Рішення № 21888513, 23.02.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.02.12р.Справа № 33/5005/17210/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАТОЛ", м.Санкт- Петербург", Росія

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтрейд", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 1 299 629 руб. 50 коп.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 2/10 від 01.11.2011року

Від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність б/н від 07.02.2012 року

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НАТОЛ" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтрейд" про стягнення з останнього на свою користь заборгованості у сумі 785 331 російських рублів, неустойки у сумі 103 500 російських рублів, недопоставки продукції у сумі 65 100 російських рублів, інфляційних втрат в сумі 5 405 російських рублів 75 коп. , збитки в сумі 340 032 російських рублів 35 коп., які складаються з витрат понесених з простою вагонів та просіювання продукції, витрати на оплату послуг представника у сумі 150 000 російських рублів, та судові витрати просить покласти на відповідача. Також позивач у позовній заяві просить вжити заходи по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача.

Також представником позивача заявлено клопотання від 23.02.2012 р. про стягнення з відповідача витрат , пов'язаних з відрядженням до суду у сумі 16579 грн. 44 коп.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобовязань за укладеним між позивачем та відповідачем контрактом № 14/05-10 від 14.05.2010 р. щодо строків поставки продукції , на неодноразові вимоги про повернення предоплати відповідач не відреагував, вказує на те, що відповідачем не здійснено поставку продукції у повному обсязі, а також з порушенням строків поставки, недопоставкою продукції, позивач поніс збитки з поставкою неякісної продукції, та нарахував неустойку за несвоєчасну поставку продукції , просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач у своєму відзиві на позов (вх. № 10422/12 від 23.02.2012 р. ) позовні вимоги не визнає повністю , обгрунтовуючи свої заперечення тим, що основний борг у сумі 787 331 російських рублів ним був сплачений 08.12.2011 р. , щодо сплати неустойки просить суд застосувати строк позовної давності з врахуванням ст. 267 Цивільного кодексу України , щодо простою вагонів , витрат позивача на грохочення та просіювання щебеню, недопоставки товари , інфляційних витрат вимоги позивача вважає необґрунтованими, безпідставними, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2012 р. суд відкладав розгляд справи на 14.02.2012р.

У судовому засіданні 14.02.2012 р. оголошувалась перерва до 23.02.2012 р.

У судовому засіданні 23.02.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення .

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, відповідача, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.05.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексімтрейд" як продавець, та Товариство з обмеженою відповідальністю "НАТОЛ", як покупець, уклали контракт № 14/05-10 (далі - Контракт), за умовами якого (п. 1.1.) продавець зобовязується поставити покупцю або зазначеному ним вантажоодержувачу , а покупець прийняти продукцію на умовах , визначених контрактом і обумовленим сторонами специфікацій і/або додатків (додаткових угод), які є невід'ємною частиною Контракту.

Відповідно п. 1.2 сума Контракту на момент укладення складає 150 000 000 рублів і може змінюватися в залежності від об'ємів і вартості продукції , і відповідності їх специфікаціями .

Відповідно до розділу 2 Контракту оформлення і узгодження специфікацій передбачено, що покупець не пізніше 10 (десятого числа ) місяця, направляє продавцю письмову заявку, в якій зазначається найменування продукції , технічні характеристики , строк і умови поставки, строки і періоди поставки , найменування і вантажовідправні реквізити вантажоодержувача продукції і інші дані. Продавець розглядає заявку та оформлює Специфікацію(її) у період 7 (семи ) календарних днів з моменту отримання заявки .

Найменування і кількість продукції, яка надається, технічні характеристики, порядок і умови поставки, строки і періоди поставки, ціна і вартість продукції, найменування і місце знаходження вантажовідправника, найменування і вантажовідправні реквізити вантажоодержувача продукції, а також інші умови контракту встановлюються Специфікаціями, які є невід'ємною частиною Контракту(п. 3.1 Контракту).

Якість продукції посвідчується паспортом якості підприємства виготовлювача або іншим аналогічним документом (п. 3.2 Контракту).

