Ухвала суду № 218687, 21.09.2006, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22-9049 Головуючий у 1 інстанції Слізевич Н.Г.

Категорія 21 Доповідач Біляєва О.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Висоцької В.С.,

суддів Біляєвої О.М., Зінов"євої А.Г.,

при секретарі Таранець В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки звернулося до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на рішення Совєтського районного суду м. Макіївки від 14 серпня 2006 року, яким позов задоволений частково, з відповідача на користь ОСОБА_1 в відшкодування моральної шкоди стягнуто 8000 гр.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки просить скасувати рішення місцевого суду та відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування скарги апелянт посилався на те, що факт заподіяння моральної шкоди не встановлений МСЕК, позивачем не надані докази завдання моральної шкоди. Суд також не врахував, що Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено дію статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди; Фонд сплатив потерпілому одноразову допомогу та сплачує щомісячні страхові виплати. Крім цього, суд безпідставно відмовив притягнути до участі підприємство, на яку працював позивач, та не звернув увагу на пропуск строку позовної давності, встановлений ст. 233 КЗпП України.

В судовому засідання представник Фонду Глєбова Н.В. підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 просив відхилити апеляційну скаргу, рішення суду залишити без змін.

Суд першої інстанції, розглядаючи вимоги позивача та задовольняючи їх частково, виходив з того, що позивач працював на шахті „Ясинівська - Глибока". 15 січня 2005 року під час виконання трудових обов'язків з ОСОБА_1 стався нещасний випадок і він отримав травму правої стопи. Згідно висновку МСЕК від 02.08.2005 року, позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності 20% в зв'язку з трудовим каліцтвом. Ушкодженням здоров'я позивачеві завдані моральні страждання.

Апеляційний суд, вислухавши суддю-доповідача Біляєву О.М., пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.

Згідно статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.ст.21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», саме на Фонд соціального страхування покладено обов»язок своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, що заподіяна працівникові внаслідок ушкодження його здоров»я, в тому числі сплатити йому грошову суму за моральну шкоду при наявності факту заподіяння шкоди. Сума страхової виплати за моральну шкоду визначається у судовому порядку і не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.

Визначений судом розмір моральної шкоди 8000 гр. передбачений матеріальним законом та відповідає тяжкості травми, яку отримав ОСОБА_1 під час виконання трудових обов'язків.

Суд врахував характер моральних страждань позивача, у якого внаслідок травми правої ноги порушені функції опори, ходьби. Отримана позивачем травма суттєво вплинула на стан здоров'я потерпілого, порушила його життєві стосунки, вимагає додаткових зусиль для організації життя, так як він постійно відчуває фізичний біль, хромає, при ходьбі користується паличкою.

Доводи скарги про те, що факт заподіяння моральної шкоди не встановлений МСЕК, не є переконливими і не грунтуються на законі, який не передбачає обов'язковість висновків МСЕК в данному випадку. Ушкодження здоров'я, що потягло втрату професійної працездатності , спричиняє потерпілому моральні та фізичні страждання.

Підстави для притягнення до участі по справі підприємства відсутні, оскільки спірні правовідносини виникли в період дії Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і саме на Фонд законом покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Також непереконливі посилання на Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди та який набрав чинності з 1.01.2006 року, оскільки спірні правовідносини і право позивача на відшкодування моральної шкоди виникли до 01 січня 2006 року.

Крім цього, відповідно до статті 25 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Що стосується посилання апелянта на вимоги статті 233 КЗпП України, то вони не ґрунтуються на законі, оскільки дані відносини не регулюються трудовим законодавством.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом 1 інстанції вірно встановлені обставини справи, дана їм належна оцінка. Спір вирішено на підставі наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Згідно ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу, а рішення суду залишає без змін.

Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Совєтському районі м. Макіївки відхилити.

Рішення Совєтського районного суду м. Макіївки від 14 серпня 2006 року залишити без змін.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи 1 гр. 50 коп. (розрахунок 35228011000992, ОКПО 02891428, МФО 824016 в УДК в Донецькій області, одержувач - Апеляційний суд Донецької області).

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.