Рішення № 21878594, 01.03.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2012 року справа № 5020-13/2012 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника Генерального прокурора України

(вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011)

в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

(пр-кт Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168)

до Державного підприємства «Конструкторське бюро радіозвязку»

(вул. Вакуленчука, 29, м. Севастополь, 99053)

про стягнення 1493671,00 грн. та зобовязання повернути майно,

за участю представників:

прокурор Бучко Р.В., посвідчення №393 від 05.10.2011;

позивача ОСОБА_1, довіреність №220/609/д від 31.10.2011;

відповідача ОСОБА_2

Заступник Генерального прокурора України звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Міністерства оборони України з позовом до Державного підприємства «Конструкторське бюро радіозвязку»про стягнення 1 493 671,00 грн. та зобовязання повернути майно науково-технічну продукцію та матеріальні засоби загальною вартістю 505193,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що 31.12.2008 закінчилась дія державного контракту на виконання дослідно-конструкторської роботи №251/2/06-3, укладеного 25.12.2006 між Міністерством оборони України та Державним підприємством «Конструкторське бюро радіозвязку»Міністерства промислової політики України, відповідач свої зобовязання за цим контрактом не виконав, а тому повинен повернути суму сплаченого позивачем авансу в розмірі 1111000,00 грн. та науково-технічну продукцію і матеріальні засоби, вартістю 505193,00 грн., які були передані відповідачу для виконання робіт за контрактом.

Ухвалою від 05.01.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Заступник Генерального прокурора України у позовній заяві заявив клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову в порядку статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать Державному підприємству «Конструкторське бюро радіозвязку», в розмірі грошових зобовязань останнього та заборони вчиняти будь-які дії щодо науково-технічної продукції, а саме: технічного проекту; макетів радіостанції (у складі: прийомопередавача 5 Вт 1 шт., підсилювача потужності 50 Вт 1 шт., преселектора 1 шт., підсилювача потужності 1 шт., синтезатора 1 шт., узгоджувального пристрою 1 шт., пульту керування узгоджувальним пристроєм 1 шт.).

Ухвалою від 24.01.2012 суд відмовив у задоволенні заяви Заступника Генерального прокурора України про вжиття заходів до забезпечення позову.

В ході судового розгляду представник Міністерства оборони України в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України звернувся до суду із клопотанням про витребування зі справи № 5020-5/549-9/360-5/412-5/154-3/229 копії заяви Міністерства оборони України про визнання кредиторських вимог та копію постанови Вищого господарського суду України від 08.06.2011 по зазначеній справі, якою заявник був визнаний кредитором Державного підприємства «Конструкторське бюро радіозвязку»з грошовими вимогами в розмірі штрафу в сумі 2233624,00 грн. та включене до реєстру вимог кредиторів в шосту чергу задоволення.

Проте, в ході судового засідання, яке відбулося 09.02.2012, представник Міністерства оборони України ОСОБА_1 зазначене клопотання не підтримав.

13.02.2012 прокурор надав клопотання про уточнення позовних вимог, виклавши пункт 2 прохальної частини позовної заяви в наступній редакції: «Зобовязати Державне підприємство «Конструкторське бюро радіозвязку» передати Міністерству оборони України науково-технічну продукцію та матеріальні засоби, створені та придбані при виконанні державного контракту від 25.12.2006 №251/2/06-3, шифр «Лотос/1», загальною вартістю 505193,00 грн., а саме: технічний проект, макети радіостанції (у складі: прийомопередавача 5 Вт 1 шт., підсилювача потужності 50 Вт 1 шт., преселектора 1 шт., підсилювача потужності 1 шт., синтезатора 1 шт., узгоджувального пристрою 1 шт., пульту керування узгоджувальним пристроєм 1 шт.)».

Прокурор в судовому засіданні виклав позовні вимоги, просить суд позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити з тих підстав, що позивачем не було повністю оплачено вартість науково-дослідних робіт, а тому у нього не виникло право вимагати результати незакінчених робіт в порядку, встановленому статтею 1212 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідач наполягає на застосуванні позовної давності та наслідків спливу строку позовної давності до вимог про повернення сплаченого авансу в розмірі 1111000,00 грн., стягнення інфляційних втрат в розмірі 284416,00 грн. та 3% річних в розмірі 98255,00 грн.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Судом по справі оголошувалась перерва в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України з 13.02.2012 по 01.03.2012.

Прокурору, представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до частини другої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що державні інтереси є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до положень частини першої статті 2 Закону України «Про оборону України»Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади.

Предявлення даного позову обумовлено захистом інтересів держави в особі її центрального органу виконавчої влади Міністерства оборони України.

25.12.2006 між Міністерством оборони України (далі Генеральний Замовник) та Державним підприємством «Конструкторське бюро радіозвязку»Міністерства промислової політики України (далі Головний Виконавець) був укладений державний контракт на виконання дослідно-конструкторської роботи №251/2/06-3 (далі Контракт), відповідно до пункту 1.1. якого Головний Виконавець зобовязується виконати і здати Генеральному Замовнику, а останній зобовязується прийняти і оплатити дослідно-конструкторську роботу по темі: «Розробка базової ультракороткохвильової радіостанції», шифр «Лотос/1».

