Рішення № 21888529, 05.03.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.02.12р.Справа № 13/5005/15172/2011 За позовомДержавного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. Макарова", м. Дніпропетровськ

доКомунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

Третя особа без самостійних вимог зі сторони відповідача по зустрічній позовній заяві: Національна комісія регулювання електроенергетики України, м. Київ

про стягнення 2 616 888, 80 грн.

Головуючий колегії Суддя Первушин Ю.Ю.

Суддя Петренко Н.Е.

Суддя Кеся Н.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність № 157/8 від 05.01.2011р.;

ОСОБА_2 - представник, довіреність № 157/10 від 03.01.2012р.;

ОСОБА_3 - представник, довіреність № 157/28 від 05.01.2012р.;

від відповідача: ОСОБА_4 - представник, довіреність № 21/05 від 05.01.2011р.;

третя особа: ОСОБА_5 - представник, довіреність № 6 від 29.12.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім..М.О. Макарова" звернувся до господарського суду з позовом до господарського суду, в якому просить стягнути з Комунального підприємства із транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради заборгованості за надані послуги поставки теплової енергії в гарячій воді у розмірі 2 616 888 грн. 80 коп., із яких 2 417 189, 23 грн. - основний борг, 32 383, 72 грн. - 3% річних, 167 315, 85 грн. - пені, за порушення зобов'язань за договором №135 від 01.07.2010р.

Підстави з якими Позивач пов'язує свої позовні вимоги - не виконання Відповідачем зобов'язань за договором № 135 від 01.07.2010р., щодо повної оплати поставленої теплової енергії в гарячій воді.

Відповідач з позовними вимогами не згоден, з наступних підстав: 01.07.2010р. підприємство отримало від Позивача проект договору № 135 від 01.07.2010р. на надання послуг в додатку до якого Позивачем був зазначений тариф. Позивачем, вказано, що в п. 4 ст. 179 ГК України 4. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству, але в зв'язку з тим, що відповідно до ст. 17 Закону України „Про теплопостачання" до повноважень Національної комісії регулюванні електроенергетики України (далі - НКРЕ) у сфері теплопостачання належить: регулювання тарифів на теплову енергію, що виробляються на теплоелектроцентралях, ТЕС, регулювання тарифів на теплову енергію, що виробляється ні теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС та когенераційних установках і установках і використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії; здійснення контролю за додержанням ліцензійних умов у межах своїх повноважень; розгляд справ про порушення ліцензійних умов і прийняття рішень у межах своїх повноважень. Таким чином, відповідно до Закону та Порядку НКЕРЕ є єдиним органом, та законодавчо незмінним, що мас право регулювати, переглядати та затверджувати тарифи на теплову енергію, що виробляються на теплоелектроцентралях, та не може делегувати Об'єднанню та Відділу цін свої повноваження.

У судовому засіданні 08.12.2011р. оголошувалась перерва до 09.12.2011р.

08.12.2011р. до господарського суду Відповідач подав зустрічний позов, в якому просить призначити по справі судову експертизу, проведення якої доручити фахівцям Дніпропетровського науково - дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експерта поставити наступні питання: 1. Чи виробляє Державне підприємство „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова'" теплову енергію, яку воно постачає Комунальному підприємству “Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради чи надає послуги з теплопостачання? 2. Чи потрібно Державному підприємству „Виробничому об'єднанню Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" затверджувати тарифи на теплову енергію, яку воно постачає Комунальному підприємству “Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради відповідно до закону? 2. Визнати п. 3.1 Договору недійсним та таким, що суперечить Закону та зобов'язати Державне підприємство „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" звернутись до Національної комісії регулювання електроенергетики України для перегляду встановлених тарифах у постановах від 24.12.2009р. №1513, від 12.08.2010р. №1099 та від 29.09.2011р. №1703.

Ухвалою господарського суду від 08.12.2011р. прийнято зустрічну позовну заяву Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс", м. Дніпропетровськ до Державне підприємство "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. Макарова", м. Дніпропетровськ № 05/21 від 05.12.2011р. про визнання договору недійсним до спільного розгляду с первісним позовомДержавного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. Макарова", м. Дніпропетровськ до Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс", м. Дніпропетровськ про стягнення 2 616 888, 80 грн.

