Ухвала суду № 21835439, 29.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" лютого 2012 р. м. КиївК/9991/3463/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

при секретарі Хомініч С.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 28.03.2011

від відповідача : ОСОБА_2, дов. №40/1-41/18207 від 29.12.2011

від прокуратури: Суходольський С.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги заступника прокурора міста Києва та Київської регіональної митниці на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 року у справі №2а-821/09/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіноманія»до Київської регіональної митниці за участю Прокуратури міста Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників учасників процесу, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіно манія» до Київської регіональної митниці про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення Київської регіональної митниці № 64 від 22.08.2008 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 1352658,60 грн., та штрафних санкцій у сумі 676329,30 грн. (з урахуванням уточнень до позовної заяви).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що податкові зобовязання з податку на додану вартість та штрафні санкції визначені безпідставно, оскільки під час та завершенню митного оформлення кіноплівки експонованої, позитивної, завширшки 5 мм, із звуковою доріжкою воно правомірно не включало до митної вартості фільмокопій роялті та вартість послуг із субтитрування кінофільмів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2009 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що факт сплати роялті за ліцензійним договором щодо кінофільмів, укладеним між позивачем та Warner Bros Pictures International (США) підрозділом Warner Bros Distributing Inc. є свідченням того, що сплачене роялті є частиною митної вартості фільмокопій, виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінокомпанія «Каро Премєр»(Російська Федерація). Також суд першої інстанції підтвердив необхідність включення до митної вартості фільмокопій вартість послуг з субтитрування.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 року, постанова суду першої інстанції скасована та винесена нова, якою позовні вимогизадоволено в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції вказав на те, що товарами, які імпортувалися позивачем на митну територію України, були виключно фільмокопії, які не передавалися позивачу у власність, до митної вартості такого товару повинні включатися виключно ті платежі, які стосуються оцінюваного товару та є умовою його продажу. Товариство з обмеженою відповідальністю «Кінокомпанія «Каро Премєр» та компанія «Warner Brothers Pictures»(США) не є повязаними особами, а, в свою чергу, угоди, укладені позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кінокомпанія «Каро Премєр»та компанією «Warner Brothers Pictures»також не є повязаними, оскільки стосуються окремих обєктів права. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач сплатив ПДВ з вартості послуг з субтитрування кінофільмів.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, заступник прокурора міста Києва та Київська регіональна митниця звернулись з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.03.2011 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 року скасовано, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2009 року залишено в силі.

Постановою Верховного Суду України від 21.11.2011 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіноманія»задоволено, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16.03.2011 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.01.2012 року касаційні скарги прийняті до провадження Вищого адміністративного суду України.

В касаційних скаргах заступник прокурора міста Києва та Київська регіональна митниця просять скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 року та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог заступник прокурора міста Києва та Київська регіональна митниця посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 259, 266, 267 Митного кодексу України, ст.ст. 3 та 14 Закону України «Про кінематографію»від 13.01.98 №9/98-ВР; пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 та п.п. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»п. 4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року, ст. 72, 86, 138, 139, 159 КАС України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скаргах доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що за результатами проведеної перевірки дотримання позивачем законодавства України з питань митної справи за період з 01 червня 2004 року по 01 червня 2007 року, контролюючим органом було складено акт №8/8/100000000/32208748 від 11.06.2008, на підставі висновків якого відповідачем видано та надіслано позивачу податкове повідомлення №64 від 22.08.2008, яким позивачу за порушення ст. 267 Митного кодексу України, п. 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено до сплати податкове зобовязання у загальній сумі 2028987,90грн., у тому числі, за основним платежем (податком на додану вартість з товарів, увезених на територію України субєктами підприємницької діяльності) 1352658,60грн., та штрафних санкцій на суму 676329,30грн.

Судами встановлено, що позивач в період з червня по грудень 2007 року, згідно договорів, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кінокомпанія «Каро Премєр», імпортував на митну територію України за вантажними митними деклараціями фільмокопії кінофільмів «13 друзів Оушена», «Зодіак», «Смак життя», «Гаррі Поттер та Орден Феніксу», «Перелом», «Час Пік-3», «Відважна», «Вторгнення», «Беовульф», «Пристрель їх», «Темні початки: Золотий компас». Право на розповсюдження (демонстрацію) вище перерахованих кінофільмів в Україні надано позивачу компанією «Warner Brothers Pictures»на підставі укладеного ліцензійного договору щодо кінофільмів. Згідно ліцензійного договору компанія «Warner Brothers Pictures»передала позивачу виключні права на прокат на території України кінофільмів, майнові права на які належать компанії і якими вона володіє та розпоряджається. За надані права позивач повинен сплатити компанії «Warner Brothers Pictures»(винагороду роялті у відсотковому значенні від валового доходу, отриманого ним за використання прав на розповсюдження (демонстрацію) кінофільмів, за відрахуванням 100%, передбачених ліцензійним договором, допустимих витрат. В період з травня 2007 року по листопад 2007 року позивачем укладені з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кінокомпанія «Каро Премєр»договори на виконання робіт з виготовлення фільмокопій.

При визначенні спірного податкового зобовязання відповідач виходив з того, що сума роялті, сплачена компанії «Warner Brothers Pictures» за право на розповсюдження (демонстрацію) кінофільмів на території України, має включатися до митної вартості фільмокопій, які виготовлялися Товариством з обмеженою відповідальністю «Кінокомпанія «Каро Премєр».

Відповідно до пункту 1.30 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

При визначенні митної вартості згідно зі статтею 267 Митного кодексу України до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зокрема, відповідно до пункту 3 частини другої статті 267 Митного кодексу України при визначенні митної вартості серед таких витрат до ціни додаються роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що роялті враховуються при визначенні митної вартості оцінюваних товарів у тому випадку, коли покупець сплачує їх як умову продажу оцінюваних товарів.

Суди встановили, що роялті (ліцензійні платежі), що сплачуються позивачем на підставі ліцензійних договорів, укладених між ним та компанією «Warner Brothers Pictures», ні прямо, ні опосередковано не стосуються правовідносин, які виникли між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кінокомпанія «Каро Прем'єр». Послуги, які останнє надавало позивачу, не обтяжені умовою сплати роялті.

Частиною третьою статті 267 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Оскільки товарами, що імпортуються та митне оформлення яких здійснюється при перетині митного кордону України, є виключно фільмокопії, то до митної вартості такого товару повинні включатися виключно ті платежі, які стосуються їх ціни.

За таких обставин, рішення суду апеляційної інстанції є таким, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційні скарги заступника прокурора міста Києва та Київської регіональної митниці залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:________Т.М.Шипуліна

Судді:________Л.І. Бившева

________А.М. Лосєв

Суддя Т.М. Шипуліна