АСТ «Вексель»та ОСОБА_2. як страхувальником, було укладено договір страхування № 202-5005/07, згідно умов якого об'єктом страхування є транспортний засіб марки «Q 7», державний номерний знак НОМЕР_1.

Згідно полісу обовязкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/0558172, страховиком ТДВ «СК «Альфа - Гарант», було забезпечено транспортний засіб автомобіль марки «ГАЗ 3307», державний номерний знак НОМЕР_2.

10.12.2007 в м. Київ на перехресті пр. Оболонський та вул. Малиновського сталася ДТП за участю транспортного засобу «Q 7», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3. та транспортного засобу «ГАЗ 3307», державний номерний знак НОМЕР_2, що під керуванням ОСОБА_4.

Відповідно до постанови Оболонського районного суду м. Києва від 01.02.2008р., гр. ОСОБА_4. визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до звіту про оцінку матеріального збитку № 1477 від 18.12.2007, завданого внаслідок ДТП, пошкодження транспортного засобу марки «Q 7», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 59275,89 грн., які були виплачені згідно платіжних доручень №№ 3903 від 06.03.2008. та № 244 від 07.11.2008, а також відомістю № 39/03/08 від 06.03.2008р.

30.11.2009р. між АСТ «Вексель»та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги № 30-11-2009-Ю, відповідно до якого АСТ «Вексель»відступив право грошової вимоги в порядку регресу до третіх осіб (боржників).

Ліміт відповідальності згідно полісу № ВВ/0558172 становить 25500,00 грн., франшиза 510,00 грн.

Позивач у своєму позові просив суд стягнути з відповідача 25500,00 грн. боргу та судові витрати.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб”.

Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування” визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування” визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно із статтею 27 Закону України „Про страхування” страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

13.02.2012 у судовому засіданні судом встановлено, що позивачем не було враховано франшизу у розмірі 510,00 грн., що передбачена відповідно до полісу страхування № ВВ/0558172, на підставі чого суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 24990,00 грн.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191, Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача 24990,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа - Гарант»(код ЄДРПОУ 32382598, адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки 26) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3, адреса: АДРЕСА_1) суму заборгованості в розмірі 24 990 (двадцять чотири тисячі девятсот девяносто) грн. основного боргу, 249 (двісті сорок девять) грн. 90 коп. державного мита, 231 (двісті тридцять одну) грн. 28 коп. судово-інформаційних витрат.

3. В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5.Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Мельник В.І.

(Дата складання повного тексту рішення: 12.03.2012)