Постанова № 2186223, 01.08.2007, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-5479/2007 Головуючий 1 -ї інстанції - Кузнецов В.О.

Категорія - 12 Доповідач - Кондратьева О.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 серпня 2007 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючої - Кондратьєвої О.М. , суддів - Шевченко В.Ю., Лук"янової С. В., при секретарі - Білявській І.Є., за участю - представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Гостиний двір" на рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 30 березня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гостиний двір" про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ „Гостиний двір" звернулось до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 30 березня 2007 року, яким задоволений позов ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення грошових коштів.

В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати зазначене рішення, оскільки вважав, що всі меблі були передані ОСОБА_1 у строк, відповідної якості та комплектації, з наданням всієї необхідної інформації про якість та безпеку товару, тому законних підстав для розірвання договору не існувало.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 , виходив з того, що відповідачем були порушені умови договору купівлі-продажу в частині недотримання термінів доставки меблів, асортименту меблів, що були замовлені позивачем, їх комплектності, кольору, а також ненадання позивачу інформації відносно найменування та місцезнаходження виробника частково доставлених меблів, докази відповідності їх встановленим вимогам якості та безпеки.

В судове засідання апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 не з'явились, однак були повідомлені про час і місце судового розгляду відповідно з вимогами ст. 76 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з таких підстав.

Відцовідно до ст. 309 ЦПК України, підставою для скасування рішення в апеляційному порядку і ухвалення нового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суд обставинам справи.

Суд 1-ї інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку про те, що в порушення умов фактично укладеного між сторонами договору купівлі-продажу меблів, відповідач не дотримався терміну поставки меблів, їх асортименту та комплектності, не надав позивачу інформацію відносно найменування та місцезнаходження виробника частково доставлених

меблів  та сертифікати їх якості, тому договір купівлі-продажу підлягає розірванню зі стягненням відповідних сум з відповідача на користь позивача.

Між тим, з таким висновком суду погодитись неможливо з наступних підстав.

З матеріалів справи та пояснень свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 вбачається, що ще влітку 2005 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ „Гостиний двір" з метою придбання меблів для власного будинку за адресою: АДРЕСА_1, який знаходився в стадії будівництва. Прийнявши пропозицію на укладення договору купівлі-продажу меблів, представники ТОВ „Гостиний двір" неодноразово виїжджали за вищевказаною адресою, робили відповідні заміри, з'ясовували побажання позивача щодо розстановлення меблів у кімнатах. В період з липня до грудня 2005 року ОСОБА_1 вибирав меблі як з наявних в ТОВ „Гостиний двір", так і з каталогів, після чого архітектором відповідача був розроблений дизайн-проект умеблювання будинку позивача з урахуванням обраних ОСОБА_1 меблів. Крім цього, дизайн-проектом передбачалось місце розташування розеток, вимикачів, вентиляційних та витяжних отворів, електрична схема електрообладнання (а.с. 57-67, 69-74, 77).

Названий дизайн-проект задовольнив вимоги позивача, відповідачем була складена специфікація (а.с. 171-175) та підготовлений договір купівлі-продажу (а.с. 168-170) меблів на загальну суму 389190 грн. (з урахуванням наданої позивачу знижки). Вказані документи були передані ОСОБА_1 для підписання.

Між тим, позивач не повернув ці документи ТОВ „Гостиний двір", але в грудні 2005 року, січні та лютому 2006 року ОСОБА_1 частками вніс предоплату в розмірі 100% за товар на загальну суму 389190 грн., що підтверджено копіями чеків ТОВ „Гостиний двір" (а.с. 13).

Вказану проплату відповідач розцінив як згоду позивача укласти договір купівлі-продажу товарів, визначених в специфікації, після чого направив замовлення італійським виробникам меблів на їх виготовлення.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Законом ( ст. 657 ч.1 ЦК України) передбачено укладення договорів купівлі-продажу у письмовій формі з нотаріальним посвідченням та державною реєстрацією тільки щодо договорів купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна.

У відповідності до ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

З урахуванням викладеного, Апеляційний суд приходить до висновку про те, що 1 грудня 2005 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу меблів, асортимент, якість, комплектність та вартість яких була узгоджена сторонами. Вказаних обставин не заперечували в суді обидві сторони.

З сертифікатів походження та якості виробників меблів - італійських фірм „Zilio Mobili Sri" (a.c.25a-37), „Tonin Casa" (a.c.38-41), „Formenti Sri" (a.c.42-44), „Area Sri" (a.c.45-50), „Europeo" (a.c.51-56) вбачається, що після підтвердження ТОВ „Гостиний двір" відповідних проформ на меблі в січні-лютому 2006 року, перелічені італійські компанії відвантажили необхідні меблі в лютому - березні 2006 року на адресу відповідача.

