Постанова № 21872215, 14.03.2012, Київський районний суд м. Донецька

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/523/496/12

22 лютого 2012 року Київський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого - судді Андрєєвої О.М.,

при секретарі –Євтушенко В.М.,

з участю прокурора – Панченко С.Ю.,

представника митниці –ОСОБА_1,

представника ОСОБА_2 –ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, приватного підприємця, проживаючого за адресою: 84318, Донецька область, м. Краматорськ, смт. Біленьке, вул. Рудникова, 60,

про порушення митних правил, передбачене ст.352 МК України, -

В С Т А Н О В И В :

17 листопада 2010 року ОСОБА_2, діючи як фізична особа-підприємець, при здійсненні митного оформлення товару «тягач колісний сідельний (був у використанні) марки RENAULT, моделі типу MAGNUM 440 DXI, 2006 року випуску, шасі № VF617GSA000011411», ввезеного на митну територію України на адресу ФОП ОСОБА_2 з Німеччини від фірми «Kowalewitsch-Automobile Autopark A5 Nutzfahrzeuge Rossol”, через митного декларанта фірми ПП «Ексіто»ОСОБА_4 надав для митного оформлення до митного поста «Краматорськ»Східної митниці в якості підстави для визначення митної вартості товару комерційний інвойс № 1 від 3 листопада 2010 року, згідно якого вартість цього товару складає 12000 євро, що за курсом Національного банку України відповідає 129624,90 гривень. У той же час за результатами перевірки митними органами 13 грудня 2011 року до Східної митниці надійшов лист Департаменту боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Державної митної служби України від 5 грудня 2011 року, згідно з яким за офіційною відповіддю митних органів Республіки Німеччини згідно отриманих цими органами документів, а саме –комерційного інвойсу № 2010-243 від 27 жовтня 2010 року фактична вартість товару –зазначеного тягачу колісного сідельного становить 18500 євро, що за курсом Національного банку України становить 199838 гривень 39 коп. Таким чином, ОСОБА_2 вчинив дії, направлені на переміщення зазначеного товару через митний кордон України із приховуванням від митного контролю шляхом надання митному органу в якості підстави для переміщення документів, що містять неправдиві дані.

ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину у вчиненні зазначеного правопорушення не визнав та стверджував, що комерційний інвойс № 1 від 3 листопада 200 року був отриманий від фірми-продавця товару, і не самим ОСОБА_2, а водієм, який безпосередньо здійснював транспортування тягачу з Німеччини до України. Цей інвойс не викликав жодних сумнівів ані на митному посту під час перетину кордону України, ані під час митного оформлення товару у Східній митниці. При цьому зазначений інвойс був пред’явлений до Східної митниці також не самим ОСОБА_2, а митним декларантом. Стверджував також, що згідно з інвойсом, отриманим від продавця, вартість цього товару складає саме 12000 євро. Ніякого іншого інвойсу ОСОБА_2 не отримував і не знав про його існування. Справжність наданих ОСОБА_2 документів не спростовано. Таким чином, під час складання протоколу про порушення митних правил митними органами безпідставно не було взято до уваги надані ОСОБА_2 оригінали документів про дійсну вартість товару, а невмотивовано надано перевагу іншим доказам –наданим з Німеччини копіям документів, які не мають підписів продавця та покупця. Крім того, контракт про купівлю-продаж зазначеного транспортного засобу не визнано недійсним, в тому числі в частині встановлення вартості товару. Таким чином, митними органами не доведено вину ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного правопорушення. Крім того, митне оформлення зазначеного товару відбулося 17 листопада 2010 року, лист від митних органів Німеччини був отриманий 23 вересня 2011 року, а тому навіть в разі вчинення ОСОБА_2 порушення митних правил, яке не є триваючим, притягнення його до адміністративної відповідальності було можливим тільки до 16 лютого 2011 року.

Суд, заслухавши ОСОБА_2 та його представника, представника митниці висновок прокурора, дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, вважає доказаною вину ОСОБА_2 у вчиненні дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом надання документів, що містять неправдиві дані.