Повний обсяг роботи, окремі її етапи (підетапи) та терміни виконання вказані у відомості виконання, що є невідємним додатком до договору (пункт 1.2. Контракту).

Згідно з пунктом 3.1. Контракту терміни виконання роботи або її етапів (підетапів), що визначені відомістю виконання, можуть змінюватися за письмовою домовленістю сторін з оформленням узгоджувального протоколу.

Відповідно до пункту 6.1. Контракту лімітна ціна контракту та попередня ціна етапу 3 на момент укладення державного контракту у відповідності до протоколу погодження попередньої ціни №1 від 25.12.2006 складає 2222058,58 грн.

Пунктом 6.4. Контракту встановлено, що видача авансів не є обовязковою. Рішення на видачу авансів приймається Генеральним Замовником і проводиться у встановленому чинним законодавством України порядку, при цьому відсоток авансу визначається окремим узгоджувальним протоколом.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 №1404 «Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти»Виконавець здійснює звітність про використання наданого авансу у строк до трьох місяців з моменту його перерахування.

Узгоджувальним протоколом від 31.05.2008 до Контракту сторони встановили термін дії договору до 31.12.2008 без збільшення погодженої трудомісткості робіт та без зміни економічних показників (арк. с. 21).

Платіжними дорученнями №251/2/3167 від 26.12.2006 та №247/2/115 від 12.07.2007 позивач перерахував на рахунок відповідача аванс на виконання робіт за Контрактом в розмірі 1111000,00 грн. (арк. с. 19-20).

Відповідно до акту інвентаризації науково-технічної продукції та матеріальних засобів від 27.02.2009 на Державному підприємстві «Конструкторське бюро радіозвязку»знаходяться: технічний проект, макети радіостанції (у складі: прийомопередавача 5 Вт 1 шт., підсилювача потужності 50 Вт 1 шт., преселектора 1 шт., підсилювача потужності 1 шт., синтезатора 1 шт., узгоджувального пристрою 1 шт., пульту керування узгоджувальним пристроєм 1 шт.) (арк. с. 22-29).

Пунктом 2.11. Контракту встановлено, що всі створені або придбані по цьому договору й оплачені Генеральним Замовником науково-технічні і матеріальні цінності переходять у власність держави. Виключне право використання та розпорядження ними має генеральний Замовник. Головний Виконавець забезпечує на безоплатній основі належне зберігання продукції до отримання розпорядження Генерального Замовника про порядок її використання.

12.01.2008 між сторонами підписаний акт звірення розрахунків, відповідно до якого відповідач має заборгованість за Контрактом в розмірі 1111000,00 грн. (арк. с. 34).

Станом на день розгляду справи в суді відповідач кошти, сплачені позивачем в якості авансу не повернув, роботи по Контракту не виконав, що і стало причиною звернення прокурора до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 892 Цивільного кодексу України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.

Виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати (частина перша статті 894 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 статті 897 Цивільного кодексу України встановлений обовязок виконавця за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і передати замовникові результат у строк, встановлений договором.

Відповідно до частини першої статті 900 Цивільного кодексу України виконавець відповідає перед замовником за порушення договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень пункту 6.9. Контракту робота, припинена з вини Головного Виконавця, передбачає повернення Генеральному Замовнику отриманих Головним Виконавцем коштів по договору з врахуванням інфляційних процесів.

Пунктом 7.5. Контракту встановлено, що у випадку неприйняття Генеральним Замовником виконаної Головним Виконавцем роботи через її невідповідність щодо вимог даного договору, Головний Виконавець повертає Генеральному Замовнику 100% отриманих коштів за договором.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Севастополя від 06.11.2008 порушено провадження у справі №5020-5/549 за заявою Відкритого акціонерного товариства «Новинка»до Державного підприємства «Конструкторське бюро радіозвязку»про визнання боржника банкрутом (арк. с. 63).

05.03.2009 Міністерство оборони України звернулося до господарського суду міста Севастополя з заявою про визнання його кредитором Державного підприємства «Конструкторське бюро радіозвязку» з вимогами на загальну суму 4277624,00 грн. у справі про банкрутство №5020-5/549.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 10.06.2009, залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.08.2009, заяву Міністерства оборони України про визнання вимог у розмірі 4 277624,00 грн. залишено без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2009 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.08.2009 та ухвалу господарського суду міста Севастополя від 10.06.2009 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 17.02.2011 заяву Міністерства оборони України про визнання вимог у розмірі 4 277624,00 грн. залишено без задоволення.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.03.2011 ухвалу господарського суду міста Севастополя від 17.02.2011 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2011 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.03.2011 та ухвалу господарського суду міста Севастополя від 17.02.2011 скасовано, прийнято нове рішення (ухвалу), яким заяву Міністерства оборони України про визнання кредитором задоволено частково, визнано Міністерство оборони України кредитором Державного підприємства "Конструкторське бюро радіозв'язку" з грошовими вимогами в розмірі штрафу в сумі 2 233624,00 грн. та включено їх до реєстру вимог кредиторів в шосту чергу.

