Постанова № 21878850, 02.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2012 № 05-13/1376

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Жук Г.А.

суддів: Яковлева М.Л.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засідання Марченко Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу від 06.12.2011 року № 183-11784 вих-11 прокурора м. Черкаси на рішення господарського суду Черкаської області від 24.11.2011року

у справі № 05-13/1376 (суддя Швидкий В.А.)

за позовом Прокурора м. Черкаси в інтересах держави в особі Черкаської міської ради

дофізичної особи - підприємця ОСОБА_2

прозвільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

за участю представників сторін:

від прокуратури: не зявилися,

від позивача: не зявилися,

від відповідача: не зявилися,

ВСТАНОВИВ:

20.05.2009 року прокурор м. Черкаси звернувся до господарського суду Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської міської ради з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про зобовязання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 6 кв. м. по АДРЕСА_2, на якій розташовано торговий кіоск та повернути її законному володільцеві, Черкаській міській раді на протязі 1 місяця з моменту набрання рішенням суду законної сили (а.с.3-5, т.1).

Рішенням від 10.07.2009 року № 13/1376 господарським судом Черкаської області у задоволенні позову відмовлено повністю (а.с. 59-60, т.1).

Рішення мотивовано тим, що відповідач користується спірною земельною ділянкою у зв'язку із знаходженням на ній торгівельного кіоску, придбаного ним у іншої особи, який мав укладений з міською радою договір оренди землі.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що за умови наявності договору купівлі-продажу кіоску, дії відповідача не можуть кваліфікуватись як самовільне зайняття земельної ділянки, на якій він знаходився.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.10.2009 року № 13/1376 рішення господарського суду Черкаської області від 10.07.2009 року № 13/1376 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, зобовязано фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 6 кв.м. по АДРЕСА_2, на якій розташовано торговий кіоск та повернути її законному володільцеві, Черкаській міської раді. В іншій частині позову відмовлено (а.с.145-149, т.1). Приймаючи постанову, колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду зазначила, що місцевим господарським судом невірно застосовано норми матеріального права при визначенні поняття «самовільне зайняття земельної ділянки».

Постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2010 року у справі № 13/1376 рішення господарського суду Черкаської області від 10.07.2009 року № 13/1376 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.10.2009 року № 13/1376 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.183-188, т.1).

Колегія суддів Вищого господарського суду України звернула увагу на те, що відповідачем після купівлі кіоску вчинялися дії щодо оформлення земельної ділянки, однак судами першої та апеляційної інстанцій не зясовано питання наявності локальних актів органу місцевого самоврядування та загальних правових норм щодо порядку розміщення на території м. Черкаси малих архітектурних форм.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 09.03.2010 року справу прийнято до провадження та присвоєно номер № 05-13/1376 (а.с.1, т.2).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 24.11.2011 року у задоволенні позову відмовлено повністю (а.с. 25-30, т.2).

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що рішенням господарського суду Черкаської області від 31.03.2010 року у справі № 09-13/1349, яке має преюдиційне значення для вирішення даного спору, за відповідачкою визнано право на оренду земельної ділянки під кіоском.

Не погодившись з прийнятим рішенням, прокурор м. Черкаси, через місцевий господарський суд подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 24.11.2011 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю (а.с.59-60, т.2).

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального права і висновки суду, викладені у оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2011 року у справі № 05-13/1376 задоволено самовідвід судді Гаврилюка О.М. (а.с.41-42, т.2)

Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ від 28.12.2011 року № 01-24/877 (а.с.43, т.2), справу № 05-13/1376 було передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Жук Г.А., судді: Тарасенко К.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.01.2012 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 07.02.2012 року (а.с.56-57, т.2).

02.02.2012 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (відповідач) подала до суду заяву № 09-11.3/19 про розгляд апеляційної скарги без її участі, а також відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечила доводи апеляційної скарги, просить скаргу залишити без задоволення, рішення від 24.11.2011 року без змін.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 року та 21.02.2012 року розгляд справи відкладався, оскільки в судові засідання апеляційної інстанції прокурор та представники сторін не зявилися.

У судове засідання 02.03.2012 року прокурор (апелянт) та представник позивача не зявилися, про причини своєї неявки не повідомили.