Суд встановив, що вина ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного порушення митних правил є доказаною та підтверджується матеріалами адміністративної справи, зокрема:

протоколом про порушення ОСОБА_2 митних правил, передбачене ст. 352 МК України (а.с.2-4);

копією вантажної митної декларації, яка підтверджує час надходження товару, його найменування, характеристики, найменування отримувача товару та заявлену ним вартість (а.с.24-25);

копією інвойсу № 1 від 3 листопада 2010 року, наданого ОСОБА_2 до митних органів як підставу для визначення митної вартості зазначеного товару (а.с.35). При цьому сам ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив факт надання ним митному декларанту цього інвойсу для митного оформлення тягачу сідельного в якості документа, що підтверджує повну митну вартість товару;

листами Митної служби кримінального розшуку Головного митного управління м. Дармштадту Республіки Німеччина з мокрими печатками цього органу та із підписами відповідних посадових осіб (а.с.9-10, 11, 12, 13, 14, 15) з перекладом на українську мову (а.с.6-7, 8, 17, 18, 19-20, 21-23), з якого виходить, що за результатами перевірки, виконаної митними органами Республіки Німеччина на прохання митних органів України в рамках Протоколу до Угоди про партнерство і співробітництво між Європейським співтовариством, встановлено, що під час продажу СПД ОСОБА_2 транспортного засобу марки RENAULT, моделі типу MAGNUM 440 DXI, 2006 року випуску, шасі № VF617GSA000011411, був виданий комерційний інвойс № 2010-243 від 27 жовтня 2010 року із зазначенням фактичної вартості товару –зазначеного тягачу колісного сідельного в сумі 18500 євро. При цьому митною службою кримінального розшуку Головного митного управління Республіки Німеччина зазначається, що наданий митними органами України рахунок є підробленим - сфальсифікованим. Додані до запиту митних органів України документи фірмі-продавцеві невідомі; рахунки кириличним шрифтом не виготовлялися, а договір № 1» купівлі-продажу не укладався.

На підтвердження цих даних митними органами Королівства Нідерланди до листа додано засвічену митного органами копію рахунку № 2010-243 на продаж СПД ОСОБА_2 транспортного засобу RENAULT, моделі типу MAGNUM 440 DXI, 2006 року випуску, шасі № VF617GSA000011411, за суму 18500 євро (а.с.21), засвідченого митними органами Німеччини. Усі зазначені копії документів, належним чином засвідчені митними органами Республіки Німеччини, долучені до матеріалів теперішньої справи із належним перекладом, засвідченим Донецькою торгово-промисловою палатою.

Не довіряти зазначеним відомостям митних органів Республіки Німеччина, офіційно наданими митним органам України у встановленому міжнародною Угодою порядку, із доданням засвідчених копій документів, в тому числі рахунку про відповідну оплату товару, засвідчених підписом посадової особи митних органів Німеччини, суд не має жодних підстав.

За таких обставин суд встановив, що ОСОБА_2 під час митного оформлення зазначеного тягачу сідельного надав до Східної митниці інвойс № 1 від 3 листопада 2010 року як підставу для визначення митної вартості товару, тобто надав документ, що містить неправдиві дані про вартість цього товару, тому його дії було правильно кваліфіковано за ст.352 МК України.

В судовому засіданні ОСОБА_2 наполягав на виклику в судове засідання продавця, який видав інвойс № 1 від 3 листопада 2010 року, але такі його доводи про виклик в якості свідка представника фірми «Kowalewitsch-Automobile Autopark A5 Nutzfahrzeuge Rossol” з Німеччини вочевидь є абсурдними та направлені лише на заведення розгляду справи у кут із затягуванням судового процесу на невстановлений строк.

