Постанова № 21839942, 05.03.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2012 р. Справа № 5023/8931/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, довіреність № 4 від 01.09.2011 року.

відповідача ОСОБА_2, довіреність б/н від 20.03.2011 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 433 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 12.01.12 р. у справі № 5023/8931/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК" м. Харків

до Комунального підприємства охорони здоров'я "Міжлікарняна аптека № 271", м. Харків

про стягнення 7625,56 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІТО - ЛЕК" м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просив стягнути з відповідача - Комунального підприємства охорони здоров'я "Міжлікарняна аптека № 271", м. Харків 7625,56 грн. з яких: 6354,63 грн. заборгованості, 1270,93 грн. штрафних, та судові витрати. Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобовязання щодо оплати переданого позивачем товару за договором № 62 від 03.01.2011 р.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Жиляєв Є.М.) від 12.01.2012 р. у справі № 5023/8931/11 в задоволенні клопотання про призначення експертизи відповідачу відмовлено, позов задоволено повністю, стягнуто з Комунального підприємства охорони здоров'я “Міжлікарняна аптека № 271” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ФІТО-ЛЕК” заборгованість в сумі 6354,63 грн. за отриманий товар за договором № 62 від 03.01.2011р., штраф в розмірі 1270,93 грн., суму сплаченого державного мита в розмірі 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване з посиланням на законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, з тих підстав, що відповідач не виконав зобовязання за договором № 62 від 03.01.2011 р., не оплатив суму заборгованості за поставлений товар, що штраф підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає рішення необґрунтованим та незаконним таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що матеріали справи не містять відповідних довіреностей відповідача на одержання товару за накладними, складеними позивачем, а надані суду накладні не містять посилання на довіреність, згідно з якою вони виписані, відсутні також прізвища матеріально-відповідальних осіб позивача та відповідача, також вважає, що в порушення умов п. 5.1 договору позивачем не надано суду відповідної заявки (погодження) відповідача або дозволу на поставку товару відповідного замовлення, оскільки вказаним пунктом передбачено, що товар поставляється на підставі заявок покупця, та ін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на наявність у відповідача заборгованості у сумі позовних вимог, невиконання вимог про її оплату, та безпідставність доводів останнього стосовно домовленості про сплату боргу в розстрочку та ін.

Від відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи, в якому він просить призначити судово-бухгалтерську експертизу, доручити її проведення ХНДІСЕ ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса, м. Харків, винести на розгляд експерта наступне питання: чи підтверджується документально наявність заборгованості КПОЗ “Міжлікарняна аптека № 271” перед ТОВ "Фіто-Лек" в розмірі 6354,63 грн. за договором № 62 від 03.01.2011 року?

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що воно задоволенню не підлягає, оскільки зазначене питання не потребує спеціальних знань чи розяснень, про що було наголошено та ухвалено в судовому засіданні.

Також від відповідача надійшло клопотання про розстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 12.01.2012 року шляхом стягнення грошових коштів рівними частками на протязі шести місяців, посилаючись при цьому на тяжке матеріальне становище.

Зазначене клопотання також не підлягає задоволенню з тих підстав, що для вирішення питання про надання відстрочки виконання рішення відповідач повинен довести наявність зазначених обставин і тільки у винятковому випадку виконання рішення підлягає розстроченню. Відповідач не надав документів та доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 03.01.2011 р. між сторонами укладено договір № 62, відповідно до п.1.1. договору, постачальник бере на себе зобов'язання передати (поставити) у власність покупцю протягом дії договору товар в асортименті і кількості, вказаній в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п.1.2. договору, предметом поставки є наступний товар: лікарські засоби (згідно з Законом України “Про лікарські засоби”); вироби медичного призначення, інші продовольчі і непродовольчі товари, у тому числі біодобавки.

Відповідно до п. 3.2., 3.3., 3.4. договору, сторони передбачили, що постачання здійснюється окремими партіями, оформленими відповідними видатковими накладними, ціни на товар зазначаються в кожній видатковій накладній, що є додатком до даного договору, загальна сума договору складає суму вартості товарів згідно з видатковими накладними, які є невід'ємною частиною даного договору і відвантажених протягом дії даного договору.

Відповідно до п.3.5. договору, розрахунки за товар здійснюються по сумах, вказаних у видаткових накладних, шляхом відстрочення платежу протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання товару покупцем. Датою поставки вважається дата отримання товару покупцем, про що покупцем робиться відмітка у видатковій накладній. Якщо дата отримання товару не вказана покупцем у видатковій накладній, датою отримання товару вважається дата виписки видаткової накладної.

