Рішення № 21878545, 22.02.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2012 року справа № 5020-1979/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Янюк О.С.,

за участю:

прокурора не зявився;

представника позивача не зявився;

представника відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовомПрокурора Ленінського району міста Севастополя

(99011, м. Севастополь, вул. Вороніна, 11)

в інтересах держави в особі

Фонду комунального майна Севастопольської міської ради

(99011, м. Севастополь, вул. вул. Луначарського, 5)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення 14787,69 грн, розірвання договору оренди та зобовязання повернути майно,

ВСТАНОВИВ:

22.12.2011 Прокурор Ленінського району міста Севастополя (далі прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (далі позивач) до господарського суду міста Севастополя (далі суд) з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 14787,69 грн, розірвання договору оренди та усунення перешкод у користуванні майном шляхом звільнення орендованих приміщень. Позовні вимоги обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 610 Цивільного кодексу України, ч.3 ст. 26 Закону України «Про оренди державного та комунального майна»та зазначає, що відповідачем порушені істотні умови договору оренди в часті несплати орендної плати, що в свою чергу є підставою, зокрема, для розірвання договору та повернення майна.

Ухвалою суду від 22.12.2011 порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобовязано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору, розгляд справи призначений на 18.01.2012. Ухвалою суду від 18.01.2012 розгляд справи відкладений на 01.02.2012, а 01.02.2012 на 20.02.2012.

14.02.2012 від представника позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в яких він просив стягнути з відповідача 14 787,69 грн, з яких: 13 044,74 грн основний борг за період з травня по листопад 2011 року, 583,99 грн пеня та 1 158,96 грн 30% річних, а також розірвати договір оренди від 31.05.2011 № 9-10 та зобов'язати відповідача повернути орендоване майно (а.с. 37-41). Зазначена заява прийнята судом та розглядаються уточнені позовні вимоги.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали уточнені позовні вимоги та надали пояснення, аналогічні викладеним у позові. Додатково зазначили, що за результатами проведеної 28.12.2011 перевірки ефективності використання орендованого майна виявлено порушення орендарем п.6.1 Договору щодо заборони передання орендованого майна у користування іншим особам,що є додатковою підставою для розірвання договору оренди.

У судове засідання відповідач не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 №01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»). За таких обставин, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи.

Крім того, ст.22 ГПК України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Відповідач не скористався правом, наданим ст.59 ГПК України та відзиву на позов не надав.

З урахуванням зазначеного суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними у неї матеріалами.

У судовому засіданні 20.02.2012 суд вийшов до нарадчої кімнати, оголосивши орієнтовний час проголошення резолютивної частини рішення - 22.02.2012.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, судом встановлені наступні обставини.

31.05.2011 між територіальною громадою міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради, від імені якої діє Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем (орендар) укладений договір оренди № 9-10 нерухомого майна, відповідно до якого останньому передається майно вбудовані нежитлові приміщення з 5-1 по 5-4, загальною площею 22,10 кв.м на 1 поверсі, розташовані за адресою: м.Севастополь, вул.Гер.Сталінграда, 62 (далі Договір) (а.с.11-13).

Відповідно до п.3.2 Договору з 01 травня 2011 року орендна плата складає 2 328,39 грн за місяць оренди, із застосуванням індексів інфляції станом на травень 2011 року і перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата сплачується щомісячно.

Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коректування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю (п. 3.3 Договору).

За приписами п.4.4.3 Договору орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з використанням об'єкта оренди, у тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг.

Передача об'єкта оренди в суборенду дозволяється тільки з письмової згоди орендодавця. Орендар не має права надавати третім особам право користування об'єктом оренди за будь-якими договорами без згоди орендодавця (п. 6.1 Договору).

Строк дії Договору - до 09.02.2015 (п.7.1 Договору).

Договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду, на вимогу однієї із сторін у випадку істотного порушення договору другою стороною і в інших випадках, встановлений договором або законом. До істотних порушень договору сторони відносять порушення умов договору, визначених п. п. 3.4, 3.5, 4.4.2 - 4.4.13, 6.1 Договору. Сторони погодились, що порушення будь-якого з вищевказаних пунктів є достатньою підставою для розірвання договору (п.7.4 Договору).

Дія Договору припиняється у випадках: закінчення строку оренди, передбаченого договором, рішення суду, загибелі об'єкту оренди, банкрутства орендаря, ліквідації орендаря, приватизації об'єкта оренди орендарем, дострокового розірвання договору, відмови від договору однією із сторін у випадках, визначених договором (п.7.6 Договору).

Відповідальність сторін за Договором визначена у розділі 8 Договору. У випадку порушення строків внесення орендної плати, визначеного п.3.2 Договору, орендар сплачує на користь орендодавця зверх збитків пеню у розмірі 200 відсотків від облікової ставки НБУ, що діє у період, за який буде нараховуватися пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочки (п. 8.5 Договору).

Згідно з п.8.6 Договору у випадку, якщо прострочка внесення орендної плати буде продовжуватися більше 30 календарних днів, орендодавець вправі вимагати 30 % річних від простроченої суми за весь період прострочення (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Договір засвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстровано у реєстрі правочинів під № 866.

31.05.2011 сторони Договору склали та підписали акт прийому-передачі зазначеного орендованого майна (а.с.14).

Протоколом узгодження змін до Договору від 12.07.2011 сторони внесли зміни до Договору та погодили нову редакцію п.1.2 та п.4.4.2 Договору (а.с. 16).

28.12.2011 спеціалістами відділів оренди Фонду комунального майна Севастопольської міської ради та Комунального підприємства Севастопольської міської ради «Аррікон»була проведена перевірка ефективності використання орендованого майна, за результатами якої складений акт, в якому зафіксовані порушення істотних умов Договору, а саме: передання орендованих приміщень у суборенду інший особі без узгодження з орендодавцем, а також наявність заборгованості зі сплати орендних платежів та інші порушення (а.с. 39). У зазначеному акті перевірки позивач запропонував орендареві погасити існуючу заборгованість та повернути обєкт оренди. Лист надісланий відповідачеві 09.02.2012 (а.с.39-40). Станом на час прийняття рішення у справі відповіді позивачем не отримано.

Наведене стало підставою для звернення із відповідним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначає зобовязання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 Господарського кодексу України (далі ГК України), зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Частиною 6 ст. 283 ГК України унормовано, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Крім того, правові засади організаційних відносин, повязаних з передачею в оренду майна, яке перебуває у комунальній власності, та майнових відносин між орендодавцями щодо господарського використання даного майна, визначені Законом України «Про оренду державного та комунального майна»вiд 10.04.1992 № 2269-XII (у редакції чинній на час вчинення правовідносин, далі Закон№ 2269-XII).

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону№ 2269-XII, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджуються ст. 283 ГК України та ст. 759 ЦК України, згідно з якими, за договором найму (оренди) одна сторона (орендодавець/наймодавець) передає другій стороні (орендареві/наймачу) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 19 Закону№ 2269-XII, ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Обовязок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також ч. 3 ст. 18 Закону№ 2269-XII та ч. 3 ст. 285 ГК України.

Згідно із ч. 5 ст. 762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами Договору, орендна плата перераховується орендодавцю щомісяця, не пізніше 20 числа поточного місяця (п. 3.2 Договору).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

У силу ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Із матеріалів справи вбачається, що у період з червня по листопад 2011 року у відповідача виникла заборгованість з орендної плати у сумі 13 044,74 грн (а.с. 7) та під час розгляду даної справи ним не погашена. Доказів протилежного сторонами суду не надано.

Ураховуючи те, що своєчасне внесення орендних платежів є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, а також те, що доказів внесення орендної плати відповідачем не надано, суд дійшов висновку, що відповідач має заборгованість з орендної плати у розмірі 13 044,74 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо стягнення з відповідача пені за період з травня по листопад 2011 року у розмірі 583,99 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 3-4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розмір пені погоджений сторонами Договору у п. 8.5 Договору.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (а.с. 8), суд визнає його вірним, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню повністю - у розмірі 583,99 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 30% річних за період з травня по листопад 2011 року у розмірі 1 158,96 грн.

Так, ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення міститься у ч.3 ст. 692 ЦК України.

У п. 8.6 Договору сторони погодили відповідальність орендаря у вигляді 30 % річних у випадку прострочення внесення ним орендних платежів більш ніж на 30 календарних днів.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 30% річних (а.с. 8), суд визнає його вірним, а тому, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 30% річних підлягають задоволенню повністю - у розмірі 1 158,96 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 14 787,69 грн, з яких: 13 044,74 грн основний борг з орендних платежів, 583,99 грн пеня та 1 158,96 грн 30% річних, є такими що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про розірвання Договору, суд зазначає наступне.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. При цьому одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення правовідношення (ст. 16 ЦК України).

За приписами ч. 3 ст. 26 Закону№ 2269-XII, договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено факт істотного порушення умов Договору, а саме п.4.4.3 та п.6.1 Договору щодо несвоєчасного внесення орендних платежів та передання об'єкту оренди у користування інший особі, що у контексті п. 7.4 Договору та ст. 26 Закону№ 2269-XII, є підставою для дострокового розірвання договору оренди у судовому порядку. Доказів належного виконання Договору оренди відповідачем не надано, вищевказані обставини не спростовані.

З огляду на викладене, вимога позивача про розірвання договору оренди, укладеного між позивачем та відповідачем, - є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про повернення об'єкту оренди орендодавцю, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Відповідно до п.7.6 Договору дія договору оренди припиняється у разі, зокрема, дострокового розірвання договору та за рішенням суду. За приписами ч.1 ст. 27 Закону№ 2269-XII у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до п. 4.4.14 орендар зобов'язаний повернути (звільнити) об'єкт оренди при припиненні дії договору в належному стані на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з дати припинення договору.

Виходячи з того, що датою припинення Договору внаслідок його розірвання у судовому порядку, є дата набрання даним рішенням законної сили, суд вважає, що строк, визначений п. 4.4.14 Договору, за який відповідач повинен повернути обєкт оренди орендодавцю, не сплинув.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо повернення орендованого майна є передчасною, та такою, що задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст.49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Ураховуючи, що прокурор звільнений від сплати судового збору у встановленому порядку, витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача в доход державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 116, 117 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; АДРЕСА_1) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (ідентифікаційний код 25750044; 99011, м. Севастополь, вул. вул. Луначарського, 5) 14787,69 грн (чотирнадцять тисяч сімсот вісімдесят сім грн 69 коп.), з яких: 13044,74 грн заборгованість з орендної плати, 583,99 грн пеня та 1158,96 грн 30% річних.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; АДРЕСА_1) в доход державного бюджету (р/р 31210206700001, одержувач: Державний бюджет міста Севастополя, банк отримувача: ГУ ДКСУ в місті Севастополі, МФО 824509, код 38022717) судовий збір у розмірі 2352,50 грн (дві тисячі триста пятдесят дві грн 50 грн).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4.Розірвати договір оренди від 31.05.2011 №9-10 нерухомого майна вбудованих нежитлових приміщень с 5-1 по 5-4, загальною площею 22,10 м2 на першому поверсі, розташованих по вул. Героїв Севастополя, 62 у місті Севастополі, укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

5. В інший частині позовних вимог відмовити.

Суддя підпис О.С. Янюк

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано 27.02.2012.