14.12.2011р. до господарського суду Позивачем подано відзив на зустрічний позов, з вимогами, викладеними в зустрічній позовній заяві не згодні, їх вважають неправомірними, такими що суперечать нормам матеріального і процесуального права діючого законодавства України і не підлягають задоволенню за наступними підставами: 20.08.2010р. Державна інспекція з контролю за цінами в Дніпропетровській області надала відповідь за № 4/6-5/1511, в якому зазначила, так як наше підприємство не є виробником житлово - комунальної послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, а здійснює послуги виробничого характеру з переробки давальницької сировини, ну відповідно до п. З ст.14 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" ціни/тарифи на такі послуги визначається виключно за договором (за домовленістю сторін, а. с. 124). А також, відповідно до п.1.2. Договору зазначено, що при передачі природного газу право власності не переходить. Замовник залишається власником переданого природного газу і виготовленої Позивачем теплової енергії. Таким чином, з моменту підписання актів про відпуск теплової енергії - КП „ТПТЕ „Теплотранс" може розпоряджатися тепловою енергією на свій розсуд. Якщо сторона була не згодна з окремими умовами договору, то вона повинна була у 20-ти денний строк після отримання протоколу розбіжностей звернутися до суду (ч. 5 ст. 181 ГК України). Відповідач до суду не звертався, договір та протокол розбіжностей не оскаржував в суді, а навпаки узгодив всі умови протоколу узгодження розбіжностей до договору № 135 від 01.07.2010р. Крім того, факт, що договір № 135 від 01.07.2010р. діяв і був узгоджений КП "ТПТЕ"Теплотранс", підтверджують акти приймання - передачі природного газу від Відповідача за первісним позовом нашому підприємству, прийняті ним звіти про використання природного газу, підписані акти про відпуск теплової енергії у повному обсязі.

14.12.2011р. у судовому засіданні представник Позивача подав клопотання про продовження строку розгляду справи до 15.01.2012р.

Ухвалою господарського суду від 14.12.2011р. продовжено строк розгляду справи до 15.01.2012р., залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог зі сторони відповідача по зустрічній позовній заяві - Національну комісію регулювання електроенергетики України, м. Київ (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 19).

У судовому засіданні 16.01.2012р. оголошувалась перерва до 16.01.2012р. до 17:00 хв.

16.01.2012р. у судовому засіданні прийнято ухвалу про призначення справи до колегіального розгляду у складі трьох суддів.

08.02.2012р. від третьої особи - Національної комісії регулювання електроенергетики України до господарського суду надійшли пояснення в якій останній, зазначає наступне. Відповідно до положень статті 17 Закону України “Про теплопостачання” регулювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на теплоцентралях, ТЕС, АЕС та когенераційних установках і установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії належить до повноважень Національної комісії регулювання електроенергетики України. Отже, одним з основних завдань Комісії є державне регулювання у сфері теплопостачання, що здійснюється шляхом встановлення тарифів на виробництво теплової енергії, зокрема, на ТЕС. З матеріалів справи вбачається, що між Позивачем та Відповідачем укладено договір № 135 від 01.07.2010 на надання послуги з виробництва теплової енергії у вигляді гарячої води з використанням природного газу, що надається замовником. При цьому, право власності на природний газ, а також на вироблену з нього готову продукцію у вигляді теплової енергії, належить замовнику (Відповідачу). Таким чином, Державне підприємство “Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. Макарова”, як виконавець по вказаному договору, не є власником виробленої теплової енергії (як товару) і, відповідно, не провадить діяльність з її продажу, а лише надає послугу з переробки давальницької сировини в теплову енергію. Оскільки, Комісія не здійснює державне регулювання в частині встановлення тарифів на послугу з переробки давальницької сировини в теплову енергію, тому вартість цієї послуги має визначатися у відповідності до договору, укладеного між сторонами.

У судовому засіданні 08.02.2012р. оголошувалась перерва до 29.02.2012р.

