Ухвала суду № 218393, 21.06.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

21.06.06 Справа № 14/68

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддів Галушко Н.А.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Мацкулі Н.М.

розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області (надалі ДПІ у м. Ужгороді) від 20.04.2006р. 310029/9/10

на постанову Господарського суду Закарпатської області від 05.04.2006р.

у справі № 14\68

за позовом Приватного підприємства „Міко” (надалі ПП „Міко”), м. Ужгород

до ДПІ у м. Ужгороді, м.Ужгород

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача – Стефанович Ю.М. –представник;

від відповідача - не з’явився;

Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст. ст. 49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), роз’яснено.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 05.04.2006р. у справі №14/68, суддя Карпинець В.І., позов задоволено частково, визнано частково нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді: від 10.11.2005р. №0006041540/0 2806/15-0/32689117/23327 в частині застосування до ПП „Міко” штрафних санкцій у сумі 3860 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання по податку на прибуток, повністю нечинним податкове повідомлення-рішення від 10.11.2005р. №00066031540/0 2807/15-0/32689117/23328 про застосування до ПП „Міко” штрафних санкцій у сумі 9970грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання по податку на прибуток, в решті позовних вимог відмовлено.

Постанова місцевого господарського суду мотивована положеннями норм абз. 1 п.п. 5.3.1. п.5.3. ст.5, п.п.”б” п.п.4.1.4. п.4.1 ст.4, ч.2 п.п.7.1.1. п.7.1, ст.7 п.п.17.1.7 п.17.1. ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000р.(із змінами і доповненнями) (далі Закон України № 2181-III ), а також тим, зокрема, що позивач звернувся до відповідача з вимогою про зарахування наявного експортного відшкодування в рахунок узгодженої суми з податку на прибуток в межах граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, яка не була відхилена чи відкоригована ДПІ.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДПІ у м. Ужгороді подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Закарпатської області від 05.04.2006р. у справі №14/68 та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю, з підстав невідповідності рішення суду фактичним обставинам справи та чинному законодавству.

Зокрема, скаржник зазначає, що у відповідності до абз.2 п.п.7.1.1 п.7.1. ст.7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зарахування переплати в рахунок інших платежів є правом, а не обов’язком податкового органу. Також, скаржник посилається на Закон України „Про Державний бюджет України на 2003 рік” згідно якого дію абз. 2 п.п.7.1.1. п.7.1. ст.7 Закону України 2181-III зупинено на 2003 рік.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Державна податкова інспекція у м. Ужгороді провела невиїзну документальну перевірку податкової звітності підприємства: декларацій з податку на прибуток, картки особового рахунку платника. На підставі проведеної перевірки складено акт від 08.11 2005 року № 413/15-0 про результати проведення невиїзної документальної перевірки (а.с.8-9). У ході перевірки встановлено порушення п.1.2 ст.1, п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п.16.4 ст. 16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

На підставі Акту № 413/15-0 від 08.11.2005р. відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.11.2005р.:

№ 0006031540/0 2807/15-0/32689117/23328 (а.с.11), яким за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток на підставі п.п.5.3.1 п.5.3. ст.5, п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку на 165 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 19940 грн., зобов’язано сплатити штраф у розмірі дев’ять тисяч дев’ятсот сімдесят грн.

№0006041540/0 2806/15-0/32689117/23327(а.с.12), яким за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток на підставі п.п.5.3.1 п.5.3. ст.5, п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку на 71 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 21235 грн., зобов’язано сплатити штраф у розмірі 4247грн.

Як зазначено у преамбулі Закону N 2181-III, він є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.1. п.5.3. ст.5 вищезазначеного Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з п.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України 2181-III (чинного на момент виникнення правовідносин) джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків може бути здійснено шляхом проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків, що виникли згідно з нормами податкового або бюджетного законодавства чи цивільно-правових угод, строк погашення яких настав до моменту виникнення податкових зобов'язань платника податків. Така оплата (погашення) здійснюється на підставі заяви платника податків за спільним рішенням податкового органу та органу Державного казначейства України. Порядок проведення взаєморозрахунків визначається центральним податковим органом за погодженням з Державним казначейством України.

Як вбачається з поданої позивачем декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2004р., яка отримана відповідачем 09.08.2004р., ПП „Міко” визначено суму податкового зобов’язання з наростаючим підсумком звітного періоду (рядок 17) у сумі 21,8 тис. грн.(а.с.16)

18.08.04р. ПП „Міко” звернулося до ДПІ у м. Ужгороді з листом про проведення взаєморозрахунків шляхом погашення податку на прибуток за рахунок відшкодування ПДВ за квітень 2004р.(а.с.24).

