Рішення № 21878504, 06.03.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2012 Справа № 18/53/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший регіональний фондовий дім", 39600, м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, 2

до Приватного акціонерного товариства "Будівельне управління № 9 "Полтаванафтогазбуд", 38762, Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Терешки, вул. Шевченка, 1-а

про стягнення 6 455,44 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 52 від 05.03.2012 р.;

від відповідача: не з'явилися.

06.03.2012 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший регіональний фондовий дім", м. Кременчук, про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Будівельне управління № 9 "Полтаванафтогазбуд", с. Терешки 6 455,44 грн. заборгованості за порушення останнім умов укладеного між сторонами 07.10.2010 р. Договору № б/н про надання інформаційно - консультаційних послуг з дематеріалізації випуску акцій, з яких: 5 000,00 грн. основної заборгованості, 500,00 грн. штрафу, 955,44 грн. пені.

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимог суду (п. 5 ухвали суду від 13.01.2012 р. про порушення провадження у цій справі та п. 3 ухвали суду про відкладення розгляду даної справи від 02.02.2012 р.) не виконав, причин щодо цього не повідомив. Останній відповідно до пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань та про обов'язки, покладені на нього судом, про що свідчать повідомлення № 3600109233070 та № 3600109268923 про вручення відповідачу вищезазначених ухвал суду.

Відповідно до п.п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення строку вирішення спору, встановленого ст. 69 ГПК України, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи та розглядає справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд,

встановив:

07.10.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший регіональний фондовий дім" (виконавець) та Приватним акціонерним товариством "Будівельне управління № 9 "Полтаванафтогазбуд" (замовник) було укладено Договір № б/н про надання інформаційно - консультаційних послуг з дематеріалізації випуску акцій (далі - Договір).

При цьому сторони, зокрема, узгодили наступне :

- виконавець зобов'язується самостійно за завданням замовника надати послуги з дематеріалізації випуску акцій замовника (п. 1.1 Договору);

- вартість послуг з дематеріалізації випуску акцій складає в сумі 5 000,00 грн.. (п. 3.1 Договору);

- замовник зобов'язаний перерахувати суму зазначену в договорі протягом 10 днів з моменту підписання договору (п. 3.2 Договору);

- замовник зобов'язаний приймати від виконавця послуги, що надаються згідно з цим договором. Після контролю за достовірністю актів про надання послуг виконавцем підписувати акти в 5-ти денний термін з моменту одержання (п. 4.2 Договору);

- за одноразову необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 10% від суми договору (п. 5.4 Договору);

- за недотримання строків сплати зазначених у п. 3.2 Договору замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 10% від суми прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення). За кожний день прострочення (п. 5.5 Договору);

- договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання Сторонами зобов'язань за даним договором (п. 6.1 Договору).

За даними позивача, ним був виставлений відповідачеві рахунок № 342 від 10.12.2010 р. на оплату послуг визначених Договором (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 10).

Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобовязань та приймання замовником результатів послуг на загальну суму 5 000,00 грн. підтверджується наявною у справі копією акту наданих послуг № 359 від 31.12.2010 р., який підписаний сторонами та скріплений їх печатками (а.с. 9).

В порушення умов Договору відповідач не здійснив оплату отриманих послуг.

30.06.2011 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 9188 з вимогою сплатити вартість отриманих послуг.

29.11.2011 р. відповідач надіслав на адресу позивача гарантійний лист № 478/07 від 29.11.2011 р., згідно якого гарантував в термін до 30.12.2011 р. провести розрахунки в розмірі 5 000,00 грн. за отримані ним послуги згідно укладеного між сторонами Договору.

За даними позивача на момент подання позову до суду відповідач зобов'язання по Договору щодо оплати отриманих ним послуг не виконав, заборгованість останнього складає 5 000,00 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 6 455,44 грн. заборгованості за порушення останнім умов укладеного між сторонами 07.10.2010 р. Договору № б/н про надання інформаційно - консультаційних послуг з дематеріалізації випуску акцій, з яких: 5 000,00 грн. основної заборгованості, 500,00 грн. штрафу, 955,44 грн. пені.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк виконання боржником зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України не сплатив вартість отриманих результатів послуг.

Заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 5 000,00 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 5 000,00 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 5.5 Договору визначено, що за недотримання строків сплати зазначених у п. 3.2 Договору замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 10% від суми прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення) за кожний день прострочення.

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 955,44 грн., суд прийшов до висновку, що останні відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України підлягають частковому задоволенню, а саме : в частині стягнення 382,23 грн. пені за період з 15.07.2011 р. по 10.01.2012 р. (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

В частині стягнення з відповідача 500, 00 грн. штрафу за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх обов'язків згідно п. 5.4 вищезазначеного Договору суд дійшов наступного висновку.

Як вже зазначалося вище, відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема : 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (ст. 612 Цивільного кодексу України).

У п. 5.4 Договору, до якого апелює позивач в обґрунтування позовних вимог в цій частині, сторони узгодили, що за одноразову необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов"язань винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 10% від суми договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було допущено порушення термінів виконання зобов'язання (відповідальність за що передбачена п. 5.5. Договору у вигляді пені, за захистом порушеного права в цій частині позовач звернувся шляхом пред"явлення даного позову), а не відмова від їх виконання, а тому суд прийшов до висновку, що застосування до відповідача передбаченого п. 5.4 Договору штрафу є неправомірним, отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 5 000,00 грн. основного боргу та 382,23 грн. пені підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1 342,00 грн..

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу в сумі 1 335,00 грн..

На підтвердження понесених позивачем вищезазначених судових витрат останній надав суду :

- копію Договору про надання юридичних послуг № 11 від 20.06.2011 р., укладеного між ТОВ "Юртрансервіс" (виконавець) та позивачем (замовник). Відповідно до умов вищезазначеного Договору виконавець зобов'язувався здійснювати захист інтересів замовника стосовно стягнення з відповідача його заборгованості перед позивачем, а замовник зобов'язувався оплатити послуги в розмірі 1 335,00 грн.;

- копію акту приймання-передачі наданих послуг № 01/12 від 01.02.2012 р., відповідно до якого замовник прийняв від виконавця послуги за Договором про надання юридичних послуг № 12 від 20.06.2011 р.;

- платіжне доручення № 45 від 01.02.2012 р. про сплату позивачем коштів в сумі 1 335,00 грн. з оплати юридичних послуг за Договором про надання юридичних послуг № 12 від 20.06.2011 р.;

- копію акту приймання-передачі наданих послуг № 01/11 від 01.02.2012 р., відповідно до якого замовник прийняв від виконавця послуги за Договором про надання юридичних послуг № 11 від 20.06.2011 р.;

- платіжне доручення № 44 від 01.02.2012 р. про сплату позивачем коштів в сумі 1 335,00 грн. з оплати юридичних послуг за Договором про надання юридичних послуг № 11 від 20.06.2011 р..

Статтею 44 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. В контексті цієї норми судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають розподілу відповідно до ст. 49 ГПК України лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Отже, відшкодування оплати послуг адвоката можливе лише при наявності по-перше, представництва інтересів сторони у суді саме адвокатом, а не юрисконсультом або представником за дорученням, по-друге, наявність угоди між адвокатом, або адвокатським об'єднанням на надання адвокатських послуг при представництві інтересів в суді та стороною по справі, по-третє, оплата послуг саме адвоката або адвокатського об'єднання згідно вищезазначеного договору про надання послуг адвоката.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 діяли від імені позивача на основі доручень № 51 від 31.01.2012 р. та відповідно № 52 від 05.03.2012 р., як його представники, а не як адвокати, посилання на договір №11 про надання юридичних послуг від20.06.2011 в вищезазначених дорученнях відсутні.

Отже, підстави для покладення на відповідача судових витрат в розмірі 1 335,00 грн. відсутні.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Будівельне управління № 9 "Полтаванафтогазбуд" (38762, Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Терешки, вул. Шевченка, 1-а), код ЄДРПОУ 320843, р/р 2600920602 в ПАТ "Укргазпромбанк", МФО 320843 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший регіональний фондовий дім", 39600, м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, 2), код ЄДРПОУ 36865250, р/р 26008084062901, Банк АТ "СВЕДБАНК", МФО 300164 5 000,00 грн. основного боргу, 382,23 грн. пені, 1 342,00 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Повне рішення складене 12.03.2012 р..

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.