Постанова № 21839869, 07.03.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.12 Справа № 5015/404/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Мурської Х.В.

суддів Гриців В.М.

Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання Куцик-Трускавецькій О.Б.

за участю представників

від позивача: Гринишин М.С.;

від відповідача: Турчин Я.М., Давидович М.І,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Холдинг Львів", м. Львів, № 152 від 04.01.2012р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 26.12.2011р.

у справі № 5015/404/11, суддя Пазичев В.М.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Холдинг Львів", м. Львів

до Закритого акціонерного товариства "Проммонтаж СУ-27", м. Новий Розділ

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.12.2011р. у справі № 5015/404/11 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Холдинг Львів" до Закритого акціонерного товариства "Проммонтаж СУ-27" про стягнення 19 778, 08 грн. заборгованості (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) –відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, зокрема, що позивачем не доведено факту наявності заборгованості відповідача за період з липня 2009р. по березень 2010р., а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Метал Холдинг Львів" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області у даній справі скасувати з підстав порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нове судове рішення, яким позов задоволити.

Закрите акціонерне товариство (ЗАТ) "Проммонтаж СУ-27" у відзиві на апеляційну скаргу просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін з підстав, викладених у ньому.

Розгляд справи двічі відкладався.

Зокрема, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.02.2012р. в порядку ст. 65 ГПК України позивача було зобов’язано подати суду докази поставки відповідачу товару згідно виставленого до оплати рахунку № 011389 від 03.08.2009р., сторін - провести звірку взаєморозрахунків по спірних накладних, для чого відповідачу з’явитись до позивача, а останньому створити для цього належні умови.

Ухвала суду від 15.02.2012р. сторонами виконана частково.

Зокрема, позивач подав пояснення, в яких зазначає, що поставка товару згідно виставленого до оплати рахунку № 011389 від 03.08.2009р. не здійснювалась відповідачу. Оскільки, оригінал вказаного рахунку в матеріалах справи відсутній, то підстави вважати цей рахунок належним доказом у справі –відсутні. Крім того, зазначає, що оскільки у платіжних дорученнях № 785 та № 742 не було зазначено призначення платежу, то сплачені по цих документах кошти були зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості за 2007рік. З врахуванням викладеного, просить суд задоволити позовні вимоги про стягнення з рахунку відповідача 19 778, 08 грн. боргу.

Відповідач подав на розгляд суду односторонній акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого станом на 01.08.2010р. сальдо на користь відповідача складає 2206,57 грн. Про направлення представника відповідача до позивача з метою проведення звірки подав суду копії посвідчень про відрядження.

Позивач, в свою чергу, зазначив, що при проведенні звірки сторони не дійшли згоди щодо наявної заборгованості, а тому акт звірки не був підписаний зі сторони позивача.

В даному судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, та висловили свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, оскаржуване судове рішення у даній справі скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 178, 56 грн. боргу, виходячи з наступного.

28 січня 2011р. ТОВ “Метал Холдинг Львів” звернулось в Господарський суд Львівської області з позовом до ЗАТ “Проммонтаж СУ-27” про стягнення заборгованості в розмірі 56 828, 90 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в період липень 2009р. –березень 2010р. відповідачу було відпущено товар на загальну суму 108 742, 28 грн., за який останній розрахувався частково, заборгувавши позивачу 55 341, 34 грн., які підлягають стягненню в примусовому порядку. В підтвердження вказаних обставин, на розгляд суду, окрім інших документів, було подано копії накладних за вказаний період, претензію від 24.06.2010р. та односторонній акт звірки заборгованості станом на 25.06.2010р.

Відповідач в спростування доводів позивача подав пояснення по кожній накладній окремо, зокрема, по накладних № РН –0010135 і № РН –0010139 від 10.08.2009р. пояснив, що отриманий по них товар оплачено відповідачем 03.08.2009р. згідно виставленого позивачем рахунку № дСФ – 011389.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції, позивач 04.02.2011р. подав заяву про уточнення позовних вимог, якою просив суд стягнути на його користь 56 369, 32 грн. боргу, в тому числі 1027, 98 грн. 3% річних (а.с. 85, т І).

