Рішення № 21876869, 05.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-53/731-201205.03.12 За позовом Публічного акціонерного товариства "Рівне-Авто" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватцентр Агро"

про стягнення 3637,52 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: ОСОБА_1. - представник за довіреністю № 147 від 22.07.11.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватцентр Агро" заборгованості за ремонт автомобіля Деу Нексія д/н ВІ0757АС в розмірі 3637,52 грн., в т.ч. 2791,27 грн. основного боргу, 614,08 грн. збитків від інфляції, 232,17 грн. 3% річних та судові витрати.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що ним було виконано для відповідача ремонтні роботи автомобіля відповідно до умов замовлення-наряду № ЗН-0014723 від 09.02.2009, а відповідачем вказані роботи не були оплачені, у звязку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості з урахуванням річних та інфляційних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2012 порушено провадження по справі № 5011-53/730-2012, розгляд справи призначено на 13.02.2012.

13.02.2012 представник позивача через відділ діловодства суду подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої, у звязку з оплатою відповідачем 26.01.2012 суми основного боргу у розмірі 2791,27 грн., позивач просить стягнути з відповідача 614,08 грн. збитків від інфляції, 232,17 грн. 3% річних та судові витрати.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи викладене суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

У звязку з незявленням в судове засідання 13.02.2012 представника відповідача розгляд справи було відкладено на 05.03.2012.

Представник позивача в засідання суду не зявився, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв.

Представник відповідача письмового відзиву на позовну заяву не надав, в судовому засіданні пояснив, що основний борг відповідач погасив 26.01.2012.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.03.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Як встановлено в ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

На підставі усної домовленості позивач виконав ремонтні роботи автомобіля Деу Нексія д/н ВІ0757АС, що належить ТОВ «Приватцентр Агро»на суму в розмірі 2791,27 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи належним чином завіреною копією акту № ЗА-0000727 від 09.02.2009 виконаних робіт, а відповідач прийняв виконані позивачем роботи, що підтверджується підписом ОСОБА_2 від замовника на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серія ЯОЧ № 887812 від 07.02.2009 (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

При цьому сторонами в акті виконаних робіт погоджено термін оплати 09.02.2009.

Матеріали справи свідчать, що 15.08.2011 позивач звертався до відповідача з претензією № 242/6 про оплату вартості виконаних робіт.

У звязку з ненадходженням оплати та відповіді на вказану вище претензію, 03.01.2012 позивач повторно звернувся до відповідача з претензією № 500/6 про оплату вартості виконаних робіт. На доказ направлення вимоги позивач надав суду фіскальний чек № 0265 від 04.01.2012.

Відповідач відповіді на претензії не надав, заборгованість станом на день звернення з вказаним позовом не оплатив.

Статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ст. 193 Господарського кодексу України).

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач свій обовязок щодо оплати за виконані роботи виконав лише 26.01.2012, т.б. після звернення позивача з указаним позовом, що підтверджується копією банківської виписки.

З урахуванням здійсненої оплати позивач просив суд стягнути з відповідача 614,08 грн. збитків від інфляції, 232,17 грн. 3% річних та судові витрати.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та 3% річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобовязання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 232,17 грн. та збитки від інфляції у розмірі 614,08 грн. за увесь час прострочення платежу (з 01.03.2009 до 12.01.2012) за розрахунком позивача.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватцентр Агро" (03138, м. Київ, вул. Каменярів, 21, код 34397543 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Публічного акціонерного товариства "Рівне-Авто" (33027, м. Рівне, вул. Київська, 110а, код 05391175) 614 (шістсот чотирнадцять) грн. 08 коп. збитків від інфляції, 232 (двісті тридцять дві) грн. 17 коп., 1 609 (одна тисяча шістсот девять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грєхова О.А.

Повне рішення складено 07.03.2012