Ухвала суду № 21834729, 09.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2012 року м. КиївК-36642/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е.,

Федорова М.А.,

Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього судового засідання касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Електропромснаб" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.01.2010 року №0000162305/0/1518, №0000172305/01530 та від 03.03.2010 року №00001623305/1/3594, №0000172305/1/3595,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій у справі, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки ТОВ «Електропромснаб»з питань дотримання Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість»при здійснені фінансово-господарських операцій з ТОВ «Промтехенергострой»за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року складено акт №3/23-509/32756036 від 19.01.2010 року.

В зазначеному акті ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя зроблено висновок про порушення ТОВ «Електропромснаб»вимог п.п.5.2.1 п. 5.2, абзацу 4 п.п.5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму у 46444,00 грн.; п.1.7 ст. 1, п.п. 7.2.4, п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.5 п.7.4., пп.7.7.1., п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 37156,00грн.

Таких висновків податковий орган дійшов з тих підстав, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит та валові витрати підприємства по взаємовідносинам з ТОВ «Промтехенергострой», відносно якого Камянсько-Дніпровським районним судом ухвалено рішення від 17.10.2007р., яким: визнано нечинним запис про проведення державної реєстрації ТОВ «Промтехенергострой»з моменту реєстрації, визнано нечинним свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Промтехенергострой»з моменту реєстрації підприємства платником ПДВ, визнано нечинними всі первинні бухгалтерські та фінансові документи з реквізитами ТОВ «Промтехенергострой»з моменту реєстрації підприємства.

За результати проведеної перевірки та на підставі складеного акту, ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.01.2010 року №0000162305/0/1518 про донарахування податкових зобов'язань за платежем податок на прибуток на загальну суму 69 666,50грн., з яких 46444,00грн. за основним платежем та 23222,50грн. - штрафні (фінансові) санкції; від 30.01.2010 року № 0000172305/0/1530 про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 55734,00грн., з яких 37 156,00грн. за основним платежем та 18578,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За наслідком адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень скарги ТОВ «Електропромснаб»залишені без задоволення та податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.03.2010 року № 0000162305/1/3594 і від 03.03.2010 року № 0000172305/1/3595.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», (далі Закон №334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону №334/94-ВР, до складу валових витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закон України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок судів попередніх інстанцій, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст.220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя відхилити, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді

С.Е. Острович

(підписи)О.І. Степашко М.О. Федоров Суддя С.Е. Острович