Згодом, позивач подав заяву (реєстровий номер канцелярії 5148111 від 02.03.2011р.) про уточнення позовних вимог, якою просив суд стягнути на його користь 19 778, 08 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неоплаченого відповідачем товару, отриманого по накладних № РН – 008881 від 21.07.2009р., № РН –0010135 від 10.08.2009р. та № РН –0010139 від 10.08.2009р. (а.с.83, т І).

Місцевий господарський суд у задоволенні позовних вимог позивача з врахуванням поданої ним заяви про уточнення позовних вимог –відмовив. При цьому, судом встановлено, що по видаткових накладних № РН-008881 від 21.07.2009 року на суму 1180,92 грн., № РН-0010135 від 10.08.2009 року на суму 2079,28 грн., № РН-0010139 від 10.08.2009 року на суму 16517,88 грн. відповідачем здійснені платежі, що підтверджується платіжним дорученням № 742 від 21.07.2009 року на суму 2230,50 грн. та платіжним дорученням № 785 від 10.08.2009 року на суму 18418,60 грн., тобто на загальну суму 20649,10 грн. Так, згідно видаткової накладної № РН-008881 від 21.07.2009 року, в якій має місце посилання на рахунок –замовлення №СФ дСФ –010551 від 21.07.2009 року, відповідачем отримано лист г/к 2х1250х2500 мм в кількості 0,260 т на суму 1120,92 грн., а, відповідно, згідно рахунку позивача № дСФ –010371 від 20.07.2009 року, який виписано на кутник 50х50х5 мм L = 6 м в кількості 0,210 т на суму 1049,52 грн., та ПДВ –209,92 грн., а також лист г/к 2х1250х2500 мм в кількості 0,260 т на суму 1180,92 грн., та ПДВ –236,18 грн., відповідачем платіжним дорученням №742 від 21.07.2009 року оплачено 2230,50 грн. за металопрокат, згідно рахунку №103171 від 20.07.2009 року, в тому числі ПДВ –371,75 грн. Аналогічно, платіжним дорученням №755 від 10.02.2009 року оплачено металопродукцію згідно рахунку №011389 від 03.08.2009 року на суму 18418,60 грн., в тому числі ПДВ –3069,77 грн., яку отримано згідно видаткової накладної № РН-0010135 від 10.08.2009 року на суму 2079,28 грн. та видаткової накладної № РН-0010139 від 10.08.2009 року від 10.08.2009 року на суму 16517,88 грн. Таким чином, в період з липня 2009 року по березень 2010 року –період, за який позивач ставить питання про стягнення заборгованості з відповідача за поставлений товар, відповідачем було оплачено вартість товару, що був поставлений відповідачу позивачем в сумі, що зазначена позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях, згідно видаткових накладних, на які посилається позивач в обґрунтуванні своєї позиції, а відтак, належні та допустимі докази, що підтверджують підставність позовних вимог у суду відсутні.

Однак, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 178, 56 грн. боргу, який виник внаслідок неолати відповідачем повної вартості поставленого йому товару по накладних № РН –008881 від 21.07.2009р., № РН –0010135 від 10.08.2009р. та № РН –0010139 від 10.08.2009р., з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. ст. 4-7 ГПК України, судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об’єктивної істини, тобто відповідності висновків викладених у судовому акті дійсним обставинам справи, реалізується також положеннями ст. 43 ГПК України, згідно якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов’язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та факти, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. В силу частини 2 статті 22 ГПК України сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (частина 2 статті 43 ГПК України), якими в силу статті 32 даного Кодексу є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Розподіл обов’язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов’язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Як визначено частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 193 Господарського кодексу України, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом першої інстанції, це вбачається з матеріалів справи і не заперечується обома сторонами, між ними тривалий час існують правовідносини з купівлі-продажу металопрокату.

Спір виник з приводу неполати відповідачем вартості поставленого йому товару по видаткових накладних № РН –0008881 від 21.07.2009р. на суму 1180, 92 грн., № РН –0010135 від 10.08.2009р. на суму 2079,28 грн. та № РН –0010139 від 10.08.2009р. на суму 16517,88 грн.

Щодо заборгованості відповідача за відпущений йому товар по видатковій накладній № РН –0008881 від 21.07.2009р. на суму 1180, 92 грн. судова колегія зазначає наступне.

20 липня 2009р. позивач виставив до оплати відповідачу рахунок № дСФ- 010371 на суму 2230,50 грн. (а.с. 16-17, т ІІ), який останнім оплачено повністю згідно платіжного доручення № 742 від 21.07.2009р. (а.с.105, т ІІІ).

При цьому, згідно видаткової накладної № РН –0008882 від 21.07.2009р. (а.с.99, т І) відповідачу відпущено товар на суму 1049,58 грн. на підставі вищевказаного рахунку №дСФ-010371 від 20.07.2009р.

Відтак, можна було б дійти висновку про те, що позивач недопоставив відповідачу товар на суму 1180,92 грн. згідно виставленого ним рахунку № дСФ-010371 від 20.07.2009р.

В той час, 21.07.2009р. позивач, на підставі спірної видаткової накладної № РН –0008881 (а.с.98, т І), відпустив відповідачу товар на суму 1180,92 грн.

Сумарна ж вартість відпущеного позивачем товару по двох накладних № РН –0008882 і № РН –0008882 складає 2230,50 грн., що відповідає сумі виставленого позивачем до оплати відповідачу рахунку № дСФ-010371 від 20.07.2009р.

Окрім того, рахунок № дСФ-010371 від 20.07.2009р. виставлено до оплати за кутник 50х50х5мм L=6м, вартістю 1049,58 грн., який відпущено відповідачу по накладній № РН –0008882 та за лист п/к 2х1250х2500мм, вартістю 1180, 92 грн., який відповідачу відпущено по накладній № РН –0008881.

Крім цього, в накладній № РН –0008881 підставою для відпуску товару позивачем зазначено рахунок № дСФ-010551 від 21.07.2009р.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази виставляння відповідачу рахунку №дСФ-010551 від 21.07.2009р., як і відсутній сам рахунок.

З врахуванням викладеного, судова колегія погоджується з твердженнями відповідача та з висновками суду першої інстанції про те, що товар, отриманий відповідачем по видатковій накладній № РН –0008881 від 21.07.2009р. на суму 1180, 92 грн., оплачений ним згідно платіжного доручення № 742 від 21.07.2009р., а тому правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1180, 92 грн. боргу за отриманий ним товар по видатковій накладній № РН –0008881 від 21.07.2009р. –відсутні.

Щодо заборгованості відповідача за відпущений йому товар по видаткових накладних № РН –0010135 від 10.08.2009р. на суму 2079,28 грн. та № РН –0010139 від 10.08.2009р. на суму 16517,88 грн., судова колегія зазначає наступне.

3 серпня 2009р. позивач виставив до оплати відповідачу рахунок № дСФ- 011389 на суму 9658,60 грн. (а.с. 19-20, т ІІ), який останнім оплачено згідно платіжного доручення № 785 від 10.09.2009р. в сумі 18 418,60 грн. (а.с.105, т ІІІ). Тобто, різниця між сумою виставленого до оплати рахунку та сумою фактично перерахованих відповідачем коштів складає 8760 грн.

Як було зазначено в описовій частині постанови, позивач надав суду пояснення, в яких ствердив, що поставка товару згідно виставленого до оплати рахунку № дСФ-011389 від 03.08.2009р. відповідачу не здійснювалась. Оскільки, оригінал вказаного рахунку в матеріалах справи відсутній, то підстави вважати цей рахунок належним доказом у справі –відсутні. Крім того, зазначає, що оскільки у платіжних дорученнях № 785 та № 742 не було зазначено призначення платежу, то сплачені по цих документах кошти були зараховані ним в рахунок погашення заборгованості за 2007рік.

Твердження скаржника про те, що рахунок № дСФ-011389 від 03.08.2009р. є неналежним доказом у справі, оскільки оригінал вказаного рахунку в матеріалах справи відсутній, є безпідставними з огляду на те, що про факт виставляння відповідачу до оплати рахунку № дСФ-011389 від 03.08.2009р. свідчить наявний в матеріалах справи оригінал службової записки позивача (а.с. 19, т ІІ).

Щодо решти доводів скаржника судова колегія зазначає наступне.

У виставленому відповідачу до оплати рахунку № дСФ-011389 від 03.08.2009р. (а.с.20, т ІІ) асортимент товару по перших трьох пунктах (арматура, катанка, кутник) відповідає асортименту товару по ціні та кількості, отриманого відповідачем по видатковій накладній № РН –0010139 від 10.08.2009р. без врахування арматури d10мм.L=12.05м., вартістю 7300 грн. (без ПДВ). По видатковій накладній № РН –0010135 від 10.08.2009р. відповідачем отримано товар (лист г/к 2х1010х2030мм, лист х/к ст..08кп1.0х1250х2500мм.), який відповідає по ціні, асортименту та кількості товару, виставленого позивачем до оплати згідно рахунку № дСФ-011389 від 03.08.2009р.

З врахуванням викладеного, позивач по видатковій накладній № РН –0010139 від 10.08.2009р. відпустив відповідачу необумовлений рахунком № дСФ-011389 від 03.08.2009р. товар, а саме –арматуру d10мм.L=12.05м., вартістю 7300 грн. (без ПДВ), який відповідач прийняв без застережень.

Таким чином, на переконання суду апеляційної інстанції, отриманий товар по видаткових накладних № РН –0010135 від 10.08.2009р. на суму 2079,28 грн. та № РН –0010139 від 10.08.2009р. на суму 16517,88 грн., що в сукупності становить 18 597,16 грн. оплачений відповідачем частково в сумі в сумі 18 418,60 грн. Різниця між фактично отриманим та оплаченим відповідачем товаром складає 178, 56 грн., яка підлягає стягненню з рахунку відповідача в примусовому порядку.

Та обставина, що у видаткових накладних № РН –0010135 від 10.08.2009р. та № РН –0010139 від 10.08.2009р. підставою для відпуску товару вказано інші рахунки, а не рахунок № дСФ-011389 від 03.08.2009р., не може слугувати підставою для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, оскільки в матеріалах справи відсутні докази виставляння відповідачу рахунків, які зазначені позивачем як підстава для відпуску товару. В силу ж частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Твердження скаржника про підставність проведеного ним зарахування сплачених відповідачем коштів по платіжних дорученнях № 785 від 10.09.2009р. в сумі 18 418,60 грн. та № 742 від 21.07.2009р. в сумі 2230, 50 грн. в рахунок погашення наявної заборгованості відповідача за попередні періоди, є безпідставними, оскільки спростовуються встановленими вище обставинами, а проведення одностороннього зарахування сплачених коштів, в яких визначено призначення платежу - забороняється. Крім того, позовні вимоги розглядаються судом в контексті заявлених, тобто з приводу неоплати відповідачем вартості поставленого йому товару по видаткових накладних № РН –0008881 від 21.07.2009р. на суму 1180, 92 грн., № РН –0010135 від 10.08.2009р. на суму 2079,28 грн. та № РН –0010139 від 10.08.2009р. на суму 16517,88 грн. Відтак, наявність чи відсутність заборгованості відповідача по інших поставках, не може бути предметом розгляду при вирішенні спору у даній справі.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, враховуючи все вищенаведене в сукупності, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з рахунку відповідача 178, 56 грн. боргу, які становлять різницю між фактично отриманим та оплаченим відповідачем товаром по видаткових накладних № РН –0010135 від 10.08.2009р. на суму 2079,28 грн. та № РН –0010139 від 10.08.2009р. на суму 16517,88 грн. В решті судове рішення слід залишити без змін.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 26.12.2011р. у справі № 5015/404/11 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 178, 56 грн. боргу.

3. Пункт перший резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 26.12.2011р. у справі № 5015/404/11 викласти в наступній редакції:

Позов задоволити частково. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Проммонтаж СУ-27" (м. Новий Розділ, вул. Галицька, 10, код ЄДРПОУ 014115683) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Холдинг Львів" ( м. Львів, вул. Навроцького, 1а, код ЄДРПОУ 33286209, р/р 2600711566 в ЛОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 325570) 178, 56 грн. боргу; 5,08 грн. витрат по сплаті державного мита та 2, 13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

В решті судове рішення залишити без змін.

4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Проммонтаж СУ-27" (м. Новий Розділ, вул. Галицька, 10, код ЄДРПОУ 014115683) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Холдинг Львів" ( м. Львів, вул. Навроцького, 1а, код ЄДРПОУ 33286209, р/р 2600711566 в ЛОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 325570) 7, 26 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

5. На виконання постанови місцевому господарському суду видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий-суддя Мурська Х.В.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Кордюк Г.Т.