Рішення № 21888464, 15.03.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2012 р.

Справа № 5004/69/12 13.03.2012р.                                                                                 №5004/69/12

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз"

до відповідача: дочірнього підприємства "Волинський Облавтодор" відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Луцький райавтодор"

про стягнення 70380,53грн.

Суддя Слободян П. Р.

Секретар судового засідання Липська Х. І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт (дов. №2096/6-3 від 16.12.11р.)

від відповідача: ОСОБА_2 - юрисконсульт (дов. №26 від 04.04.11р.)

Суть спору: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" звернулось в господарський суд з позовною заявою до дочірнього підприємства "Волинський Облавтодор" відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Луцький райавтодор", про стягнення 774081,40грн., а саме: 702988,52грн. основного боргу, 56684,54грн. пені, 10945,58грн. три відсотки річних, 3462,76грн. інфляції.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву № 257 від 27.02.2012р. та в судовому засіданні, не погоджується з доводами позивача з наступних підстав:

25.01.2012 р. філією "Луцький райавтодор" було повністю погашено основний борг, що підтверджується платіжними дорученнями № 33 і № 479 від 25.01.2012 р. Позивачем неправомірно нарахована пеня. Відповідно до ч. 2 п. 7.3 договорів пеня сплачується покупцем протягом 5 банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги постачальника. Однак жодних вимог від позивача не надходило. Позивачем неправильно було розраховано індекс інфляції. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується. При розрахунку інфляційних втрат позивач не враховував дефляцію у серпні 2011р.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

До прийняття рішення по справі представник позивача подав заяву № 389/06-08 від 28.02.2012р. про зменшення позовних вимог на суму 703700,87грн. та просить стягнути з відповідача 56087,48грн. пені, 3462,76грн. інфляції, 10830,29грн. річних, 1416,61грн. судового збору та повернути зайво сплачений судовий збір.

Згідно п. 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, – про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов’язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК покладаються на відповідача.

Враховуючи, вищезазначене, суд дійшов висновку, що зменшення позовних вимог в частині основного боргу є правом позивача, не суперечить законодавству і не порушує прав та охоронюваних інтересів будь-кого. Предметом спору залишається вимога про стягнення 56087,48грн. пені, 3462,76грн. інфляції, 10830,29грн. річних

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Між ПАТ "Волиньгаз" та ДП "Волинський Облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" в особі філії "Луцький райавтодор" були укладені договори №4-ВПП-11 від 31.12.2010р., №36-ПП-11 від 06.08.2011р., №36-ПП-11/12 від 30.09.2011р. на постачання природного газу (далі договори).

Згідно п. 1 договорів на постачання природного газу постачальник (ПАТ "Волиньгаз") зобов’язується передати Покупцю (Дочірньому підприємству "Волинський Облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Луцький райавтодор"), а покупець зобов’язується прийняти від постачальника та оплатити на умовах цього договору природний газ.

На виконання умов договорів, відповідачу по актах приймання-передачі №0004654 від 29.07.2011р., №0004893 від 08.08.2011р., №0004894 від 31.08.2011р., №0005115 від 31.08.2011р., №0005610 від 30.09.2011р., №0005611 від 30.09.2011р., № 0006800 від 10.10.2011р., № 0006801 від 31.10.2011р., № 0006804 від 31.10.2011р., № 0008006 від 30.11.2011р., № 0009274 від 30.12.2011р. (а.с. 18 - 28), було транспортовано та реалізовано природний газ на загальну суму 1553824,04грн.

Згідно ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.п. 6.2.2, п. 6.3 договорів на постачання природного газу попередня оплата газу в розмірі 100% від вартості планового обсягу поставки проводиться покупцем до 20-го числа місяця, що передує місяцю поставки. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту до 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Прийняті згідно договорів зобов’язання щодо оплати боргу відповідач належним чином не виконав, оплату у встановлений термін не провів.

Основна заборгованість відповідача складала 702988,52грн., що підтверджується актом звірки розрахунків станом на 24.01.2012р.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених кодексом, іншими законами або договором.

Згідно п. 7.2 договорів на постачання природного газу у разі невиконання покупцем розрахунків постачальник має право вимагати від покупця сплати на користь постачальника пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем у справі не доведено належним чином та не представлено відповідних доказів в підтвердження обставин, що стали підставою для заперечень і на які останній посилається у своєму відзиві № 257 від 27.02.2012р.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача, в тій частині, що позивач відповідно до ч. 2 п. 7.3 договорів не направляв відповідачу жодних вимог про сплату пені, оскільки, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 у справі №1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Отже, місцеві господарські суди приймають у порядку, передбаченому ГПК, до свого провадження як позови з вимогами, що ґрунтуються на визнаних претензіях позивача, так і позови, щодо вимог яких не подано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору.

Також, суд не приймає до уваги заперечення відповідача, в частині того, що позивач при розрахунку інфляційних втрат не враховував дефляцію у серпні 2011р., оскільки, як вбачається з розрахунку, позивач нарахував інфляцію за період з вересня 2011 року по грудень 2011р., а за серпень 2011 року не нараховував.

З огляду на викладене, з відповідача за прострочення платежу слід стягнути 56087,48грн. пені, 3462,76грн. інфляції, 10830,29грн. 3% річних, а всього 70380,53грн.

Оскільки спір до розгляду в суді доведений з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, пропорційно задоволеним вимогам.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються за подання до господарського суду позовних заяв майнового характеру в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат

Позивачем у справі було переплачено судовий збір в розмірі 3309,01грн. (сплачено позивачем 187090,63грн. - 15481,62грн. 2 відсотки ціни позову).

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача.

Беручи до уваги зазначене, позивачу необхідно повернути 3309,01грн. як зайво сплачений та 13872,12грн. у зв’язку із зменшенням розміру позовних вимог судовий збір, а всього 17181,13грн., сплачений на підставі платіжного доручення № 4414 від 12.01.2012р.

Керуючись ст.ст. 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Стягнути з Дочірнього підприємства "Волинський Облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Луцький райавтодор" (Волинська область Луцький район, с. Городище, вул. Миру, 2а, код 03444281) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (м. Луцьк, вул. І. Франка, 12, код ЄДРПОУ 03339459) 56087,48грн. пені, 3462,76грн. інфляції, 10830,29грн. річних, 1609,50грн. судового збору.

2. ГУДКУ у Волинській області, м. Луцьк повернути Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (м. Луцьк, вул. І. Франка, 12, код ЄДРПОУ 03339459) судовий збір у розмірі 3309,01грн. внесений в більшому розмірі, ніж встановлено законом, 13872,12грн. у зв’язку із зменшенням розміру позовних вимог, а всього 17181,13грн., сплачений платіжним дорученням № 4414 від 12.01.2012р.

Суддя                                                   П. Р. Слободян

Повний текст рішення

складено та підписано

15.03.12