Рішення № 21877316, 02.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 57/1702.03.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортекс ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корн-Хауз"

про стягнення 64200,00 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача:ОСОБА_1. (Дов.)

Від відповідача:ОСОБА_2 (Дов.)

У судовому засіданні 02.03.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортекс ЛТД" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Корн-Хауз" 64200,00 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань в частині оплати поставленого товару за видатковими накладними №Ф-0001105 від 18.05.2011р., №-0001140 від 20.05.2011р., №Ф-0001178 від 25.05.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2011 р. порушено провадження у справі № 57/17 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.02.2012р.

06.02.2012р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 07.02.2012р. представник позивача надав суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача окрім 64200,00 грн. заборгованості також і 1002,58 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2012р. розгляд справи відкладено на 17.02.2012р.

В судовому засіданні 17.02.2012р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву на 02.03.2012р.

Представник позивача в судовому засіданні 02.03.2012р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними і такими, що підлягають задоволенню, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.03.2012р. відзиву на позов не надав, проте позовні вимоги заперечив, посилаючись на відсутність прострочення грошового зобовязання, у звязку з відсутністю вимоги позивача про оплату поставленого товару відповідно до вимог ст. 530 ЦК України. Також представник відповідача просив суд відкласти розгляд справи.

Проте, з огляду на те, що доказів наявних в матеріалах справи достатньо для вирішення спору, присутність в судовому засіданні представника відповідача та враховуючи обмеженість строків розгляду справи у відповідності до ст. 69 ГПК України, суд відмовляє в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з усною домовленістю між сторонами, позивач взяв на себе зобовязання поставити відповідачу товар, а відповідач зобовязаний був прийняти та оплатити зазначений товар.

Позивачем виставлено рахунки-фактури №ФП-142 від 30.03.2011р. на суму 15000,00 грн., №ФП-197 від 06.05.2011р. на суму 75000,00 грн., №ФП-198 від 06.05.2011р. на суму 15000,00 грн.

Позивач здійснив поставку товару на загальну суму 105000,00 грн., а відповідач прийняв даний товар, що підтверджується видатковими накладними № Ф-0001105 від 18.05.2011р. на суму 15000,00 грн., №Ф-0001140 від 20.05.2011р. на суму 75000,00 грн., № Ф-0001178 від 25.05.2011р. на суму 15000,00 грн.

Відповідачем на адресу позивача надіслано гарантійний лист №7-08/07 від 08.07.2011р., відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Корн-Хауз" гарантувало здійснити оплату поставленого товару до 30.07.2011р.

Відповідач, в порушення взятих на себе зобовязань, здійснив часткову оплату поставленого товару у розмірі 40800,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача від 17.05.2011р. на суму 10000,00 грн., від 23.05.2011р. на суму 30000,00 грн., від 20.09.2011р. на суму 800,00 грн., у звязку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем щодо оплати товару на суму 64200,00 грн.

30.11.2011р. між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортекс ЛТД" та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Корн-Хауз" підписано акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30.11.2011р. складає 64200,00 грн.

Оскільки, заборгованість за поставлений товар не була сплачена відповідачем, то позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 64200,00 грн. заборгованості, а також, у відповідності до заяви про збільшення позовних вимог, 3% річних у розмірі 1002,58 грн.

Щодо заперечень відповідача, що між сторонами не було погоджено строків виконання грошового зобовязання, а тому позивач, у відповідності до ст. 530 ЦК України, повинен був звернутись до відповідача з відповідною вимогою про оплату поставленого товару, то суд не приймає вказані заперечення з огляду на наступне.

Як встановлено судом вище, відповідачем на адресу відповідача відправлено гарантійний лист, згідно з яким відповідач зобовязався здійснити поставку товару в строк до 30.07.2011р. Крім того, в матеріалах справи містяться докази здійснення відповідачем часткової оплати поставленого товару, а також акт звірки взаєморозрахунків підписаний між позивачем та відповідачем.

Таким чином, заперечення відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та встановленими судом обставинами.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Дослідивши рахунки фактури, видаткові накладні, суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини, згідно яких позивач зобовязався поставити товар, а відповідач в свою чергу зобовязався здійснити оплату такого товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач, наявність заборгованості у розмірі 64200,00 грн. не спростовував, доказів оплати вказаної заборгованості суду не надав.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 64200,00 грн. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 64200,00 грн. заборгованості за поставлений товар відповідно до видаткових накладних №Ф-0001105 від 18.05.2011р., №-0001140 від 20.05.2011р., №Ф-0001178 від 25.05.2011р., підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача заявленої в заяві про збільшення позовних вимог, то суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1002,58 грн. не відповідає приписам ст. 22 ГПК України, а тому суд відмовляє в задоволенні вказаної вимоги, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Оскільки, викладена у заяві про збільшення позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1002,58 грн. не була заявлена в позовній заяві та за своїм змістом є додатковою вимогою, а не збільшенням позовних вимог, то суд відмовляє в задоволенні вищевказаної вимоги.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортекс ЛТД" (юридична адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д; фактична адреса: 02081 м. Київ вул. Дніпровська набережна 17а; ЄДРПОУ 36046385; р/р: 2600597903 в ВАТ "Райффайзен Банк"Аваль", МФО 380805, або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корн-Хауз" (юридична адреса: м. Київ, 40-річчя Жовтня буд.120; поштова адреса: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд -7; ЄДРПОУ 31513270; р/р 26002005100901 в ПАТ "Сведбанк" МФО 300164) 64200 (шістдесят чотири тисячі двісті) грн. 00 коп. заборгованості, а також 1506 (одну тисячу пятсот шість) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.В. Гулевець

Дата підписання рішення 07.03.2012р.