Рішення № 21889148, 01.03.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.03.12 р. Справа № 11/339

Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді СоболєвоїС.М., суддів Мальцева М.Ю., Сич Ю.В.

за позовом Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради

„Донецькмісьтепломережа”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 33257089,

до відповідача Спільного українсько-турецького підприємтсва в формі товариства з

обмеженою відповідальністю «Шеріф Тур LTD», м.Донецьк,

ЄДРПОУ 23778162,

про стягнення 2825,24 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1- за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю;

В засіданні суду брали участь:

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 01.02.2012р. по 01.03.2012р.

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради „Донецькмісьтепломережа”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Спільного українсько-турецького підприємтсва в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Шеріф Тур LTD», м.Донецьк, про стягнення 2825,24 грн., у тому числі: 2464,27грн. основної суми заборгованості, 166,77 грн. пені, 53,63грн. 3% річних та 140,57грн. інфляційних витрат.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на розрахунок суми боргу, договір на відпуск теплової енергії №5012 від 01.08.2005р., договір оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м.Донецька №258 від 16.02.2007р., акт приймання-передачі орендованого приміщення від 14.01.2011р., рішення Донецької міської ради №28/4 від 20.02.2009р., листи №1371-сб від 25.10.2010р., №1445-сб від 19.11.2010р., №76-сб від 21.01.2011р., №259-сб від 16.02.2011р., списки відправлених рекомендованих листів, рахунки за спожиту теплову енергію №5012 від 20.10.2010р., №5012 від 19.11.2010р., №5012 від 17.12.2010р., №5012 від 24.01.2011р., №5012 від 11.02.2011р., №5012 від 21.03.2011р., претензію-вимогу №873-сб від 26.08.2011р. із підтвердженням її відправлення Відповідачу, акт про надання Відповідачу опалення у період з 05.10.2010р. по 14.01.2011р., податкові накладні складені під час здійснення спірних господарських операцій та реєстри отриманих і виданих податкових накладних.

13.12.2011р. представником Відповідача через канцелярію господарського суду Донецької області надано відзив на позовну заяву №279-12/11 від 12.12.2011р., відповідно до якого останній проти задоволення позовних вимог заперечує. Підставою такої правової позиції є твердження Відповідача щодо закінчення 01.08.2010р. строку дії договору №5012 від 01.08.2005р. та здійснення остаточного погашення заборгованості на підставі рахунку, направленого Позивачем із листом №275 від 30.08.2010р. Окрім того, строк договору оренди приміщення №258 від 16.02.2007р. сплинув 15.02.2009р. Одночасно, як зазначає Відповідач, згідно з положеннями договору оренди, строк його дії може бути продовжений на підставі розпорядження Донецького міського голови, проте таке розпорядження відсутнє. За цих підстав, з огляду на закінчення строку дії означених правочинів, приміщення, у яке за ними надавали послуги з теплопостачання, Спільне українсько-турецьке підприємтсво в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Шеріф Тур LTD» не експлуатувало та тепловою енергію не користувалось.

На підтвердження викладених обставин Відповідачем представлено суду копії: договору оренди нерухомого майна №258 від 16.02.2007р., листа №275-юр від 30.08.2010р., банківської виписки за 06.09.2010р., листа №08-01/11 від 24.01.2011р. із підтвердженням його відправлення Позивачу, листа №278-12/11 від 12.12.2011р.

