Рішення № 21875873, 27.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-58/116-201227.02.12 За позовомПублічного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Гарант-Авто”в особі Київської філії “Сіті”

до відповідача 1

відповідача 2Державне підприємство “Держтранс”

Приватне акціонерне товариство “Акціонерна страхова компанія “Омега”

проСтягнення 26930,65грн.

Суддя: Блажівська О.Є

Представники сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача 1: ОСОБА_1. - представник за довіреністю № 1/1 від 06.01.12;

від відповідача 2: ОСОБА_2. представник за довіреністю № 4 ЗОВ від 03.01.12.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство “Українська страхова компанія “Гарант-Авто” в особі Київської філії “Сіті” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства “Держтранс” та Приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “Омега” про стягнення заборгованості розмірі 26930,65 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2012 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.02.2012 року.

15.02.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача на часткове виконання вимог ухвали надійшли витребувані судом документи по справі.

15.02.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про припинення провадження у частині позовних вимог про стягнення основного боргу з відповідача 2.

15.02.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача 2 надійшла копія договору про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 26 грудня 2011 року, укладений між позивачем та відповідачем 2.

15.02.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

15.02.2012 року у судове засідання представник позивача та відповідача 2 зявились.

15.02.2012 року у судове засідання представник відповідача 1 не з'явився, на виконання ухвали суду витребувані документи по справі не надав.

В судовому засіданні 15.02.12 представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в частині стягнення заборгованості з відповідача 1. Представник відповідача 2 надав усні пояснення по суті справи, відповідно до яких зазначив, що між позивачем та відповідачем 2 укладено договір про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 26 грудня 2011 року.

Представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. Представник відповідача 2 заявлене клопотання про відкладення розгляд справи на іншу дату підтримав.

Керуючись ст. 77, 86 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 27.02.12 у звязку з клопотанням представників сторін та неявкою представника відповідача 1 в судове засідання.

В судове засідання 27.02.12 представник позивача не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Представники відповідачів в судове засідання зявились, надали пояснення по суті спору. Відповідач 2 надав письмовий відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що 26.12.11 між позивачем та відповідачем-2 було підписано договір про зарахування зустрічних однорідних вимог, тому просить припинити провадження у справі в частині позовних вимог щодо ПрАт СК «Омега».

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 27.02.2012 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив сторони про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ

29.02.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Дженералі Гарант», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(позивач, страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівна Корпорація «Місто»(страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності № 19 G-0046507.

Відповідно до умов договору позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, повязані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: Порше Каєн Турбо, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до умов договору, до страхових випадків, зокрема, відноситься дорожньо-транспортна пригода (ДТП).

З довідки Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві та постанови Печерського районного суду м. Києва від 13.02.2009 у справі № 3-135-1/09, вбачається, що 18.12.2008 р. ОСОБА_4., керуючи автомобілем марки Шевроле Епіка, державний номер НОМЕР_2 в м. Києві по вул. Грушевського, не врахував дорожньої обстановки, стан транспортного засобу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Порше Каєн Турбо, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 13.02.2009 у справі № 3-135-1/09 ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст.ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль Порше Каєн Турбо, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до Звіту № 3349 експертного автотоварознавчого дослідження від 24.12.08 вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіль Порше Каєн Турбо, реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження в ДТП складає 27081 грн. 52 коп. Фактична вартість ремонту застрахованого автомобіля склала 26067,00 грн., що підтверджується рахунком № 02/23 від 23.12.08, копія яког знаходиться в матеріалах справи.

На підставі договору страхування позивачем було складено страховий акт № 61368 від 25.12.2008, відповідно до якого позивачем визнано подію страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 26067,00 грн.

Зазначені кошти в розмірі 26067,00 грн. з урахуванням заяви страхувальника № М-780/12 від 24.12.08 були перераховані позивачем на рахунок СТО СПД ОСОБА_5. для проведення відновлювального ремонту, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 14162 від 26.12.2008.

Як свідчать матеріали справи, транспортний засіб автомобіль Шевроле Епіка, державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, належало АТП Держмінекноміки, правонаступником якого є Державне підприємство «Держтранс»(відповідач 1).

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено договір (поліс) № ВВ/4955338 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у звязку з укладенням Полісу № ВВ/4955338 відповідач 2 прийняв на себе обовязок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником (відповідачем 1) за цим полісом майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Шевроле Епіка, державний номер НОМЕР_2, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 25 500,00 грн., розмір франшизи 510,00 грн.,

Позивач звернувся до відповідача 1 з претензією від 20.12.11 № 61368 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, відповідно до якої просив сплатити 1077,00 грн. заборгованості. Крім того, 17.09.11 позивач направив на адресу відповідача 2 заяву про виплату страхового відшкодування, відповідно до якої просив протягом 1 місяця сплатити 26547,00 грн. страхового відшкодування.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Абзацом 16 ст. 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком регресної вимоги про виплату та додатків до неї.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно із п. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до п. 22.1 статті 22 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ч.1 статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи наведені норми та, здійснивши аналіз наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 1077,00 грн., тобто суми, яка перевищує обовязки ліміт відповідальності страховика (відповідача-2) за вирахуванням франшизи, є обґрунтованими та законними, доведеними позивачем належними та допустимими доказами, та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог до відповідача-2 суд зазначає наступне.

В матеріалах справи наявне клопотання позивача про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача-2 заборгованості в розмірі 24990,00 грн. у звязку з відсутністю предмету спору. На підтвердження вказаної обставини позивачем надано копію договору про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 26.12.11. Вказане також підтверджується поясненнями відповідача-2, викладеними у відзиві на відзиві на позов.

Відповідно до ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Згідно зі ст.. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

З договору про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 26.12.11 вбачається, що сторони дійшли згоди щодо суми взаємних грошових вимог, які відповідно до вказаного договору були погашені, після чого претензії одна до одної у сторін відсутні. Вказаний договір було укладено між позивачем та відповідачем-2 26.12.11, в той час як з даним позовом позивач звернувся 27.12.11.

Враховуючи викладене, провадження в у справі в частині стягнення з відповідача-2 24990,00 грн. заборгованості підлягає припиненню у відповідності до п.1-1 ст. 80 ГПК України.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача-2 штрафних санкцій в розмірі 863,65 грн. в т.ч. 713,71 грн пені, 124,95 грн. - 3 % річних та 24,99 грн. інфляційних нарахувань суд відмовляє, з огляду на те, що уклавши договір про зарахування зустрічних однорідних вимог позивач фактично підтвердив відсутність будь-яких інших вимог до відповідача-2 (в тому числі щодо сплати штрафних санкцій).

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що сторони дійшли згоди щодо зарахування зустрічних вимог 26.12.11, тобто до звернення позивача з позовом до суду, у звязку з чим судові витрати в сумі1355, 04 грн. згідно ч. 2, 5 статті 49 ГПК України в цій частині покладаються на позивача, судові вирати в сумі 56,46 грн. підлягають стягненню з Державного підприємства "Держтранс" на користь позивача.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 49, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “Омега” 24990,00 грн. основного боргу.

3. Стягнути з Державного підприємства "Держтранс" (01103 м. Київ, Залізничне шосе, 25, ідентифікаційний код 02736337) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(01042 м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, ідентифікаційний код 16467237) 1077 (одну тисячу сімдесят сім) грн. 00 коп. заборгованості, 56 (пятдесят шість) грн. 46 коп. судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя О.Є. Блажівська

Повний текст рішення складено: 03.03.2012 року