Рішення № 21876062, 28.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/58128.02.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Панорама»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_2. (довіреність від 15.12.2011р.);

від відповідача: не зявились.

В судовому засіданні 28 лютого 2012 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Панорама»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) заборгованості в сумі 135133,45 грн. з них основного боргу 127000,00 грн. та пені 8133,45 грн.

Окрім цього, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 6 000,00 грн., як судових витрат за правову допомогу адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання за договором поставки № 01/03-11 від 01 квітня 2011 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2011 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 30.01.2012 року.

В судових засіданнях 30.01.2012р. та 21.02.2012р. оголошувалась перерва, про що сторін було повідомлено під розписку.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2011 року між позивачем (надалі Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту Покупець або Отримувач) (разом - сторони), було укладено договір поставки № 01/03-11 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Продавець, а Покупець приймає цукор (по тексту - товар) та сплачує його вартість відповідно до накладної у кількості та по ціні, яку узгоджено з Покупцем та яка вказана у накладній.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму 383350,00 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець лише частково розрахувався за товар на суму 256390,00 грн., а відтак, за твердженнями позивача, відповідач має заборгованість за Договором в розмірі 127000,00 грн.

З викладеними позивачем у позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві вказав, що позивачем не було надано розрахунків, тобто відсутні будь-які докази з боку позивача стосовно існуючої заборгованості. Відповідач звернув увагу суду на те, що жодних звірок не проводилося, та документів закріплених підписом та печаткою з боку позивача, які свідчили б про наявну заборгованість Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАНОРАМА»немає. З пояснень відповідача судом зясовано, що присутні лише видаткові накладні та банківські виписки по вибірковим датам, що в повній мірі не може слугувати доказами в даній справі.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 01 квітня 2011 року між сторонами укладено договір поставки № 01/03-11 згідно п. 1.1. якого Продавець, а Покупець приймає цукор та сплачує його вартість відповідно до накладної у кількості та по ціні, яку узгоджено з Покупцем та яка вказана у накладній.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору в липні 2011 року позивач передав товар на загальну суму 383350,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 280 від 08.07.2011р. на суму 196350,00 грн. та № 306 від 26.07.2011р. на суму 187000,00 грн. (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки Отримувача на відповідних видаткових накладних.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що Покупець оплачує товар на умовах: відстрочки 10 календарних днів.

З матеріалів слідує, що відповідач частково розрахувався з позивачем за товар на суму 256390,00 грн., що підтверджується банківськими виписками за період 05.08.2011р. та 24.10.2011р. (копія виписки та накладної містяться в матеріалах справи).

Як свідчать матеріали справи, Продавець, внаслідок неоплати Покупцем в повному обсязі суми отриманого по накладним товару, 03.10.2011р. звернувся до відповідача з претензією № 35 в якій вимагав сплатити борг. Факт надсилання позивачем вимоги на адресу відповідача підтверджується фіскальним чеком про оплату відправлення поштової кореспонденції № 2301 від 03.10.2011р., описом вкладення в цінний лист з відміткою поштового штемпеля про відправку та повідомленням про вручення поштового переказу реєстр. № 01054 1007203 0 (належним чином засвідчені копії документів містяться в матеріалах справи). Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано, що боргу за поставлений Продавцем товару по Договору Покупець в повному обсязі не погасив.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2011р. відповідача було зобовязано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимогам ухвали суду від 28.12.2011р. контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контрррозрахунку відповідача, стягненню з відповідача підлягає заборгованість за Договором поставки, яка, за зробленого судом арифметичного розрахунку, становить 126960,00 грн., що складає: 383350,00 грн. (вартість поставленого товару) 256390,00 грн. (частково оплачений товар).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 4.3. Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату вартості отриманого товару Покупець сплачує за кожний день прострочи оплати неустойку (пеню), в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах контррозрахунку відповідача, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасний розрахунок за отриманий по Договору товар в сумі 8133,45 грн.

Судом встановлено, що 14 грудня 2011 року між позивачем (Клієнт) та Адвокатським обєднанням «Апріорі»(Виконавець або Об'єднання) було укладено договір про надання правової допомоги б/н (копія договору міститься в справі), відповідно до п. 1.1. якого Клієнт доручає, а Об'єднання приймає на себе надання правової допомоги Клієнту на умовах, передбачених цією Угодою, у відповідності до Закону України «Про адвокатуру».

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що гонорар за надання правової допомоги згідно до умов Угоди становить 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок. За взаємною письмовою домовленістю сторін, вказану суму може бути змінено.

На виконання зобовязань по оплаті послуг Виконавця Клієнт перерахував на користь Об'єднання грошові кошти в розмірі 6000 грн., що підтверджується банківською випискою від 15.12.2011р. (копія платіжки міститься в матеріалах справи).

У відповідності з пунктом 12 розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»(з наступними доповненнями і змінами) зазначено: «Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи». У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником (Лист, Вищий господарський суд, від 14.07.2004р., № 01-8/1270 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України»).

Враховуючи здатність кожної особи бути позивачем та відповідачем у суді, самостійним вибором позивача конкретної юридичної фірми (Виконавця), яка надаватиме йому юридичні послуги та представлятиме його інтереси в суді, зважаючи на тривалість розгляду і складність справи, а також те, що доказів про те, що ОСОБА_2. є адвокатом, /в силу ст. 2 Закону України «Про адвокатуру»- адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України/, до суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 6000,00 грн., як судових витрат за правову допомогу адвоката є необґрунтованими та задоволенню не підлягають задоволенню.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 135093,45 грн. з них основного боргу 126960,00 грн. та пені 8133,45 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 1411,07 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в ЗАТ «ПроКредитБанк», МФО НОМЕР_3, ЗКПО НОМЕР_1, Свідоцтво про державну реєстрацію № НОМЕР_4), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Панорама»(ідентифікаційний код: 23158732, адреса: 03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 7 А, р/р 260023033401 в ВАТ «Банк Богуслав», МФО 380322), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 126960,00 грн. (сто двадцять шість тисяч девятсот шістдесят гривень), пені 8133,45 грн. (вісім тисяч сто тридцять три гривні 45 копійок) та судові витрати - 1411,07 грн. (одна тисяча чотириста одинадцять гривень 07 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 06.03.2012р.