Рішення № 21889146, 22.02.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.02.12 р. Справа № 11/305

Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді Соболєвої С.М., Гриник М.М., Демідової П.В., при секретарі судового засідання Макогон Я.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом, Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко», м.Донецьк, ЄДРПОУ 01200534,

до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго», м.Горлівка Донецької області, ЄДРПОУ 00131268,

про стягнення 205 670,26 грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Болдирев Г.В. генеральний директор,

ОСОБА_1 за довіреністю,

від відповідача: не зявився;

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 01.02.2012р. по 15.02.2012р. та з 15.02.2012р. по 22.02.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко», м.Донецьк, Позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго», м.Горлівка Донецької області, про стягнення суми основного боргу за договором №324 від 01.12.2003р. у розмірі 205670,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на укладення із Відповідачем договору купівлі-продажу №324 від 01.12.2003р., виконання зі свого боку зобовязань за ним, вексельну форму розрахунку, видачу Відповідачем простого векселя Позивачу, не оплату Відповідачем предявленого Позивачем простого векселя №66334635692983 та виникнення на цій підставі наведеної суми боргу.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 21.10.2011р. порушив провадження у справі №11/305.

Заявою про уточнення позовних вимог, наданою суду 07.02.2012р. та 08.02.2012р., Позивачем уточнені позовні вимоги, а саме зазначено про стягнення заборгованості за простим векселем №66334635692983, дата складання 14.01.2004р., виданого згідно договору №324 від 01.12.2003р.

Дослідив означене, проаналізував зміст позову, врахував п.1.1 договору про надання юридичних послуг №77 від 16.09.2011р., вказана заява прийнята судом, оскільки вона за висновками суду, не змінює предмет позову або його підстави, а лише конкретизує, розяснює позовні вимоги, що не заборонено Господарським процесуальним кодексом України. При цьому слід зауважити на тому, що у позові йдеться мова саме про стягнення за простим векселем №66334635692983, дата складання 14.01.2004р., дата платежу 14.01.2009р., виданого згідно договору №324 від 01.12.2003р., тому заперечення Відповідача у цій частині до уваги не приймаються.

Позивач в судових засіданнях підтримав наведені вимоги.

Відповідач в засіданнях суду проти позову заперечив, про що представив відзив на позовну заву №51юр-42473/11 від 10.11.2011р. Підставами вказаної правової позиції Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго» зазначає про відсутність у листі №43/07 від 05.07.2011р. вимоги сплати за векселем, не доведення Позивачем порушення або невизнання його прав на сплату за векселем, не надання оригіналу векселя Відповідачу, прострочення предявлення векселю до платежу.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Представників Позивача та Відповідача було ознайомлено з правами та обовязками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідив матеріали справи, заслухав в засіданні пояснення сторін, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

01.12.2003р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір №324, за умовами якого, у порядку та на умовах, визначених цим правочином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко» (Продавець) зобовязується передати у власність Відповідача (Покупця), а останній зобовязується прийняти та оплатити зазначене у п.1.2 цього договору майно.

Відповідно до п.1.2 договору №324 від 01.12.2003р., сторони обумовили продаж трансформаторної підстанції та зовнішніх кабельних мереж у м.Донецьк, Ворошиловський район (квартал 5). Деталізований перелік майна, що повинен бути переданий Відповідачу наведений у специфікації №1, що є додатком до означеного договору, який є його невідємною частиною.

На виконання умов договору Позивачем передано у власність Відповідача вищевказане майно, що підтверджується актом прийому-передачі трансформаторної підстанції від 26.12.2003р., який підписаний та скріплений печатками обох представників учасників цих договірних відносин.

Окрім того, даний факт під час провадження по справі, у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством, не спростований.

За змістом п.3.1 договору, загальна вартість майна становить 205670,26 грн.

У пункті 3.2 договору, сторони погодили порядок оплати, яким є оплата майна векселем з відстрочкою платежу строком на 5 років. Вексель на суму 205670,26 грн.

На виконання п.3.2 договору Відповідачем видано на користь Позивача простий вексель №66334635692983, дата складання - 14 січня 2004 року, дата платежу - 14 січня 2009р., векселедавець Відкрите (Публічне, станом на дату розгляду справи №11/305) акціонерне товариство «Донецькобленерго» Донецькі електричні мережі, номінальна вартість 205670,26 грн. Передача векселя підтверджується Актом прийому-передачі векселя до договору купівлі №324 від 01.12.2003р. №/б/н від 14.01.2004 року.