11.01.2012р. представник Позивача подав заперечення №05/юр від 10.01.2012р. на відзив Відповідача, згідно з якими вважає недоведеними посилання Відповідача на те, що договір №5012 від 01.08.2005р. не діяв у спірний період, ним не представлено доказів надсилання заяви про розірвання договору у відповідності до приписів п.7.1 спірного договору про відпуск теплової енергії. Лист, яким було повідомлено Позивача про розірвання цього правочину було отримано останнім лише 28.01.2011р., а отже у період з 05.10.2010р. по 14.01.2011р. договір був діючим. Разом з цим, Позивач вказує, що фактичне займання приміщення за адресою: м.Донецьк, вул.Куйбишева, 192 у вказаний проміжок часу підтверджується актом прийому-передачі приміщення від 14.01.2011р. Посилання Відповідача на те, що на підставі листа від 30.08.2010р. ним проведено остаточний розрахунок за договором №5012 від 01.08.2005р. не відповідає дійсності, оскільки зазначений розрахунок проведено за попередній період, таким чином він не відноситься до даної справи та не стосується предмету спору, тому, за висновками Позивача, не може бути прийнятий судом до уваги.

До зазначених заперечень додано копії: акту про надання опалення у період з 05.10.2010р. по 14.01.2011р., акту прийому-передачі приміщення від 14.01.2011р.

У листі №30-01/12 від 28.02.2012р., наданому суду 01.03.2012р., Відповідач, зокрема, свідчить про те, що на момент закінчення строку дії договру оренди акт прийому-передачі не складено, підприємство обмежилось направленням відповідного повідомлення, яке не зберіглось із-за давнини часу; лист у порядку п.7.1 договору №5012 від 01.08.2005р. після споиву строку, обмкмовленому у навденому пункті правочину, не був направлений з причини не використання нежитлового приміщення у звязку із закінченням договору оренди.

У судовому засіданні 01.03.2012р. Представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник Відповідача проти задоволення позовних вимог Позивача заперечив, з підстав викладених вище.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

01.08.2005р. між Позивачем та Відповідачем був підписаний договір на відпуск теплової енергії №5012 (далі договір), згідно з умовами якого Позивач прийняв на себе зобовязання постачати теплову енергію до елеваторного вузла, зазначеного власником будівлі, а Відповідач зобовязався прийняти та здійснити оплату за використану теплову енергію (п.п.1.1, 1.2).

За приписами п.1.3 договору тепловва енергія, що постачається за означеним правочином, використовується Відповідачем виключно для теплозабезпечення приміщень, згідно дислокації.

Відповідно до п.2.2 договору облік відпущеної теплової енергії здійснюється за приладами обліку, встановленими на тепловому вводі відповідача.

Згідно з п.2.3 договору при відсутності приладів обліку або виході іх з ладу, оплата здійснюється згідно затвердженим тарифам.

Як обумовлено у п.2.6 договору, загальна площа, опалюється, складає 43,40 кв.м.

Строк дії договору, у відповідності до його п.7.1, встановлений з 01.08.2005р. та діє у частині поставки теплової енергії до 01.08.2010р. і, якщо від сторін за місяць до закінчення строку дії договору не надійшло заяв про розірвання даного правочину, він вважається пролангованим на наступний строк, а у частині здійснення розрахунків за теплову енергію до їх повного виконання.

Частина 2 ст.193 Господарського кодексу України регламентує, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 631 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з п.7 ст.180 господарського кодексу України, визначає поняття строку договору. Згідно з нею строк договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Тобто, виходячи з наведеної норми закону, зобов'язання, взяте на себе сторонами відповідно до умов договору, діє лише в межах його строку.

Відповідно до ст. 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Стаття 530 Цивільного кодексу України передбачає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, приймаючи до уваги зазначене та положення п.7.1 договору, останнім днем строку договору є останній день місяця за який до закінчення строку його (договору) дії від відповідної сторони другій надійшла заява про його розірвання. Отже, з цього моменту, у розумінні приписів ст.202 Господарського кодексу України зобовязання Позивача з поставки теплової енергії та її оплати Відповідачем на підставі договору №5012 від 01.08.2005р. є припиненим.

Так, зважаючи на приписи зазначеного пункту договору №5012 від 01.08.2005р., Відповідач, у разі небажання продовжувати договірні правовідносини на підставі спірного правочину за будь-яких підстав, повинен був наплавити Позивачу лист (заяву, повідомлення) про розірвання договору не пізніше 30.06.2010р.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Проте, матеріали справи не містять доказів направлення заяви про розірвання договору №5012 від 01.08.2005р. у визначений вище термін.

