Рішення № 21839146, 12.03.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.12 Справа № 8/5014/416/2012

12 березня 2012 року місто Луганськ Справа № 8/5014/416/2012

За позовом Луганської міської ради, м. Луганськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ореол-Авто", м. Луганськ, -

про стягнення 15907 грн. 85 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 головний спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність № И 01/03-30./5449/0/2-10 від 24.11.10 року;

від відповідача представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за землю у сумі 15530,32 грн. та пені у сумі 377,53 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди землі № 289, укладеного між сторонами 05.02.07 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 27.02.12 року до 12.03.12 року у звязку з неявкою відповідача.

До початку судового засідання позивачем подано клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1,20,28 та ін.), у т.ч. письмовими повідомленнями оператора поштового звязку про вручення уповноваженій особі відповідача ухвал суду про порушення провадження у справі та про її відкладення (а.с.20 та ін.).

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів, спрямованих на повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи, наявні у ній докази, те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судових слухань, керуючись ст.4-3,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи по суті за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

05.02.07 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) у нотаріальній формі укладено договір оренди землі, за реєстром №289, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення Луганської міської ради від 30.06.06 року № 6/60 передає, а орендар приймає у строкове платне користування терміном на 49 років (п.7) земельну ділянку площею 0,4976 га (п.2), нормативною грошовою оцінкою 780500,53 грн. (п.4), для використання під розміщену будівлю ангару та будівництво і розміщення адміністративно-виробничої будівлі та виробничих боксів, які знаходяться за адресою: місто Луганськ, вул. Остапа Вишні, 5-а (п.п.1 та 14).

Річна орендна плата: встановлюється у розмірі земельного податку, у гривнях, збільшеного на коефіцієнт 2,5 (п.8), вноситься у грошовій безготівковій формі (п.8.1) та на момент укладення договору становить 19512,53 грн. (п.8.2); повинна сплачуватися за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, у грошовій безготівковій формі щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду (п.9); підлягає щорічному індексуванню станом на 1 січня поточного року в порядку, визначеному для індексування вартості землі (п.10), а також на індекс інфляції (п.11); може переглядатися 1 раз на рік за умов, визначених у п. 12 договору.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, з орендаря стягується пеня у розмірі як за несвоєчасну сплату земельного податку від несплаченої суми за кожний день прострочення (п.13).

Орендодавець здійснює передачу земельної ділянки орендареві наступного дня після державної реєстрації договору - на підставі акту приймання-передачі (п.18).

Орендар зобовязаний виконувати обовязки, встановлені для нього Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі" (п.29).

За невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та договору (п. 39).

Договір набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації (п.41).

Остання здійснена 05.03.07 року за №040740200029 (а.с.9-10;11-16).

Межі земельної ділянки визначені на місцевості (а.с.14).

Факт її передачі орендареві підтверджується актом приймання-передачі від 06.03.07 року (а.с.16).

Позивач стверджує, що відповідач у період з травня 2011 року по грудень 2011 року не у повному обсязі вносив орендну плату, у звязку з чим виник борг у сумі 15530,32 грн., на який він, керуючись умовами договору та чинним законодавством, за період з 01.08.11 року по 31.01.12 року нарахував пеню у сумі 377,53 грн. (а.с.8), - а разом 15907,85 грн., які просить стягнути з відповідача.

Останній позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

Згідно ст.14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України (далі ЗКУ) земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Предметом вищезгаданого договору оренди є земельна ділянка комунальної форми власності.

Розпорядження землями територіальних громад належить до повноважень сільських, селищних, міських рад ( п. "а" частини 1 ст.12 ЗКУ).

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ та міст, є комунальною власністю (ч. 1 ст.83 ЗКУ), - тобто в даному випадку спірна земельна ділянка належить на праві власності територіальній громаді міста Луганська, а органом, на який законом покладено повноваження по здійсненню відповідних функцій з розпорядження земельними ділянками, є Луганська міська рада.

Частиною 1 ст. 2 Закону України від 03.07.92 року №2535-ХІІ "Про плату за землю" (був чинним на час укладення договору) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки землі.

