Рішення № 21838633, 12.03.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2012 р. Справа № 5010/44/2012-17/8

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Хімчак Ю.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1; поштова адреса: АДРЕСА_2;

до відповідача: Коломийської виправної колонії №41, вул. Привокзальна, 30, с. Товмачик, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78250;

про стягнення 84075 грн. 40 коп., в т.ч. 81626 грн. 60 коп. борг, 2448 грн. 80 коп. річні.

за участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № б/н від 30.01.2012);

Від відповідача: Косович Р.М. - т.в.о. заступника начальника установи (посвідчення, видане 28.11.11).

ВСТАНОВИВ: Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано позов до Коломийської виправної колонії № 41 про стягнення 84075 грн. 40 коп., в т.ч. 81626 грн. 60 коп. борг, 2448 грн. 80 коп. річні.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві. Просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнає, про що зазначає у відзиві на позов (а.с. 36).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Коломийською виправної колонії № 41 укладено договори № 3 від 03.01.11, № 41 від 16.02.11, № 60 від 23.03.11, № 105 від 01.06.11, № 109 від 14.06.11, № 130 від 14.07.011, № 234 від 01.09.11, № 235 від 02.09.11, № 151 від 29.09.11, № 167 від 10.10.11, № 188 від 15.11.11, відповідно до умов яких позивач зобов'язувався постачати та передавати у власність (повне господарське відання) відповідачу продукти харчування, а відповідач зобов'язується приймати їх та своєчасно здійснювати оплату на умовах даних договорів.

У відповідності до п. п. 2.1, 3.1 договорів, обсяг (кількість) та терміни постачання товару здійснюється згідно попередньої заявки відповідача. Асортимент товару передбачається у специфікації, яка додається до даного договору.

Пунктом 5.1. договорів, погоджено, що відповідач оплачує товар за ціною передбаченою у тендерній заявці та специфікації, яка додається до даного договору.

Згідно п. 6.1. договорів, розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковому порядку згідно з накладними (договори № 3, № 41, № 60, № 105, № 109, № 130, № 188, № 225, № 234, ) або протягом 15 днів з моменту поставки (договори № 151, №167).

На виконання умов договорів за період з 03.01.11 по 20.12.11 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 314740 грн. 82 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с. 49-77).

В порушення договірних зобов'язань, відповідач за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого станом на 13.01.12 р. борг становить 81626 грн. 60 коп.

Сторонами складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.11, згідно якого борг відповідача перед позивачем становить 81626 грн. 60 коп.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобовязання. Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Строки поставки, згідно статті 267 Господарського кодексу України, встановлюються сторонами в договорі.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у строки визначені договорами за отриманий товар оплати не здійснив.

Відповідачем не спростовано доводи позивача щодо наявності боргу в сумі 81626 грн. 60 коп., наявність такого боргу відповідачем визнається (а.с. 36).

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення 81626 грн. 60 коп. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлена позовна вимога про стягнення 3 % річних в розмірі 2448 грн. 80 коп. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України. Однак, вказана вимога позивачем не обґрунтована, а саме позивачем не надано жодного розрахунку 3 % річних, внаслідок чого у суду відсутня можливість здійснити оцінку правильності вказаних нарахувань.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про стягнення 3 % річних є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені господарським судом обставини, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 81626 грн. 60 коп. боргу. В решті позовних вимог відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 628 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 265, 267 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Коломийської виправної колонії № 41 про стягнення 84075 грн. 40 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Коломийської виправної колонії № 41, вул. Привокзальна, 30, с. Товмачик, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78250 (ідентифікаційний код 08563613) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 81626 грн. 60 коп. (вісімдесят одну тисячу шістсот двадцять шість гривень, шістдесят копійок) - боргу, 1632 грн. 53 коп. (одну тисячу шістсот тридцять дві гривні, п'ятдесят три копійки) - судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Неверовська Л. М.

Повне рішення складено 14.03.12

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Озарко Л. Р. 14.03.12