Як вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 08.06.2011 грошові вимоги у вигляді сплаченого авансу за державним контрактом на виконання дослідно-конструкторської роботи №251/2/06-3 від 25.12.2006 в розмірі 1111000,00 грн. не були визнані судом та не включені до реєстру вимог кредиторів Державного підприємства "Конструкторське бюро радіозв'язку".

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми сплаченого позивачем на виконання умов Контракту авансу в розмірі 1111000,00 грн. підлягають задоволенню повністю.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 284416,00 грн. та 3% річних в розмірі 98255,00 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом був проведений перерахунок інфляційних втрат за формулою: (сума заборгованості х зведений індекс інфляції : 100) сума заборгованості, відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати за період з січня 2009 року по жовтень 2011 року: (1111 000,00 х 127,72 : 100) 1111 000,00 = 307 969,20 грн.

Суд провів також перерахунок 3% річних за формулою: сума заборгованості х 3% х кількість днів прострочення : 365 днів, відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних за період з 01.01.2009 по 12.12.2011: 1111 000,00 х 3% х 1076 : 365 = 98255,01 грн.

Відповідно до положень статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки зазначеного клопотання позивачем заявлено не було, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 284416,00 грн. та 3% річних в розмірі 98255,00 грн.

Представник відповідача надав письмову заяву про застосування позовної давності та наслідків спливу строку позовної давності до вимог про повернення сплаченого авансу в розмірі 1111000,00 грн., стягнення інфляційних втрат в розмірі 284416,00 грн. та 3% річних в розмірі 98255,00 грн., вважає початком перебігу строку позовної давності 12.01.2008 дата підписання сторонами акту звірення розрахунків за державним контрактом від 25.12.2006 № 251/2/06-3 ДКР, шифр «Лотос/1».

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами третьою та четвертою статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи те, що узгоджувальним протоколом від 31.05.2008 до Контракту сторони встановили термін дії договору до 31.12.2008, то право звернення до суду з вимогою про захист порушеного права виникло у позивача з 01.01.2009.

Як вбачається зі штампу на поштовому конверті, прокурор надіслав позовну заяву на адресу суду 23.12.2011, тобто, у межах трьохрічного строку позовної давності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем строк позовної давності пропущений не був.

Судом встановлено, що договірні відносини між Міністерством оборони України та Державним підприємством «Конструкторське бюро радіозвязку»припинились 31.12.2008 у звязку із закінченням терміну дії Контракту.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі статтею 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки, що встановлено частиною першою статті 190 Цивільного кодексу України.

Враховуючи те, що науково-технічна продукція та матеріальні засоби були передані Державному підприємству «Конструкторське бюро радіозвязку»для виконання робіт за Контрактом та не є його власністю, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобовязання відповідача повернути науково-технічну продукцію і матеріальні засоби, вартістю 505193,00 грн. також підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірної поведінки відповідача, а прокурор звільнений від сплати державного мита у встановленому порядку, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход бюджету відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 8285, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Конструкторське бюро радіозвязку» (вул. Вакуленчука, 29, м. Севастополь, 99053; код ЄДРПОУ 14309020, відомості про наявні розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Міністерства оборони України (пр-кт Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022, р/р №35223110003192 в ОПЕРУ ДКУ м.Києва, МФО 820172) 1493 671,00 грн., з яких: 1111000,00 грн. основний борг, 98255,00 грн. 3% річних, 284416,00 грн. інфляційні втрати.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Зобовязати Державне підприємство «Конструкторське бюро радіозвязку» (вул. Вакуленчука, 29, м. Севастополь, 99053; код ЄДРПОУ 14309020, відомості про наявні розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) передати Міністерству оборони України (пр-кт Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022, р/р №35223110003192 в ОПЕРУ ДКУ м.Києва, МФО 820172) науково-технічну продукцію та матеріальні засоби, створені та придбані при виконанні державного контракту від 25.12.2006 №251/2/06-3, шифр «Лотос/1», загальною вартістю 505193,00 грн., а саме: технічний проект, макети радіостанції (у складі: прийомопередавача 5 Вт 1 шт., підсилювача потужності 50 Вт 1 шт., преселектора 1 шт., підсилювача потужності 1 шт., синтезатора 1 шт., узгоджувального пристрою 1 шт., пульту керування узгоджувальним пристроєм 1 шт.).

4. Стягнути з Державного підприємства «Конструкторське бюро радіозвязку» (вул. Вакуленчука, 29, м. Севастополь, 99053; код ЄДРПОУ 14309020, відомості про наявні розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) в доход Державного бюджету м.Севастополя (одержувач: Державний бюджет м.Севастополя, код ЄДРПОУ 38022717, р/р №31215206783001 в ГУ ДКСУ в м.Севастополі, код бюджетної класифікації: 22030001, МФО 824509) судовий збір в розмірі 30814,42 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підписО.О.Єфременко

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 05.03.2012