Рішення № 21838809, 01.03.2012, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" березня 2012 р.Справа № 5013/2583/11 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Т. В. Макаренко, розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/2583/11

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛО Лтд", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЛАКС-ПАК", м. Кіровоград

про стягнення 753511,62 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1 , довіреність № б/н від 10.01.12 ;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № б/н від 01.04.11р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛО Лтд" звернулося до господарського суду з позовною заявою № 181 від 19.12.2011 року про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЛАКС-ПАК" суми основного боргу - 604 823,03 грн, згідно договору № 638 на поставку товару від 27.05.2011 року; пені в сумі 128 531,78 грн; штрафу в сумі 30241,16 грн, всього - 763595,97 грн. Також, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

24.01.2012 року позивач надіслав до суду уточнений розрахунок суми позовних вимог з урахуванням часткової оплати здійсненої відповідачем, після звернення позивача до господарського суду із даним позовом.

Так, відповідно до уточненого розрахунку сума заборгованості відповідача станом на 23.01.2012 року складає: основний борг - 592 823,03 грн; пеня - 123107,78 грн; штраф - 30241,16 грн; всього: 746171,97 грн. Позивач не звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог з урахуванням даного уточненого розрахунку станом на 23.01.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні 26.01.2012 року подав клопотання, яке фактично є уточненням позовних вимог в якому просить суд стягнути з відповідача пеню за прострочення здійснення оплати за договором № 638 на поставку товару від 27.05.2011 року в розмірі 13047,43 грн; на підставі п. 5.2 Договору позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування товарним кредитом в сумі 128084,35 грн.

Позивач подав до суду уточнений розрахунок позовних вимог станом на 25.01.2012 року.

18.01.2012 року відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву в якому підтвердив, що між сторонами існують договірні відносини та визнав суму основної заборгованості. У відзиві ТОВ "ТРЕЛАКС-ПАК" зазначає, що останнім здійснено часткову проплату основного боргу згідно договору № 638 на поставку товару від 27.05.2011 року, на загальну суму 7000,00 грн (платіжні доручення № 646 від 29.12.2011 року та № 670 від 12.01.2012 року). Проте, відповідач заперечив нарахування штрафних санкцій в сумі 158 772,94 грн та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині. Крім того, на підставі норм ст. 121 ГПК України, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду в частині сплати суми основного боргу - 597823,03 грн, строком на 6 місяців, по 100 000,00 грн щомісячно та 97823,03 грн в червні 2012 року, відповідно до поданого графіку.

08.02.2012 року позивач звернувся до суду із заявою № 9 від 06.02.2012 року. У вказаній заяві ТОВ "ЕЛО Лтд" вказує, що відповідно до п. 5.2 Договору № 638 на поставку товару від 27.05.2011 року за ненадходження грошових коштів за поставлений товар на розрахунковий рахунок постачальника, з 31-го дня від дати поставки, оплата товару здійснюється на умовах товарного кредиту з обов'язковою сплатою процентів за користування товарним кредитом. У зв'язку з вказаним та керуючись нормами ст. 22 ГПК України, позивач просить суд частково змінити підстави позовних вимог шляхом включення до них вимог про стягнення з відповідача процентів за користування товарним кредитом.

Загальна сума процентів, обчислених у порядку, визначеному Договором, згідно розрахунку складає 243592,64 грн. Однак враховуючи складну фінансову ситуацію відповідача, позивач просить стягнути з відповідача лише частину від загальної суми процентів за користування товарним кредитом, а саме 138000,00 грн. Станом на 06.02.2012 року сума заборгованості відповідача перед позивачем з урахуванням часткової оплати, складає 582823,03 грн.

У зв'язку з вказаним позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу - 582823,03 грн; пеню в сумі 13047,43 грн; штраф в розмірі 29641,16 грн; проценти за користування товарним кредитом в розмірі 138000,00 грн, всього - 763511,62 грн.

За правилами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З огляду на вказане та враховуючи, що початок розгляду даної справи по суті господарським судом на момент подачі вказаної заяви не почався, суд прийняв до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову № 9 від 06.02.2012 року.

21.02.2012 року позивач подав до суду письмові пояснення № 14 від 20.02.2012 року, які по суті є заявою про зменшення позовних вимог.

ТОВ "ЕЛО Лтд" зазначає, що за період з 19.12.2011 року по 20.02.2012 року сума заборгованості відповідача зменшилась на 32000,00 грн, у зв'язку із частковою проплатою. Так, станом на 20.02.2012 року основна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 572823,03 грн.

Тобто, остаточними вимогами позивача є:

- стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 572823,03 грн; пеню в сумі 13047,43 грн; штраф в сумі 29641,16 грн; проценти за користування товарним кредитом в сумі 138000,00 грн, всього 753511,62 грн.

Відповідно до норм ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи норми ст. 22 ГПК України, господарський суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та вважає остаточними вимогами позивача стягнення з відповідача основного боргу в сумі 572823,03 грн; пені в сумі 13047,43 грн; штрафу в сумі 29641,16 грн; процентів за користування товарним кредитом в сумі 138000,00 грн, всього 753511,62 грн.

Також, у своїх письмових поясненнях від 20.02.2012 року позивач заперечив проти заяви відповідача щодо розстрочення виконання рішення суду в даній справі.

Свої заперечення позивач мотивує тим, що відповідач в листі № 332 від 26.12.2011 року зобов'язався до 01.07.2012 року погасити суму заборгованості шляхом сплати з розрахунку 100 000,00 грн в місяць. У відзиві на позовну заяву відповідача навів графік погашення заборгованості, згідно з яким відповідач в січні 2012 року мав сплатити на користь позивача 100 000,00 грн, у лютому 2012 року - 100000,00 грн. Однак відповідач не дотримався запропонованого ним графіку погашення заборгованості і за період з 19.12.2011 року по 20.02.2012 року основна сума заборгованості зменшилась лише на 32000,00 грн.

В судовому засіданні відповідач подав відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну підстав позову № 9 від 06.02.2012 року. У відзиві ТОВ "ТРЕЛАКС-ПАК" визнає позовні вимоги частково на суму 572823,03 грн та просить суд розстрочити виконання рішення суду в цій частині на п'ять місяців, згідно наступного графіка погашення заборгованості:

- лютий 2012 року - 15000,00 грн;

- березень 2012 року - 57823,03 грн;

- квітень 2012 року - 100000,00 грн;

- травень 2012 року - 150000,00 грн;

- червень 2012 року 250000,00 грн.

В частині стягнення штрафних санкцій в сумі 42688,59 грн та стягнення процентів за користування товарним кредитом в сумі 138000,00 грн, відповідач просить суд відмовити.

Крім того, у прохальній частині свого відзиву відповідач просить суд відкласти розгляд справи на розумний строк для проведення звірки взаєморозрахунків між сторонами та здійснення відповідних перерахунків.

Розглядаючи дане клопотання відповідача, господарський суд виходить з того, що представник позивача не заперечив у судовому засіданні факт часткового погашення заборгованості відповідачем, у зв'язку з чим зменшив позовні вимоги, тому господарський суд не вбачає підстав для зобов'язання сторін скласти акт звіряння взаєморозрахунків.

З огляду на вказане, та сплив терміну розгляду справи, який вже продовжувався судом за клопотанням представника відповідача, господарський суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на інший час та дату.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані сторонами докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛО Лтд" (постачальник, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕЛАКС-ПАК" (покупець, відповідач) 27.04.2011 року укладено договір № 638 на поставку товару (далі - Договір), згідно пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах Договору. Поставка товару відбувається окремими партіями (п. 2.1 Договору).

Відповідно до розділу 3 Договору, ціна на товар являється договірною і встановлюється на кожну партію товару та виставляється постачальником рахунок-фактури. Сума договору складає 5000 000,00 грн.

В розділі 5 Договору сторони узгодили умови оплати. Оплата партії товару з відстрочкою платежу 30 календарних днів від дати накладної (5.1.1 Договору).

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що у разі ненадходження грошових коштів за поставлену партію товару на розрахунковий рахунок постачальника у вказаний в п. 5.1.1 Договору строк, з 31-го календарного дня від дати поставки розрахунок оплати за товар здійснюється на умовах товарного кредиту з обов'язковою сплатою процентів за користування товарним кредитом в наступному порядку:

п. 5.2.1 Договору - у випадку пропуску покупцем строку оплати партії товару не більше 10 календарних днів - плата за користування товарним кредитом розраховується у вигляді нарахування процентів в розмірі 0,1% від основної суми, що підлягає оплаті, за кожен день користування товарним кредитом, починаючи з дня, наступного за днем строку оплати партії товару, встановленого в п. 5.1.1 Договору;

п. 5.2.2 Договору - у разі пропуску покупцем строку оплати партії товару більше 10 календарних днів - плата за користування товарним кредитом розраховується у вигляді нарахування процентів в розмірі 1% від основної суми, що підлягає оплаті, за кожен день користування товарним кредитом, починаючи з 11-го дня перевищення строку оплати партії товару, встановленого в п. 5.1.1 Договору.

Покупець та постачальник домовились про відповідальність сторін в розділі 7 Договору.

Так, п.7.2 та п. 7.3 Договору передбачена відповідальність покупця за порушення строків оплати поставленого товару у вигляді сплати пені в розмірі 0,4% від вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення.

Пунктом 7.4 Договору передбачено, якщо строк заборгованості по оплаті за поставлений товар перевищує 20 календарних днів проти строку, визначеного п. 5.1.1 Договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф в розмірі 5% від суми заборгованості.

Даний Договір відповідно до п. 10.1, набрав чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2011 року. Сторони не звільняються від обов'язку по врегулюванні розрахунків за поставлений товар, обов'язку по заміні товару.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, тому до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем умов Договору.

ТОВ "ЕЛО Лтд" поставлено ТОВ "ТРЕЛАКС-ПАК" товар всього на загальну суму 692823,11 грн, що засвідчено видатковими накладними: № ЄЛ-07/0224 від29.07.2011 року на суму 152344,67 грн, № ЄЛ-10/0028 від03.10.2011 року на суму 540478,44 грн, а також довіреностями № 79 від 29.07.2011 року; № 102 від 27.09.2011 року.

Для оплати поставленого товару ТОВ "ЕЛО Лтд" було виписано рахунки-фактури № ЄЛ-07/0229 від 26.07.2011 року на суму 152344,67 грн та № ЄЛ-07/0230 від 26.07.2011 року на суму 540478,44 грн на суму 540478,44 грн.

Проте, відповідачем у справі зобов'язання по Договору в частині оплати отриманого товару виконував не вчасно та не в повному обсязі.

Відповідно до уточненого розрахунку позивача (з врахування часткової оплати) основна заборгованість відповідача станом на 20.02.2012 року склала 572823,03 грн.

Відповідач визнав позовні вимоги у сумі 572823,03 грн, про що зазначив у наданому відзиві на позовну заяву від 01.03.2012 року.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача була направлена вимога щодо оплати товару №142 від 27.10.2011 року та лист № 163 від 01.12.2011 року.

Проте, дані претензії залишені відповідачем без належного реагування.

Відповідно до умов Договору (п. 5.2) та враховуючи складну фінансову ситуацію відповідача, позивач нарахував ТОВ "ТРЕЛАКС-ПАК" лише частину від загальної суми процентів за користування товарним кредитом, а саме 138000,00 грн.

Відповідач заперечує вимогу позивача про стягнення процентів за користування товарним кредитом в сумі 138000,00 грн, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що Договором не зазначено порядок та строки сплати процентів за користування товарним кредитом. Крім того, в листах з вимогами щодо оплати товару № 142 від 27.10.2011 року та № 163 від 01.12.2011 року, жодних вимог про сплату процентів за користування товарним кредитом не було пред'явлено, інших письмових вимог відповідач не отримував.

Господарський суд відхиляє вказані заперечення відповідача, оскільки умовами Договору № 638 від 27.05.2011 року, а саме п.п. 5.2, 5.2.1, 5.2.2 чітко передбачено, що у разі ненадходження грошових коштів за поставлений товар на розрахунковий рахунок постачальника у вказаний в п. 5.1.1 Договору строк, з 31-го календарного дня від дати поставки, розрахунок оплати за товар здійснюється на умовах товарного кредиту з обов'язковою сплатою процентів за користування товарним кредитом в наступному порядку:

- у випадку пропуску покупцем строку оплати товару не більше 10 календарних днів - плата за користування товарним кредитом розраховується у вигляді нарахування процентів в розмірі 0,1% від основної суми, що підлягає оплаті, за кожен день користування товарним кредитом, починаючи з дня, наступного за днем строку оплати партії товару, встановленого в п. 5.1.1 Договору;

- у разі пропуску покупцем строку оплати партії товару більше 10 календарних днів - плата за користування товарним кредитом розраховується у вигляді нарахування процентів в розмірі 1% від основної суми, що підлягає оплаті, за кожен день користування товарним кредитом, починаючи з 11-го дня перевищення строку оплати партії товару, встановленого в п. 5.1.1 Договору.