17.02.2012р. до господарського суду від ДП "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. Макарова", надійшли доповнення №2 до відзиву на зустрічну позовну заяву, в якій зазначено, що підприємство згідно договору №135 від 01.07.2010р. надавало послуги Відповідачу по переробці і виготовленню теплової енергії з давальницької сировини і тому відповідно до пояснень НКРЕ України, наданих до суду, законодавством України не передбачено порядку затвердження тарифів на послуги по переробці і виробництву теплової енергії з давальницької сировини. ДП „ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова" не є власником теплової енергії, яка вироблена з давальницької сировини Відповідача за первісним позовом; 2) Факт того, що ціна по договору №135 від 01.07.2010р. укладена правомірно, відповідно до діючого законодавства України, підтверджено Державною інспекцією контролю за цінами у Дніпропетровській області та Національною комісією регулювання енергетики України наступними документами: 1. Лист Державної інспекції з контролю за цінами в Дніпропетровській області надала за №4/6-5/1511 від 20.08.2010р., в якому зазначила, так як підприємство не є виробником житлово-комунальної послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, а здійснює послуги виробничого характеру з переробки давальницької сировини, тому відповідно до п. 3 ст.14 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" ціни/тарифи на такі послуги визначається виключно за договором (за домовленістю сторін). 2. Лист НКРЕ України за №9583/08/17-11 від 27.12.2011р., що у разі здійснення послуг з переробки палива, як давальницької сировини, тарифи на теплову енергію не можуть бути затверджені для теплогенеруючої організації, оскільки вироблена давальницького палива теплова енергія не являється її власністю. Власником теплової енергії є надавач палива за давальницькою схемою. При цьому ціна на переробку давальницького палива буде визначатися у відповідності договором між сторонами. Пояснення НКРЕ України №151/1317-12 від 03.02.2012р., в якому НКРЕ України вказало, що вона не здійснює регулювання встановлення тарифів на послугу з переробку давальницького сировини в теплову енергію, тому вартість цієї послуги має визначитися у відповідності до договору, укладеного між сторонами. Таким чином, НКРЕ України, яке регулює питання затвердження тарифів у сфері теплопостачання відповідно до Постанови НКРЕ України від 12.10.2005р. за №896 „Про затвердження Порядку розрахунку тарифів на теплову енергію, що виробляється на ТЕЦ,ТЕС,АЕС" встановила, що Державне підприємство „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова", як виконавець по договору №135 від 01.07.2010р., не є власником виробленої теплової енергії (як товару) і, відповідно, не провадить діяльність з її продажу, а лише надає послугу з переробки давальницької сировини в теплову енергію. Також, звертаємо увагу суд на те, що це питання вже розглядалося в господарському суді Дніпропетровської області по справі №5005/5331/2011„за позовом нашого підприємства до КП „ТПТЕ „Теплотранс" про стягнення суми боргу за договором №135 від 01.07.2010р. у розмірі 19 174 220,01грн. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області було встановлено, що ціна договору №135 від 01.07.2010р. узгоджена сторонами відповідно до діючого законодавства України та договір вважається укладеним. Дане рішення стороною не набуло оскаржено в суді та яке, набрало законної сили.

Клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялося.

В судовому засіданні 29.02.2012р., в порядку передбаченому статею 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2010р. укладено Договір № 135 (надалі - Договір) Державним підприємством "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (надалі - Позивач) в квітні 2011р були надані послуги Комунальному підприємству "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" (надалі - Відповідач) по виробництву теплової енергії у вигляді гарячої води на суму 2 417 189,23 грн.

Вартість послуг передбачена п.3.1. та додатком №1 до вище вказаного Договору, а саме (послуга по виробництву теплової енергії відпускається вартістю 151, 60 грн. за 1Гкал, крім того ПДВ у розмірі 30, 32 грн.

Відповідач, заявляючи зустрічний позов, наполягав на тому, що пункт 3.1 Договору є недійсним та таким, що суперечить закону.

Порядок оплати передбачено п.3.6. Протоколу узгодження розбіжностей до Договору №135 від 01.07.2010р., Відповідач за 5 днів до початку розрахункового періоду перераховує Позивачу авансовий платіж у розмірі 50% від вартості послуг по виробництву теплової енергії за розрахунковий період в обсягах , вказаних у додатку № 2 (а.с. 21).

