Рішення № 21877371, 06.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-2/1066-201206.03.12 За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

ДоВідкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

Простягнення 35 000 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

від позивача Галюк Ю.Г.

від відповідача не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) в сумі 35000 грн.

Ухвалою від 01.02.2012р. Господарським судом міста Києва порушено провадження у справі №5011-2/1066-2012.

Від МТСБУ 03.02.12р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на запит згідно ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представником позивача в судовому засіданні надано документи на виконання вимог ухвали суду від 01.02.2012р.

Від відповідача 05.03.2012р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшов поліс обовязкового страхування ВС/5801791 на автомобіль Ford, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та відзив на позов, в якому відповідач не заперечує проти стягнення суми 24990 грн. (ліміт полісу 25500 грн. франшиза 510 грн.), та просить розглядати справу без участі його повноважного представника.

В судовому засіданні 06.03.12р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд

ВСТАНОВИВ:

22.06.2010 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна»(Позивач, Страховик) та ОСОБА_1 (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 06/0605970/0710/10 (Договір страхування), за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме, автомобіля Мітсубіші, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (Застрахований автомобіль).

19.08.2010 в с. Костилівка мала місце дорожньо-транспортна пригода (ДТП), в якій громадянин ОСОБА_2, керуючи автомобілем Форд, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, допустив зіткнення з Застрахованим автомобілем.

Постановою Рахівського районного суду Закарпатської області від 17.09.2010р. громадянина ОСОБА_2 було визнано винним в адміністративному правопорушенні за ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина водія ОСОБА_2, що керуючи автомобілем Форд, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, допустив зіткнення з Застрахованим автомобілем, встановлена у судовому порядку та підтверджується Постановою Рахівського районного суду Закарпатської області від 17.09.2010р.

Відповідно до Поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № ВС/5801791 від 29.11.2009 р. цивільна відповідальність ОСОБА_2, як особи що на законних підставах керувала Застрахованим автомобілем, була застрахована у відповідності з вимогами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(Відповідачем).

Частиною першою статті 528 ЦК України встановлено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Відповідно до частини 1 статті 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.

Стаття 1194 ЦК України регулює правовідносини з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність. Так, цією нормою передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Як вбачається зі Звіту № 14/09/10 від 14.09.2010р. оцінювача за результатами автотоварознавчого дослідження матеріальний збиток, завданий власникові Застрахованого автомобіля, складає 66451,15 грн.

На підставі Страхового Акту № 1 0701/06/1310/51231 від 25.10.2010 р. та Розрахунку суми страхового відшкодування до нього, Позивач виплатив 65461,15 грн. страхового відшкодування з розрахунку: 66 451,15 грн. (розмір збитку згідно Звіту № 14/09/10 від 14.09.2010р.) 990 грн. (безумовна франшиза за Договором страхування) = 65461,15 грн.

Враховуючи наведене, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Згідно з пунктами 35.1, 35.2 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(у редакції статті чинній до її зміни Законом України від 17.02.2011 № 3045-VI, який набув чинності 19.09.2011) для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

06.05.2011р. Позивач на виконання вказаної норми звернувся до Відповідача з Регресною вимогою № 3725/1730 від 04.05.2011р. про виплату страхового відшкодування за наведеним вище в рішенні ДТП в сумі 65961,15 грн.

Листом від 20.09.2011р. №09-02-07/25854 Відповідач повідомив Позивачу, що питання виплати страхового відшкодування буде ним розглянуто після надання Позивачем документів, що підтверджують виплату страхового відшкодування та телеграму, або інші документи, що свідчать про оповіщення винної особи (другого учасника ДТП) або представника Відповідача щодо огляду пошкодженого автомобіля.

Позивач таку вимогу Відповідача надати додаткові документи для розгляду регресної вимоги вважає необґрунтованою та, враховуючи, що Відповідачем не було виплачено Позивачу суми страхового відшкодування (в порядку регресу) у встановлені законом строки, просить суд стягнути з Відповідача 35000 грн. страхового відшкодування, оскільки на думку Позивача ліміт відповідальності за шкоду завдану майна по Полісу № ВС/5801791 від 29.11.2009 р. становить 35000 грн.

Судом встановлено, що Регресну вимогу № 3725/1730 від 04.05.2011р. Позивачем було заявлено в порядку ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»і до неї були додані всі документи, визначені у статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та було додано і платіжне доручення про виплату 65461,15 грн. страхового відшкодування (Додаток №11 до регресної вимоги та додаток №8 до даного позову).

Регресну вимогу № 3725/1730 від 04.05.2011р. про виплату страхового відшкодування за наведеним вище в рішенні ДТП в сумі 65961,15 грн. Позивач надавав Відповідачу наручно (а не поштою), що вбачається з вхідного штампу Відповідача.

На Регресній вимозі № 3725/1730 від 04.05.2011р. відсутні відмітки щодо відсутності при її поданні і перелічених у ній додатків, та зокрема Додатку №11 до регресної вимоги - платіжного доручення про виплату страхового відшкодування.

Враховуючи наведене, вимогу Листа від 20.09.2011р. №09-02-07/25854 Відповідача про витребування документів, що підтверджують виплату страхового відшкодування, суд вважає необґрунтованою, оскільки такі докази, хоча і не є обовязковими відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», але були надані Позивачем Відповідачу разом з Регресною вимогою № 3725/1730 від 04.05.2011р.

Також Відповідачем не доведено суду, що надання витребуваних ним «телеграми, або інших документів, що свідчать про оповіщення винної особи (другого учасника ДТП) або представника Відповідача щодо огляду пошкодженого автомобіля)»є обовязковими в розумінні ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Враховуючи вищенаведене, суд вважає необґрунтованими вимоги Листа Відповідача від 20.09.2011р. №09-02-07/25854.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Відповідач своїх зобовязань згідно Полісу № ВС/5801791 від 29.11.2009 р. та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»щодо виплати страхового відшкодування не виконав; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Судом встановлено, що за Полісом № ВС/5801791 від 29.11.2009 р. ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну 25500 грн., франшиза 510 грн., натомість Відповідач вимагає стягнути з Позивача більшу суму 35000 грн.

Відповідно до п. 9.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

Відповідно до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Враховуючи вищенаведене, Відповідач повинен відшкодувати Позивачу страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі: 25500 грн. (ліміт відповідальності по майну за полісом № ВС/5801791 від 29.11.2009 р.) 510 грн. (франшиза за Полісом № ВС/5801791 від 29.11.2009р.) = 24990 грн.

В наданому суду відзиві відповідач визнав позовні вимоги частково, в сумі 24990 грн. (ліміт полісу 25500 грн. франшиза 510 грн.).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково нормативно та документально обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 24990 грн., виходячи з наведеного вище судом розрахунку.

Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог; в частині, в якій суд відмовив в задоволенні позову, судовий збір відноситься на позивача та йому не відшкодовується.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(м. Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»(м. Київ, вул. проспект Повітрофлотський, 25; ідентифікаційний код 23510137) 24990 (двадцять чотири тисячі девятсот девяносто) грн. страхового відшкодування та 1149 (одна тисяча сто сорок девять) грн. 18 коп. судового збору.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.О.Домнічева

Повне рішення складено 12.03.12р.