Рішення № 21838946, 02.03.2012, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" березня 2012 р.Справа № 5013/118/12 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Приліпко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5013/118/12

за позовом: Приватного акціонерного товариства "ТД ИРБИС", м. Харків

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод-фірма "Ось", м.Кіровоград

про стягнення 13 571,18 грн.

Представники сторін:

від позивача -ОСОБА_1., довіреність б/н від 07.02.2012 р.;

від відповідача - ОСОБА_2., довіреність № 81 від 01.03.2012 р.

В судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Приватним акціонерним товариством "ТД ИРБИС" подано позовну заяву з вимогою стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Завод-фіра "Ось" борг в розмірі 13571,18 грн., що є вартістю отриманого відповідачем товару за видатковою накладною №У-057584 від 31.10.2011 р.

Ухвалою господарського суду від 15.02.2012 р. поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 5013/118/12.

В судовому засіданні 02.03.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та повідомив суд про часткову сплату відповідачем боргу в розмірі 3571,18 грн., на підтвердження чого до матеріалів справи надано виписку по банківському рахунку (а.с. 23).

Представник відповідача в судовому засіданні 02.03.2012 р. позовні вимоги про стягнення вартості отриманого товару не заперечив, однак, з урахуванням його часткової оплати, що в кінцевому залишку становить 10 000,00 грн. боргу.

Розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані сторонами докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Спір між сторонами виник з приводу оплати вартості товару, поставленого позивачем та отриманого відповідачем згідно видаткової накладної №У-057584 від 31.10.2011 р.

Як слідує з матеріалів справи, згідно зазначеної вище видаткової накладної товариством з обмеженою відповідальністю "Завод-фіра "Ось" через представника, уповноваженого за довіреністю №553 від 31.10.2011 р., отримано від приватного акціонерного товариства "ТД ИРБИС" товар, а саме підшипники в кількості 1270 шт., на загальну суму 13571,18 грн. (а.с. 8-9). Договір, посилання на який міститься у вказаній накладній, між сторонами не підписувався (а.с. 19). Факт передачі і отримання товару сторонами не заперечується.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Статтями 202 та 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір між двома особами є двостороннім правочином. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, а сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

В силу частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України для правочинів між юридичними особами встановлена письмова форма. Однак, згідно статті 218 Цивільного кодексу України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Стаття 181 Господарського кодексу України допускає укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З викладеного слідує, що між позивачем і відповідачем шляхом оформлення документів на відпуск та прийняття товару укладено у спрощений спосіб договір поставки.

Відповідно до статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

В силу статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено статтею 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно положень частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приватне акціонерне товариство "ТД ИРБИС" при поставці товариству з обмеженою відповідальністю "Завод-фірма "Ось" товару виставило останньому рахунок на оплату №СчУ-083428 від 31.10.2011 р. та з причин відсутності відповідної оплати направило відповідачеві вимогу №86/01 від 13.01.2012 р. (а.с. 10-12, 20).

Відповідач зазначені вище обставини щодо отримання від позивача товару на суму 13571,18 грн. та наявності обов'язку оплатити його вартість не заперечив. Однак в судовому засіданні повідомив, що в рахунок оплати вартості товару, отриманого за видатковою накладною №У-057584 від 31.10.2011 р., відповідачем 08.02.2012 р. перераховано позивачеві грошові кошти в сумі 3571,18 грн. Позивач надходження вказаних коштів підтримав (а.с. 19, 23).

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, господарський суд вважає ґрунтовними вимоги позивача стосовно сплати відповідачем вартості товару, отриманого за видатковою накладною №У-057584 від 31.10.2011 р. Разом з цим, враховуючи часткову оплату відповідачем вартості товару в сумі 3571,18 грн., що було здійснено до порушення провадження у справі, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 10000,00 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення 3571,18 грн. господарський суд відмовляє.

Зважаючи на те, що даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача (нездійснення оплати), господарський суд у відповідності до положень частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладає судовий збір повністю на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Завод-фірма "Ось" (25014 м. Кіровоград, проспект Інженерів, буд. 4/8, р/р 26006292359, ПАТ "Райффайзен Банк аваль, МФО 380805, код ЄДРПОУ 13749538) на користь приватного акціонерного товариства "ТД ИРБИС" ( 61001 м. Харків, пров. Микитинський, 24, р/р 26004302019515 в відділенні №3700 Харківської дирекції ПАТ "БАНК ФОРУМ", МФО 322948, код ЄДРПОУ 31559190) - 10 000 грн. боргу та 1609 грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В.Тимошевська

Повне рішення складено 06.03.2012 р.