В судовому засіданні апеляційної інстанції свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 підтвердили, що в квітні - травні 2006 року замовлені із Італії меблі надійшли на адресу ТОВ „Гостиний двір", про що позивач був повідомлений представниками відповідача. В зв"язку з тим, що будівельні роботи не були закінченими, ОСОБА_1 попросив зберігати меблі у відповідача до грудня 2006 року, тобто до припущеного строку закінчення вказаних робіт, після чого меблі були передані ТОВ „АТП „Транзит", де відповідач орендував складські приміщення, для тимчасового зберігання. В кінці грудня 2006 року позивач

зателефонував до ТОВ „Гостиний двір", попросив встановити меблі і наступного дня всі меблі були завезені до будинку позивача.

Вказані обставини підтверджені також накладними на внутрішнє переміщення від 23.02.2006 р. та від 05.05.2006 року, згідно з якими меблі із наявних в ТОВ „Гостиний двір" на суму 79190 грн. та отримані із Італії на загальну суму 310000 грн. передані ТОВ „Гостиний двір" на склад ТОВ „АТП „Транзит". 21 грудня 2006 року всі вказані меблі були видані товариством „АТП „Транзит" відповідачу, що вбачається з накладної № ПМ-00087 (а.с. 176-178).

> «Вимогами ст. 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець проінформований про це.

Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 суду пояснили, що 25 грудня 2006 року всі замовлені меблі були перевезені в будинок ОСОБА_1, де розпочались роботи по їх збору та установленню.

На підставі викладеного, Апеляційний суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи позивача про недотримання відповідачем строків передання оплаченого товару, тому висновки суду 1-ї інстанції суперечать обставинам справи і посилання суду на ст. 693 ч.2 ЦК України, як підставу розірвання договору і повернення суми попередньої оплати, є необгрунтованим.

Що стосується доводів ОСОБА_1 про недоукомплектованість товарів, то вони також не підлягають задоволенню, як безпідставні.

Згідно з вимогами ст. 681 ЦК України, продавець зобов"язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності.

В позовній заяві ОСОБА_1 посилався на те, що в платяній шафі відсутні полиці та не доставлена колона під холодильник на кухню. Між тим, з матеріалів справи вбачається, що згідно з технічною документацією на шафу (а.с. 68), до стандартної комплектації включені лише внутрішня полиця та трепельна балка. В разі додаткової комплектації шафи внутрішніми полицями та трепельними балками вартість буде збільшуватись (а.с. 210).

З наданої відповідачем порівняльної вартості шафи стандартної комплектації та шафи з додатковими полицями (а.с. 208-209) видно, що вартість останньої на 1332 грн. перевищує стандартну комплектацію і ту суму, яку ОСОБА_1 сплатив за меблі.

Аналогічні обставини встановлені і стосовно колони під холодильник. Вартість колони для вбудування холодильника та самого холодильника становила 17094 грн., вартість же окремо стоячого холодильника 9735 грн. (а.с. 211). Відповідно, загальна сума вартості всієї техніки для кухні з вбудованим в колону холодильником складала 31354 грн., ОСОБА_1 же сплатив 25495 грн., що відповідає вартості кухонної техніки без вбудованого в колону холодильника і підтверджується копією чека (а.с. 13).

Таким чином, доводи позивача щодо некомплектності поставленого відповідачем товару не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, тому не можуть прийматись до уваги.

Посилання ОСОБА_1 на недопоставку письмового стола, комп"ютерного стола, крісла, бюро, м"яких меблів, дивана та крісла для кабінету, крісла „Геркулес" та подушки також не відповідають обставинам справи, оскільки спростовуються даними вищезгаданих накладних про наявність всіх замовлених позивачем меблів, а також поясненнями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_6, які підтвердили наявність на кінець грудня 2006 року перелічених меблів в будинку позивача, які були зібрані і розставлені в кімнатах.

Крім того, позивач посилався на неналежну якість: шухлядок письмового столу, бюро та тумб, які мали дерев"яні, а не металеві направляючі; подушки на ліжко, що була прим"ята та м"яких меблів, які забруднились.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 678 ЦК України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з технічними характеристиками меблів, італійські виробники, посилаючись на високоякісну деревину та відсутність токсичних елементів, обладнали меблі саме дерев"яними направляючими (а.с. 35-37, 46). Але, йдучи назустріч побажанням клієнта, ТОВ „Гостиний двір" запросило до будинку ОСОБА_1 фахівців з метою з"ясування можливості заміни дерев"яних направляючих на металеві.

Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 суду підтвердили, що на початку січня 2007 року на замовлення ТОВ „Гостиний двір" проводили роботи в будинку ОСОБА_1 по заміні дерев"яних на металеві направляючі в бюро, тумбах, шафі. Всі меблі були імпортного виробника і дерев"яні направляючі встановлені саме виробником. Оплату виконаних робіт проводив відповідач по справі. В письмовому столі заміна направляючих, за бажанням позивача, проводилась в ТОВ „Гостиний двір", але ОСОБА_1 до теперішнього часу стіл не забрав.

Відповідачем також проведена заміна подушки, яка не влаштовувала позивача за якістю, на належну, яка в теперішній час також знаходиться у відповідача і яку відмовився забирати ОСОБА_1.

Відносно забруднення м"яких меблів судом встановлено, що вказані диван та крісло були придбані ОСОБА_1 з наявних в ТОВ „Гостиний двір" меблів, тобто вони були виставлені в демонстраційному залі і були вкриті пилом. Крім того, на момент доставления меблів позивачу, в будинку останнього продовжувались будівельні та відділочні роботи, що також мало наслідком забруднення меблів. Саме тому, з власної ініціативи відповідачем був запрошений до будинку фахівець ОСОБА_9, допитаний судом у якості свідка, який підтвердив, що меблі були забруднені в зв"язку проведенням будівельних робіт в будинку. Він вичистив диван та крісло, за роботу розрахунок проводив ТОВ „Гостиний двір".

Таким чином, всі претензії щодо якості товару були усунуті відповідачем безоплатно і в розумний строк, тому вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми у ОСОБА_1 не було підстав.

Не заслуговують на увагу і посилання позивача на відсутність документів на підтвердження місця виготовлення меблів, сертифікатів відповідності та безпечності їх для здоров"я покупця.

В матеріалах справи наявні сертифікати походження та якості меблів - італійських фірм „Zilio Mobili Sri" (а.с. 25а-37), „Tonin Casa" (a.c.38-41), „Formenti Srl" (a.c.42-44), „Arca Srl" (a.c.45-50), „Europeo" (a.c.51-56), з яких вбачається, що всі меблі італійського походження, виготовлені з високоякісних матеріалів та не містять токсичних елементів.

Вказані сертифікати, як пояснили свідки ОСОБА_3, ОСОБА_7 , ОСОБА_6, знаходились в середині пакувальних коробок, в яких були доставлені меблі. Сертифікат якості кухні, яку замовив позивач, виставлений в холі ТОВ „Гостиний двір",  з ним могли ознайомитись всі бажаючі, але ОСОБА_1 сертифікатом не цікавився. Крім того, свідок ОСОБА_12 підтвердив, що бачив на меблях маркіровку імпортного виробника. Доказів на підтвердження зворотного позивачем суду не надано.

Посилання позивача, як на підставу для розірвання договору, на те, що меблі його не влаштовують за кольором, розмірами, габаритами та моделями, не підлягають задоволенню, оскільки спростовуються обставинами справи. Тільки після розробки дизайн-проектів фахівцями товариства „Гостиний двір" та узгодження з позивачем моделів, кольору, фактури,

габаритів меблів, ОСОБА_1 провів оплату всього замовлення, що свідчило про укладення договору купівлі-продажу і відповідно, підтверджувало досягнуту між сторонами домовленість з усіх істотних умов договору. Будь-яких доказів на підтвердження того, що ним були замовлені меблі іншого кольору, габаритів або розмірів, ОСОБА_1 суду не надано.

Згідно з вимогами ч.2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Також позивач має право вимагати розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми, відповідно до ст. 8 Закону України „Про захист прав споживачів", у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи. Істотний недолік визначений законодавцем як недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Оскільки ОСОБА_1 не надано жодних доказів на підтвердження істотного порушення договору товариством „Гостиний двір" або виявлення істотних недоліків поставлених відповідачем меблів, і в суді апеляційної інстанції вказані обставини також не знайшли свого підтвердження, Апеляційний суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 як таких, що не ґрунтуються на законі.

Судом не прийнятий до уваги і лист Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів, як такий, що не є належним доказом по справі, оскільки не стосується предмета доказування.

Відповідно до ч.5 ст. 88 ЦПК України, з позивача підлягають стягненню на користь відповідача понесені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. та судовий збір в розмірі 850 грн.

Керуючись ст. ст. 309, 314 -316 ЦПК України, Апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Гостиний двір"задовольнити.

Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 30 березня 2007 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гостиний двір" про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення грошових сум відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Гостиний двір" (код ОКПО 22011748) понесені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. (тридцять грн.) та судовий збір в розмірі 850 грн. (вісімсот п"ятьдесят грн.)

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України потягом двох місяців з дня набрання законної сили.