Відповідно до п.3.3 Контракту при прийомці продукції від перевізника Покупець(вантажоодержувач) зобов'язаний перевірити стан вагону (контейнера або автомашини) , виправності тари, відповідність ваги даним, зазначеним в залізничній накладній або товаротранспортній накладній, дотримання правил перевозки , які забезпечують схоронність продукції від втрати зверх норм придатної втрати при перевезені.

У разі, якщо прийомка продукції від перевізника встановлюється невідповідність вагі продукції даним, зазначеним в залізничній накладній або товаротранспортній накладній, покупець (вантажоодержувач) зобов'язаний витребувати від перевізника складання комерційного акту, який є підставою для відповідальності перевізника (п. 3.4 Контракту). Прийомка продукції, яка надійшла в виправній тарі, по якості , вагі , виконується у відповідності до специфікацій(п. 3.5 Контракту). Покупець вправі уповноважити вантажоодержувачів здійснити прийомку продукції по кількості і якості, при виявлені невідповідності кількості і /або якості продукції , узгодженої в Специфікаціях, викликати продавця, приймати участь при складанні актів прийомки продукції по кількості та якості( п. 3.6 Контракту).

Матеріали справи містять погоджені позивачем та відповідачем специфікації до Контракту, зокрема, Специфікацію № 1 від 26.05.2010р. та Специфікацію № 2 від 26.05.2010р.

Відповідно до Специфікації № 1 до Контракту сторони погодили поставку відповідачем позивачу продукції на загальну суму 2 070 000 рублів на наступних умовах:

вантажовідправник : ТОВ "Соціальне відродження Донбасу", Донецька область, смт. Мирне;

вантажоодержувач ТОВ "Автодорстрой", м.Москва, станція призначення Веселе;

умови оплати: 100% предоплата продукції ;

строки поставки : у період 10 днів після отримання предоплати;

умови поставки: залізничний транспорт, DAF кордон України з Росієй Квашино,

Відповідно до Специфікації № 2 до Контракту сторони погодили поставку відповідачем позивачу товару на загальну суму 1 226475 рублів на наступних умовах:

вантажовідправник: Хлистунівське карьєроуправління ДП "Управління промисловості підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" , Черкаська область, с.Хлистунівка, Україна;

вантажоодержувач: ТОВ "Автодорстрой", м.Москва, станція призначення Веселе;

умови оплати: 100% предоплата продукції ;

строки поставки : у період 10 днів після отримання предоплати;

умови поставки: залізничний транспорт, DAF кордон України з Росієй Квашино.

Позивач на виконання договірних зобов'язань по контракту здійснив предоплату , що підтверджується платіжним дорученням № 126 від 28.05.2010 р. на суму 193 200 рублів, та платіжним дорученням № 127 від 28.05.2010 р. на суму 1 876 800 рублів , відповідач у свою чергу поставку товару з врахуванням повернення передоплати здійснив частково та сума неповернутої передоплати складала 785 331, 00 рублів.

Додатковою угодою № 2 від 07.09.2011 р. до Контракту позивач та відповідач дійшли згоди розірвати контракт з 07.09.2011 р. , здійснити повернення невикористаної суми предоплати у сумі 785331 рублів в строк до 16 вересня 20011 р. включно.

Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за Контрактом, щодо вимог позивача щодо неповернення предоплати у сумі 785331 рублів , недопоставки продукції, збитків позивача понесених з простою вагонів, неякісною продукцію, що призвело до додаткових витрат з просіюванням продукції , що і є причиною спору по даній справі.

Відповідно до ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору. Господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованої відповідними органами Російської Федерації та України, компетентні суди держав учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода Сторін про передачу спору до суду .

Відповідно до пункту є) статті 11 наведеної Угоди права і обов'язки сторін за угодою визначаються за законодавством місця здійснення, якщо інше не передбачено угодою Сторін.

Статтею 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що сторони договору відповідно до статей 5 і 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Сфера дії права, що застосовується до договору, поширюється, у тому числі, на виконання договору, наслідки невиконання або неналежного виконання договору (ч. 1 ст. 47 Закону України "Про міжнародне приватне право").