Тобто, при укладення Договору № 638 від 27.05.2011 року, сторони узгодили порядок та строки сплати процентів за користування товарним кредитом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням вказаних обставин, а також тої обставини, що відповідачем у справі позовні вимоги визнано частково, факти, викладені в позовній заяві, не спростовано, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 572823,03 грн та стягнення процентів за користування товарним кредитом в сумі 138000,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За порушення строків оплати поставленого товару позивач нарахував відповідачеві штрафні санкції, які відповідно до уточненого розрахунку (а.с 65) станом на 25.01.2012 року складають: пеня за період з 30.08.2011 року по 19.12.2011 року в сумі 2489,59 грн та з 04.11.2011 року по 19.12.2011 року в сумі 10557,84 грн, всього - 13047,43 грн; штраф в розмірі 5% від суми основної заборгованості, яка рахувалась за відповідачем до часткової оплати основного боргу, під час розгляду даної справи у суді (09-16.02.2012 року на суму 10000,00 грн) та складала 592823,03 грн, що становить - 29 641,16 грн.

У своєму відзиві на позов відповідач заперечив нарахування останньому штрафних санкцій, оскільки вважає, що позивачем не дотримано процедури досудового врегулювання шляхом переговорів між сторонами та не надано достатнього часу відповідачеві на направлення відповіді чи письмових заперечень щодо вимог позивача.

Вказані заперечення спростовуються матеріалами справи, оскільки позивачем на адресу відповідача була направлена вимога щодо оплати товару № 142 від 27.10.2011 року та лист № 163 від 01.12.2011 року. Факт направлення вказаної кореспонденції підтверджується описом вкладення у цінний лист від 27.10.2011 року, фіскальним чеком "Укрпошти" № 5277 від27.10.2011 року та описом вкладення у цінний лист від 01.12.2011 року, фіскальним чеком "Укрпошти" № 9621 від 01.12.2011року. Вказані описи вкладення у цінний лист оформлені відповідно до п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України за № 270 від 05.03.2009 року (із змінами та доповненнями). Натомість, з позовною заявою позивач звернувся до господарського суду 26.12.2011 року, що засвідчено штампом вхідної кореспонденції господарського суду.

Крім того, умовами договору сторони узгодили та визначили строки оплати за поставлений товар, у тому числі і сплату процентів за користування товарним кредитом, а тому позивач не зобов'язаний надсилати відповідачеві вимоги про вказану оплату, як основного боргу та і процентів за користування товарним кредитом.

Господарський суд враховує, що пунктами 7.2, 7.3 Договору передбачена відповідальність покупця за порушення строків оплати поставленого товару у вигляді сплати пені в розмірі 0,4% від вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення.

Умовами договору, а саме 7.4 Договору сторони погодили, якщо строк заборгованості по оплаті за поставлений товар перевищує 20 календарних днів проти строку, визначеному п. 5.1.1 Договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф в розмірі 5% від суми заборгованості.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зокрема, юридичні особи.

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частина 6 статті 231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, приписи Господарського кодексу України не містять обмежень щодо визначення пені або штрафу у господарських відносинах та передбачають можливість встановлення їх розміру сторонами у договорі, крім випадків, коли такий розмір встановлено законом.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За вказаною нормою Цивільного кодексу України пеня як різновид неустойки характеризується такою ознакою як застосування у грошових зобов'язаннях. Кваліфікуючими ознаками штрафу є, зокрема, можливість встановлення за будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання.

З наведених вище норм Господарського та Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець не забороняє сторонам передбачити в договорі положення щодо сплати пені і штрафу за порушення зобов'язання, як і не прив'язує штраф до конкретного виду правовідносин.

Таким чином, не суперечить вимогам законодавства та відповідає умовам договору і підтверджується матеріалами справи правомірність нарахування позивачем відповідачеві штрафу у розмірі 29641,16 грн, що становить 5 % від суми боргу - 592823,03 грн, яка існувала до часткової оплати відповідачем основного боргу, під час розгляду даної справи у суді, а саме 09-16.02.2012 року на суму 10000,00 грн, відповідно до платіжних доручень № 717 від 09.02.2012 року та № 731 від16.02.2012 року.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем уточнений розрахунок суми пені за період з 30.08.2011 року по 19.12.2011 року в сумі 2489,59 грн та з 04.11.2011 року по 19.12.2011 року в сумі 10557,84 грн, всього - 13047,43 грн (а.с. 65) відповідає зазначеним вище правовим нормам та умовам Договору.

З урахуванням викладеного вище, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги про стягнення з пені в сумі 13047,43 грн за період з 30.08.2011 року по 19.12.2011 року, штрафу в сумі 29641,16 грн підлягають задоволенню.

Відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу , господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем у справі дотримано зазначені вище процесуальні вимоги, тому позовні вимоги господарським судом задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати на судовий збір.

