Рішення № 21839529, 15.02.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2012 року справа № 5020-53/2012 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Янюк О.С.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 12.01.2012 № 1-юр);

відповідачів не зявилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовомКомунального підприємства «Дорожньо-експлуатаційного управління»

Севастопольської міської ради

(99003, м. Севастополь, вул. Мечнікова, 73)

до Приватного підприємства «Фрукти та виноград»

(99001, м. Севастополь, вул. Пляжна, 3)

простягнення 71746,13 грн,

ВСТАНОВИВ:

10.01.2012 Комунальне підприємство «Дорожньо-експлуатаційного управління»Севастопольської міської ради (далі позивач, КП «ДЕУ») звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі суд) з позовом до Приватного підприємства «Фрукти та виноград» (далі відповідач, ПП «Фрукти та виноград») про стягнення 71746,13 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 526, 549, 624, 625 Цивільного кодексу України та зазначає, що відповідач порушує умови договору оренди нерухомого майна від 07.05.2009 № 33 в частині своєчасного внесення орендної плати.

Ухвалою суду від 11.01.2012 порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобовязано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору, розгляд справи призначений на 25.01.2012. Ухвалою суду від 25.01.2012 розгляд справи відкладений на 15.02.2012.

Під час судового розгляду справи представник позивача надав суду письмові пояснення по суті спору (а.с. 50), в яких, зокрема, зазначив, що відповідач повністю сплатив суму заборгованості з орендної плати за вересень, жовтень, листопад 2011 року у розмірі 6 368,94 грн. Позовні вимоги щодо стягнення пені, штрафу та в частині розірвання договору позивач підтримує у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені вимоги позовної заяви, та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно і належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 №01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»). За таких обставин, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи.

Крім того, ст.22 ГПК України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим ст.59 ГПК України, та відзиву на позов не надав.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлені наступні обставини.

07.05.2009 між КП «ДЕУ»(Орендодавець) та ПП «Фрукти та виноград»(Орендар), за згодою Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, укладений договір оренди нерухомого майна №33 (а.с. 9-10, далі Договір), відповідно до умов якого, з метою ефективного використання комунального майна і досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно асфальтобетонне покриття майданчика для відстою тролейбусів, площею 1 425 кв.м, розташоване за адресою: м. Севастополь, 5 км Балаклавського шосе, яке знаходиться на балансі КП «ДЕУ». Обєкт оренди буде використовуватися для організації автостоянки (п.1.2 Договору).

Згідно з п.3.1 Договору розмір орендної плати визначений на підставі рішення конкурсної комісії по оренді комунального майна.

Пунктом 3.2 передбачено, що орендна плата складає 1 805,00 грн за перший місяць оренди і перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата повинна перераховуватись на рахунок КП «ДЕУ».

Відповідно до п.3.3 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коректування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

Пунктом 4.4.3. Договору встановлено, що Орендар зобовязується своєчасно вносити Орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, повязані з використанням обєкта оренди, у тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг (по рахункам, виставленим балансодержателем).

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами, але не раніше дати узгодження договору з Фондом комунального майна Севастопольської міської ради і діє до 08.04.2014 (пункт 7.1 Договору).

07.05.2009 між сторонами складений та підписаний акт прийому-передачі орендованого майна (а.с.51).

30.11.2011 за вих.№647 позивач надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою виконати свої зобовязання за договором та із повідомленням про розірвання Договору (а.с. 30-32). Зазначена претензія залишена відповідачем без задоволення.

Наведене стало причиною для звернення позивача до суду із даним позовом.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначає зобовязання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України), зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Частиною 6 ст. 283 ГК України унормовано, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Крім того, правові засади організаційних відносин, повязаних з передачею в оренду майна, яке перебуває у комунальній власності, та майнових відносин між орендодавцями щодо господарського використання даного майна, визначені Законом України «Про оренду державного та комунального майна»вiд 10.04.1992 № 2269-XII (у редакції чинній на час вчинення правовідносин, далі Закон№ 2269-XII).

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону№ 2269-XII, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджуються ст. 283 ГК України та ст. 759 ЦК України, згідно з якими, за договором найму (оренди) одна сторона (орендодавець/наймодавець) передає другій стороні (орендареві/наймачу) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 19 Закону№ 2269-XII, ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Обовязок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також ч. 3 ст. 18 Закону№ 2269-XII та ч. 3 ст. 285 ГК України.

Статтями 525 та 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч.1 ст.193 ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Із матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи, відповідач здійснив оплату основної суми боргу у розмірі 6 368,94 грн, що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача (а.с. 53-59). Таким чином, спір між сторонами в частині стягнення основної суми боргу врегульований сторонами шляхом повної оплати відповідачем суми основного боргу. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Відповідно до п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. \

Таким чином, суд вважає, що провадження у справі № 5020-53/2012 в частині стягнення основної заборгованості з орендної плати у розмірі 6 368,94 грн підлягає припиненню.

Крім того, як убачається з матеріалів справи і встановлено судом, відповідач свої зобовязання за Договором не виконав належним чином, зокрема, сплатив позивачеві заборгованість з орендної плати лише після звернення останнього до суд.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

У звязку з простроченням відповідачем виконання зобовязань за Договором, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 134,39 грн пені; 262,80 грн 30 % річних, 64980,00 грн штрафу. Доказів оплати зазначених сум відповідачем суду не надано.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.5 Договору сторони встановили, що у випадку порушення строку внесення орендної плати, визначеного п.3.2 цього договору, Орендар сплачує на користь Орендодавця крім збитків пеню в розмірі 200% від облікової ставки Національного банку України, яка діє в період, за який буде нараховуватись пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем (а.с. 26), суд визнав його вірним та таким, що підлягає стягненню у розмірі 134,39 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 30% річних в розмірі 262,80 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.8.6 Договору у разі, якщо прострочка внесення орендної плати буде продовжуватись більше, ніж 30 календарних днів, Орендодавець має право вимагати, а Орендар зобовязаний сплатити на користь Орендодавця поверх збитків 30% річних від простроченої суми за весь період прострочки.

Перевіривши розрахунок 30% річних наданий позивачем (а.с. 26), суд визнав його вірним та таким, що підлягає стягненню у розмірі 262,80 грн.

Щодо вимоги про стягнення штрафу у розмірі 64 980,00 грн, суд вважає дану вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Частина 1 ст.233 ГК України встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.2 ст. 233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки (штрафних санкцій) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Із даною нормою узгоджується п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, відповідно до якого господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Виходячи із загальних засад, встановлених ст. 3 ЦК України, зокрема, справедливості та розумності, а також беручи до уваги, що розмір штрафу, який підлягає сплаті (64980,00) є непомірно великим у порівнянні із розміром основного зобовязання (6368,94 грн), погашеного відповідачем під час судового провадження у справі, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру штрафу до 2000,00 грн. Таким чином, вимога позивача щодо застосування штрафу підлягає задоволенню частково у розмірі 2000,00 грн.

Щодо вимоги позивача про розірвання договору, то суд зазначає наступне.

Згідно з ч.3 ст.291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст.188 цього Кодексу.

Ця норма узгоджується з приписом ч.2 ст.651 ЦК України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 783 ЦК України встановлений вичерпний перелік підстав для розірвання договору найму на вимогу орендодавця, і підстави для дострокового розірвання договору оренди внаслідок невиконання орендарем своїх зобовязань щодо своєчасності та повноти внесення орендної плати норма статті не містить.

Адже, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач в якості підстави для розірвання договору оренди зазначає систематичне порушення орендарем умови договору щодо строку та повноти внесення орендних платежів. В той же час, само по собі невиконання умов договору щодо внесення орендних платежів не може бути підставою його розірвання в судовому порядку.

При цьому, в даному випадку відсутні передумови для застосування ч.2 ст.651 ЦК України, як підстави розірвання в судовому порядку договору у зв'язку з несплатою орендних платежів, оскільки ч.3 цієї статті, так само як і ст.782 цього Кодексу встановлює для таких випадків право на односторонню відмову від договору.

Таким чином, позовна вимога про розірвання договору оренди з підстав невнесення орендної плати не відповідає способам захисту цивільних прав наймодавця, а тому, за вказаних обставин, задоволенню не підлягає. Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011 у справі №15/96.

Витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача в частині вимог стосовно яких припинено провадження у справі оскільки заборгованість була погашена в процесі розгляду справи. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу, пені) покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (п.3.17.4 Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011). Стосовно інших вимог на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Фрукти та виноград» (ідентифікаційний код 35034274; 99001, м. Севастополь, вул. Пляжна, 3, з будь-якого рахунку) на користь Комунального підприємства «Дорожньо-експлуатаційного управління»Севастопольської міської ради (ідентифікаційний код 03358297; 99003, м. Севастополь, вул. Мечнікова, 73; п/р 35446001000873 в ГУ ГКУ м. Севастополя, МФО 824509, або на інший рахунок) 2397,19 грн, з яких 134,39 грн пені, 262,80 грн - 30 % річих та 2 000,00 грн штраф.

3.Стягнути з Приватного підприємства «Фрукти та виноград» (ідентифікаційний код 3503427499001, м. Севастополь, вул. Пляжна, 3, з будь-якого рахунку) на користь Комунального підприємства «Дорожньо-експлуатаційного управління»Севастопольської міської ради (ідентифікаційний код 03358297; 99003, м. Севастополь, вул. Мечнікова, 73; п/р 35446001000873 в ГУ ГКУ м. Севастополя, МФО 824509, або на інший рахунок) 1 609,50 грн судового збору.

4.Повернути Комунальному підприємству «Дорожньо-експлуатаційного управління»Севастопольської міської ради (ідентифікаційний код 03358297; 99003, м. Севастополь, вул. Мечнікова, 73; п/р 35446001000873 в ГУ ГКУ м. Севастополя, МФО 824509, або на інший рахунок) з державного бюджету міста Севастополя зайво сплачену суму судового збору у розмірі 4,00 грн, шляхом винесення відповідної ухвали.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5.В іншій частині позовних вимог відмовити.

6. У частині стягнення з Приватного підприємства «Фрукти та виноград»основного боргу у розмірі 6368,94 грн провадження у справі припинити.

Суддя підпис О.С. Янюк

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

20.02.2012.