Рішення № 21889175, 06.03.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.03.12 р. Справа № 37/362пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Тімченко М.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

до Відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Докучаєвськ, Донецька область, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4480/2010 від 30.09.2010р. в сумі 752,71 грн. та пені в сумі 28,32 грн., штрафу в сумі 75,27 грн.; розірвання вказаного договору оренди та зобовязання повернути орендоване державне майно балансоутримувачу.

із залученням до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача Національного гірничого університету в особі Докучаєвського гірничого технікуму, м. Докучаєвськ, ідентифікаційний код 34916858

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_3 (за довіреністю №7 від 10.01.2011р.);

від Відповідача не зявився

від Третьої особи не зявився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався з 10.01.2012р. на 24.01.2012р., з 24.01.2012р. на 07.02.2012р., з 07.02.2012р. на 21.02.2012р., з 21.02.2012р. на 06.03.3012р.

У судовому засіданні 06.03.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Докучаєвськ, Донецька область (далі Відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4480/2010 від 30.09.2010р. в сумі 752,71 грн., пені в сумі 28,32 грн., штрафу в сумі 75,27 грн.; розірвання вказаного договору оренди та зобовязання повернути орендоване державне майно балансоутримувачу.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди № 4480/2010 від 30.09.2010р. в частині сплати орендної плати за період з квітня по вересень 2011р., у звязку з чим виникла стягувана заборгованість та підстави для нарахування штрафних санкцій, розірвання договору оренди і повернення орендованого майна.

На підтвердження вказаних обставин Позивач позову надав довідку про стан заборгованості, рішення Господарського суду Донецької області по справі №40/93 від 07.06.2011р., договір оренди нерухомого майна (приміщення) , що належить до державної власності №4480/2010 від 30.09.2010р. з додатками, листування з доказами надсилання та розрахунок суми заявлених вимог, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст. 16, 526, 638, 762, 782 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 10, 18, 19, 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

06.03.2012р. Позивач звернувся до суду з клопотанням (а.с.56) про припинення провадження у справі в частині вимог про розірвання спірного договору та повернення орендованого майна.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, своєї позиції до відома суду не довів, доказів відсутності спірних грошових зобовязань не представив, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру підприємств та організацій (а.с.а.с.27, 28), достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

У світлі правової позиції, приведеної в абз. 1 п.3.9.1. Постави Пленуму ВХСУ №18 від 26.12.2011р., таке повідомлення вважається належним.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 21.12.2011р. в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України до участі у справу у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача залучений Національний гірничий університет в особі Докучаєвського гірничого технікуму.

Третя особа звернулась до суду із клопотанням щодо здійснення розгляду справи без участі її представника (а.с.48), надавши суду підписаний із Відповідачем 06.02.2012р. акт про повернення останнім обєкту оренди (а.с.49).

У судовому засіданні 06.03.2012р. представник Позивача підтримав позовні вимоги виключно в частині стягнення коштів, наполягаючи на припиненні провадження відносно решти заявлених вимог.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним окремих документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не вливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого відкладання вирішення справи.

Дійсно, всім учасникам справи було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті розглядуваного спору з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання Відповідача здійснювати свої процесуальні права, тим більше, що 07.03.2012р. закінчується навіть продовжений в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2010р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України (Орендодавець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4480/2010 (а.с.а.с. 11-16), згідно п.п.1.1, 1.2. та 10.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 18,5 кв.м, на першому поверсі будівлі гуртожитку, що знаходяться на балансі Докучаєвського гірничого технікуму Національного гірничого університету (Балансоутримувач) і розташовані за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення торговельного обєкта з продажу непродовольчих товарів, строком до 24.09.2013р.

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобовязання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України (за базовий місяць розрахунку - серпень 2010р. становить 228,88 грн. без ПДВ а.с.17), що підлягає корегуванню кожного місяця на індекс інфляції за попередній місяць і сплаті до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% і 50% відповідно щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Своєчасне та повне внесення орендних платежів п.5.4. договору віднесено до обовязків Орендаря.