Доводи ОСОБА_2 про те, що не він, а інша особа займалася безпосереднім ввезенням на митну територію України зазначеного тягача, а також про те, що не він, а митний декларант надав до митного органу інвойс № 1 від 3 листопада 2010 року, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки з усіх матеріалів справи виходить, що зазначений транспортний засіб був придбаний саме ОСОБА_2, митне оформлення цього товару хоча й здійснювалося через митного брокера, але від імені отримувача товару ОСОБА_2, а зазначений інвойс № 1 від 3 листопада 2011 року митному декларантові ОСОБА_4 надав для подання до Східної митниці саме ОСОБА_2, що підтверджується поясненнями як самого ОСОБА_2, так і письмовими поясненнями ОСОБА_4

Крім того, позивач ОСОБА_2 наполягав на тому, що в листопаді 2010 року Східною митницею було здійснено повне митне оформлення спірного товару, під час якого митницею були перевірені дані про вартість цього товару, в результаті чого товар був випущений у вільний обіг. А тому ОСОБА_2 вважає, що наступне проведення перевірки даних про вартість товару суперечить діям митниці в частині попереднього оформлення товару без будь-яких зауважень.

Проте такі доводи позивача не ґрунтуються на законі, оскільки відповідно до п.5 ч.1 ст.41 МК України однією з форм митного контролю є перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України, а відповідно до ч.1 ст.69 МК України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Суд також вважає надуманими доводи ОСОБА_2 про те, що укладений ним договір купівлі-продажу тягачу сідельного не визнаний недійсним, в тому числі в частині встановлення вартості товару. Разом з тим, такі доводи вочевидь є спробою увести суд в оману стосовно того, що предметом розгляду судом в теперішньому судовому засіданні є не цивільно-правові відносини між ОСОБА_2 та фірмою-продавцем тягачу, а факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, тобто порушенням ним митних правил України.

В судовому засіданні ОСОБА_2 також стверджував, що під час провадження у справі про порушення митних правил матеріали справи йому не були доведені та надані для ознайомлення.

Разом з тим, такі доводи ОСОБА_2 вочевидь не відповідають дійсності, оскільки ця справа надійшла на розгляд до суду 1 лютого 2012 року (а.с.98), за клопотанням самого ОСОБА_2 від 31 січня 2012 року розгляд справи був відкладений до 22 лютого 2012 року (а.с.99), проте протягом усього зазначеного часу ОСОБА_2 та його представник не вчиняли жодних дій задля ознайомлення зі справою незважаючи на відсутність будь-яких перешкод для ознайомлення.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає доказаною вину ОСОБА_2 у вчиненні дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом надання митному органу в якості підстави для переміщення документів, що містять неправдиві дані.

Враховуючи обставини справи, грубість допущених порушень та наслідки вчиненого порушення у вигляді ненадходження до Державного бюджету України відповідних митних платежів за вільне використання транспортного засобу на митній території України, дані про особу правопорушника, приймаючи до уваги, що відповідно до ч.3 ст.328 МК України предмети, які підлягають конфіскації, підлягають конфіскації незалежно від часу вчинення або виявлення порушення митних правил, а також що відповідно до ч.2 ст.326 МК України конфіскація товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 322 цього Кодексу, застосовується незалежно від того, чи є ці товари, транспортні засоби власністю особи, яка вчинила правопорушення, суд вважає необхідним конфісковувати транспортний засіб, що є безпосереднім предметом правопорушення, на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.352 МК України, -

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 визнати винним у порушенні митних правил, передбаченому ст.352 МК України, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді конфіскації на користь держави товарів, що є безпосередніми предметами порушення митних правил.

Конфіскувати на користь держави товари –тягач колісний сідельний (був у використанні) марки RENAULT, моделі типу MAGNUM 440 DXI, 2006 року випуску, шасі № VF617GSA000011411, вартістю 199838 (сто дев’яносто дев’ять тисяч вісімсот тридцять вісім) гривень 39 коп., належний фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2.

В разі неможливості конфіскації в порядку виконання цієї постанови стягується вартість зазначених предметів відповідно до ст.405 МК України на розрахунковий рахунок № 31118106700006 в ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 34687001, код платежу 21081100, отримувач УДК в Київському районі м. Донецька.

Постанову може бути пред’явлено до примусового виконання протягом трьох місяців з дня винесення, а в разі оскарження –протягом трьох місяців з дня розгляду апеляційної скарги.

Постанова може бути оскарженою до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: