Ухвала суду № 218395, 09.08.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

09.08.06 Справа № А-18/30

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддів Галушко Н.А.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Болехівській І.В.

розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську (далі ДПІ в м. Івано-Франківську) від 16.05.2006р. №19085/10-039

на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2006р.

у справі № А-18-30

за позовом Акціонерного комерційного банку «Правекс-Банк»(далі АКБ «Правекс-Банк»), м.Київ

до відповідача ДПІ в м. Івано-Франківську, м.Івано-Франківськ

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

від позивача – Бордіян А.І. – начальник кредитного відділу;

від відповідача –Образюк Б.Б. –старший державний податковий ревізор-інспектор;

Особам, які беруть участь у справі, права та обов’язки, передбачені ст.ст.49,51,59 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту КАС України), роз’яснено.

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2006р. у справі №А18/30 позов задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську №0000251700/0 від 01.02.2006р. про стягнення з Івано-Франківської філії АКБ «Правекс-Банк»суми податкового зобов’язання в розмірі 23021,91грн.

Постанова суду мотивована нормами Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р. № 13-92, ч.2 ст.92 Конституції України, ст.1 Закону України «Про систему оподаткування», п.п. 4.4.1 п.4.4. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також зокрема тим, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають законодавству та підтверджуються дійсними обставинами справи.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДПІ в м. Івано-Франківську подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2006р. у справі №А-18/30 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Зокрема, скаржник посилається на те, що воно винесене з порушенням матеріального права, а саме: неправильно застосовані норми Указу Президента України «Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян»від 13.09.1994р. №519/94.

Скаржник зазначає, що позивач при нарахуванні прибуткового податку, місячний сукупний оподатковуваний дохід зменшував на суму встановленого чинним законодавством розміру мінімальної щомісячної заробітної плати, а не на оподатковуваний мінімум доходів громадян, введений в шкалу ставок для обчислення прибуткового податку з громадян.

АКБ «Правекс Банк»у запереченні на апеляційну скаргу посилається, зокрема на те, що Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№13-92 від 26.12.1992р. (далі Декрет № 13-92), було встановлено принцип визначення неоподатковуваного мінімуму у розмірі мінімальної заробітної плати; ставки, механізм справляння податків (обов’язкових платежів) не може встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Також позивач зазначає, що Указ Президента України «Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян»від 13.09.1994р. №519/94 (надалі Указ Президента №№519/94), був прийнятий після прийняття Конституції 1996 року, а відтак він не набирає сили Закону.

Представник скаржника у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги.

Обставини, що мають значення для справи, які встановлені судом першої інстанції.

Позивач подав позов про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000251700/0 від 01.02.2006р.

ДПІ в м. Івано-Франківську проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Івано-Франківської філії АКБ «Правекс-Банк» за період з 01.10.2003 р. по 30.09.2005р., про що складено Акт про результати проведення перевірки №12/22-0/25596229 від 23.01.2006р., та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000251700/0 від 01.02.2006р., яким позивачу згідно з п.п. «б»п.п.4.2.2 ст.4, п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено порушення ст. ст.7, 9,10 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№13-92 від 26.12.1992р. та визначено суму податкового зобов’язання за платежем: прибутковий податок у розмірі 23021,91 грн., з них основний платіж - 7673,97грн. штрафні(фінансові) санкції 15347,94 грн.(а.с.8)

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення господарського суду є законним та обґрунтованим, відповідає обставинам та матеріалам справи, виходячи з наступного.

Як вбачається з п.3.1.6 «Податок з доходів фізичних осіб»Акту перевірки № 12/22-0/25596229 позивач здійснював утримання та перерахування в бюджет податку з доходів фізичних осіб відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»зі змінами та доповненнями, та Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

АКБ «Правекс Банк»при нарахуванні прибуткового податку з громадян за місцем основної роботи за 4 квартал 2003 року місячний сукупний оподатковуваний дохід зменшувався на суму, що не перевищує за кожен повний місяць, протягом якого одержано доход, встановленого чинним законодавством розміру мінімальної місячної заробітної плати, а не на розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; таким чином позивач проводив грошові виплати без повного нарахування, утримання та перерахування прибуткового податку з громадян до бюджету, внаслідок чого перевіркою донараховано прибутковий податок.

Отже, відповідачем не заперечується нарахування та перерахування прибуткового податку, але це здійснено не в повному обсязі.

У відповідності до Закону України «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання»Кабінету Міністрів України тимчасово делеговано, строком до 21 травня 1993 року, повноваження видавати декрети в сфері законодавчого регулювання з питань, передбачених пунктом 13 статті 97 Конституції України, щодо відносин власності, підприємницької діяльності, соціального і культурного розвитку, державної митної, науково-технічної політики, кредитно-фінансової системи, оподаткування, державної політики оплати праці і ціноутворення.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Згідно з ч.2 п.1 ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи.

Відповідно до ч.3 ст. 1 Закону України про систему оподаткування» ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 14 вищезазначеного Закону до загальнодержавних належать податки і збори (обов'язкові платежі), зокрема, податок на доходи фізичних осіб.

Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 р. N 13-92 прийнятий у відповідності до Закону України «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання», інших Законів які б змінювали Декрет №13-92 не приймалось, з наведеного вбачається, що основним законом в питань оподаткування доходів фізичних осіб в період виникнення спірних правовідносин був вищезазначений Декрет.

Відповідно до ч.1 ст.6 Декрету №13-92 сукупний оподатковуваний доход зменшується на суму, що не перевищує за кожний повний місяць, протягом якого одержано доход, встановленого чинним законодавством розміру мінімальної місячної заробітної плати (неоподатковуваний мінімум). Неоподатковуваний мінімум введено в шкалу ставок оподаткування (пункт 1 статті 7 цього Декрету).

З наведеного вбачається, що під неоподатковуваним мінімумом для обчислення прибуткового податку з громадян, розуміється мінімальна заробітна плата.

Ставки податку з прибуткового податку з громадян визначені у статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян".

Оскільки зміни щодо визначення ставки оподаткування встановлені ст.6 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992 р. N 13-92, не вносились, то застосування ДПІ в м. Івано-Франківську Указу Президента України "Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподатковування доходів громадян" є безпідставним.

Згідно з ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та запереченя, крім випадків встановлених ст.72 КАС України.

Скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували правомірність і підставність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 69,71,86,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:

Постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2006 р. у справі № А-18/30 залишити без змін, а апеляційну скаргу ДПІ в м. Івано-Франківську - без задоволення.

Дана ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст. 212, 254 КАС України.

Дана ухвала виготовлена в повному обсязі 27.10.2006 року.

Головуючий-суддя Процик Т.С.

суддя Галушко Н.А.

суддя Юрченко Я.О.