Постанова № 21836650, 28.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" лютого 2012 р. м. КиївК-31245/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів : Васильченко Н.В., Розваляєвої Т.С., Черпіцької Л.Т.

при секретарі Стасюк Р.О.

за участю представників позивача Серебрякова С.Б., Чулого І.С., відповідача Козак І.В, ГПУ Чубенко В.В.

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області та Запорізької митниці на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2010 р. у справі за позовом ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" до Запорізької митниці Державної митної служби України та Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області про визнання протиправним рішення, -

в с т а н о в и л а:

В квітні 2010 року ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" звернулося до суду з позовом до Запорізької митниці та Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення з митної оцінки товару № 112000006/2010/000190/1 від 11 березня 2010 року, №112000006/2010/000204/1 від 15 березня 2010 року, №112000006/2010/000203/1 від 15 березня 2010 року прийняті Запорізькою митницею; визнати протиправними дії Запорізької митниці щодо відмови у поверненні позивачу митних платежів в розмірі 23393,47 гривень, надмірно сплачених до бюджету по ВМД №112030000/0/006078 від 11 березня 2010 року, №112030000/0/006507 від 15 березня 2010 року, №112030000/0/006508 від 15 березня 2010 року; стягнути з Державного бюджету України на його користь вказану суму надмірно сплачених митних платежів.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної митної служби України Запорізької митниці з митної оцінки товару №112000006/2010/000190/1 від 11 березня 2010 року, №112000006/2010/000204/1 від 15 березня 2010 року, №112000006/2010/000203/1 від 15 березня 2010 року; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2010 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Визнано протиправними дії Запорізької митниці щодо відмови у поверненні відкритому акціонерному товариству «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»суми митних платежів в розмірі 23393,47 гривень, надмірно сплачених до бюджету по ВМД №112030000/0/006078 від 11 березня 2010 року, №112030000/0/006507 від 15 березня 2010 року, №112030000/0/006508 від 15 березня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України {Головне управління Державного Казначейства України в Запорізькій області, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 168, код ЄДРПОУ 23786842) на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний Комбінат «Запоріжсталь»(код ЄДРПОУ 00191230, м. Запоріжжя, Південне шосе, 72, рахунок № 26003032840001 в АКБ «Індустріалбанк»м. Запоріжж:я, МФО 313849) суму надмірно сплачених до бюджету митних платежів по ВМД Х»112030000/0/006078 від 11 березня 2010 року, №112030000/0/006507 від 15 березня 2010 року, №112030000/0/006508 від 15 березня 2010 року в розмірі 23293 гривні 47 копійок. В іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року залишено без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, заступник прокурора Запорізької області та Запорізька митниця подали касаційні скарги, в яких просять їх скасувати і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, з мотивів невірного застосування судами норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційних скарг, колегія суддів вбачає підстав до їх задоволення.

Судами встановлено, що 15 січня 2010 року між ВАТ «Запоріжсталь»та фірмою s Deutschland GmbH & Со.ОНG»(Нойвид, Німеччина) було укладено контракт № ВП. 1323.37515.10.18И (далі Контракт), відповідно до якого фірма rys Deutschland GmbH & Со.ОНG»взяла на себе зобовязання поставляти ВАТ «Запоріжсталь»вогнетривкий бетон, вартістю 1050,00 євро за тонну. При митному оформленні товару (вогнетривкий бетон) позивачем було подано відповідачу-1 ВМД №112030000/0/005979 від 10 березня 2010 року, №112030000/0/006486 від 15 березня 2010 року №112030000/0/006487 від 15 березня 2010 року, в яких булла визначена митна вартість за ціною договору (метод № 1) у розрахунку 1050,00 євро за тонну, виходячи з ціни, встановленої сторонами Контракту на умовах поставки DDU- Запоріжжя, митний пост «Запоріжсталь», Україна, згідно Інкотермс-2000.

10 та 15 березня 2010 року Запорізькою митницею на зворотньому боці декларацій митної вартості (ДМВ-1) зроблено запис вимог щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. В ті ж дні Декларант надав додаткові документи та вчинив записи про неможливість надання інших.

Рішеннями від 11.03.2010 р. № П 2000006/2010/000190/1, від 15.03.2010 р. № 112000006/2010/000204/1 від 15.03.2010 р.. від 15.03.2010 р. № 112000006/2010/000203/1 Запорізька митниця визначила митну вартість товару за резервним методом відповідно до ст. 273 Митного кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги, суди не врахували, що частиною 1 статті 265 МК передбачено, що митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість), 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не повязаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм, а також положень постанов Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 “Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів” та від 20 грудня 2006 року № 1766 “Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження” дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Визнаючи протиправними дії Запорізької митниці суди першої та апеляційної інстанції помилково виходили з того, що відповідачем необґрунтовано застосовано 6 метод (резервний метод) визначення митної вартості товару. Такі висновки не ґрунтуються на документах наявних в матеріалах справи та досліджених судами. Так, з матеріалів справи (ас. 33,45,57) вбачається, що на вантажних митних деклараціях вказано необхідний перелік документів, які необхідно надати декларанту для підтвердження заявленої ним митної вартості. У звязку із тим, що вказані документи декларант в повному обсязі не надав митницею були прийнято рішення про застосування 6-го резервного методу визначення митної вартості. При цьому, відповідач належним чином мотивував необхідність його застосуванням і неможливість застосування попередніх пяти (а.с. 59).

Поза увагою судів також залишились доводи відповідача стосовно того, що ним при митному оформлені було виявлено, що рівень митної вартості таких товарів згідно ЄАІС Держмитслужби, митне оформлення яких вже здійснено, значно відрізнялась від митної вартості заявленої декларантом. Відповідачем було зроблено запис на зворотному боці декларацій щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, проте декларантом таких документів не було надано.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновком судів щодо протиправності рішення відповідача про визнання митної вартості товару за 06 (резервним) методом.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, вірно встановили характер спірних правовідносин, але невірно застосували норми матеріального права до їх вирішення, що потягло за собою прийняття незаконного рішення.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 229, 232 КАС України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області та Запорізької митниці задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2010 р. скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні адміністративного позову ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки передбачені ст. 237 - 239-1 КАС України.

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно

суддяН.В.Васильченко