Таким чином Позивач є законним держателем вищезазначеного простого векселя.

Відповідно до умов договору та ч.3. ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" грошові зобов'язання Відповідача по договору припинені та виникли грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон «Про переказні векселі та прості векселі (з урахуванням застережень, передбачених у додатку ІІ до неї), Конвенцією «Про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 07.06.30 року), а також законами України від 05.04.2001 року №2374-ІІІ «Про обіг векселів в Україні» (ст.2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), від 23.02.2006 року №3480-ІV «Про цінні папери та фондовий ринок», від 06.07.99 року №826-ХІV «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон «Про переказні векселі та прості векселі», 06.07.99 року №827-ХІV «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», від 06.07.99 року №828-ХІV «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів».

Простий вексель номер 66334635692983 від 14 січня 2004 року, на суму платежу 205670,26 грн. з датою платежу - 14 січня 2009р., пред'явлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко», листом №43/07 від 05.07.2011р. до сплати, вимога виражена у проханні прийняти вексель до платежу згідно акту предявлення векселя №1 від 05.07.2011р.

Отримання означених документів Відповідачем вбачається з відповіді останнього №03юр-40113/11 від 19.08.2011р., копія якої міститься у матеріалах справи.

В силу ст. 14 Закону України “Про цінні папери і фондовий ринок” встановлено, що вексель цінний папір (борговий цінний папір), який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Особа, що розмістила (видала) цінний папір, та особи, що індосували його, відповідають перед його законним володільцем солідарно. Відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається ( ст. 5 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок”).

Законний векселедержатель не зобовязаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними та дійсними. Доведення протилежного є обовязком особи, якій предявлено вимогу за векселем, якщо вона заперечує проти позову.

Згідно статті 77 Уніфікованого закону "Про переказні векселі та прості векселі" до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів.

Відповідно до ст.34 Уніфікованого закону "Про переказні векселі та прості векселі" переказний вексель строком за предявленням підлягає оплаті при його пред'явленні.

Відповідно до абз.1 ст.70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються через три роки, які обчислюються від дати настання строку платежу. Такий строк застосовується як щодо позову векселедержателя, так і щодо позовних вимог, пред'явлених до акцептанта переказного векселя векселедавцем, індосантами, авалістами та іншими особами, до яких права за векселем перейшли внаслідок виконання ними вексельного зобов'язання.

Згідно роз'яснень, викладених в постанові №5 Пленуму Верховного суду України від 08.06.2007 року «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів», перебіг трирічного строку на пред'явлення позовних вимог до акцептанта переказного векселя або до векселедавця простого векселя починається з дати настання строку платежу, зазначеного у векселі.

Встановлені статтею 70 Уніфікованого закону, строки для пред'явлення позовних вимог за векселем є присіяними, вони можуть бути змінені за угодою сторін і не підлягають зупиненню або відновленню. Суд застосовує ці строки незалежно від заяви сторони. Після їх закінчення припиняється дія матеріального права вимоги платежу від зобов'язаних за векселем осіб.

Відповідач вексель не оплатив, та посилається на ті підстави, що Позивач неналежним чином пред'явив вексель до оплати, у тому числі зі спливом строку предявлення цінного паперу для платежу.

Розглянув заперечення Відповідача суд вважає їх необґрунтованими, законодавством яке регулює обіг векселів не встановлено чітких вимог що до порядку пред'явлення векселю до оплати.

Відповідно до постанови Верховного суду України від 08.06.2007 року №5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, повязаних з обігом векселів", п. 20.

Одночасно, ч.1 ст.53 Уніфікованого закону встановлено, що після закінчення строків, встановлених: для пред'явлення переказного векселя зі строком платежу за пред'явленням або у визначений строк від пред'явлення; для здійснення протесту у неакцепті або у неплатежі; для пред'явлення для платежу у разі застереження "обіг без витрат", держатель лише втрачає свої права регресу проти індосантів, проти трасанта і проти інших зобов'язаних осіб, за винятком акцептанта. Правових наслідків, у вигляді звільнення векселедавця від платежу за векселем за вимогою векселедержателя, за причин спливу строку предявлення переказного векселя зі строком платежу для сплати, означеним Законом не передбачено.

Так, вексель має пред'являтися до платежу у визначеному в ньому місці, а якщо останнє не було прямо визначено, - за місцем знаходження платника (акцептанта) переказного векселя або за місцем складання простого векселя (статті 2,76 Уніфікованого закону).