З огляду на таке, спірний правочин є пролонгованим на наступний строк.

За поясненнями Позивача, за спірним правочином Відпоавідач отримував послуги з опалення нежитлового приміщення розташованого за адресою: м.Донецьк, вул.Куйбишева, 192, площею 43,4 кв.м. у період з 05.10.2010р. до 14.01.2011р.

Як встановлено судом, дане приміщення знаходилось у Відповідача на підставі договору оренди №258 від 16.02.2007р.

Відповідач стверджує, що ним фактично не використовувалось означене приміщення у наведений період, оскільки договір оренди припинив свою дію 15.02.2009р.

Разом з цим, за приписом п.2 ст.795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже, враховуючи таке визначення Закону, факт припинення використання орендованого приміщення підтверджується актом його повернення.

Матеріали справи містять акт прийому передачі приміщення, складений, підписаний та скріплений печатками з боку Відповідача та Орендодавця за договором оренди №258 від 16.02.2007р., який датований 14.01.2011р.

За змістом цього акту Відповідач повернув, а Орендодавець прийняв нежитлове приміщення у будівлі, розташованій за адресою: м.Донецьк, вул.Куйбишева, 192, площею 43,4 кв.м. Оскільки, акт не містить будь-яких позначок щодо дати повернення цього майна, суд вважає вчиненими означені дії у дату його складання, тобто 14.01.2011р.

Одночасно, Позивачем представлено акт, що підписаний ним та Комунальним підприємством «Керуюча компанія Куйбишевського району міста Донецька», яким засвідчено опалення приміщення у будинку 192 по вул.Куйбишева у місті Донецьк в період з 05.10.2010р. по 14.01.2011р.

Таким чином, викладене спростовує доводи Відповідача у цій частині та, у розумінні приписів процесуального законодавства, доводить факт знаходження спірного майна у користуванні Відповідача протягом терміну з 05.10.2010р. по 14.01.2011р.

Інші заперечення Відповідача з цього приводу не прийняті судом до уваги з огляду на вищенаведене.

Згідно з наданими до матеріалів справи рахунками Позивача за період з 05.10.2010р. до 14.01.2011р. було поставлено Відповідачу теплову енергію на суму 2464,27 грн.

Факт постачання Позивачем та отримання Відповідачем теплової енергії до спірного приміщення на підставі договору №5012 від 01.08.2005р. протягом вказаного періоду, з огляду на викладене, у розумінні приписів Господарського процесуального кодексу України, не спростований.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Підпунктом 3.2 договору передбачено, що постачання теплової енергії здійснюється Відповідачу за умови 100% передоплати або оплати не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітнім, згідно встановленим тарифам.

У платіжному дорученні «Споживач» - Відповідач зобовязаний вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. При наявності заборгованості у „Споживача” по даному договору „Постачальник” зараховує оплату, яка надійшла у рахунок погашення заборгованості за теплову енергію, спожиту у минулому періоді, незалежно від призначення платежу, вказаного у платіжному дорученні (п.3.3 договору).

Відповідно до п.3.4 договору, оплата здійснена Абонентом буде зарахована, як передоплата, при умові відсутності заборгованості по даному договору.

Як встановлено судом, рішенням Донецької міської ради від 20.02.2009р. №28/4 „Про коригування тарифів на послуги з теплопостачання і гарячого водопостачання, які надаються комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради „Донецькмісьтепломережа” бюджетним організаціям та іншим споживачам” було погоджено тарифи на послуги з теплопостачання, які надаються позивачем.

За змістом вказаного рішення тариф на опалення для інших споживачів (крім населення) без наявності приладів обліку споживання теплової енергії в опалювальний період становить: за 1 кв.м. опалювальної площі 14,36 грн. без ПДВ.