Умовами п. 3.7. договору за прострочення сплати орендної плати встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 2-х облікових ставок Національного банку України за кожен день прострочення. Крім того, у разі, якщо прострочення сплати орендної плати становить не менш ніж три місяці, Орендарем також сплачується штраф у розмірі 10% від суми заборгованості (п.3.8.).

Пунктом 5.12. договору сторони узгодили, що у разі припинення або розірвання договору Орендар має повернути Балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. При цьому, згідно п. 10.9 договору таке повернення повинно відбутися протягом трьох робочих днів та за змістом п. 10.10 вважається здійсненим (повернення) з моменту підписання акту приймання-передачі.

Відповідно до умов п. 2.1. договору, 30.09.2010р. обєкт оренди був переданий Відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.18).

Листом №20-06-03-02034 від 24.02.2011р. (а.с.а.с.9, 10) Орендодавець повідомляв про відому від договору № 4480/2010 від 30.09.2010р. та вимагав сплатити наявну заборгованість та нараховану на нею пеню та штраф, повернути майно, однак, цей лист, надісланий 28.02.2011р. повернувся Позивачеві і Відповідачем отримайний не був (а.с.8).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 07.06.2011р. у справі №40/93 (а.с.а.с.21-25) були задоволені позовні вимоги Регіонального відділення фонду державного майна України по Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення за договором оренди №4480/2010 від 30.09.2010р. заборгованості з орендної плати за період з 30.09.2011р. по березень 2011р. в сумі 727,09грн., завдатку в сумі 228грн., пені в сумі 24,14грн. та штрафу в сумі 72,71грн. Із змісту означеного рішення, яке за даними діловодства Господарського суду Донецької області не оскаржувалося і 21.06.2011р. набрало законної сили, вбачається, що судом був встановлений факт невиконання Орендарем грошових зобовязань за вказаним договором оренди.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи, в подальшому припинення провадження у справі в частині вимог про розірвання спірного договір та повернення обєкту оренди (а.с.56).

Відповідач процесуальним правами, передбаченими ст.ст.22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча 06.02.2012р. за актом приймання-передачі (а.с.49) повернув Третій особі обєкт оренди, зважаючи на що остання просив розглядати справу без участі її представника (а.с.48).

Суд розглядає справу в контексті всіх позовних вимог, оскільки їх одночасне висування цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги повязані наданими доказами та підставами виникнення (порушення зобовязань за договором оренди), їх сумісний розгляд не утруднює вирішення справи, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

При цьому позиції щодо можливості висування в межах однієї позовної заяви вимог про розірвання договору та повернення обєкту оренди дотримується і Вищий господарський суд України, що вбачається із змісту п. 17 Інформаційного листа від 13.08.2008р. № 01-8/482.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань за договором оренди та застосування наслідків такого невиконання у вигляді стягнення штрафних санкцій, розірвання договору та повернення орендованого майна.

Враховуючи статус сторін та обєкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) щодо визначеного у позовній заяві періоду, регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та умовами договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4480/2010 від 30.09.2010р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір про оренду нежилих приміщень № 4480/2010 від 30.09.2010р є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення в межах визначеного Заявником період стягнення від виконання обовязку із здійснення платежу з орендної плати до 15 числа місяця, наступного за оплачуваним відповідно до умов п. 3.5 договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4480/2010 від 30.09.2010р

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ст. 34 цього Кодексу належних доказів іншого до матеріалів справи не надав, внаслідок невиконання грошових зобовязань за період з квітня 2011р. по вересень 2011р. включно утворилась та має місце заборгованість за договором про оренду нежилих приміщень № 4480/2010 від 30.09.2010р.

Таке невиконання грошових зобовязань кваліфікується судом як їх порушення згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобовязання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Перевіривши правильність розрахунку (а.с.19) заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості, суді дійшов висновку його відповідність умовам договору і встановленим на підставі наданих доказів обставинам справу, у звязку із чим позов в цій частині підлягає задоволенню у повному обсягу - в сумі 752,71 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання, тоді як штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені і штрафу у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п.п. 3.7., 3.8. договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4480/2010 від 30.09.2010р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину про забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи і Орендарем на спростована, застосована у розрахунку (а.с.19) ставка не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” граничного розміру, а період стягнення, визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд, здійснивши перевірку розрахунку за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” дійшов висновку про можливість задоволення вимог в частині стягнення пені у сумі 28,32 грн. та штрафу у розмірі 75,27 грн. (адже прострочення орендної плати становить загалом не менше ніж три місяці).

Відносно вимог Позивача про розірвання спірного договору та повернення обєкту оренди суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Виходячи з підстав позову, у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, Заявник позову наполягає на розірванні договору як на наслідку порушення умов договору з боку Відповідача відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у вигляді (порушення) невиконання обовязку щодо оплати орендної плати.

В свою чергу, нездійснення орендних платежів судом розцінюються як обґрунтовані з огляду на таке. Як вже зазначалося, за змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Загальні вимоги до виконання зобовязання сформульовані в ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Умови про сплату орендної плати та страхування обєкту оренди ч. 1 ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” віднесена до істотних умов договору оренди у розумінні ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України.

Дотримання зазначених умови є обовязковим для Відповідача згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, а їх порушення зумовлює правомірність ініціювання питання про розірвання договору згідно ч. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Виходячи з наявних матеріалів справи, попередніх висновків суду відносно заборгованості з орендних платежів та встановлених під час розгляду справи №40/93 обставин порушення Орендарем грошових зобовязань, що мають преюдиціальне у розумінні ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України значення для розглядуваної справи, зазначена вимога спірного договору, що формулює істотну умову, Відповідачем порушена та за відсутністю доказів іншого, суд за можливе констатувати наявність істотного порушення умов договору у розумінні ст.ст. 610, 651 Цивільного кодексу України, одним із наслідків якого (порушення) згідно ст. 611 цього Кодексу законодавець визначає розірвання договору.

Отже, викладене, за висновком суду, вказує на наявність достатньої у розумінні ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України підстави для дострокового розірвання спірного договору оренди. Такий висновок узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, викладеною в абз. 2 п.13 Розяснення „Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна” від 25.05.2000 р. N 02-5/237.

Оскільки розірвати можна лише існуючий договір, суд, в контексті наявного в матеріалах справи повідомлення (а.с.а.с.9, 10) Орендодавця про припинення спірного договору внаслідок односторонньої відмови в порядку ст. 782 Цивільного кодексу України, наголошує, що за відсутності доказів отримання Орендарем такого повідомлення, спірний договір не можна вважати розірваним у позасудовому порядку.

Між тим, як було встановлено судом, в перебігу розгляду справи її учасниками були вжиті дії з добровільного припинення орендних правовідносин у розумінні п. 5.12., 10.9., 10.10. договору обєкт оренди був повернутий Орендарем балансоутримувачу за актом приймання-передачі від 06.02.2012р. (а.с.49), зважаючи на що провадження у справі в частині вимог про розірвання договору та повернення обєкту оренди підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України згідно клопотання Позивача, що у повній мірі узгоджується із правовою позицією, викладеною в п. 4.4. Постанови Пленуму ВХСУ №18 від 26.12.2011р.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, повязані із сплатою судового збору, стягуються з Відповідача на користь Позивача у повному обсягу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 49, 58, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Докучаєвськ, Донецька область (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4480/2010 від 30.09.2010р. та зобовязання повернути орендоване державне майно балансоутримувачу.

2. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Докучаєвськ, Донецька область (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4480/2010 від 30.09.2010р. в сумі 752,71 грн. та пені в сумі 28,32 грн. і штрафу в сумі 75,27 грн. задовольнити у повному обсягу.

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Докучаєвськ, Донецька область (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Держаного бюджету України (р/р 31113093700039, код бюджетної класифікації 22080200, отримувач УДК у м. Докучаєвську ГУДКУ у Донецької області, код ЄДРПОУ 34687242, МФО 834016) заборгованість в сумі 752,71 грн., пеню в сумі 28,32 грн. та штраф в сумі 75,27 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Докучаєвськ, Донецька область (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2352,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 06.03.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.03.2012р.

Суддя Попков Д.О.