01.03.2012 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 надіслала клопотання про розгляд апеляційної скарги без її участі.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

28.08.2008 року Черкасько-Смілянським міжрайонним відділом Управління з контролю за використанням та охороною земель в Черкаській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства ПП ОСОБА_2, за результатами якої складено акт про виявлення факту порушення вимог ст.ст. 125, 126, 211 Земельного кодексу України, яке полягає в самовільному зайнятті земельної ділянки 6 кв. м, на якій знаходиться кіоск в АДРЕСА_2 (а.с.9, т.1).

За результатами проведеної перевірки винесено припис від 28.08.2008 року (а.с.11, т.1), яким повторно зобовязано відповідача усунути порушення вимог земельного законодавства, а саме звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

04.09.2008 року винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 70, якою зобовязано відповідача сплатити штраф в сумі 170 грн. (а.с.6, т.1).

06.10.2008 року Черкасько-Смілянським міжрайонним відділом Управління з контролю за використанням та охороною земель в Черкаській області повторно проведено перевірку, в результаті якої встановлено, що відповідач не виконав припис від 28.08.2008 року та не усунув порушення земельного законодавства, що полягає в використанні земельної ділянки 6 кв.м, на якій знаходиться кіоск в м. Черкаси без належного оформлення права користування, про складено акт (а.с.12, т.1), протокол про адміністративне правопорушення від 06.10.2008 року № 009228 (а.с. 10, т.1), припис (а.с. 14, т.1) та постанова про накладення штрафу від 15.10.2008 року № 96 (а.с.13, т.1).

В ході розгляду справи, прокурор м. Черкаси уточнив адресу земельної ділянки, що є предметом спору у даній справі - просить зобовязати відповідача звільнити земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2. Таки виправлення внесено і в Акти перевірок, обстеження та приписи (а.с.129-137,т.1).

Прокурор зазначає, що відповідач самовільно використовує земельну ділянку площею 6 кв.м. по АДРЕСА_2 під торговий кіоск без правовстановлюючих документів на дану земельну ділянку, чим порушив вимоги ст. 125 Земельного кодексу України, що і спричинило звернення з позовом до суду.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Черкаської міської ради від 23.12.2002 року № 3-76 ФОП ОСОБА_1 надано земельну ділянку пл. 6 кв.м. по АДРЕСА_2 в оренду строком на 5 років під торговий кіоск з продажу продовольчих товарів. (а.с.85,т.1)

12.05.2003 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Черкаською міською радою було укладено договір оренди даної земельної ділянки терміном на 5 років, починаючи з дати прийняття рішення (а.с.33, 86, т.1).

29.03.2005 року ФОП ОСОБА_1 продав ФОП ОСОБА_2 (відповідач у справі) торговий кіоск (МАФ) за договором купівлі-продажу (а.с.34, т.1).

08.04.2005 року ОСОБА_2 отримала від виконавчого комітету Черкаської міської ради дозвіл № 465 на розміщення обєкту торгівлі кіоск по АДРЕСА_2 строком до 08.04.2006 року. Дозвіл продовжено до 08.04.2007, до 08.04.2008 років (а.с.35, т.1), однак право на користування земельною ділянкою не переоформила.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка в 2007-2009 році отримала погодження управління містобудування та архітектури, виготовила технічну документацію з землеустрою, але з моменту придбання кіоску до розгляду справи Черкаською міською радою рішення про виділення ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки під розміщення торговельного кіоску по АДРЕСА_2 не приймалося, договір оренди зазначеної земельної ділянки не укладався.

Як вбачається з акту обстеження земельної ділянки № 51 від 28.08.2008 року (а.с. 131, т.1), спірна земельна ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови Черкаської міської ради.

Статтями 13, 14 Конституції України, Земельним кодексом України, ст.ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплюють повноваження органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, відповідно до яких розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Право власності та право користування земельною ділянкою виникає після одержання документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Відповідно до розяснень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011 № 6 за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування, юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності (п. 2.1.) і обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки, і при вирішенні земельних спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів (п. 3.1.)

Відтак, приступати до використання земельної ділянки із земель державної та комунальної власності можна лише після прийняття органом виконавчої влади або місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у власність або в користування та одержання відповідного документа, що посвідчує право на неї.