Кінцевий розрахунок Відповідач проводить після підписання акту приймання-передачі до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим зазначено пунктом .3.7 Договору.

Термін дії договору №135 від 01.07.20010р. визначений додатковою угодою №3 від 9.04.2011р. до Договору строком до 30.09.2011р. (а.с. 26).

Обсяги надання послуг Позивачем за квітень 2011р. по договору №135 от 01.07.2011р. Замовнику, підтверджує акт №7 від 18.04.2011р. про відпуск теплової енергії в квітні 2011р. на суму 2 417 189,23грн.., який був узгоджений і підписаний двома сторонами (а.с. 7).

30.04.2011р. на підставі акту за квітень 2011р. від 18.04.2011р. Відповідачу була виставлена платіжна вимога-доручення №120010 на суму 2 417 189,23 грн. (а.с. 6), яка Відповідачем не сплачена, тому боргу за квітень 2011р. складає 2 417 189, 23 грн.

Позивачем у встановленому Порядку досудового регулювання Відповідачу пред'явлена претензія за №157/679 з проханням виконання обов'язків по Договору №135 від 01.07.2010р. Заявлена претензія з пропозицією сплатити борг Відповідачем залишена без відповіді.

В матеріалах справи знаходиться лист Державної інспекції з контролю за цінами в Дніпропетровській області від 20.08.2010р. за №4/6-5/1511 в якому зазначено, що підприємство не є виробником житлово-комунальної послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, а здійснює послуги виробничого характеру з переробки давальницької сировини, тому відповідно до п. 3 ст. 14 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" ціни/тарифи на такі послуги визначаються виключно за договором (за домовленістю сторін) (а.с. 124).

Як встановлено судом, та підтверджено матеріалами справи, позивачем було відпущено, а відповідачем було отримано у період квітень 2011 року теплової енергії на суму 2 417 189 грн. 23коп.

Кількість отриманої теплової енергії відповідачем підтверджується долученими до матеріалів справи актами про місячний відпуск теплової енергії.

Таким чином, розмір заборгованості Відповідача з наданих Позивачем документів складає 2 417 189 грн. 23коп., та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: Договором, актами про місячний відпуск теплової енергії, платіжними дорученнями-вимогами, претензіями.

Як вбачається із матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №157/679, яка залишена останнім без задоволення.

За умовами п.7.4.2 вищезазначеного договору, за несвоєчасну оплату наданих послуг, сторонами передбачено пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Відповідно до розрахунку позивача, пеня, що підлягає до стягнення з відповідача, становить 167 315, 85 грн. за період з 11.05.2011р. по 21.10.2011р.

На підставі ст.625 ЦК України, Позивачем нараховано 3 % річних з простроченої суми. Згідно розрахунку Позивача 3% річних становить 32 383, 72 грн. за період з 11.05.2011р. по 20.10.2011р.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання.

Частиною 1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору; одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 2 417 189 грн. 13 коп. - основного боргу, а також 167 315 грн. 85 коп. - пені та 3% річних у розмірі 32 383 грн. 72 коп., суд вважає обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, та такими що підлягають задоволенню.

Зі свого боку Відповідач звернувся з зустрічним позовом в якому просить призначити по справі судову експертизу, проведення якої доручити фахівцям Дніпропетровського науково - дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експерта поставити наступні питання: 1. Чи виробляє Державне підприємство „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова'" теплову енергію, яку воно постачає Комунальному підприємству “Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради чи надає послуги з теплопостачання? 2. Чи потрібно Державному підприємству „Виробничому об'єднанню Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" затверджувати тарифи на теплову енергію, яку воно постачає Комунальному підприємству “Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради відповідно до закону? 2. Визнати п. 3.1 Договору недійсним та таким, що суперечить Закону та зобов'язати Державне підприємство „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" звернутись до Національної комісії регулювання електроенергетики України для перегляду встановлених тарифах у постановах від 24.12.2009р. №1513, від 12.08.2010р. №1099 та від 29.09.2011р. №1703.

