Ухвала суду № 21852138, 29.02.2012, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 22-ц-660/2012Головуючий у I інстанції Гордієць Л.В.

Категорія цивільнаДоповідач - Боброва І. О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2012 року

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБобрової І.О.,

суддів:Скрипки А.А., Лакізи Г.П.,

при секретарі:Марченко О.О.,

за участю:ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Ніжинської міської територіальної громади, в особі Ніжинської міської ради про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить ухвалу судді скасувати, а справу направити для розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30.01.2012 року у відкритті провадження у справі було відмовлено, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Позовну заяву з додатками повернуто позивачам.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ухвала судді є незаконною, оскільки постановлена без дотримання вимог ч. 1 статті 122 ЦПК України. Апелянт вказує, що подаючи позов, керувався ст. 15 ЦК України, оскільки вважав, що має право на захист цивільного права у разі його порушення. Також зазначає, що після відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі дублікату договору міни частини житлових будинків, вони мають право звернутися до суду. ОСОБА_5 вважає, що суддя не взяв до уваги норми статей 15, 16, 20 ЦК України, та не дотримався вимог статті 122 ЦПК України, оскільки у вказаних статтях визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивачів, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з п. 3 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

З матеріалів справи вбачається, що 23.01.2012 року позивачі звернулись до суду з позовом про визнання за ними права власності на 2/5 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, як за спадкоємцями за законом першої черги, після смерті їхнього батька, ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що після смерті батька, вони звернулись до Ніжинської міськдержнотконтори із заявами про прийняття спадщини у визначений ст. 1270 ЦК України строк. Була заведена спадкова справа № 50621900. У грудні 2011 року вони звернулись до вказаної вище нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Для оформлення спадкових прав нотаріус просила надати оригінал правовстановлюючого документа на будинок, проте оригінал позивачі надати не змогли, оскільки у них є тільки незасвідчена копія договору міни частин житлових будинків від 12.10.2004 року. Відповідно до цього договору у власність ОСОБА_7 перейшло 2/5 частин будинку АДРЕСА_1. При їх звернені до приватного нотаріуса Ніжинського міського нотаріального округу ОСОБА_8, із спільною письмовою заявою про видачу їм дублікату вказаного договору, останній 12.01.2012 року виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Зміст постанови полягає в тому, що позивачі не мають права отримати дублікат договору міни, оскільки законом не передбачено, що спадкоємці мають можливість для звернення до нотаріуса про отримання дублікату нотаріального документу.

Відмовляючи у відкритті провадження, суддя першої інстанції виходив з того, що мотивом позову є те, що позивачі не можуть отримати у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину на частину житлового будинку, так як приватний нотаріус ОСОБА_8 відмовив їм у видачі дублікату договору міни частин житлових будинків. З огляду на це, на думку судді, даний позов не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства на підставі п. 1 ст. 122 ЦПК України.

Проте погодитися з таким висновком судді не можна, враховуючи наступне:

Відповідно до приписів статті 1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на зазначені норми, висновок судді першої інстанції про відмову у відкритті провадження є невірним, оскільки в даному випадку позивачі звернувшись з позовом, реалізують своє право на захист свого цивільного права, зокрема - права власності. Дане право гарантовано кожному громадянинові Конституцією України. Позивачі визначилися з відповідачем у справі і бажають захистити своє право в судовому порядку.

Відповідно до розяснень викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що за частинами першою і другою статті 15 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що виходячи з положень п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України, ухвала судді підлягає скасуванню, з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. п. 14 п. 1 ч. 2 статті 4 Закону України „Про судовий збір” від 08 липня 2011 р. № 3674-VI, який набрав чинності 01.11.2011 року, за подання до суду апеляційної скарги на ухвалу суду сплачується судовий збір за ставкою 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, що в даному випадку становило 107 грн. 30 коп., які мали бути сплачені на розрахунковий рахунок № 31210206780002 в ГУДКСУ у Чернігівській області (МФО 853592), отримувач УДКСУ у м. Чернігові Державний бюджет, код ЄДРПОУ 38054398. Проте апелянтом було сплачено лише 53 грн. 65 коп.

Зважаючи на викладене вище, недоплачену суму судового збору необхідно стягнути з ОСОБА_5 на користь держави за вказаними реквізитами.

Керуючись п.п. 14 п. 1 ч. 2 статті 4 ЗУ „Про судовий збір”, ст.ст. 303, 307, 312 ч.1 п.3, ст.ст. 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити.

Ухвалу судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30 січня 2012 року скасувати, з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави (розрахунковий рахунок № 31210206780002 в ГУДКСУ у Чернігівській області (МФО 853592), отримувач УДКСУ у м. Чернігові Державний бюджет, код ЄДРПОУ 38054398) суму недоплаченого судового збору в розмірі 53 (пятдесят три) грн. 65 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: