Рішення № 21839451, 15.02.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2012 року справа № 5020-46/2012

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Карга-Сервис”

(вул. Дальницька, 25/11, м. Одеса, 65005)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, 99038)

про стягнення 83730,19 грн.,

за участю представників сторін:

позивача Петушков С.Г., директор, наказ №3 від 14.09.2007;

відповідач не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Транс-Карга-Сервис” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 67524,00 грн., з яких: 61386,00 грн. заборгованість за договором, 6138,00 грн. пеня.

Позивач, з посиланням на статті 920, 929, 931 Цивільного кодексу України, обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач належним чином не виконав свої зобовязання за договором про транспортно-експедиційне обслуговування №2008/7 від 18.12.2008 в частині оплати наданих послуг.

Ухвалою від 11.01.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

24.01.2012 на адресу суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача 70348,26 грн., з яких: 61386,05 грн. заборгованість за договором, 8962,21 грн. пеня.

15.02.2012 представник позивача через канцелярію суду надав заяву, якою збільшив позовні вимоги, просить суд стягнути з відповідача 83730,19 грн., з яких: 61386,05 грн. заборгованість за договором, 22344,14 грн. пеня.

Відповідно до положень частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки збільшення розміру позовних вимог, відповідно до положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України, є правом позивача, суд вважає за можливим заявлене клопотання представника позивача про збільшення розміру позовних вимог задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 15.02.2012 збільшені позовні вимоги підтримав, просить суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника жодного разу не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду не виконав.

В матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 отримала копію ухвали суду особисто.

Таким чином, про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином та своєчасно.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У звязку з викладеним, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

18.12.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Транс-Карга-Сервис” (далі Експедитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі Замовник) був укладений договір №2008/7 (далі Договір), відповідно до пункту 1.2. якого Замовник доручає, а Експедитор приймає на себе зобовязання по наданню Замовнику комплексу транспортно-експедиційних та організаційних послуг, повязаних з супроводом і перевезенням вантажів Замовника (далі послуги) за плату та рахунок Замовника.

Конкретний вид послуги, її умови, розпорядження Замовника можуть обговорюватись сторонами в попередній заявці (пункт 1.3. Договору).

Відповідно до пунктів 3.1.-3.4. Договору розмір тарифів на основні види послуг, винагороду Експедитора, сторони затверджують в додатковій угоді до договору. Згода Замовника з розміром тарифів, витрат Експедитора може бути отримана шляхом обміну відповідними листами, факсами, по електронній пошті, телефону. Крім того, факт оплати Замовником рахунку являється підтвердженням його згоди з розміром винагороди Експедитора, а також його витрат, інших оплачених сум.

Замовник здійснює виплату грошової винагороди Експедитора, а також компенсацію його витрат чи надання необхідних коштів на здійснення витрат від імені Замовника, повязаних з виконанням Договору, на підставі виставлених зі сторони Експедитора рахунків.

Замовник оплачує рахунок Експедитора шляхом безготівкового банківського переказу протягом не більше, ніж трьох банківських днів з моменту його отримання.

Замовник здійснює попередню оплату зберігання загружених контейнерів з імпортними грузами в Одеському морському торговельному порту за перші шість днів, в Іллічівському морському торговельному порту за перші десять днів у відповідності зі ставками портів.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2008. Договір вважається продовженим ще на наступний календарний рік, якщо не менше, ніж за 10 календарних днів до дати закінчення строку його дії ні одна із сторін не повідомить другу сторону в письмовій формі про намір припинити Договір (пункт 7.10. Договору).

29.12.2008 між сторонами був підписаний Акт №ОУ-0000202 здачі-прийняття робіт (надання послуг) до Договору, відповідно до якого вартість виконаних робіт (послуг) складає 61386,05 грн. (арк. с. 14), 12.01.2009 Акт №ОУ-0000070 здачі-прийняття робіт (надання послуг) до Договору, відповідно до якого вартість виконаних робіт (послуг) складає 61386,05 грн. (арк. с. 12).

На виконання умов Договору позивачем були надіслані відповідачу рахунки-фактури: №СФ-0000187 від 22.12.2008 на суму 61386,05 грн., №СФ-0000079 від 12.01.2009 на суму 61386,05 грн. (арк. с. 11, 13).

Рахунок №СФ-0000187 від 22.12.2008 був оплачений відповідачем повністю.

Станом на день розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем складає 61386,05 грн. і залишається непогашеною, що і стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з положеннями статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 931 Цивільного кодексу України визначено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

04.11.2011 позивач за вих. №28/11 надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою погасити заборгованість в розмірі 61386,05 грн.

Дана претензія залишена відповідачем без задоволення.

На підставі викладеного, у звязку з тим, що докази погашення відповідачем наявної заборгованості відсутні, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за Договором в розмірі 61386,05 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 14.09.2009 по 14.03.2010 в розмірі 22344,14 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.4. Договору сторони встановили, що у випадку несвоєчасної оплати рахунків Експедитор вправі вимагати оплати Замовником пені в розмірі 0,2% від неоплаченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до частини шостої статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором

Згідно із частиною другою статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України 11/103 від 24.10.2011 у справі № 25/187.

Статтею 11128 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобовязані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Судом був проведений перерахунок пені (за формулою: сума боргу х ставку пені у відсотках за день прострочення х кількість днів прострочення виконання зобовязання), відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 7241,87 грн.:

61386,05 х 0,0657534% х 151 = 6094,88 грн. - за період з 15.01.2009 по 14.06.2009;

61386,05 х 0,0602739% х 31 = 1146,99 грн. - за період з 15.06.2009 по 15.07.2009.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 68627,92 грн., з яких: 61386,05 грн. основна заборгованість, 7241,87 грн. пеня.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 8285, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99038, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про наявні розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Карга-Сервис” (вул. Дальницька, 25/11, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 24766385, відомості про наявні розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) 68627,92 грн., з яких: 61386,05 грн. основна заборгованість, 7241,87 грн. пеня, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1372,56 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.В решті позовних вимог відмовити.

Суддя О.О.Єфременко

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 17.02.2012