Відповідно до ч. 1 ст.22 названого Закону кошти від плати за землю надходять на спеціальні бюджетні рахунки місцевих бюджетів, зазначених у ст.20 цього Закону, та використовуються виключно на потреби, пов'язані з землекористуванням.

Згадувані у цьому рішенні орендні правовідносини виникли під час дії Закону України "Про плату за землю" та продовжують мати місце після 01.01.11 року дати набрання чинності Податковим кодексом України (далі ПКУ).

Так, відповідно до п.2 Прикінцевих положень ПКУ з 01.01.11 року Закону України "Про плату за землю" припинив свою дію, а питання внесення плати за користування землею врегульовано розділом ХІІ Податкового кодексу "Плата за землю".

Відповідно до п.287.1. ст. 287 Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Статтею 288 Кодексу встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

За загальним правилом (п. 109.2 ст. 109 Кодексу) вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Отже, чинний Податковий кодекс України також передбачає обовязок орендарів земельних ділянок вносити плату за їх користування.

Матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач у період з травня 2011 року по січень 2012 року вносив орендну плату за користування вищезгаданою земельною ділянкою з порушенням приписів розділу 8 вищезгаданого договору.

Частиною 1 ст. 3 Закону України від 06.10.98 року №161-ХІУ "Про оренду землі" визначено, що відносини, повязані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України (далі ЦКУ), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За загальним правилом (ст. 11 ЦКУ) зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення правочину, різновидом якого є договір.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ), який є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Відповідно до ст. 13 Закону "Про оренду землі" договір оренди земліце договір, за яким орендодавець зобовязаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі є відплатним (ст.21 вищеназваного Закону).

Статтею 36 останнього встановлено, що у разі невиконання зобовязань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Уклавши вищезгаданий договір оренди землі, його сторони набули низку прав та зобовязань.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено в договорі чи в законі, а відповідно до ст. 526 Кодексу, зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, які звичайно висуваються.

Частиною 1 ст. 530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено термін (дату) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (дату).

Відповідач всі вищезазначені вимоги чинного законодавства та умови договору не виконав, що доведено доказами, долученими до матеріалів справи.

По справі належним чином доведено, що термін внесення орендної плати є таким, що настав.

Отже, з боку відповідача має місце порушення зобовязань за договором.

Згідно ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, а саме: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 614 цього Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З огляду на порушення відповідачем своїх зобовязань за договорами позивач правомірно скористався правилом частини 1 ст. 617 ЦКУ, якою встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідач не довів наявність таких обставин, а тому відповідно до ч. 1 ст. 622 Цивільного кодексу боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України(далі ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦКУ для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено річний термін.

Позивач - з урахуванням періодів виникнення права на нарахування пені - дотримався усіх перелічених вимог закону щодо її стягнення.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що прокурор та позивач довели законність та обґрунтованість заявлених вимог, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору покладає на відповідача як на сторону, яка порушила чинне земельне та цивільне законодавство України, умови договору та з вини якої спір доведено до суду.

На підставі викладеного, ст.ст. 1, 12, 83 Земельного кодексу України; ст.ст.13.21.36 Закону України від 06.10.98 року №161-ХІУ "Про оренду землі"; ст.ст. 2, 22 та 28 Закону України "Про плату за землю"; ст.ст.109,287,288 Податкового кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,22,32-36,43,44,47-1,49,60, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ореол-Авто", ідентифікаційний код 21798166, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Южний, 3, кв. 68, на користь Луганської міської ради, ідентифікаційний код 26070794, яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Коцюбинського, 14, на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Артемівського району міста Луганська № 33217812700003, банк УДКС у місті Луганську ГУ ДКСУ у Луганській області, МФО 804013, код 24046582, код платежу 13050200, - заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою у сумі 15530 (пятнадцять тисяч пятсот тридцять) грн. 32 коп. та пеню у сумі 377 (триста сімдесят сім) грн. 53 коп., а також судовий збір у сумі 1609 (одна тисяча шістсот девять) грн. 50 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 12.03.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 13 березня 2012 року.

Суддя А.П.Середа

Помічник судді К.Л.Скокова