Рішення № 21839638, 28.02.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" лютого 2012 р.

Справа № 11/9/5022-69/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Сидорук А.М.

Розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФ-К", Оболонська набережна,7 літера А, корп.2 , м.Київ;

до відповідача: Приватного підприємства "Енергоконструкція", вул.Текстильна,28, м.Тернопіль

За участю представників сторін

Позивача: Міняйло Є.В. –представник;

Відповідача: не з’явився;

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю ТФ-К", Оболонська набережна,7 літера А, корп.2 , м.Київ з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Енергоконструкція", вул.Текстильна,28, м.Тернопіль 240 666 грн. 03 коп. боргу, посилаючись на умови укладеного між сторонами договору поставки № 41.6/0211 від 02.11.2010р., з яких: 169 299,22 грн. 24 коп. основного боргу, 60 439 грн. 82 коп. нарахованої пені, 4 967 грн. 66коп. –3% річних та 5 959 грн. 33 коп. –інфляційних втрат..

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 06.02.2012р. прийнято позовні матеріали до розгляду, порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 21.02.2012р.

Судове засідання відкладалося в порядку ст. 77 ГПК України на 28.02.2012р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю. До початку розгляду справи позивачем не заявлено додаткових клопотань, в тому числі про зміну предмета та/або підстав позову.

Відповідач обґрунтованого документально підтвердженого відзиву на позов та інших письмових документів не представив, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз’яснено права та обов’язки сторін, передбаченні ст. ст. 22, 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне:

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

02 листопада 2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТФ-К", як Постачальником та Приватного підприємства "Енергоконструкція", як Покупцем, укладено договір поставки товару № 41.6/0211 (далі - Договір), згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити, в обумовлені цим Договором строки, Покупцю електротехнічну продукцію в подальшому –Продукція, а Покупець зобов’язується прийняти та здійснити оплату цієї Продукції за номенклатурою, кількістю, цінами, що обумовлені у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.1. Договору).

У відповідності до п.п. 4.1., 4.2. Договору поставка Продукції за цим Договором здійснюється партіями протягом 10 (десяти) календарних днів після отримання Постачальником заявки на конкретну партію Продукції. Про готовність партії Продукції до відвантаження Постачальник повідомляє Покупця письмово (лист, факс, телеграма). Покупець зобов’язаний отримати продукцію на складі Постачальника протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання повідомлення від Постачальника про готовність продукції до відвантаження. Передача продукції Покупцю здійснюється у місці поставки на умовах EXW, згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс-2000, за видатковою (транспортною) накладною, в якій Сторони зазначають найменування Продукції, що постачається, кількість, узгоджену ціну Продукції та загальну вартість Продукції, що постачається. Дата, вказана Покупцем у видатковій (транспортній) накладній про прийняття Продукції, є датою поставки Продукції Постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача в судовому засіданні, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТФ-К" на виконання умов укладеного Договору, згідно видаткових накладних № РТ-0001907 від 29.12.2010р., № РТ-0001908 від 29.12.2010р., № РТ-0001909 від 29.12.2010р., № РТ-0001910 від 29.12.2010р., № РН-0001912 від 29.12.2010р. № РТ-0001913 від 29.12.2010; передало, а відповідач Приватне підприємство "Енергоконструкція" прийняв зазначений у накладних товар (провід). Факт отримання Товару підтверджується підписами представника відповідача на зазначених накладних та не заперечено Покупцем у встановленому законом порядку.

Умовами укладеного договору (розділ 7) сторони також визначили ціну товару та порядок проведення розрахунків за поставлений Товар. Так, у відповідності до п.п., 7.3. Договору покупець здійснює оплату партії Продукції в розмірі 100% від суми, вказаної в конкретній Специфікації протягом 30 (тридцяти) календарних днів після отримання продукції від постачальника.

Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Покупцем, умов договору в частині проведення оплати отриманого ним у власність товару згідно договору №41.6/0211 від 02.11.2010р.

Господарський суд вважає, що викладені умови договору, права та обов'язки сторін, порядок виконання договору, дають підстави вважати, що фактично між сторонами у справі виникли цивільні правовідносини з договору поставки, які регулюються нормами ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України, в силу яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін. Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як стверджує позивач і це не заперечено відповідачем у справі, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТФ-К" свої зобов’язання по договору виконало в повній мірі, однак, відповідач порушив свої договірні зобов’язання, не провівши оплати за отриманий товар у строк, передбачений договором (п.п. 7.3.), внаслідок чого станом на 28.01.2011р. заборгованість відповідача згідно Договору поставки товару №41.6/0211 від 02.11.2010р. становить 169 299 грн. 22 коп.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Таким чином, знаходять свої підтвердження у матеріалах справи доводи позивача стосовно того, що відповідачем в установлені договором строки (протягом 30 календарних днів з моменту отримання продукції) вартість купленого товару повністю не сплачена, що є порушенням умов договору, ст. 527 ЦК України та ст. 193 ГК України.

В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов’язків.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов’язання щодо оплати купленого ним товару та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, в матеріалах немає.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на суму 169 299 грн. 22 коп. основного боргу є правомірними, документально підтвердженими первинними документами та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФ-К", підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 169 299 грн. 22коп. боргу.

Належне виконання грошових зобов’язань покупцем забезпечено сторонами у п. 8.2. Договору пенею у розмірі 0,1 % суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої пені та поданий розрахунок пені, здійснений за період з 28.01.2011р. по 20.01.2012р. (357 днів), в розмірі, що за підрахунками позивача складає 60 439 грн. 82 коп. судом встановлено: відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. / Постанова Верховного суду України від 24.10.2011р. у справі № 25/187/.

Отже, враховуючи норми чинного законодавства України та здійснивши відповідний перерахунок нарахованої пені, суд прийшов до висновку, що за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань з відповідача підлягає стягненню пеня за період з 28 січня 2011 року по 27 липня 2011 року за договором поставки № 41.6/0211 від 02.11.2010р. в сумі 13 012 грн. 85 коп.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог Цивільного Кодексу України та умов договору поставки № 41.6-0211 від 02.11.2010р. позивачем за неналежне виконання грошового зобов‘язання правомірно нараховано до сплати відповідачу –4 967грн. 66 коп. що становить 3% та 5 959 грн. 33 коп. –інфляційних втрат.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог - про стягнення заборгованості по договору поставки, а відповідачем в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростовано, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає до часткового задоволення в сумі 175 258 грн. 55 коп. заборгованості за поставлений товар з врахуванням індексу інфляції; 4 967 грн. 66 коп. що становить 3% та 13 012 грн. 85 коп. пені .

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 49, 811, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Енергоконструкція", вул. Текстильна, 28, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 21159437 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФ-К", м. Київ, Оболонська набережна, 7 літера А, корп., ідентифікаційний код 32946482 –175 258 грн. 55 коп. заборгованості за поставлений товар з врахуванням індексу інфляції; 4 967 грн. 66 коп. що становить 3%; 13 012 грн. 85 коп. пені та 3 864 грн. 78 коп. в повернення судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. В частині стягнення 47 426 грн. 97 коп. нарахованої пені в позові відмовити.

4. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття /підписання –01 березня 2012 року/ через місцевий господарський суд.

Суддя А.М. Сидорук