При звернені до господарського суду з позовною заявою про стягнення 763595,97 грн позивач, на виконання вимог частини 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" сплатив судовий збір за подану до господарського суду позовної заяви майнового характеру в сумі 15272,00 грн, згідно платіжного доручення № 4183 від 20.12.2011 року.

21.02.2012 року позивач подав до суду письмові пояснення № 14 від 20.02.2012 року, які по суті є заявою про зменшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача загальну суму заборгованості: 753511,62 грн.

За правилами частини 1 ст. 4 вказаного Закону, за подані до господарського суду позовні заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Тобто, судовий збір у даній справі, предметом спору якої є стягнення заборгованість в сумі 753511,62 грн (з урахуванням зменшення розміру позовних вимог) складає - 15070,23 грн.

Частиною другою ст. 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У зв'язку з тим, що позивачем заявою зменшено розмір позовних вимог, які на день розгляду справи становлять 753511,62 грн, а судовий збір сплачено на суму 15272,00 грн, тобто в більшому розмірі, ніж встановлено законом, господарський суд керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" повертає товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛО Лтд", м. Київ , вул. Воровського,33, код 19241539, надлишково сплачений судовий збір в сумі 201,77 грн відповідно до платіжного доручення № 4183 від 20.12.2011 року, оригінал якого залишається в матеріалах даної справи.

У відзиві на позов від 01.03.2012 року відповідач просить суд, на підставі ст. 121 ГПК України, розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення основного боргу на п'ять місяців, згідно наступного графіка погашення заборгованості:

- лютий 2012 року - 15000,00 грн;

- березень 2012 року - 57823,03 грн;

- квітень 2012 року - 100000,00 грн;

- травень 2012 року - 150000,00 грн;

- червень 2012 року 250000,00 грн.

Свою заяву відповідач мотивує тим, що одночасна сплата боргу в сумі 572823,03 грн, може спричинити банкрутство товариства, що в свою чергу негативно вплине на економіку регіону. Крім того, враховуючи відсутність прибутку у січні місяці 2012 року, відповідач не мав змоги виконати оплату основної суми боргу згідно графіку запропонованого раніше.

При розгляді даної заяви господарський суд враховує, що у відповідності до частини першої статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Слід мати на увазі, що ГПК не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК.

Заявником не подано до суду доказів на підтвердження джерел надходження грошових коштів у майбутньому у відповідній кількості для повного виконання рішення суду у даній справі.

Наведені відповідачем підстави для розстрочення виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище та відсутність прибутку, не є тими виключними обставинами, які могли слугувати підставою для розстрочення виконання судового рішення.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вказане та заперечення позивача проти розстрочки виконання рішення, господарський суд прийшов до висновку, що заявником не надано доказів та не доведено обставини, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання та не подано доказів на підтвердження джерел надходження грошових коштів у майбутньому у відповідній кількості для повного виконання рішення суду у даній справі. А тому враховуючи норми ст. 33, 34, 43 ГПК України, господарський суд відмовляє в задоволення заяви про розстрочку виконання рішення у даній справі.

На підставі вказаного, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 81-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЛАКС-ПАК", м. Кіровоград, вул.В.Терешкової,215, код 31562569 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛО Лтд", м. Київ , вул.Воровського,33, код 19241539 основний борг в сумі - 572 823,03 грн, пеню в сумі 13 047,43 грн; штраф в сумі 29 641,16 грн, проценти за користування товарним кредитом в сумі 138 000,00 грн, всього: 753 511,62 грн, а також судовий збір в сумі 15 070,23 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "ЕЛО Лтд", м. Київ , вул. Воровського,33, код 19241539 з Державного бюджету України (отримувач коштів - УДК у м. Кіровограді (м. Кіровоград), банк отримувача - ГУДКУ у Кіровоградській області, МФО 823016, р/р 31216206700002, ідент. код 24145329, код платежу та назва: 22030001 "Судовий збір") надлишково сплачений судовий збір в сумі 201,77 грн, відповідно до платіжного доручення № 4183 від 20.12.2011 року

Платіжне доручення № 4183 від 20.12.2011 року, яким сплачено ТОВ "ЕЛО Лтд" судовий збір, залишити в матеріалах даної справи.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Примірники рішення надіслати позивачеві на адресу:

- м. Київ, вул. Воровського, 33;

відповідачеві на адресу:

- м. Кіровоград. вул. В. Терешкової, 215.

Суддя Т.В. Макаренко

Повне рішення складено 06.03.2012 року.