Відповідно до п.5.7. договору, сторони дійшли згоди, що товар вважається переданим у власність покупця по кількості і асортименту після підписання уповноваженими особами постачальника і покупця видаткових накладних, оформлених належним чином. При отриманні товару уповноважена особа зобов'язана надати належним чином оформлену довіреність. У випадку, якщо немає можливості оформити довіреність на отримання товару, покупець підтверджує факт отримання товару шляхом поставлення печатки юридичної особи або фізичної особи на видатковій накладній постачальника.

Як зазначає позивач, ним на виконання умов договору поставлено відповідачеві товар (лікарські засоби) на загальну суму 6354,63 грн., на підтвердження чого він надав видаткові накладні, копії яких залучені до матеріалів справи, (а.с.18-21): № ХА-0000887/1 від 04.01.2011 р. на суму 2498,04 грн.; № ХА-0002270/1 від 06.01.2011 р. на суму 1264,21 грн.; № ХА-0002270/2 від 06.01.2011 р. на суму 48,48 грн.; № ХА-0004422/1 від 12.01.2011 р. на суму 2543,90 грн.

Як зазначає позивач, за отриманий товар відповідач не розрахувався, внаслідок чого у відповідача перед позивачем існує заборгованість на загальну суму 6354,63 грн.

Обставини щодо несплати заборгованості стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Відповідач заперечує факт отримання зазначеного товару, посилаючись на відсутність доказів отримання його уповноваженою особою.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не виконав взятих на себе зобовязань щодо оплати отриманого товару за укладеним між сторонами договором № 62 від 03.01.2011 р., та прострочив виконання грошового зобовязання.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Як вже було зазначено вище, між сторонами за договором поставки № 62 існували правовідносини з купівлі-продажу (поставки).

Отже, обставини щодо поставки товару, можуть підтверджуватися первинними документами в розумінні вищезазначених положень Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” складеними при виконанні певної господарської операції в рамках зазначеного договору.

Факт отримання відповідачем певної кількості товару, підтверджується видатковими накладними № ХА-0000887/1 від 04.01.2011 р. на суму 2498,04 грн.; № ХА-0002270/1 від 06.01.2011 р. на суму 1264,21 грн.; № ХА-0002270/2 від 06.01.2011 р. на суму 48,48 грн.; № ХА-0004422/1 від 12.01.2011 р. на суму 2543,90 грн. на яких містяться підписи та штампи відповідача під позначкою щодо отримання товару.

Зразок печатки покупця (відповідача) на укладеному договорі № 62 від 03.01.2011 року та печатки покупця (відповідача) на видаткових накладних ідентичні печаткам на вказаному договорі.

Отже, факт виконання позивачем умов зазначеного договору та наявності заборгованості на загальну суму 6354,63 грн. підтверджується залученими до матеріалів справи первинними документами, а саме, вказаними накладними (а. с. 18-21) за якими відбувалася поставка товару.

Також, відповідач посилається на відсутність заявок на поставку медикаментів, однак, у випадку відсутності таких заявок відповідач мав право відмовитись від отримання товару.

Відповідачем жодним чином не доведено, що вказані в позовній заяві товарно-матеріальні цінності не були отримані та не оприбутковувалися у бухгалтерському чи податковому обліку.

Зазначені обставини відповідачем, всупереч вимог ст. 33 ГПК України, жодним чином не спростовані, належні та допустимі докази сплати заборгованості в розумінні ст. 34 ГПК України не надані.

Пунктами 1-2 Ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, відповідач допустив порушення зобов'язання, оскільки не виконав його в повному обсязі у строк, встановлений договором.

Враховуючи викладене, а також те, що строк виконання відповідачем своїх зобовязань з оплати товару визначено умовами укладеного між сторонами договору № 62, і відповідач при цьому в обґрунтування своїх заперечень не надав суду доказів погашення заборгованості, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 6354,63 грн. заборгованості.

Відповідно до вимог ст.ст. 610-612 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до вимог п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції можуть застосовуються у розмірі, визначеному умовами договору. При цьому їх розмір може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2 договору, за прострочення платежу понад 30 (тридцять) календарних днів з моменту виникнення простроченого зобов'язання, обумовленого в пункті 3.5 даного договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості одержаного товару, за яким допущено прострочення платежу.

Перевіривши з урахуванням викладеного правильність нарахування позивачем наданого розрахунку штрафу у розмірі 20 % за період з 10.03.2011 року по 24.10.2011 року (а. с. 13), який відповідає вимогам діючого законодавства, судова колегія також погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1270,93 грн. штрафу.

З урахуванням викладеного, суд визнає доводи відповідача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у звязку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, на існуванні яких наполягає відповідач.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення з огляду на задоволення позову та з посиланням на 49 ГПК України зазначив про розподіл судових витрат, та стягнув з відповідача на користь позивача суму сплаченого державного мита в розмірі 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 12.01.2012 р. по справі № 5023/8931/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення відмовити.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.

Повний текст постанови підписано 03.03.2012 р.