Рішення № 21878508, 06.03.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2012 Справа № 18/38/12

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до Відкритого акціонерного товариства "Гребінківський міжгосподарський комбікормовий завод", пров. Пирятинський, 52, м. Гребінка, Полтавська обл., 37400

про стягнення 150 526,22 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 14 від 01.02.2012 р., ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_3 виданий Оржицьким РВ УМВС України в Полтавській області 22.03.1999 р.;

від відповідача: не з'явилися.

06.03.2012 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Воронинці про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Гребінківський міжгосподарський комбікормовий завод", м. Гребінка 150 526,22 грн. заборгованості за поставлений позивачем товар (сою) на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки № 20/10-2 від 24.09.2009 р., в тому числі : 100 000,00 грн. основний борг, 16 015,24 грн. індекс інфляції та 34 510,98 грн. пеня.

Позивач в порядку ст. 22 ГПК України надав суду заяву про уточнення позовних вимог № 02 від 10.02.2012 р. (вх. № 2079д від 13.02.2012 р.), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на його користь 124 452,39 грн. заборгованості за поставлений позивачем товар (сою) на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки № 20/10-2 від 24.09.2009 р., в тому числі : 100 000,00 грн. основний борг, 16 596,24 грн. індекс інфляції та 7 856,15 грн. пеня.

Суд приймає дану заяву до розгляду як заяву про зменшення розміру позовних вимог. Спір розглядається в межах предмету позову в редакції прийнятої судом вищевказаної заяви про уточнення позовних вимог № 02 від 10.02.2012 р. (вх. № 2079д від 13.02.2012 р.).

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимоги суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп.. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань та про покладені на нього обов'язки, оскільки :

(1) екземпляр ухвали суду від 11.01.2012 р. про порушення провадження у цій справі та екземпляр ухвали суду від 02.02.2012 р. про відкладення розгляду даної справи, що були направлені на його адресу, зазначену в позовній заяві (місцезнаходження), повернулися до суду з огляду на відсутність адресату з причини зміни останнім адреси;

(2) реєстрація зміни місцезнаходження Відкритого акціонерного товариства "Гребінківський міжгосподарський комбікормовий завод", м. Гребінка не здійснювалася (див. спеціальний витяг з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 06.03.2012 р. № 13250313);

(3) до компетенції господарських судів не входить установлення фактичного місцезнаходження учасників процесу.

Відповідно до пп.. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення строку вирішення спору, встановленого ст. 69 ГПК України, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, оцінивши надані докази, суд,

встановив:

24.09.2009 р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Гребінківський міжгосподарський комбікормовий завод" (покупець) було укладено договір поставки № 20/10-2 (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити покупцю товар (сою), а покупець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити такий товар.

При цьому сторони, зокрема, узгодили наступне :

- ціна за 1 тонну товару складає 3 200,00 грн. (п. 2.1 Договору);

- загальна сума договору складає 100 252,80 грн. (2.3 Договору);

- поставка товару здійснюється на умовах франко-склад. Період поставки не пізніше 10 днів з моменту підписання Договору. Моментом поставки товару продавцем вважається фактична його передача (видаткова накладна, підписана сторонами) (п. 3.1 - п. 3.3 Договору);

- оплата за товар здійснюється у готівковій формі, протягом 3-х днів з моменту надання продавцем покупцю оригіналу видаткової накладної (п. 4.1 Договору);

- за порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2% від вартості простроченого платежу (п. 7.1 Договору);

- договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до повного розрахунку між сторонами (п.10.1 Договору).

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару відповідачу та факт отримання останнім товару на загальну суму 100 252,80 грн. підтверджується наявною у матеріалах справи копією видаткової накладної, яка підписані сторонами та скріплена печаткою відповідача № РН 0000001 від 30.09.2009 р. (а.с. 7).

Факт отримання товару представником відповідача ОСОБА_3 підтверджується (крім наявної у справі копії накладної) довіреністю на отримання товароматеріальних цінностей № 218 від 30.09.2009 р., (а.с. 11).

В порушення умов Договору відповідач здійснив не здійснив оплату за отриманий товар.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами неодноразово проводились звірки взаєморозрахунків та було складено відповідні акти, які підписані сторонами та скріплені печатками відповідача. Згідно вищезазначених актів станом на 01.05.2011 р. та на 30.09.2011 р. за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 100 000,00 грн. (а.с. 14-15).

За даними позивача на момент подання позову до суду відповідач зобов'язання по Договором щодо оплати отриманого товару не виконав, заборгованість останнього складає 100 000,00 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнення позовних вимог) про стягнення з відповідача 124 452,39 грн. заборгованості за поставлений позивачем товар (сою) на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки № 20/10-2 від 24.09.2009 р., в тому числі : 100 000,00 грн. основний борг, 16 596,24 грн. індекс інфляції та 7 856,15 грн. пеня.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені у Договорі строки на суму 100 000,00 грн..

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 100 000,00 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що за порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2% від вартості простроченого платежу.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 34 510,98 грн. пені за період з 10.08.2011 р. по 10.02.2012 р. (в редакції заяви про уточнення позовних вимог № 02 від 10.02.2012 р. (вх. № 2079д від 13.02.2012 р.) суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 16 596,24 грн. інфляційних нарахувань за період з листопада 2009 р. по січень 2012 р. (в редакції заяви про уточнення позовних вимог № 02 від 10.02.2012 р. (вх. № 2079д від 13.02.2012 р.) суд визнає правомірними (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5" та копію такого залучено до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 100 000,00 грн. основного боргу, 16 596,24 грн. індексу інфляції та 7 856,15 грн. пені, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до пп.. 1 п. 1 ст. 7 Закону України № 3674-VI від 8 липня 2011 року "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог.

При зверненні з даним позовом до суду позивачем квитанцією № 567.605.2 від 19.12.2011 р. (оригінал квитанції знаходиться в матеріалах справи) було сплачено судовий збір в розмірі 3 010,52 грн.. Згідно заяви про уточнення позовних вимог № 02 від 10.02.2012 р. (вх. № 2079д від 13.02.2012 р.), яка прийнята судом до розгляду в даному провадженні як заява про зменшення розміру позовних вимог, позивачем було зменшено ціну позову і на момент прийняття даного рішення ціна позову становить 124 452,39 грн..

Таким чином, понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору в сумі 521,47 грн. підлягають поверненню останньому із державного бюджету, понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 489,05 грн. покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Гребінківський міжгосподарський комбікормовий завод" (пров. Пирятинський, 52, м. Гребінка, Полтавська обл., 37400), код ЄДРПОУ 00687244, р/р 26008725209294 в ПАТ УКРСОЦБАНК, МФО 300023 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), ідентифікаційний номер НОМЕР_2 - 100 000,00 грн. основної заборгованості, 7 856,15 грн. пені, 16 596,24 грн. інфляційних втрат, 2 489,05 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. Повернути Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), ідентифікаційний номер НОМЕР_2 з Державного бюджету 521,47 грн. сплаченого судового збору за квитанцією № 567.605.2 від 19.12.2011 р..

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Повне рішення складене 12.03.2012 р..

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.