Слід зазначити, що ДПІ у м. Ужгороді з 15.07.2004р. по 19.07.2004р. було проведено позапланову документальну перевірку ПП „Міко” по питанню відшкодування ПДВ, про що складено акт №223/23-2/10/31682828/244 від 19.07.20004р., яким встановлено перевищення податкового кредиту над податковими зобов’язаннями за квітень 2004р. у сумі 27181 грн. Сума експортного відшкодування за квітень 2004р. складає 27181 грн.

Згідно п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.3 п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” в редакції чинній на момент виникнення правовідносин у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

З наведеного вбачається, що позивач звернувся до ДПІ у м. Ужгороді про зарахування наявного експортного відшкодування з ПДВ в межах граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання.

Відповідно до облікової картки платника податку, по платежу 11021000 „податок на прибуток” (а.с.49), позивачем 21.09.2004р. самостійно сплачено податкове зобов’язання по податку на прибуток у сумі 1935 грн. за перше півріччя 2004р. із загальної суми 21800 грн. з граничним строком сплати із затримкою до 90 календарних днів.

Відповідно до п.п.17.1.7. п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

На підставі викладеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що податкове повідомленням-рішенням від 10.11.2005р. №0006041540/0 2806/15-0/32689117/233227 є частково правомірним в частині застосування до позивача штрафу у розмірі 20% у сумі 387 грн. за затримку до 90 календарних днів узгодженої суми податкового зобов’язання по податку на прибуток за перше півріччя 2004р. із загальної суми 21800грн.

Як вбачається, з поданої позивачем декларації з податку на прибуток за третій квартал 2004р., яка отримана відповідачем 08.11.2004р., ПП „Міко” визначено суму податкового зобов’язання з наростаючим підсумком звітного періоду (рядок 17) у сумі 19300 грн.(а.с.34)

Відповідачем було проведено позапланову документальну перевірку Приватного підприємства „Міко” по питанню відшкодування ПДВ за серпень 2004р, на підставі чого складено акт №036/26-0/32689117/09 від 15.10.20004р. У розділі 3 „висновок по акту перевірки” встановлено суму експортного відшкодування в розмірі 47189 грн.

05.11.04р. ПП „Міко” звернулося до ДПІ у м. Ужгороді з листом про проведення взаєморозрахунків шляхом погашення податку на прибуток за рахунок відшкодування ПДВ за І квартал 2004р. на суму 19300грн. (за ІІІ квартал 2004 року) та недоїмку за І півріччя 2004 року –20100 грн. Загальна сума податку на прибуток складає 39400 грн.(а.с.26).

Жодних заперечень та відповідей з боку відповідача на звернення позивачу надано не було.

Листом від 21.12.04р., отриманим ДПІ у м. Ужгороді 21.12.2004р., ПП „Міко” звернулось з проханням повідомити про зарахування експортного відшкодування в рахунок існуючого податкового боргу.(а.с.36).

З наведеного вбачається, що позивач звернувся до податкового органу в межах граничного строку, встановленого п.4.1.4 п.4.1. ст. 4 Закону України 2181-III.

Зарахування відповідачем експортного відшкодування податку на додану вартість відбулося за межами граничного строку сплати узгоджених сум податкового зобов’язання по податку на прибуток не з вини позивача. (а.с.46)

Посилання скаржника на Закон України „Про Державний бюджет України на 2003р.” є необґрунтованим, оскільки дію абзацу другого підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 зупинено на 2003 рік, а дані правовідносини виникли у 2004р., норма п.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України 2181-III була чинна на момент виникнення правовідносин.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що податкове повідомлення-рішення №0006031540/0 2807/15-0/32689117/23328 від 10.11.2005р., яким зобов’язано позивача сплатити штраф у розмір 9970грн. за затримку на 165 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, слід визнати нечинним.

З огляду на все вищевикладене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.69, 70, 71, 79, 86, 195, 196, 198, 200, 2005, 206, Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:

Залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.

Дана ухвала набирає законної сили та може бути оскаржене в порядку і строки, визначені ст.212, 254, Кодексу адміністративного судочинства.

Дана ухвала виготовлена в повному обсязі 27.10.2006р.

Головуючий-суддя Процик Т.С.

суддя Галушко Н.А.

суддя Юрченко Я.О.