Рішення № 21838763, 29.02.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" лютого 2012 р. Справа № 12/014-12

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:судді Дьоміної С.Ю.

секретар:Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ

ПІДПРИЄМСТВО «НАВІГАТОР Л»

до товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК-Р.С.Ф.»

про стягнення заборгованості у розмірі 70737,37 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник

(довіреність №А20-26 від 16.01.2012 року);

від відповідача: не зявився,

ВСТАНОВИВ:

26 січня 2012 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «НАВІГАТОР Л» (далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК-Р.С.Ф.»(далі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 70737,37 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору №141/8 від 15.08.2011 року (далі договір), згідно з якими позивач зобовязувався виконати відновлювально-ремонтні роботи компресора ВК-150/1,2 Н (далі ремонтні роботи), а відповідач зобовязувався вказані роботи прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі.

Позивач виконав ремонтні роботи, проте відповідач оплатив їх частково, а саме в сумі 46500,00 грн.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 66000,00 грн. основного боргу, три проценти річних у розмірі 447,37 грн., суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 198,00 грн., та штраф у сумі 4092,00 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 26.01.2012 року, справу призначено до розгляду 14.02.2012 року.

14 лютого 2012 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення йому поштових відправлень, долученими до матеріалів справи, про причини неявки суд не повідомив.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 29.02.2012 року.

27 лютого 2012 року представник позивача направив на адресу суду документи, зокрема, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців АЄ№743653, з якої вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: Київська обл., Миронівський р-н., м. Миронівка, вул. Леніна, 130, що свідчить про те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

29 лютого 2012 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подано, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглянувши справу за наявними в ній матеріалами та оцінивши подані докази, дійшов висновку:

15 серпня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «НАВІГАТОР Л»(далі позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «ВІК-Р.С.Ф.»(далі відповідач) був укладений договір №141/8 (далі договір), згідно з умовами якого позивач зобовязувався виконати відновлювально-ремонтні роботи компресора ВК-150/1,2 Н (далі ремонтні роботи), а відповідач зобовязувався вказані роботи прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України закріплено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до п. 2.1 договору, вартість матеріалів, запчастин та відновлювально-ремонтних робіт становить 93000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 15500,00 грн.

Позивач виконав ремонтні роботи на загальну суму 93000,00 грн., а відповідач їх прийняв, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №НВ-0000031 від 12.10.2011 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

Проте, відповідач ремонтні роботи оплатив частково, а саме в сумі 46500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1081 від 07.09.2011 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

У звязку з необхідністю замінити диск на напорі компресора (далі диск), позивач звернувся до відповідача з листом №А20-291 від 20.09.2011 року, в якому повідомив відповідача про вартість виготовлення диску.

Як вбачається з видаткової накладної №НВ-0000034 від 12.10.2011 року (далі видаткова накладна), копія якої долучена до матеріалів справи, відповідач диск отримав, проте його вартість не оплатив.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію №А20-361 від 09.11.2011 року з вимогою оплатити заборгованість, проте відповіді не отримав.

У звязку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 66000,00 грн. основного боргу, три проценти річних у розмірі 447,37 грн., суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 198,00 грн., та штраф у сумі 4092,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Відповідач документів, що підтверджують оплату боргу перед позивачем або спростовують доводи позивача, суду не надав.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 66000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача штраф у сумі 4092,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 2.2 договору, умови оплати: 50% передоплата, остаточний розрахунок після отримання повідомлення про закінчення виконання відновлювальних робіт та готовність компресора до відвантаження.

Згідно з п. 2.3 договору, відповідач проводить перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом трьох календарних днів після виконаних робіт.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, пунктом 4.2 договору передбачено, що за порушення термінів розрахунків за надані послуги відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 0,1% за кожен день прострочення, але не більше 20% від суми виконаних робіт.

Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України (ч. 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог чинного законодавства України, вимог розумності та справедливості. Отже субєкти господарських відносин при укладанні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобовязань шляхом встановлення окремого виду відповідальності договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобовязань (постанова Верховного Суду України №14/80-09-2056 від 22.11.2010 року).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи, що строк виконання зобовязання з оплати виконаних ремонтних робіт сплив 15.10.2011 року, період прострочення виконання зобовязання становить 90 днів, починаючи з 16.10.2011 року до 13.01.2011 року.

Так, розмір штрафу, враховуючи заборгованість за виконані позивачем ремонтні роботи у розмірі 46500,00 грн., ставку штрафу 0,1% та прострочення платежу з 16.10.2011 року до 13.01.2012 року (90 днів), становить 4185,00 грн.

Оскільки позивачем штраф визначений у розмірі 4092,00 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 447,37 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 198,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочення платежу з 16.10.2011 року до 13.01.2012 року складає 90 днів, тому три проценти річних від суми 66000,00 грн. становлять 488,22 грн.

Оскільки позивачем три проценти річних визначені в сумі 477,37 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 16.10.2011 року до 13.01.2012 року у 2011 році: у листопаді -100,1% (УК №229 від 08.12.2011р.), грудні - 100,2% (УК №4 від 11.01.2012р.); у 2012 році: у січні - 100,2% (УК №23 від 07.02.2012р.), враховуючи, що розмір заборгованості становив 66000,00 грн., складає 330,53 грн. (за розрахунком суду).

Враховуючи те, що позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена в розмірі 198,00 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову господарські витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. ч. 1, 2 ст. 217, ч. 1 ст. 230, ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, ч. ч. 1, 2 ст. 549, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628, ст. 629 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 111-28, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «НАВІГАТОР Л»до товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК-Р.С.Ф.»про стягнення заборгованості у сумі 70737,37 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК-Р.С.Ф.»(Київська обл., Миронівський р-н, м. Миронівка, вул. Леніна, 130, код 36263844) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «НАВІГАТОР Л» (м. Київ, вул. І. Мазепи, 33, код 23167033) 66000,00 грн. (шістдесят шість тисяч грн. 00 коп.) основного боргу; три проценти річних у розмірі 447,37 грн. (чотириста сорок сім грн. 37 коп.); суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 198,00 грн. (сто девяносто вісім грн. 00 коп.); штраф у сумі 4092,00 грн. (чотири тисячі девяносто дві грн. 00 коп.); 1609,50 грн. (одну тисячу шістсот девять грн. 50 коп.) витрат на сплату судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С. Дьоміна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 05.03.2012 року.