Згідно ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, форма яких затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Враховуючи вищезазначене, використання спірної земельної ділянки можливе лише за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку та державної реєстрації цього документа.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» під самовільним зайняттям земельної ділянки розуміються будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Землею, яка перебуває у комунальній власності міста Черкаси, розпоряджається Черкаська міська рада шляхом прийняття відповідних рішень про надання земельної ділянки у користування зацікавленій особі.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ч. 5 ст. 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Таким чином, відповідно до вищезазначених вимог закону обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у цієї особи таких документів на час прийняття судом рішення, є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки. Крім того, з листа Виконавчого комітету Черкаської міської ради від 21.01.2009 року № 12290-01-25 (а.с. 44, т.1), вбачається, що торгівельні обєкти тимчасового типу, які належать ПП ОСОБА_2 не відповідають вимогам щодо утримання та експлуатації малих архітектурних форм.

З матеріалів справи вбачається, що 16.04.2009 року на четвертій сесії Черкаської міської ради прийнято рішення № 4-1161 «Про розгляд документацій із землеустрою земельних ділянок приватного підприємця ОСОБА_2, відмову в набутті права оренди на земельні ділянки без проведення земельних торгів та припинення права користування земельними ділянками» (а.с. 128, т.1), яким відповідачці відмовлено у передачі в оренду земельних ділянок, в тому числі і земельної ділянки площею 6 кв.м по АДРЕСА_2.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.04.2011 року залишено без змін постанову Київського міжобласного господарського суду від 15.07.2010 року та рішення господарського суду Черкаської області від 31.03.2010 року у справі № 09-13/1349, якими визнано протиправним і скасовано рішення Черкаської міської ради № 4-1161 від 16.04.2009 року.

Однак, посилання місцевого господарського суду на рішення у справі № 09-13/1349, яким визнано право оренди на спірну земельну ділянку, як преюдицію при вирішенні даного спору, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки визнання права оренди лише констатує право відповідача на оренду, яке передбачене нормами чинного законодавства для всіх субєктів господарювання, що не звільняє останнього від оформлення такого права у відповідності до закону.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що під час нового розгляду справи місцевим господарським судом не взято до уваги вказівки, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 21.01.2010 року № 13/1376, а саме, не з'ясовано питання наявності локальних актів органу місцевого самоврядування та загальних правових норм щодо порядку розміщення на території м. Черкаси малих архітектурних форм (об'єктів торгівлі).

Відповідно до вимог статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що малою архітектурною формою (МАФ) є невелика споруда декоративного, допоміжного чи іншого призначення, що використовується для покращення естетичного вигляду громадських місць і міських обєктів, організації простору та доповнює композицію будинків, будівель, їх комплексів. До малих архітектурних форм належать: альтанки, павільйони, навіси, паркові арки, колони, колонади,виличні вази, декоративні фонтани і басейни, декоративна скульптура вуличні меблі (лавки, лави, столи), сходи, містки, меморіальні споруди, тощо.

Одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту є тимчасовою спорудою торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.

Порядок розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 року № 982.

Пунктом 2 Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності визначено поняття стаціонарної малої архітектурної форми це тимчасова одноповерхова споруда соціально-культурного, побутового, торгівельного та іншого призначення для провадження підприємницької висотою не вище ніж 4 метри, що має по зовнішньому контуру площу близько 30 кв. метрів, виготовляється з полегшення конструкцій і встановлюється тимчасово без закладення фундаменту.

Пунктом 3 Порядку встановлено, що розміщення малої архітектурної форми здійснюється на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради, а для власників земельних ділянок на підставі рішення виконавчого комітету відповідної місцевої ради. Самовільне розміщення малих архітектурних форм забороняється.

Суб'єкт господарювання подає відповідній сільській, селищній, міській раді заяву згідно з додатком 1 до цього Порядку, у якій зазначається бажане місце та строк розміщення малої архітектурної форми, її призначення і загальний опис. До заяви додаються документи визначені п.5 даного Порядку. Міська рада реєструє подану заяву про розміщення малої архітектурної форми і в місячний строк приймає рішення щодо попереднього погодження місця розташування малої архітектурної форми та уповноважує виконавчий орган або посадову особу сільської, селищної, міської ради (далі - уповноважений представник) передати суб'єктові господарювання перелік документів, які необхідно подати для прийняття рішення щодо розміщення малої архітектурної форми та/або укладення договору особистого строкового сервітуту (п.7 Порядку) і протягом місяця після реєстрації документів приймає рішення щодо розміщення малої архітектурної форми та/або укладення договору особистого строкового сервітуту (п.10 Порядку).

При цьому даним порядком було передбачено, що у разі зміни власника малої архітектурної форми відповідна рада вносить зміни до рішення щодо розміщення малої архітектурної форми, а уповноважений представник вносить інформацію про нового власника до схеми прив'язки або паспорта прив'язки малої архітектурної форми, або схеми розміщення групи малих архітектурних форм та паспорта прив'язки відповідної окремої малої архітектурної форми (п.21 Порядку).

Такий порядок розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності діяв до 25.05.2011 року. Постанова № 982 втратила чинність згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 року № 548 «Про затвердження Порядку проведення експертизи містобудівної документації».

Нині діючий Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за № 1330/20068, який передбачає розташуванні тимчасової споруди (ТС) відповідно до схеми розміщення ТС на підставі паспорта прив'язки ТС. Паспорт прив'язки ТС це комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС на топографо-геодезичній основі М 1:500, схему благоустрою прилеглої території.

Даний порядок визначає поняття: пересувна ТС - це споруда, яка не має закритого приміщення для тимчасового перебування людей, у якій може бути розміщене торговельне обладнання, низькотемпературний прилавок, лоток, ємність, торговельний автомат, інші пристрої для сезонної роздрібної торгівлі та іншої підприємницької діяльності; стаціонарна ТС - споруда, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей і по зовнішньому контуру площу до 30 кв. м; типові ТС - види ТС, виконані за проектами повторного використання. Отже, придбаний відповідачкою кіоск (6 м.кв.) підпадає під поняття саме пересувної ТС.

Порядком визначено, що комплексна схема розміщення ТС розробляються за рішенням сільської, селищної, міської, районної ради суб'єктом господарювання, який має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, та затверджуються рішенням (розпорядженням, наказом) виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації. Розроблення комплексної схеми розміщення ТС та архітипу здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством (п.1.6. Порядку).

Для розміщення групи ТС (але не більше п'яти) розробляється єдиний паспорт прив'язки ТС з прив'язкою кожної окремої ТС з відображенням благоустрою прилеглої території та інженерного забезпечення (на топографо-геодезичній основі М 1:500) (п.1.10. Порядку).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не доведено вчинення необхідних дій та не надано належних доказів розміщення торгового кіоску як тимчасових споруди для провадження підприємницької діяльності.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 29.12.2011 року у справі № 03/5026/2709/2011 позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Черкаської міської ради про зобовязання останньої на найближчій сесії ради розглянути питання про затвердження технічної документації та про надання в оренду земельних ділянок ФОП ОСОБА_2 під її діючими кіосками, також за адресою: АДРЕСА_2 площею 6 кв.м. (а.с.78-80, т.2) задоволено повністю.

Однак, дане рішення оскаржено в апеляційному порядку, не набрало законної сили, відтак посилання відповідача на вищевказане рішення є безпідставним.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» відповідач самовільно займає спірну земельну ділянку площею 6 кв.м. по АДРЕСА_2 без правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку і така земельна ділянка підлягає звільненню відповідачем.

Таким чином, колегія суддів визнає правомірними позовні вимоги прокурора щодо зобовязання фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 6 кв.м. по АДРЕСА_2, на якій розташовано торговий кіоск та повернути її законному володільцеві - Черкаській міській раді.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом не повно досліджено обставини справи та надано цим обставинам невірну правову оцінку, тому рішення господарського суду м. Києва від 24.11.2011 року у справі № 05-13/1376 не відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу прокурора м. Черкаси на рішення господарського суду Черкаської області від 24.11.2011року у справі № 05-13/1376 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 24.11.2011року у справі № 05-13/1376 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

3. Зобовязати фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 6 кв.м. по АДРЕСА_2, на якій розташовано торговий кіоск та повернути її законному володільцеві - Черкаській міській раді.

4. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (18029, АДРЕСА_1) в дохід Державного бюджету України (ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, р/р 31210206700001, ЄДРПОУ 37993783, код класифікації доходів бюджету 22030001) 85 грн. судового збору за розгляд справи в першій інстанції, 42, 50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду Черкаської області видати накази.

6. Матеріали справи № 05-13/1376 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддяЖук Г.А.

СуддіЯковлев М.Л.

Тарасенко К.В.