Ухвала суду № 21833551, 16.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" лютого 2012 р.м. КиївК/9991/38670/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів:Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засіданняСесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 16.02.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011

у справі№ 2а-10004/10/1070

за позовом Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському

районі Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фора”

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю „Овімекс”

про стягнення коштів, отриманих за нікчемною угодою

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Київської області звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Фора” про стягнення коштів, отриманих за договором № 14/15 від 01.07.2008 у розмірі 4736324 грн. як таких, що одержані за нікчемною угодою.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2011 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем проведено планову виїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 31.12.2009 та складено №330/23-2/32294897 акт від 29.06.2010.

Перевіркою встановлено, що договір № 14/15 від 01.07.2008, укладений між відповідачем та третьою особою, є нікчемним, відповідач при укладенні вказаного договору не переслідував мету отримання послуг, послуги за цим договором фактично не надавались.

Нікчемність договору ґрунтуються на підставі проведених правоохоронними органами оперативно-розшукових заходів, за наслідками яких встановлено, що директор та засновник ТОВ „Компані - Стріт” (ТОВ „Овімекс”) ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, а первинні фінансово-господарські документи підписано виконуючим обовязки директора Котовським В.М.

Також судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю „Овімекс” (ТОВ „Компані Стріт”) є юридичною особою, що зареєстрована Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 03.12.2007 за № 15561020000030045, взяте на податковий облік з 04.12.2002 за № 21189, а з 20.12.2007 є платником податку на додану вартість на підставі Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100084606.

У липні 2008 року між ТОВ „Фора” (замовник) та ТОВ „Овімекс” укладено договір № 14/15 від 01.07.2008, предметом якого були послуги з навантажування та розвантажування на території замовника, термін дії договору до 31.12.2008.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до протоколу № 2 від 20.12.2007 Загальних зборів Учасників ТОВ „Компані Стріт” (ТОВ „Овімекс”), призначено виконуючим обовязки директора товариства Котовського В.М. на термін перебування директора ОСОБА_3 на лікарняному з 20.12.2007.

Згідно Статуту товариства, йому було надано право діяти без доручення від імені товариства, представляти його інтереси на всіх вітчизняних та іноземних підприємствах, у фірмах та організаціях, розпоряджатися майном товариства, укладати договори, видавати доручення, відкривати в банках розрахункові та інші рахунки, розпоряджатися коштами, підписувати звітність товариства та інші повноваження.

Судами попередніх інстанцій не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеної угоди.

Такі санкції за укладення угоди (вчинення господарського зобов'язання) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені ст. 208 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 207 цього Кодексу господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення ст. 207 та ст. 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у зв'язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абз. 1 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однією із сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування таких санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення фіктивного правочину з метою отримання права на валові витрати і податковий кредит або удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.

Оскільки санкції, передбачені вказаною правовою нормою, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України.

З огляду на це, такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених ст. 250 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент виписки накладних та податкових накладних ТОВ „Компані Стріт” (ТОВ „Овімекс”) було зареєстрований в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Документи на проведення господарських операцій від імені ТОВ „Компані Стріт” (ТОВ „Овімекс”) підписував виконуючий обовязки директора товариства Котовський В.М.

Факт виконання робіт, згідно договору, підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі виконаних робіт та податковими накладними, виписками з банківського рахунку.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011 у справі № 2а-10004/10/1070 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011 у справі № 2а-10004/10/1070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіС.Е. Острович

О.І. Степашко Суддя М.О. Федоров