Вексельні зобов'язання прямих боржників - векселедавця простого та акцептанта переказного векселя - можуть бути виконані належним чином тільки за умови його пред'явлення до платежу у визначеному шляхом зазначення населеного пункту або конкретної адреси місця.

Вимога про платіж, пред'явлена не в місці, визначеному у векселі за викладеними вище правилами, не є пред'явленою належним чином. Отже, протест у неплатежі, вчинений без вказівки про пред'явлення векселя до платежу у визначеному в цьому місці, не може вважатися належним доказом відсутності платежу і бути підставою для задоволення регресних вексельних.

Прямий боржник за векселем зобов'язаний довести обґрунтованість своїх заперечень стосовно того, що векселедержатель не пред'явив йому оригінал векселя або не надав можливості перевірити наявність у встановленому місці та у визначений строк у особи, що пред'явила вимогу, оригіналу векселя і прав власності на зазначений цінний папір. Векселедержатель може спростувати ці заперечення шляхом надання будь-яких не заборонених законом доказів (статті 32, 34 Господарського процесуального кодексу України у тому числі актів нотаріуса про протест векселя чи про посвідчення факту його пред'явлення до платежу, а також документів, виданих боржником.

Кредитор, який не спростував заперечення прямого боржника про відсутність належного пред'явлення векселя до платежу, вважається таким, що прострочив. До такого кредитора застосовуються наслідки, передбачені ст.613 Цивільного кодексу України.

Одночасно, слід звернути увагу на повторне предявлення векселя для платежу із супровідним листом №85/11 від 24.11.2011р. Отримання цих документів за вхідним номером 3095 24.11.2011р. підтверджено представником Відповідача, про що міститься його відмітка на означеному листі.

Оскільки, місце пред'явлення векселю до платежу не було конкретно визначено, вексель було пред'явлено за місцем знаходження платника простого векселя, надання Векселедержателем до вимоги про оплату оригіналу векселю нічим не передбачено, суд вважає, що Позивач належним чином предявив вексель до оплати.

В першому судовому засіданні суд оглянув оригінал спірного векселю №66334635692983 від 14 січня 2004 року.

Векселедавець простого векселя зобовязаний так само, як і акцептант за переказним векселем (ст. 78 Уніфікованого Закону про прості векселі та переказні векселі).

Згідно ст. ст. 43, 53, 77, 78 Уніфікованого закону, векселедержатель має право предявити позовні вимоги до векселедавця в разі, якщо не було здійснено платежу за векселем.

Під правом вимоги за векселем розуміється право векселедержателя заявити позов згідно статей 47, 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі.

Строк платежу за простими векселями настав, але відповідачем не було здійснено оплати за векселем.

Позивач довів, що він має право на задоволення позову та стягнення суми, яка є несплаченою за простими векселями.

Зважаючи на що, заперечення Відповідача стосовно відсутності предмету спору, не відповідають дійсності, а тому не приймаються судом.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими що підлягають повному задоволенню у сум 205670,26 грн. простим векселем №66334635692983, дата складання 14.01.2004р., дата платежу 14.01.2009р., виданого згідно договору №324 від 01.12.2003р.

У задоволенні клопотання Позивача, представленого суду 01.12.2011р., про залишення позовної заяви без розгляду та вирішення питання про повернення Позивачу сплаченого судового збору з бюджету, судом відмовлено, з огляду на те, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено вчинення таких процесуальних дій на підставі заяви Позивача. Інших підстав, передбачених ст.81 Господарського процесуального кодексу України, судом не встановлено. Окрім того, таке клопотання не обґрунтовано.

Клопотання Позивача про долучення до матеріалів справи копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1130 від 23.11.1998р., як і клопотання Відповідача про ознайомлення з матеріалами справи, на підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України, задоволені.

Заява Відповідача про застосування строку позовної давності №60юр 1036/12 від 22.02.2012р. не підлягає задоволенню, оскільки позов про стягнення суми основного боргу у розмірі 205670,26 грн., що виник внаслідок не оплати простого векселя, що виписаний у відповідності до положень договору №324 від 01.12.2003р. зі строком платежу по 14.01.2009р., поданий 21.10.2011р., а отже у межах строку, передбаченого Уніфікованим Законом «Про переказні векселі та прості векселі» та приписами Цивільного кодексу України, протягом якого Позивач мав право звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів у спірних правовідносинах.

Зауваження Відповідача стосовно зясування та переконання, що особи які ставили свої підписи на спірному векселі є уповноваженими особами, судом до уваги не приймаються, оскільки фактично жодна із сторін не заперечує проти дійсності підписів на простому векселі та не заперечує проти його видачі Відповідачем Позивачу, а також дійсності цього цінного паперу. Одночасно, підписи директора та головного бухгалтера на ньому засвідчені печаткою підприємства.

Клопотання Відповідача №60юр-1034/12 від 22.02.2012р. про відкладення розгляду справи, призначеного на 22.02.2012р., на більш пізніший час, не підлягає задоволенню, зважаючи на довготривалий процес судового провадження у даній справі, а також на те, що такі процесуальні дії призведуть до затягування процесу без достатніх, обґрунтованих на те підстав, за наявності можливості розглянути спір, за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Не підлягає задоволенню, також і клопотання Відповідача №60юр-1035/12 від 22.02.2012р., стосовно витребування у Позивача оригіналу простого векселя №66334635692983 та залучення його до матеріалів справи до вирішення справи №11/305 по суті, оскільки є безпідставним, з огляду на те, що як вбачається з матеріалів справи оригінал цього цінного паперу передано 24.11.2011р. представнику Відповідача із супровідним листом №85/11 від 24.11.2011р., про що свідчить відмітка останнього на даному документі із визначенням його вхідного номеру 3095.

Заява Відповідача про припинення провадження, викладена у доповненнях до відзиву на позовну заяву №60юр-1037/12 від 22.02.2012р., не задоволена судом за викладених вище обставин, а саме, оскільки, за висновками суду, предметом спору є саме стягнення за простим векселем №66334635692983, дата складання 14.01.2004р., виданого згідно договору №324 від 01.12.2003р. та під час розгляду справи встановлено не здійснення оплати за векселем, а отже факт порушеного права та охоронюваного законом інтересу Позивача у такій спосіб.

Що стосується інших заперечень сторін, то вони, на думку суду, є необгрунтованими, оскільки не спростовують висновків місцевого суду, що викладені у цьому рішенні.

Судові витрати зі сплати державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України, відносяться на Відповідача.

Крім того, Позивачем заявлено до стягнення судові витрати, що повязані з оплатою послуг адвоката в сумі 3 500 грн. 00 коп.

Частиною першою статті 12 Закону України «Про адвокатуру» передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між ним та споживачем послуг юридичною чи фізичною особою.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.09.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Маркетинг ЛТД Ко”, м.Донецьк, та адвокатом, Коломоєць Костянтином Вікторовичем (свідоцтво №1130 від 23.11.1998 р.) був укладений договір про надання юридичних послуг №77.

У відповідності до п.1.1, 2.3, 2.4 Договору адвокат зобовязався надати Позивачеві юридичну допомогу, що повязана з представництвом його інтересів в господарському суді Донецької області за господарським спором між Публічним акціонерним товариством «Донецькобленерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко» щодо стягнення суми боргу за векселем №66334635692983, а Позивач в свою чергу зобовязався прийняти та своєчасно оплатити, обумовлену Договором винагороду.

Адвокат, згідно п.1.1, 2.3 Договору свої договірні зобов'язання виконав, здійснив представництво інтересів Позивача в суді, приймав участь безпосередньо, підготував та подав до суду позовну заяву, а також усі документи під час провадження по справі.

Позивач, в свою чергу сплатив Виконавцю, обумовлену п.4.1 договору винагороду з послуги, які надаються, що підтверджено платіжним дорученням №1679 від 06.10.2011р.

Згідно положень ст. 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат відносяться, у тому числі, і витрати на оплату послуг адвоката.

Враховуючи вищевикладене та керуючись, ст.ст. ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32-38, 49, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко», м.Донецьк, до Відповідача, Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго», м.Горлівка Донецької області, про стягнення суми основного боргу у розмірі 205670,26грн., задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго» (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.-т.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, п/р26001307550283 у філії «Центрально-міського відділення ПАТ «Промінвестбанк» у м.Горлівка Донецької області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко» (83000, м.Донецьк, пр.25-річчя РККА, 1в, ЄДРПОУ 01200534, п/р26005010001019 у АКБ «Індустріал Банк» м.Запоріжжя, МФО313849) борг у сумі 205670,26 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 2056,70 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 3500,00 грн.

3. Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

4. В судовому засіданні 22.02.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення підписано 27.02.2012р.

5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Соболєва С.М.

Суддя Демідова П.В.

Суддя Гриник М.М.