Рішення № 21876065, 28.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/56428.02.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іресталь Київ» до Приватного підприємства «Гефест Сервіс»

про стягнення коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1. (довіреність № 1/1 від 05.01.2012р.);

від відповідача: не зявились.

В судовому засіданні 28 лютого 2012 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іресталь Київ»(позивач, Продавець або Постачальник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Гефест Сервіс»(відповідач, Покупець або Отримувач) про стягнення заборгованості по неоплаченій видатковій накладній в сумі 38925,57 грн. з них основного боргу 27944,00 грн., кредит за прострочення виконання зобовязання 3% річних 2498,24 грн. та втрат від інфляції 8483,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання та не оплатив в повному обсязі грошових коштів за поставлений йому позивачем за видатковою накладною № ИК-01473 від 11.12.2008р. товар, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2011 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 23.01.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року розгляд справи, у звязку з неявкою представників відповідача було відкладено до 07.02.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2012 року судом, за клопотанням позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи, у звязку з повторною неявкою представників відповідача було відкладено до 28.02.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2012р. розгляд справи, у звязку з неявкою представників відповідача було відкладено до 16.02.2012р.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2008 року Продавець передав, а Покупець прийняв від Постачальника товар на суму 35940,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ИК-01473 від 11.12.2008р. (належним чином засвідчена копія накладної міститься в матеріалах справи).

Позивач зазначає, що Покупець за наданий йому Продавцем товар розрахувався лише частково, зокрема на суму 7996,00 грн., внаслідок чого у відповідача, за розрахунками позивача, утворилась заборгованість перед Продавцем в розмірі 27944,00 грн., що становить: 35 940,00 грн. - 7996,00 грн.

Судом встановлено, що в порядку досудового врегулювання спору позивач 13.02.2012р. надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату боргу № 60 (належним чином засвідчена копія вимоги міститься в матеріалах справи). Позивач зазначає, що суму заборгованості відповідач на його рахунок не провів, заборгованість по видатковій накладній не оплатив.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як вже було встановлено судом, в грудні 2008 року позивач передав, а відповідач прийняв від Постачальника товар на суму 35940,00 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № ИК-01473 від 11.12.2008р.

З видаткової накладної № ИК-01473 від 11.12.2008р. слідує, що підставою оплати вартості товару є рахунок-фактура № ИК-002115 від 17.11.2008р. (копія рахунку міститься в справі).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково розрахувався з позивачем за товар на суму 7996,00 грн., що підтверджується банківською випискою за 03.12.2008р. та за 18.05.2010р. (копії виписок містяться в справі).

Частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, Продавець, внаслідок неоплати Покупцем в повному обсязі суми отриманого по видатковій накладній № ИК-01473 від 11.12.2008р. товару, 13.02.2012р. звернувся до відповідача з вимогою № 60 про сплату боргу. Факт надсилання позивачем вимоги на адресу відповідача підтверджується фіскальним чеком про оплату відправлення поштової кореспонденції № 9613 від 13.02.2012р. та описом вкладення в цінний лист з відміткою поштового штемпеля про відправку (належним чином засвідчені копії документів містяться в матеріалах справи). Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано, що боргу за поставлений Продавцем товару по видатковій накладній № ИК-01473 від 11.12.2008р. Покупець не погасив.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 16.12.2011р., 23.01.2012р. та 07.02.2012р. відповідача було зобовязано надати суду контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимогам ухвал суду від 16.12.2011р., 23.01.2012р. та 07.02.2012р. контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контрррозрахунку відповідача, а також те, що доказів оплати видаткової накладної № ИК-01473 від 11.12.2008р. у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в заяві, станом на лютий 2012 року, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості по неоплаченій повністю видаткової накладної № ИК-01473 від 11.12.2008р. в розмірі 27944,00 грн. з розрахунку: 35 940,00 грн. (сума накладної) - 7996,00 грн. (часткова оплата товару по накладній).

За ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Зважаючи на факт виникнення між сторонами правовідносин, які склалися у сфері купівлі-продажу-поставки товарів, шляхом укладення усного правочину, позивач, нараховуючи проценти та інфляційні втрати на суму боргу, з огляду на відсутність встановленого чіткого строку для оплати товару по видатковій накладній, що свідчить про те, що строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, має довести порушення відповідачем строку оплати товару за заявлений до стягнення період нарахування відповідних санкцій.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, зважаючи на факт виникнення у позивача права на стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами та втрат від інфляції з лютого 2012 року, тобто з моменту надсилання позивачем відповідачу вимоги щодо оплати боргу, необґрунтованим є нарахування позивачем процентів за користування чужими грошовими коштами та втрат від інфляції починаючи з грудня 2008 року по травень 2010 року, а тому, позовні вимоги щодо стягнення кредиту за прострочення виконання зобовязання 3% річних 2498,24 грн. та втрат від інфляції 8483,33 грн. є, в силу вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, в цілому, недоведеними.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 27944,00 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 1002,14 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Гефест Сервіс»(ідентифікаційний код: 34477644, адреса: 04114, Київ, вул. Вишгородська, буд.44, кв. 58, п/р 26003003227001 у ПАГ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іресталь Київ»(ідентифікаційний код: 35138752, адреса: 01013, Київ, вул. Будіндустрії, буд. 6, п/р 26001000016294 в КВ ПАТ «УКРСОЦБАНК», МФО 300023), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 27944,00 грн. (двадцять сім тисяч девятсот сорок чотири гривні) та судові витрати 1002,16 грн. (одна тисяча дві гривні 16 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 06.03.2012р.