Ухвала суду № 21834732, 09.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2012 року м. КиївК-40408/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е.,

Федорова М.А.,

Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього судового засідання касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Полинвест»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Полинвест»повністю задоволено, а саме: визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003631750/0 від 11.06.2009 р. прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва

Не погоджуючись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій у справі, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.05.2009 р. за результатами планової виїзної перевірки TOB «Полинвест»ДПІ у Печерському районі міста Києва було складено Акт № 309/23-11/34348915, яким встановлено порушення пп. «є»п. 1.3 ст. 1, п. 7.2 ст. 7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. 11.1.2 п. 11.1 ст. 11, пп. 11.2.2 п. 11.2 ст. 11, п. «а»п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»внаслідок неутримання з контрагентів податку з доходів фізичних осіб при укладенні 25.12.2008 р. договорів купівлі-продажу частини земельної ділянки № 12939, № 12945, № 12930, № 12948, № 12933, № 12936, № 12942, № 12951, № 12954, № 12982, № 12957 на підставі договорів міни нерухомого майна, та, як наслідок, заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 15 463 грн.

11.06.2009 р. на підставі Акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0003631750/0, яким у зв'язку з порушенням пп. «є»п. 1.3 ст. 1, п. 7.2 ст. 7, пп. 8.1.1 п.8.1 ст. 8, пп. 11.1.2 п. 11.1 ст. 11, пп. 11.2.2 п. 11.2 ст. 11, п. «а»п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 46 389, 00 грн., в тому числі штрафні санкції 30 926,00 грн.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

В пп. «є»п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»зазначено, що до доходу з джерелом його походження з України належать, зокрема, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України.

Згідно з пп. 11.1.2 п. 11.1, пп. 11.2.2 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного з об'єктів нерухомості, зазначених у підпункті 11.1.1 цього пункту, або від продажу об'єкта нерухомості, іншого ніж зазначене у підпункті 11.1.1 цього пункту, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.2 статті 7 цього Закону.

У відповідності до пп. 8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Разом з тим, відповідно до абз. 1, 3 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів нерухомого майна, в порядку, передбаченому в статті 11 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок судів попередніх інстанцій, що оскільки, податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів нерухомого майна за участю фізичної особи є нотаріус, який посвідчує відповідний договір, то позивач не мав повноважень нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходів фізичних осіб при укладенні договорів міни та договорів купівлі-продажу нерухомого майна за участю фізичних осіб.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст.220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва відхилити, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді

С.Е. Острович

(підписи)О.І. Степашко М.О. Федоров Суддя С.Е. Острович