Відповідно до п. 10.1 , 10.2 Контракту, при виконанні контракту сторони керуються матеріальним правом України. У разі виникнення спорів, які виплавають із контракту , або в зв'язку з його виконанням , сторони приймають усі заходи по вирішенню їх шляхом переговорів. Якщо сторони не дійшли до згоди , то спір підлягає вирішенню в господарському суду або МКАС при ТПП України.

З урахуванням наведеного спір, що виник у звязку з виконанням Контракту, підлягає вирішенню господарським судом Дніпропетровської області, при вирішенні спору у даній справі господарський суд застосовує матеріальне право України.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобовязань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Враховуючи умови Контракту (специфікацій № 1), позивачем було здійснено предоплату у сумі 2070000 рублів, що підтверджується платіжними дорученнями № 126 від 28.05.2010 р. та № 127 від 28.05.2010 р. строк поставки товару, встановлений відповідачу на підставі зазначеної специфікації - 10 днів після отримання предоплати.

Відповідно до п.4.8. Контракту датою виконання покупцем обовязків по оплаті продукції вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідач в свою чергу після отримання 01.06.2010 р. предоплати у сумі 2070000 рублів, що підтверджується листом відділення № 451 Криворізького управління ДРД АО "Укрсиббанк" від 16.06.2010 р. здійснено надходження 01.06.2010 р. коштів на зазначену суму відповідно до Контракту направив продукцію - відсів гранітний фр. 0-5 мм загальною вагою 1 373 600 кг в адрес позивача 17.06.2010 р. на суму 192304 рублів, що підтверджується рахунком фактурою № 15/06.10.1 від 17.06.2010 р. та дублікатом накладної (а.с. 25-26).

У подальшому позивач звертався до відповідача з листами від 17.06.2010 р., 29.06.2010 р. з проханням здійснити повернення предоплати в сумі невідвантаженої продукції на суму 1877696 рублів. Відповідач в свою чергу надав відповідь позивачу листом від 19.07.2010 р. з графіком погашення заборгованості на суму 1877696 рублів.

Позивач 28.07.2010 р. звернувся з претензією до відповідача в звязку з затримкою повернення предоплати по Контракту, та зазначив , що станом на 28.07.2010 р. сума заборгованості складає 1557696 рублів та просив здійснити повернення суми предоплати на суму 1557696 рублів.

08.08.2011 р. відповідачем відправлено залізницею продукцію на суму 772365 рублів в кількості 1661 тон , що підтверджується накладними № 42258806 , № 42258798 від 08.08.2011 р . та рахунком фактурою № 08/08 .11.1 від 08.08.2011 з зазначенням документів , що додаються рахунком фактурою 08/08.11.1 та паспорту № 080811/3 від 08.08.2011 р. (а.с. 34-38) .

Позивач 24.08.2011 р. звернувся з листом № 26.08.2011 р. до відповідача , у якому повідомляв, що при отриманні продукції отримувачем було виявлено невідповідність фактично отриманої кількості продукції , невідповідності продукції ГОСТУ 8267-93 по якості з проханням направити представника відповідача для проведення огляду поставленої продукції , проведення експертизи продукції і складення акту про невідповідність поставленої продукції по кількості і якості.

Відповідачем 26.08.2011 р. надано відповідь позивачу (лист від 26.08.2011 р. № 26/08.11 ) , у якому зазначив, що продукція для позивача була поставлена без яких порушень і процедур, порушень в оформленні відправки продукції здійснено не було, невідповідність якості щебеню є відбір проб позивача щебеню, який не відповідає вимогам ГОМТ 8269.0 і ГОСТ 8269.1 , всі документи по контракту були передані для оформлення вагонів на ст. Новоукраїнка відповідальним працівникам , порушень в оформленні відправки продукції не було, виїзд їх представника для проведення експертизи поставленого щебеню є не суттєвим, оскільки данні експертизи не будуть обєктивними.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: з платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах № 8 від 08.12.2011 р. відповідачем сплачено 785331 російських рублів , після направлення позивача до суду позовної заяви та отримання позовної заяви судом , таким чином відповідач здійснив повернення коштів у спірній сумі 785331 російських рублів, що є підставою для припинення провадження у справі за п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у звязку з відсутністю предмета спору.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу, позивач заявив також вимогу про стягнення неустойки у сумі 103500 рублів.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

23.02.2012 р. до господарського суду від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності щодо нарахування неустойки - один рік, що встановлений ст. 258 Цивільного кодексу України, з посиланням на наступні підстави:

-відповідно до специфікації № 1 до Контракту відповідач повинен був поставити позивачу продукцію, а саме відсів фр. 0-5 мм на суму 193200 руб. та щебеню гранітного фр. 10-20 мм на суму 1876800 , 00 руб. на протязі 10 днів після отримання предоплати.

- відповідно до п.п. 4.8 п. 4 Контракту датою виконання покупцем обовязків по оплаті продукції вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

- сума 2070000 руб. надійшла на банківський рахунок відповідача 01.06.2010 р., тому поставка продукції повинна була здійснена до 11.06.2010 р. Відповідач часткову поставку продукції здійснив 17.06.2010 р. , строк прострочки поставки продукції на суму 2 070000, 00 рублів 6 днів, а не 9 .

- відповідач здійснив часткову поставку відсіву фр. 0-5 мм на суму 192304, 00 руб. тобто невідвантаженою залишилась продукція на суму 896 руб., тому вважає , що позивач був обізнаний про право звернутися до суду про стягнення неустойки відповідно до умов п. 7.1 Контракту , яке виникло з 12.06.2010 р.

Пунктом 7.1 Контракту передбачено, що Продавець несе відповідальність за несвоєчасне відвантаження продукції в розмірі 0, 25 % від суми не відвантаженої продукції за кожен день прострочки, але не більше 5% від суми не відвантаженої вчасно продукції.

Позивачем здійснений розрахунок неустойки поза межами строку позовної давності (а.с. 6).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахунок суми неустойки виконаний позивачем без врахування обставин справи та вимог положення ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якими передбачено строки нарахування штрафних санкцій та строки позовної давності.

Позовна давність щодо стягнення неустойки сплила до предявлення позивачем позову.

Позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача суми інфляційних у розмірі 5405 руб. 75 коп., також не підлягають задоволенню, оскільки відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити за час прострочення суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми. Як вбачається з Контракту у відповідача виникли зобов 'язання з поставки продукції, а не грошові зобов'язання, тому нарахування інфляційних витрат є безпідставним.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача суми 65100 рублів недопоставленої продукції, про стягнення з відповідача збитків у сумі 340032 руб. 35 коп., які складаються з простою вагонів у сумі 163950 руб. 19 коп. та 176082 руб. 16 коп. витрат позивача з просіювання щебеню на які позивач посилається у своїй позовній заяві зазначаючи на те, що 22.08.-23.08.2011 р. заступником начальника відділу в м. Адлер були складені акти про відсутність товаросупровідних документів, а також невідповідність вагі продукції фактично поставленій і зазначеній в супровідних документах, оскільки фактично дві партії продукції ( залізничні накладні № 42258806 та 42258798) були наділені тільки одним комплектом документів, дані порушення відповідача призвели до того, що при прибутті першої партії продукції по залізничній накладній № 42258806 на митному посту з різницею у часу більше суток. Сума простою визначена в корекційному акті № 1003874741/201108/201108 від 31.08.2011 р. Жовтневим ЦФИО, в зв'язку з чим з позивача була стягнута сума простою вагонів у сумі 163950 рублів 19 коп. Невідповідність продукції по фактичній вагі і вагі зазначеній в товаросупровідних документах зазначається в актах від 22.08.2011 р. та 23.08.2011 р. на 140 тон ( недопоставки продукції на суму 65100 рублів), а також з поставкою неякісної продукції позивач змушений був здійснити за свій рахунок просіювання продукції з метою усунення невідповідності продукції по якості, що призвело до додаткових витрат у сумі 176082 рублів 16 коп.

Відповідач проти цих витрат заперечує, та зазначає, що він 08.08.2011 р. оформив всі необхідні документи та відправив залізницею товар в кількості 1661 тон на суму 772 365 рублів та здійснив поставку на кордон , відповідно до умов Контракту, виконав свої обов'язки, в актах від 22.08.2001 р. та 23.08.2011 р. не зазначено підстав та повноважень для прийняття продукції уповноваженими особами, від кого прийнято товар та документи на нього, в акті від 31.08.2011 р. відсутнє посилання на відповідача або його неправомірні дії, а також в акті від 31.08.2011 р. зазначено , що сталася зміна раніше нарахованих платежів на суму 163950 рублів 19 коп. , але до складу виконаних послуг входять послуги з перевезення на зазначену суму, але не сума за простой вагонів. Щодо суми витрат позивача на грохочення та просіювання щебеню у сумі 176082 рублів 16 коп. , позивачем не виконано п.6.1 п. 6 Контракту, оскільки рекламації по якості та кількості продукції можуть бути заявлені не пізніше 20 днів з моменту складання двостороннього акту прийомки продукції за участю представників продавця(вантажовідправника) та покупця(вантажоодержувача), або акту експертизи за участю незалежної експертної організації, акт експертизи не складався. Щодо недопоставки продукції на суму 65100 рублів комерційний акт не складався, відсутні будь - які дані про те яким чином здійснювалося зважування продукції, не надано актів зважування щодо автомобільних терезів, тому вважає ці вимоги позивача безпідставними.

Суд зазначає наступне:

Відповідно до п. 3.3 п. 3 Контракту при прийманні продукції від перевізника Покупець (вантажоодержувач) зобов'язаний перевірити стан вагону (контейнера або автомашини) , відповідність ваги даним, зазначеним в залізничній накладній (SMGS) або товаротранспортної накладної (CMR).

У разі, якщо прийомка продукції від перевізника установлюється невідповідність ваги продукції даним, зазначеним в залізничній накладній , покупець , зобов'язаний витребувати від перевізника складання комерційного акту, який є підставою для відповідальності перевізника (п. 3.4 контракту). Прийомка продукції, яка надійшла в виправній тарі, по якості , вагі , виконується у відповідності до специфікації(п. 3. 5 Контракту).

На підставі рахунку фактури № 08.08.2011 р. відповідачем здійснено поставку продукції у кількості 1661 тон на суму 772365,00 руб., що підтверджується залізничними накладними № 42258806 та № 42258798 від 08.08.2011 р. (а.с 34-38).

22.08.2011 р. у м. Адлер було складено акт , за підписами заступника начальника дільниці, прораба , ст. диспетчера про те, що 22.08.2011 р. в адресу ТОВ "Транстроймеханізація" прибув маршрут з щебенем гранітним фр. 5/20 у кількості 20 полувагонів по залізничним накладним № 422588806, 42258798 загальна вага склала 1383,0 тон, при прийомці продукції шляхом зважування на автомобільних вагах на території промислової бази Адлер вага вантажу склала 1268, 9 тони, що на 114, 1 тони менше , ніж заявлено в перевізних документах.

23.08.2011 р. у м. Адлер складено акт за підписами заступника начальника дільниці, прораба , ст. диспетчера про те, що 22.23.08.2011 р. в адресу ТОВ "Трансстроймеханізація" прибуло 2 полувагона по досилочній дорожній відомості № ЄЄ640385 в частині відправки по залізничній накладній № 42258798 з щебенем гранітним фр. 5/20 загальною вагою 140, тон, при прийомці продукції шляхом зважування на автомобільних вагах на території промислової бази Адлер фактична вага вантажу склала 125, 2 тони, що на 14, 8 тон менше , ніж заявлено в перевізних документах.

22.08.2011 р. начальником лабораторії складено довідку по результатам фізико механічних випробувань щебеня гранітного фр. 5-20 мм , за якою щебень гранітний фр. 5-20 не відповідає вимогам ГОСТ 8267-93 по зерновому складу і ПГЧ , не придатний для виготовлення БСГ, А/Б суміші.

31.08.2011 р. було складено акт між ТОВ "НАТОЛ" та ВАТ "Російські залізничні дороги" , в якому зазначено , що сталася зміна раніше нарахованих платежів на суму 163950 рублів 19 коп., а саме до складу виконаних послуг входять послуги з перевезення на зазначену суму.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Як передбачає п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частина перша статті 225 Господарського кодексу України передбачає, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Враховуючи положення ст. 224 ГК України, підставою для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків є повний склад господарського правопорушення, як-то: неправомірна (протиправна) діяльність (бездіяльність) учасника господарських відносин, збитки, як результат такої діяльності, причинний зв'язок між неправомірною (протиправною) діяльністю (бездіяльністю) учасника господарських відносин та збитками, вина учасника господарських відносин.

Відповідно до приписів ГПК України : доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово ( ст.32 ) Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу ( ст.33 ) Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування ( ст.34 ) Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 ).

Але як вбачається з матеріалів справи , та наданих позивачем актів від 22.08.2011 р., 23.08.2011 р. , довідки по результатам фізико- механічних випробувань щебеню від 22.08.2011 р. , акту від 31.08.2011 р. - позивачем не надано доказів , які підтверджували яким чином здійснювалося зважування продукції, не надано актів зважування, не надано документів щодо автомобільних терезів, не складено комерційний акт, відсутній акт експертизи за участю незалежної експертної організації , тому вимоги про стягнення недопоставленої продукції та збитків з відповідача є недоведеними та такими , що не підлягають задоволенню.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення витрат на оплату послуг представника у сумі 150000 рублів на підставі договору підряду № 5/10 від 01.05.2010 р. , договору № 05/11/Р від 01.05.2011 р. та вимоги щодо відшкодування витрат повязаних з відрядженням до суду його представника у сумі 16579, 44 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Тобто, даною статтею наданий вичерпний перелік судових витрат.

До інших витрат, у розумінні ст. 44 ГПК України, відносяться суми які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, тоді як витрати на відрядження представника відносяться до фінансово-господарської діяльності підприємства та не мають обовязкового характеру.

У звязку з наведеним, вимога позивача щодо відшкодування витрат, повязаних з відрядженням до суду його представника, за рахунок відповідача задоволенню не підлягає.

Також позивачем не надано як доказів сплати 150 000 рублів взагалі, так і доказів того, що вказані витрати були сплачені саме за послуги адвоката. Наведене є підставою для відмови у стягненні вказаної суми.

Як свідчать матеріали справи, при подачі позовної заяви Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з вимогою про застосування заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача.

В обґрунтування даної вимоги позивач послався на те, що у разі неприйняття мір до забезпечення позову у подальшому утрудниться чи зробить неможливим виконання рішення суду.

З урахуванням вищевикладеного та у відповідність ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєю ініціативою має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Зі змісту вказаних статей вбачається, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими повязано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Водночас, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже вимога про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення ускладнень у виконанні судового рішення.

Разом з тим, як вбачається з вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову, суд вважає, що позивачем не доведено наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування вищевказаних заходів.

Відповідно до змісту статті 66 Господарського процесуального кодексу України, у вирішенні питання про забезпечення позову суд зясовує обсяг позовних вимог, здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також з огляду на те, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців - учасників судового процесу.

Більш того, ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Частиною 7 ст. 319 Цивільного кодексу України визначено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобовязано допустити до користування його майном інших осіб у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як вбачається зі змісту вимоги про забезпечення позову, відповідних доводів в обґрунтування вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача, позивач не наводить.

Більш того, у розумінні положень розділу 10 Господарського процесуального кодексу України "Забезпечення позову", розглядаючи вимогу про забезпечення позову суд оцінює, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, повязаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що вимога позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, змістом якої є накладення арешту на грошові кошти та майно Відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у справі, щодо яких суд припиняє провадження у справі покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 75, п. 1-1 ч.1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "НАТОЛ", м.Санкт - Петербург", Росія до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтрейд", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область про стягнення основного боргу у сумі 785331 російських рублів відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтрейд" (50051, Дніпропетровська область , м.Кривий Ріг , вул. Вітчизни , буд. 9 , код ЄДРПОУ 25004967) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАТОЛ" (197101, м.Санкт - Петербург, пр. Каменоостровський, д. 14, А, прим. 2Н, код ЄДРПОУ 82161454) судового збору у сумі 4034грн. 87 коп., про що видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя І.А.Рудовська

Повний текст рішення

складено 12.03.2012 р.