Ухвала суду № 21835999, 15.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" лютого 2012 р. м. КиївК-6532/08-С

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Голубєвої Г.К., Лосєва А.М.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 березня 2006 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2008 року

у справі № 2-27/1149-2006А

за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Аспект»

до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання нечинними податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Акціонерне товаристве закритого типу «Аспект»(далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 30 листопада 2005 року № 0016002301/0 та № 0016712301/0.

Справа неодноразово розглядалася різними судовими інстанціями.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 березня 2006 року позов задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим № 0016002301/0 від 30 листопада 2005 року і № 0016712301/0 від 30 листопада 2005 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь АТЗТ «Аспект»102,00 грн. державного збору.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2008 року постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 березня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 березня 2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2008 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ в м. Сімферополі АР Крим провела планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства АТЗТ «Аспект»за період з 01 липня 2004 року по 30 червня 2005 року, за результатами якої було складено акт від 22 листопада 2005 року № 1026/23-2/22278196.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, пункту 5.1 статті 5, підпункту 8.4.11 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у необґрунтованому збільшенні валових витрат за 1 квартал 2005 року у сумі 11309340,00 грн., в результаті чого товариству донараховано податок на прибуток у сумі 1491775,00 грн. (у тому числі: за 1 квартал 2005 року 1236925,00 грн., за 2 квартал 2005 року 254850,00 грн.); порушення вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого товариству донараховано податок на додану вартість у сумі 2908146,00 грн. (у тому числі за вересень 2004 року 646278,00 грн., за лютий 2005 року 2261868,00 грн.).

30 листопада 2005 року ДПІ в м. Сімферополі АР Крим на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0016002301/0, яким згідно з підпунктом «б»пункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила АТЗТ «Аспект»суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 2659710,00 грн., в тому числі 1491775,00 грн. за основним платежем, 1167935,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

30 листопада 2005 року ДПІ в м. Сімферополі АР Крим на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0016712301/0, яким згідно з підпунктом «б»пункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила АТЗТ «Аспект»суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 4362219,00 грн., в тому числі 2908146,00 грн. за основним платежем, 1454073,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що придбання позивачем у ВАТ «Сімферопольське АТП 14327»шляхом прийняття на себе зобовязань по погашенню заборгованості ВАТ «Сімферопольське АТП 14327»перед кредиторами цього товариства в обмін на активи цього товариства підтверджене належними первинними бухгалтерськими документами. Також суд виходив з того, що у позивача при внесенні основних засобів до статутного фонду ТОВ «Промхолдинг»були відсутні підстави для зменшення суми податку на додану вартість, віднесеної до податкового кредиту під час придбання основних засобів, оскільки згідно підпункту 1.28.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внесення основних засобів до статутного фонду вказаного товариства є фінансовою інвестицією.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій спірним рішенням слугував висновок податкового органу про те, що АТЗТ «Аспект»у 1 кварталі 2005 року неправомірно віднесло до складу валових витрат вартість придбаного у ВАТ «Сімферопольське АТП 14327»майна у розмірі 11309400,00 грн. згідно податкових накладних, перелік яких наведено на 15 аркуші акту перевірки, та копії яких знаходяться в матеріалах справи (т. 1 арк. справи 26-36), та на підставі мирової угоди від 21 лютого 2002 року, затвердженої Господарським судом Автономної Республіки Крим від 06 березня 2002 року у справі № 2-16/1586-2002, та договору реструктуризації зобовязань ВАТ «Сімферопольське АТП 14327»від 22 лютого 2002 року.

Передача майна підтверджується також актами приймання передачі від 23 лютого 2002 року (т. 2 арк. справи 130-139).

Сума за вказаними операціями АТЗТ «Аспект» була віднесена до валових витрат витрат минулих періодів (2002 року) та відображена у рядку 04.1 декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2005 року (т. 1 арк. справи 15-17).

В подальшому, АТЗТ «Аспект»передало зазначене майно як внесок до статутного фонду ТОВ «Промхолдинг», що відображено в бухгалтерському обліку позивача проводкою Дт 14 Кт 281 на суму 11309400,00 грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно положень підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивач правомірно включив до складу валових витрат вартість придбаного ним у 2002 року майна згідно мирової угоди від 21 лютого 2002 року, затвердженої Господарським судом Автономної Республіки Крим від 06 березня 2002 року у справі № 2-16/1586-2002, та договору реструктуризації зобовязань ВАТ «Сімферопольське АТП 14327»від 22 лютого 2002 року за правилом першої події.

Доводи податкового органу про порушення позивачем вимог підпункту 1.28.2 пункту 1.28 статті 1, підпункту 8.4.11 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), з огляду на що позивач неправомірно сформував валові витрати правомірно визнані судами попередніх інстанцій неспроможними, оскільки вказані норми регулюють правовідносини щодо порядку зменшення балансової вартості груп основних фондів у разі внесення таких основних фондів та нематеріальних активів до статутного капіталу іншої особи та формування емітентом валових витрат у випадку отримання майна як внеску до статутного фонду, в обмін на корпоративні права.

Посилання податкового органу в обґрунтування вимог касаційної скарги на те, що витрати позивача не підтверджені платіжними документами про придбання вказаного майна за кошти відхиляються судом касаційної інстанції як безпідставні, оскільки умовами мирової угоди від 21 лютого 2002 року, затвердженої Господарським судом Автономної Республіки Крим від 06 березня 2002 року у справі № 2-16/1586-2002, був передбачений порядок і строки погашення АТЗТ «Аспект»кредиторської заборгованості ВАТ «Сімферопольське АТП 14327», граничним строком погашення якої встановлено 2006 рік.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій спірним рішенням слугував висновок податкового органу про те, що АТЗТ «Аспект»неправомірно включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 2908146,00 грн. (у тому числі: за вересень 2004 року 646278,00 грн., за лютий 2005 року 2261868,00 грн.) за податковими накладними, виписаними ВАТ «Сімферопольське АТП 14327»позивачу, оскільки в подальшому зазначене майно було передане до статутного фонду ТОВ «Промхолдинг».

Підпунктом 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно з статтями 3 та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.

За змістом наведеної норми, покупець не має права на формування податкового кредиту внаслідок продажу йому (при купівлі ним) товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно зі статтями 3 та 5 цього Закону. Таким чином, ця норма стосується формування податкового кредиту в податковому обліку покупця з тієї ж господарської операції, внаслідок якої у продавця не виникають податкові зобов'язання, і відповідно відсутнє джерело відшкодування податку на додану вартість покупцю.

При цьому, зі змісту цієї норми не вбачається обов'язку платника коригувати податковий кредит.

З урахуванням викладеного, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає проведення корегування податкового кредиту при передачі основних фондів до статутного фонду іншого підприємства в обмін на корпоративні права, у звязку з чим донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є необґрунтованим.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 березня 2006 року та ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 березня 2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Г.К. Голубєва

______ А.М. Лосєв

Суддя Л.І. Бившева