Рішення № 21875695, 06.03.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" березня 2012 р. Справа № 2/5007/12/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

при секретарі Кисліцькій Ж.В.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1. (довіреність №63-ЦР від 20.12.11)

від відповідача не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства компанії "Райз" (м.Київ)

до Фермерського господарства "Суховець" (с. Вільшанка Брусилівського району)

про стягнення 799367,01 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача заборгованості в сумі 799367,01грн., з яких: 455000,00грн. - борг за отриманий товар, 10128,99грн. - проценти за користування товарним кредитом, 12559,25грн. - пеня за прострочення з виконання грошових зобов'язань, 295750,00грн. - штраф та 25928,77грн. - 32% річних.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, надіслав заяву про відладення розгляду справи, у зв'язку з находженням керівника господарства на лікуванні.

Відповідно до ст.22 ч.3 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд відхиляє клопотання відповідача, вважає, що відповідач не добросовісно користується своїми правами наданими йому ст.22 ГПК України, оскільки відповідач жодного разу не направив свого представкника для участі в судовому засіданні та не виконав вимог ухвал суду від 25.01.12р. та від 13.02.12р. Крім того, закон надає можливість керівнику підприємства (господарства) уповноважити будь-яку особу на представництво інтересів підприємства у суді.

Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

16 травня 2011 року між Публічним акціонерним товариством компанією "Райз" (постачальник) та Фермерським господарством "Суховець" (покупець), був укладений договір поставки насіння сільськогосподарських культур на умовах товарного кредиту № 242/16 та додатки до нього №ЗП-10016-00629 та №ЗП-10016-00706 від 26.05.11 (а.с.10-17).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст.712 ЦК України).

Відповідно до умов договору, постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідач) продукцію виробничо-технічного призначення (далі по тексту - Товар), а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 455000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № ВН-10016-00865 від 25.05.2011 року на суму 244000,00грн., № ВН-10016-00886 від 27.05.2011 року на суму 56000,00грн., № ВН-10016-00887 від 27.05.2011 року на суму 35000,00грн., № ВН-10016-01118 від 25.06.2011 року на суму 120000,00грн. та довіреностями на отримання товару (а.с.18-24).

Відповідач у свою чергу відповідно до п. 1.1. договору та Додатків до нього зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість до 15.10.11.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Але відповідач всупереч умовам договору оплату з позивачем за отриманий товар не провів .

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 455000,00грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування товарним кредитом розмір яких передбачений у додатках до договору та згідно розрахунку позивача становить 10128,99грн. (а.с.4).

Згідно п.2.1 договору, ціну договору складають вартість товару та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Вартість товару та ставка відсотків за користування товарним кредитом вказана в додатках до договору.

За п.2.3 договору, за користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника відсотки. Строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару покупцем та закінчується днем повного виконання грошового зобов'язання.

У додатку до договору відсоткова ставка за користування товарним кредитом становить 6% річних (а.с.16,17).

Суд, перевіривши розрахунок процентів за користування товарним кредитом, вважає його правильним та таким, що підлягає задоволенню.

За прострочення виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.7.5 договору просить стягнути з відповідача 32% річних з простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить 25928,77грн. (а.с.5).

Згідно п.7.5 Договору , у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, нарахованих за користування товарним кредитом, покупець сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 32% річних з простроченої суми.

Суд, перевіривши розрахунок 32% річних, вважає його правильним та таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 7.3 договору просить стягнути з відповідача 12559,25 грн. пені.

За п.7.3 договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості товару та/або відсотків, нарахованих за користування товарним кредитом, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені (а.с.4), обрахований у відповідності до норм Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" за період з 16.10.11 по 19.12.11, вважає його правильним та таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 7.4 договору просить стягнути з відповідача 295750,00 грн. штрафу.

Пунктом 7.4. договору сторони встановили сплату покупцем на вимогу постачальника штраф в розмірі 1 % від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день такого прострочення.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

В силу ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з правового аналізу наведеної правової норми, господарський суд дійшов висновку, що штраф у розмірі 1% за кожен день прострочення оплати, передбачений пунктом 7.4. договору поставки, за своєю правовою природою є пенею, яка відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, у договорі поставки сторони встановили подвійну відповідальність у вигляді пені, що різниться за розміром, проте, є однаковою за природою. З огляду на зазначене, правові підстави для стягнення з відповідачів 295750,00 грн. штрафу, що по суті є пенею, яка обрахована позивачем за період з 16.10.2011 р. по 19.12.2011 р. у розмірі 1% від суми простроченої заборгованості, - відсутні. Позов в цій частині задоволенню не підлягає.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.0

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 503617,01грн. з яких: 455000,00грн. боргу,10128,99грн. процентів за користування товарним кредитом, 12559,25грн. пені, 25928,77грн. 32% річних. В частині стягнення 295750,00грн. штрафу слід відмовити.

Витрати, пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82 85 ГПК України, Господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фермерського господарства "Суховець" (12631,Житомирська область, Брусилівський район, с.Вільшка, вул.Леніна,25, код 33337525) на користь Публічного акціонерного товариства компанії "Райз" (03680, м.Київ, Голосіївський район, вул.Академіка Заболотного,152; код 13980201) :

- 455000,00 грн. боргу за отриманий товар;

- 10128,99 грн. процентів за користування товарним кредитом;

- 12559,25 грн. пені;

- 25928,77 грн. тридцять два відсотки річних;

- 10072,34 грн. судового збору.

3.Відмовити в частині стягнення 295750,00грн. штрафу .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення 12.03.12.

Суддя Тимошенко О.М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-відповідачу (рек.з повідом.)