Відповідач просив суд визнати пункт 3.1 Договору недійсним та таким, що суперечить закону з огляду на протиправність дій сторін при укладанні правочину із визначення вартості послуг у п. 3.1.Договору.

Господарським судом Дніпропетровської області у справі №5005/5331/2011 суддею Петровою В.І., було ухвалене рішення від 09.06.2011р. у справі №5005/5331/2011 (а.с. 65- 66) між тимиж сторонами щодо стягнення заборгованості за Договором за період жовтень-грудень 2010 року та січень-березень 2011р. При цьому господарський суд при розгляді справи № 5005/5331/2011 зокрема розглянувши доводи КП «транспортування покупної теплової енергії «ТЕПЛОТРАНС»про те, що Договір про надання послуг № 135 від 01.07.2010р. є неукладений зазначив що такі твердження є безпідставними.

За для зясування питання правомірності та обґрунтованості зустрічного позову судом було витребувано пояснення від Національної комісія регулювання електроенергетики України, м. Київ, які було долучено до матеріалів справи (а.с. 48, 49, 55, 56).

Надаючи пояснення по суті спору третя особа Національна комісія регулювання електроенергетики України зазначила про таке. Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про теплопостачання»регулювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на теплоцентралях, ТЕС, АЕС та когенераційних установках і установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії належить до повноважень Національної комісії регулювання електроенергетики України. Отже, одним з основних завдань Комісії є державне регулювання у сфері теплопостачання, що здійснюється шляхом встановлення тарифів на виробництво теплової енергії, зокрема, на ТЕС. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору. З матеріалів справи вбачається, що між Позивачем та Відповідачем укладено договір № 135 від 01.07.2010 на надання послуги з виробництва теплової енергії у вигляді гарячої води з використанням природного газу, що надається замовником. При цьому, право власності на природний газ, а також на вироблену з нього готову продукцію у вигляді теплової енергії, належить замовнику (Відповідачу). Таким чином, Державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. Макарова», як виконавець по вказаному договору, не є власником виробленої теплової енергії (як товару) і, відповідно, не провадить діяльність з її продажу, а лише надає послугу з переробки давальницької сировини в теплову енергію. Оскільки, Комісія не здійснює державне регулювання в частині встановлення тарифів на послугу з переробки давальницької сировини в теплову енергію, тому вартість цієї послуги має визначатися у відповідності до договору, укладеного між сторонами (Т. 2 а.с. 55).

Відповідно до ст. 32 Господарсько-процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтується вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом оспорюваного Договору є виконання послуг по виготовленню теплової енергії у вигляді гарячої води та надання хімічно очищеної води, згідно п. 1.1 2.2 Договору. При цьому Виконавець (позивач за первісним позовом) для виготовлення теплової енергії отримує від Замовника (відповідач за первісним позовом) у якості палива природний газ, право власності на який залишається за Замовником.

Вивчивши матеріали справи, суд не знайшов підстав для задоволення клопотання Позивача за зустрічним позовом про призначення судової експертизи.

Аналізуючи умови спірного Договору суд не знайшов підстав для визнання його недійсним, а доводи та міркування викладені у зустрічному позові суд вважає безпідставними, з огляду на що дійшов висновку про неможливість задоволення зустрічного позову.

Згідно приписів ч. 2 ст. 49 ГПК України, суд вважає за необхідне судові витрати у справі за первісним позовом покласти на КП "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс", м. Дніпропетровськ, витрати у справі за зустрічним позовом слід віднести на КП "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс", м. Дніпропетровськ.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради (49089, м. Дніпропетровськ, вул. О.М. Макарова, буд. 32, ЄДРПОУ 32560611) на користь Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. Макарова" (49008, м. Дніпропетровськ, вул. Криворізька, буд. 1, ЄДРПОУ 14308368) 2 417 189 грн. 23 коп. - основного боргу, 167 315 грн. 85 коп. - пені, 32 383 грн. 72 коп. - 3 % річних, 25 500 грн. 00 коп. - витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Головуючий колегіїЮ.Ю. Первушин

Суддя Н.Е. Петренко

Суддя Н.Б. Кеся

Повне рішення складено

07.03.2012р.