Позивачем виставлені рахунки №5012 від 20.10.2010р., №5012 від 19.11.2010р., №5012 від 17.12.2010р., №5012 від 24.01.2011р., №5012 від 11.02.2011р., №5012 від 21.03.2011р. на загальну суму 2464,27 грн.

Дані обставини Відповідачем не спростовано.

Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, які передбачають, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, грошове зобовязання споживача перед постачальником у сумі 2464,27 грн. у встановлені договором строки не виконано.

Доказів, що свідчать про сплату заборгованості у повному обсязі або частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

З огляду на наведене, оцінив у сукупності викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення основного боргу в сумі 2464,27 грн. у повному обсязі.

Заперечення Відповідача до уваги судом не прийнято, з огляду на означені результати дослідження фактичних обставин справи.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п.5 ч.3 ст.20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, споживач зобовязаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Основним обовязком споживача теплової енергії, як передбачено абз.3 ст.24 Закону України „Про теплопостачання”, є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідно до абз.4 ст.24 означеного Закону, споживач теплової енергії несе згідно із законом, що також передбачає застосування і договірної відповідальності (розділ 5 Господарського кодексу України).

Так, крім суми основного боргу позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України та п.4.4 договору нараховано та предявлено до стягнення три проценти річних у сумі 53,63 грн., інфляцію у сумі 140,57 грн. (період з 11-го числа місяця, наступного за звітнім та по 10.10.2011р.) та пеню у сумі 166,77 грн. (період з 11-го числа місяця, наступного за звітнім на суму заборгованості за жовтень 2010р. грудень 2011р. протягом не більш ніж 182 дні).

За висновками суду, розрахунок суми 3% річних, інфляційних витрат та пені є таким, що не суперечить законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

За таких обставин, враховуючи, що позов доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, не суперечить чинному законодавству, вимоги про стягнення на користь Позивача заборгованості за договором на відпуск теплової енергії №5012 від 01.08.2005р. у сумі 2825,24 грн., у тому числі: 2464,27грн. основної суми заборгованості, 166,77 грн. пені, 53,63грн. 3% річних та 140,57грн. інфляційних витрат, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Донецькмісьтепломережа”, м.Донецьк, до відповідача, Спільного українсько-турецького підприємтсва в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Шеріф Тур LTD», м.Донецьк, про стягнення 2825,24 грн., у тому числі: 2464,27грн. основної суми заборгованості, 166,77 грн. пені, 53,63грн. 3% річних та 140,57грн. інфляційних витрат, задовольнити.

2. Стягнути з Спільного українсько-турецького підприємтсва в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Шеріф Тур LTD» (83018, м.Донецьк, вул.Локомотивна, б.86, ЄДРПОУ 23778162, р/р2600200189980 у ПАТ «Родовід Банк», МФО 394512) на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Донецькмісьтепломережа” (83001, м.Донецьк, Ворошиловський район, вул.Постишева, 68, ЄДРПОУ 33257089, рах.26004000097306 в ПАТ УСБ, МФО 300023) 2464,27грн. основної суми заборгованості, 166,77 грн. пені, 53,63грн. 3% річних та 140,57грн. інфляційних витрат, що разом становить 2825,24 грн.

3. Стягнути з Спільного українсько-турецького підприємтсва в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Шеріф Тур LTD» (83018, м.Донецьк, вул.Локомотивна, б.86, ЄДРПОУ 23778162, р/р2600200189980 у ПАТ «Родовід Банк», МФО 394512) на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Донецькмісьтепломережа” (83001, м.Донецьк, Ворошиловський район, вул.Постишева, 68, ЄДРПОУ 33257089, рах.26004000097306 в ПАТ УСБ, МФО 300023) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 102,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня оголошення рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

7. В судовому засіданні 01.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

8. Повний текст рішення підписано 06.03.2012р.

Головуючий суддя Соболєва С.М.

Суддя Сич Ю.В.

Суддя Мальцев М.Ю